Рішення № 89042829, 30.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/946/20

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Черноліхова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у незарахуванні до трудового стажу періоду роботи з 08 квітня 2002 року по 28 серпня 2007 року в ДП "Довіра" на посаді бухгалтера;

- зобов`язати відповідача зарахувати до трудового стажу вказаний період роботи і здійснити відповідний перерахунок пенсії.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. При призначенні пенсії та визначенні її розміру відповідачем не зараховано до загального трудового стажу період роботи з 08 квітня 2002 року по 28 серпня 2007 року в ДП "Довіра". Про здійснення такого зарахування зверталася у грудні 2019 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, на яку отримала відмову з підстав відсутності даних про страховий стаж та заробітну плату за квітень-вересень 2007 року. Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

19 березня 2020 року відповідач надіслав відзив на позов, в якому просив у його задоволенні відмовити. Пояснив, що при призначенні позивачеві пенсії до розрахунку стажу вже було зараховано період роботи з 08 квітня 2002 року по 31 березня 2007 року. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, відомості про страховий стаж та зарплату ОСОБА_1 за квітень-серпень 2007 року відсутні. Отже, зарахувати до стажу роботи зазначений період неможливо в силу пункту 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність даних в системі персоніфікованого обліку.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та з 15 серпня 2018 року отримує пенсію за віком.

11 грудня 2019 року позивач подала відповідачеві заяву, у якій просила здійснити перерахунок пенсії та зарахувати період роботи в ДП «Довіра».

На вказане звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 було надано відповідь № М-5935 про те, що відповідно до її індивідуальних відомостей про застраховану особу дані про страховий стаж і заробітну плату за квітень-вересень 2007 року відсутні, тому даний період не враховано для призначення пенсії.

Позивач вважає таку відмову протиправною, тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд дійшов наступного висновку.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі пунктом 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 46 Основного Закону визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

В силу приписів частини першої статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-IV), законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно зі абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно із частиною 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що єдиною підставою для визначення трудового стажу є трудова книжка, а у разі її відсутності або відповідних відомостей у ній уточнюючі довідки або рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Отож, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.

Як вбачається із трудової книжки ОСОБА_1 , вона 08 квітня 2002 року була прийнята на роботу в ДП «Довіра» на посаду бухгалтера (запис № 8), з якої звільнена 28 серпня 2007 року (запис № 9).

Разом з цим, із оглянутої пенсійної справи позивача № 148090 судом встановлено, що до трудового стажу, який враховано для призначення їй пенсії, вже включено період роботи в ДП «Довіра» з 08 квітня 2002 року по 31 березня 2007 року. За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Період роботи з 01 квітня по 28 серпня 2007 року відповідачем не враховано при обчисленні розміру пенсії.

Неврахування до страхового стажу періоду роботи з 01 квітня по 28 серпня 2007 року суд вважає протиправним, оскільки він підтверджується наведеними записами трудової книжки позивача, а також копією довідки № М-205 від 04 вересня 20019 року комунальної установи «Трудовий архів» про розмір зарплати ОСОБА_1 за вказаний спірний період роботи в ДП «Довіра», визначений на підставі книги обліку оплати праці № НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування до трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в ДП «Довіра» з 01 квітня по 28 серпня 2007 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області врахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи в ДП «Довіра» з 01 квітня по 28 серпня 2007 року та здійснити перерахунок розміру пенсії з врахуванням зазначеного періоду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов