Рішення № 89042441, 04.05.2020, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/85/20

Номер провадження: 2/365/105/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

04.05.2020 смт. Згурівка Київської області

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Денисенко Н.О.

секретар

судового засідання Матвієнко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2020 року (за поштовим штемпелем) представник позивача за довіреністю С .С . Крючков звернувся до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що 28 лютого 2019 року між сторонами було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (далі - Договір від 28.02.2019) шляхом підписання відповідачем Заяви № 317304111/030418 про приєднання до Договору від 28.02.2019 (далі - Заява).

За умовами п. 3.4 Заяви Банк на підставі наданих Клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України документів відкриває Клієнту поточний рахунок за тарифним пакетом «Мій комфорт» за № НОМЕР_1 в гривні на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті Банку та на інформаційних стендах, що знаходяться в приміщеннях установ Банку, та надає Клієнту Платіжну картку типу «Моя картка» та ПІН-конверт до неї (за наявності).

Відповідно до п. 4.3 Заяви сторонами узгоджено, що Заява є документом, який підтверджує укладення Договору.

Згідно з Положення про кредитування клієнтів АТ «Ощадбанк» з використанням електронних платіжних засобів, максимальний розмір кредиту, що може бути встановлено клієнту відповідно до обраної ним програми кредитування становить 250000,00 грн. Процентна ставка ща користування кредитними коштами визначена у розмірі 0,001% річних. Щомісячна комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 3,2% від залишку використаної заборгованості за кредитом. За умовами Договору клієнту встановлено кредитну лінію в розмірі 78000,00 грн.

Відповідач зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням і своєчасно та в повному обсязі повернути суму кердиту, сплатити всі нараховані проценти та інші платежі, передбачені кредитним договором (п.п.1.17.1 розділу ХХІІ Договору).

В разі порушення строку сплати платежів за Договором клієнт зобовязаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення, починаючи з дня, коли відповідна сума ала бути сплчена до дати фактичної сплати, але не більше 15% від суми простроченого платежу (п. 1.21 Розділу ХХІІ Договору.

Позивач виконав свої зобов`язання за Договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі, однак відповідач порушив умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки та порядку, тому станом на 12 грудня 2019 року виникла заборгованість в загальному розмірі 93584,49 грн., яка складається із заборгованості по основному боргу в розмірі - 77977,25 грн, по сплаті процентів та комісії за користування кредитом - 15052,48 грн, комісії за розрахунково-касове обслуговування - 14,95 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості по основному боргу - 353,39 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості по процентах - 121,81 грн, сума інфляційних витрат від простроченої суми заборгованості по основному боргу - 38,35 грн, сума інфляційних витрат від простроченої суми заборгованості по процентам - 26,26 грн, тому просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість у зазначеному розмірі та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 5 березня 2020 року клопотання представника позивача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику осіб задоволено частково.

В судове засідання учасники справи повторно не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були належним чином повідомлені, представник позивача направив заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує повністю, відповідач про причини неявки не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не направив, своїх заперечень та відзиву на позов не подав.

Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Оцінюючи наведені у справі аргументи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з`ясованих обставин, об`єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд дійшов висновку.

Судом встановлено, що 28 лютого 2019 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» Установа банку № ТВБВ № 10026/0890 та ОСОБА_1 було укладено договір у вигляді Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_4 (а.с.9 - копія заяви).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 568 (набрала чинності 10.07.2019) «Питання акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» змінено тип Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

Позивач виконав свої зобов"язання за договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за зазначеним кредитним договором станом на 12 грудня 2019 року становить 93584,49 грн., яка складається із заборгованості по основному боргу в розмірі - 77977,25 грн, по сплаті процентів та комісії за користування кредитом - 15052,48 грн, комісії за розрахунково-касове обслуговування - 14,95 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості по основному боргу - 353,39 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості по процентах - 121,81 грн, сума інфляційних витрат від простроченої суми заборгованості по основному боргу - 38,35 грн, сума інфляційних витрат від простроченої суми заборгованості по процентам - 26,26 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ «Державний ощадний банк України»).

Оскільки заява про приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 28.02.2019 процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, суми інфляційних витрат від простроченої суми заборгованості по основному боргу та від простроченої суми заборгованості по процентам.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 9 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про приєднання та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також суд ввжає, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 28.02.2019 у вигляді заяви про приєднання, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд свважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, так як в судовому засіданні доведено, що має місце порушення відповідачем умов Договору, що є підставою для стягнення із нього заборгованості в розмірі суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 77977,25 грн.

Належних та достовірних доказів погашення заборгованості за спірним Договором від та його припинення відповідач суду не надав та не спростував в повному обсязі доказів, наданих позивачем.

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, то понесені позивачем судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1751,45 грн.

У задоволенні інших позовних вимог вбачається за необхідне відмовити, оскільки вони недоведені, є безпідставними та не підтверджені доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 627, 628, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 19, 80, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 281, 282 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управліня по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором у розмірі 77977,25 (сімдесят сім тисяч дев?ятсот сімдесят сім) грн 25 коп., та сплачений судовий збір у розмірі 1751 (одна тисяча сімсот п?ятдесят одна) грн 45 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Згурівським районним судом Київської області за письмовою заявою ОСОБА_1 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00032129, філія - Головне управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 09322277, вулиця Володимирська, буд. 27 місто Київ, 01001.

Відповідач ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене 4 травня 2020 року.

Головуючий суддя Н.О. Денисенко