Ухвала суду № 89042637, 30.04.2020, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/539/20

У Х В А Л А

30 квітня 2020 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Реви О.І.,

з участю:

секретаря судових засідань Хоменко Н.І.,

прокурора Кравченка В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника - адвоката Пучека А.О.

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Переяславі клопотання прокурора про продовження (обрання) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 12020110240000166 про обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України, -

встановив:

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 05.03.2020 приблизно о 15 год 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Республіка Польща), перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, рухаючись навпроти домоволодіння №16 по вул. Соборна в м. Переяславі в напрямку до вул. Заводська, проявив злочинну недбалість і не діяв так, щоб не загрожувати життю та здоров`ю громадян, чим порушив вимоги п. 1.5 ПДР України, будучи неуважним і не слідкуючи за дорожньою обстановкою, не реагуючи на її зміну - проявив безпечність, чим порушив вимоги п. 2.3 «а» ПДР України і під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР України і як наслідок допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався в попутному напрямку по узбіччю вул. Соборна в м. Переяславі. В наслідок чого пішохід ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

22.03.2020 ОСОБА_4 від отриманих внаслідок такої ДТП тяжких тілесних ушкоджень: поєднаної тупої травми голови, тулуба та кінцівок, що супроводжувалися переломами кісток скелету, ушкодженнями внутрішніх органів, внутрішньою та зовнішньою кровотечами та ускладнилися розвитком набряку головного мозку - помер в КНП «Переяслав-Хмельницька ЦРЛ», куди був доставлений після ДТП. Отримані ним тілесні ушкодження перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.

05.03.2020 ОСОБА_1 був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та ухвалою слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.03.2020 відносно нього було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 03.05.2020.

30 квітня 2020 року прокурором Кравченко В.В. подано до суду письмове клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджуються зібраними органом досудового розслідування доказами. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, що свідчить про його можливість переховування від суду та про можливість незаконного впливу на свідків, потерпілого. Він може вчинити інше кримінальне правопорушення. У нього не сталі соціальні зв`язки, йому відоме місце проживання потерпілих та свідків на яких він може впливати, оскільки категорично не визнає своєї вини у вчиненому. На даний час свідки в судовому засіданні не допитані, а тому вказаний ризик є реальним.

Також прокурор вказує на те, що обвинувачений вчинив злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння і раніше притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння. Це свідчить про те, що він схильний до продовження протиправної діяльності. Окрім того, зазначає про те, що існування ризиків на час застосування запобіжних заходів на стадії досудового розслідування і на час вирішення даного клопотання не припинилися.

Потерпілі повністю погодилися із такою позицією прокурора і вважають, що саме такий вид забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою буде достатнім для обвинуваченого з огляду на кваліфікацію його дій, його особу, тяжкість покарання та наслідки вчинення злочинів.

Захисник обвинуваченого вважає, що клопотання є необґрунтованим і базується лише на припущеннях, оскільки прокурор без достатніх підстав вважає, що можливий впив на свідків та потерпілих. Стосовно наявності такого ризику як переховування обвинуваченого від суду прокурором не надано жодного доказу, а його твердження про схильність обвинуваченого до вчинення інших злочинів є надуманими. Прокурором не обґрунтовано неможливості застосування щодо обвинуваченого іншого виду запобіжного заходу, а тяжкість злочину не є безумовною підставою для утримання особи під вартою. Обвинувачений має тісні соціальні зв`язки, свою вину визнав повністю. Окрім того, він є особою з інвалідністю та учасником бойових дій, має позитивну характеристику, а тому нічний домашній арешт буде достатнім запобіжним заходом щодо нього.

Обвинувачений повністю підтримав позицію свого захисника та зазначає про своє усвідомлення вчиненого та повне визнання своєї вини.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Розділ ІІ КПК України передбачає порядок застосування запобіжного заходу; мету і підстави його застосування; обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу; вимоги до клопотання про застосування запобіжного заходу, порядок і строк його вручення обвинуваченому; строки розгляду такого клопотання судом; порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу; вимоги до ухвали суду про застосування запобіжного заходу та строк її дії; порядок продовження строку тримання під вартою, як одного із видів запобіжного заходу; порядок подачі та розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу тощо.

Суд вважає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України стороною обвинувачення надані докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим тяжкого злочину. Зокрема, до суду направлено обвинувальний акт, що є процесуальним рішенням, яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України і на які вказує прокурор: переховуватися від суду з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його винуватості, а також незаконний вплив на свідків.

У підготовчому судовому засіданні судом не встановлено будь-яких обставин, що вказували б на відсутність жодного ризику, який зазначений прокурором в клопотанні. Вагомість наявної обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення у поєднанні з тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, дає підстави вважати, що існує ризик вчинення особою дій щодо переховування від суду.

Обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, зважаючи на відсутність підстав вважати, що такий ризик припинився від дня постановлення ухвали суду про обрання обвинуваченому запобіжного заходу, наявні.

Крім того, у суду відсутні докази достатніх гарантій забезпечення явки обвинуваченого в судове засідання за умови застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Стосовно ризику перешкоджання здійснення правосуддя ЄСПЛ в своєму Рішенні в справі «Летельє проти Франції» (пункт 39) зазначив «Суд визнає, що реальна небезпека вчинення тиску на свідків могла таки бути на початку цієї справи, але вважає, що з часом вона значно зменшилася і в решті зникла зовсім». Розгляд даної справи по суті не розпочатий, а з врахуванням необхідності безпосередності дослідження доказів під час судового провадження суд вважає, що ризик впливу на свідків наявний.

У справі «Гюсеїн Есен проти Туреччини» ЄСПЛ в своєму Рішенні (пункт 77) зазначив, що «… якщо «стан доказів» можна вважати таким, що вказує на наявність серйозних ознак вини та якщо загалом такі обставини можуть бути важливими обвинувальними факторами, однак самі по собі не можуть бути достатніми, щоб виправдати продовження оскаржуваного позбавлення свободи впродовж такого тривалого періоду».

Обвинувачений перебував під вартою майже два місяці на стадії досудового розслідування і суд не мав можливості оцінити будь-які докази, оскільки розгляд справи по суті не розпочався.

При розгляді даного клопотання суд звертає увагу на такі чинники: особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зав`язків у місці постійного проживання, наявність місця роботи, репутацію, майновий стан тощо.

Зважаючи на законодавчо визначену мету заходів забезпечення кримінального провадження - досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України), а також мету застосування запобіжного заходу - забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду (ч. 1 ст. 177 КПК України), суд доходить висновку, що у даному кримінальному провадженні при обранні обвинуваченому запобіжного заходу має буди досягнута зазначена вище мета.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, що спричинив смерть потерпілого, з наявними обставинами, що обтяжують покарання у випадку визнання його винуватості у вчиненому.

Тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року «Харченко проти України»).

У справі «Москаленко проти України» (рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

В силу п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_1 раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання на строк понад п`ять років.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає, що законодавчо визначені підстави для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні та актуальні, а обрання саме такого виду запобіжного заходу є доцільним.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пунктом другим частини п`ятої статті 182 КПК України визначено розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід визначити розмір застави у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для досягнення мети в забезпеченні виконання ним, покладених на нього обов`язків.

Розмір такої застави, на думку суду, буде достатнім і справедливим щодо особи обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 9, 177, 194, 314, 315, 331 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 задовольнити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, тобто з 30 квітня 2020 року до 28 червня 2020 року, утримуючи його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Визначити для ОСОБА_1 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 168 160 грн. (р/р UA768201720355259001000018661, банк: Держказначейська служба України, м. Київ; код ЄДРПОУ 26268119; МФО 820172, отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області; призначення платежу: у призначенні платежу платіжного документу обов`язково зазначити інформацію про постанову судді (ухвалу суду), який обрав заставу мірою запобіжного заходу, та прізвище, ім`я, по-батькові особи, за яку вноситься застава).

Після внесення застави звільнити з-під варти ОСОБА_1 , якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

Після внесення застави та звільнення з-під варти покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою в даному кримінальному провадженні;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Ухвала може бути оскаржена в порядку, визначеному КПК України, з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №4-р/2019.

Повний текст ухвали виготовлено 04.05.2020.

Суддя О. І. Рева