Рішення № 89041493, 12.03.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5122/16-ц

провадження 2/216/178/20

РІШЕННЯ

іменем України

12 березня 2020 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Марущак І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи - виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про виділ часток в натурі, що є у спільній частковій власності в окремі домоволодіння, -

встановив:

Позивачі звернулись до суду з вищевказаним позовом, який в подальшому уточнили та обґрунтовували тим, що вони є власниками 1/2 та 3/10 (відповідно) частин домоволодіння АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 володіє своєю часткою на підставі свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння, яке видане на підставі рішення виконкому Центрально-Міської районної ради №329 від 28.11.1996 і зареєстроване у Криворізькому БТІ у реєстровій книзі № 176, стор. № 37, запис № 38297. У правовстановлюючих документах визначена частка співвласника ОСОБА_1 та становить 1/2 частку, але не визначені приміщення та споруди. Фактично ОСОБА_1 користується наступними будівлями та спорудами: житловий будинок К-2, загальною площею 98,1 м2, житловою площею 57,7 м2, літня кухня літ. Б, гараж літ. Е, підвал літ. Г, вбиральня літ. Ж., водо колонка І, замощення II, частина огорожі №1-3. ОСОБА_2 володіє своєю часткою на підставі договору дарування 3/10 частин домоволодіння, від 22.11.2001, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Соболєвою Л.А., зареєстрованого у Криворізькому БТІ у реєстровій книзі № 176, стор. № 37, запис № 38297 від 11.03.2002, а саме: в житловому будинку А-1 прим.2- І (10,1 м2), прим. 2-2 (5,7 м2), прим. 2-3 (11,4 м2), прим. 2-4 (15,4 м2), прим. 2-5 (9,6 м2), прим.2-6 (8,1м2), загальною площею 60,3 м2, житловою 33,1 м2 , а також 1/2 частини паркану № 1-3. Третім співвласником вищезазначеного домоволодіння є ОСОБА_3 - 1/5 частка домоволодіння, згідно з даних з технічних паспортів та копії акту ідеальних часток, виданого КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 07.04.2014 Фактично ОСОБА_3 користується 1/5 частини домоволодіння №4 , а саме: в житловому будинку А-1 прим. 1-1 (9,8 м2), прим. 1-2 (9,2 м2), прим. 1-3 (9,1 м2), прим. 1-4 (5,3 м2), загальною площею 33,40 м2, житловою 18,3 м2, сарай літ. В, гараж літ. Д, вбиральня літ. З, літній душ літ. Л., вимощення III, частина огорожі № 1-3. У січні 2000 року співвласники звернулись до Криворізького БТІ для складання акту конкретного користування будівлями та спорудами між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 , щоб у подальшому виділити частки зі спільної часткової власності в окремі домоволодіння. Акт був складений, але ОСОБА_3 не погодився його підписувати, тому що після будівництва ОСОБА_1 будинку та введення його в експлуатацію, змінилися площі домоволодінь, що привело до перерахунку часток і у ОСОБА_3 частка змінилась з 2/5 частин домоволодіння, як зазначено у довідці-характеристиці Криворізького БТІ № 1635/2 від 05.06.1987, на 1/5 частину даного домоволодіння. Таким чином сторони не змогли виділити свої частки в окремі домоволодіння шляхом нотаріального оформлення. У березні та квітні 2014 року позивачі повторно звернулися до КПДОР «Криворізьке БТІ» з проханням скласти акт ідеальних часток на домоволодіння, але на підставі того, що ОСОБА_3 не допускає працівників Криворізького БТІ на територію свого домоволодіння і не погоджується підписувати акт ідеальних часток, КПДОР «Криворізьке БТІ» відмовило в видачі акту ідеальних часток, та рекомендувало звернутися до суду. В листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до судового експерту Бихно М.В. та отримав висновок будівельно-технічного дослідження № 39-14 від 18.12.2014 щодо розподілу домоволодіння АДРЕСА_1 ) між співвласниками. Після досліджень експерт зробила наступні висновки: «…На частку фактичного користування співвласника ОСОБА_1 припадає 98,1 м2 площі житлового будинку літ. К-2. На частку фактичного користування співвласника ОСОБА_2 припадає 60,3 м2 площі житлового будинку літ. А-1. На частку фактичного користування співвласника ОСОБА_3 припадає 33,40 м2 площі житлового будинку літ. А-1. Між співвласниками складений фактичний порядок користування своїми приміщеннями. Кожен з співвласників має окремий вхід до своєї частини будинку. Таким чином, розділити об`єкт нерухомого майна (домоволодіння АДРЕСА_1 , що належать співвласникам на праві приватної спільної часткової власності, технічно можливо». На теперішній час земельна ділянка не розподілена між співвласниками, тому що ОСОБА_3 не переоформлює свої правовстановлюючі документи, не допускає на територію своєї частки домоволодіння співробітників КПДОР «Криворізьке БТІ», землевпорядних організацій. У зв`язку з тим, що позивачі не можуть розділити та приватизувати свої частки земельної ділянки, не має можливості узаконення самовільно збудованої прибудови до літньої кухні під літ.Б. Більше того, у січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Інспекції ДАБК у Дніпропетровській області з заявою про те, що на території домоволодіння є самовільно реконструйована ОСОБА_1 літня кухня літ.Б. На підставі звернення була проведена позапланова перевірка Інспекцією ДАБК у Дніпропетровській області, винесена Постанова № КР-5/14 від 18.02.2014 по справі про адміністративне правопорушення, якою на підставі ч. 1 ст. 96 КУпАП наклали на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі - 850,00 гривень. Таким чином ОСОБА_3 фактично перешкоджає реалізації прав позивачів та не бажає здійснювати виділення часток в окремі домоволодіння шляхом переговорів та нотаріального посвідчення договору, у зв`язку з чим, вони звернулися до суду та просять: припинити право спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 ; розділити внатурі домоволодіння АДРЕСА_1 , що є у спільній частковій власності в 3 окремі домоволодіння; визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок К-2 в домоволодінні АДРЕСА_1 , що складається з наступних приміщень: по першому поверху: прим. 1-1 - 12,1 м2, прим. 1-2 - 11,2 м2, прим. 1-3 - 17,5 м2, прим. 1-4 - 12,6 м2, прим. 1-5 - 4,1 м2 ; по мансардному поверху: прим. 1-6 - 7,5 м2 , прим. 1-7- 15,1 м2 , прим. 1-8 - 12,3 м2 , прим. 1-9 - 0,6 м2, прим.І - 4,0 м2, прим.ІІ - 1,1 м2, загальною площею 98,1 м2, житловою площею 57,7 м2, та споруд, а саме: літня кухня літ. Б (самовільно збудована прибудова не береться до уваги), гараж літ. Е, підвал літ. Г, вбиральня літ. Ж, водоколонка І, 1/2 вимощення II, 1/3 частина паркану №1-3, як на окреме домоволодіння з присвоєнням окремої поштової адреси; визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку літ. "А-1", (квартиру № 2) в домоволодінні АДРЕСА_1 , що складається з наступних приміщень: прим. 2-1 -10,1 м2, прим. 2-2 - 5,7 м2, прим. 2-3 - 11,4 м2, прим. 2-4 - 15,4 м2, прим. 2-5- 9,6 м2, прим. 2-6 - 18,1 м2, загальною площею 60,3 м2, житловою площею 33,1 м2, та споруд, а саме: 1/2 вимощення II, 1/3 частина паркану №1-3, як на окреме домоволодіння з присвоєнням окремої поштової адреси; визнати за ОСОБА_3 право власності на частину житлового будинку літ. "А-1", (квартиру № 1) в домоволодінні АДРЕСА_1 , що складається з наступних приміщень: прим. 1-1 -9,8 м2, прим. 1-2 - 9,2 м2, прим. 1-3 - 9,1 м2, прим.1-4 - 5,3 м2, загальною площею 33,4 м2, житловою площею 18,3 м2, та споруд, а саме: сарай літ. В, гараж літ. Д, вбиральня літ. З, літній душ літ. Л., вимощення III, 1/3 частина паркану № 1-3, як на окреме домоволодіння. Стягнути з відповідача понесені у справі судові витрати.

Позивачі у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника позивачів ОСОБА_4 надійшла до суду заява про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні уточнених позовних вимог наполягала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином. Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та, враховуючи що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач не з`явився, про причини неявки не повідомив, суд вважає за необхідне проводити розгляд справи по суті за його відсутності.

Разом з цим, у матеріалах справи містяться заперечення проти позову (а.с. 84-89), які обґрунтовані тим, що 08.08.1997, без згоди відповідача, за заявою ОСОБА_1 були підготовлені три нові правовстановлюючі документи вже з іншими частками, які не становлять одиницю. Співвласники отримали нові свідоцтва на 1/5 частку та на 3/10 частку. Разом з цим, у відповідача знаходиться первісний правовстановлюючий документ, в якому його частка складає 2/5, а не 1/5. Позивачі стверджують, що після будівництва ОСОБА_1 будинку «К-2» та введення його в експлуатацію змінилася площа домоволодіння, що призвело до зменшення частки ОСОБА_3 з 2/5 на 1/5, а частки ОСОБА_5 (дружина позивача) з 3/5 на 3/10. Відповідач вважає, що вказаний будинок ніяким чином не впливає на розмір часток співвласників, оскільки домоволодіння № 4 вже давно розділено між власниками по фактичному користуванню. Воно складається з двох відокремлених житлових будинків, кожен з яких обладнаний окремим входом, до кожного з них проведені окремі комунікації, тому, ще в 1997 році існувала можливість не вводити будинок «К-2» до складу домоволодіння № 4 , а оформити його як самостійний, із відокремленням під нього земельної ділянки. У 1987 році ОСОБА_1 отримав згоду ОСОБА_3 на будівництво нового будинку, з метою покращити умови проживання, але його наміри полягали у створенні нового будинку, замість 3/5 частин старого, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної ради того ж року. По завершенню будівництва придатне для проживання приміщення було переобладнане в літню кухню і сарай. Тим самим, відповідач вважає таку угоду недійсною, оскільки її справжній зміст і юридичні наслідки були приховані від відповідача, а тому позивач не мав права виконувати рішення виконкому. Крім того, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачі давно знали про його небажання отримувати нові правовстановлюючі документи, проте протягом трьох років своїм правом на звернення до суду не скористались.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 належить 1/2 частина домоволодінні АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на домоволодіння від 08.08.1997 (а.с. 21). Дійсність вказаного свідоцтва не оскаржена, а тому, твердження відповідача про його незаконність та фіктивність є необґрунтованими.

Як вбачається з договору дарування 3/10 частин домоволодіння від 22.11.2001 (а.с. 22) ОСОБА_2 є власником 3/10 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

Згідно з договором від 05.05.1984 (а.с. 94) відповідач ОСОБА_3 є власником 2/5 частини жилого будинку АДРЕСА_1 .

Між співвласниками складений фактичний порядок користування своїми приміщеннями.

На підставі рішення виконавчого комітету Центрально-Міської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.10.1987 № 331 (а.с. 158), рішення виконавчого комітету Центрально-Міської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.11.1996 № 329 (а.с. 161) позивачем ОСОБА_1 було побудовано новий житловий будинок по АДРЕСА_1 , який згідно з актом виконавчого комітету Центрально-Міської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було прийнято в експлуатацію (а.с. 191-193).

Як вбачається з акту конкретного користування будівлями та спорудами домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 25-26), з метою в подальшому виділити частки зі спільної часткової власності в окремі домоволодіння, співвласники домоволодіння звернулися до комунального підприємства «Криворізьке бюро технічної інвентаризації». Акт був складений техніком, але, як встановлено з письмових заперечень проти позову, ОСОБА_3 не погодився його підписувати, тому що після будівництва ОСОБА_1 будинку та введення його в експлуатацію, змінилися площі домоволодінь, що привело до перерахунку часток і у ОСОБА_3 частка змінилась з 2/5 частин домоволодіння, як зазначено у довідці - характеристиці Криворізького БТІ № 1635/2 від 05.06.1987 року на 1/5 частину даного домоволодіння. Таким чином сторони не змогли виділити свої частки в окремі домоволодіння шляхом нотаріального оформлення.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Встановлено, що сторони не можуть знайти спільної мови відносно володіння та користування житловим будинком, у зв`язку з чим позивачі і звернулась до суду за захистом своїх прав.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Статтею 183 ЦК України визначено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Стаття 379 ЦК України встановлює, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст.380 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Як роз`яснено у п. 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. При поділі жилого будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Згідно з висновком будівельно-технічного дослідження № 39-14 від 18.12.2014 вбачається, що на частку фактичного користування співвласника ОСОБА_1 припадає 98,1 м2 площі житлового будинку літ. К-2; на частку фактичного користування співвласника ОСОБА_2 припадає 60,3 м2 площі житлового будинку літ. А-1; на частку фактичного користування співвласника ОСОБА_3 припадає 33,40 м2 площі житлового будинку літ. А-1. Між співвласниками складений фактичний порядок користування своїми приміщеннями. Кожен із співвласників має окремий вхід до своєї частини будинку. Таким чином, розділити об`єкт нерухомого майна, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить співвласникам на праві приватної спільної часткової власності, технічно можливо.

Разом з цим, спірне домоволодіння вже розділене між співвласниками по фактичному користуванню з обладнанням окремих входів та підведеними до кожного з них окремо всіма комунікаціями, про що свідчить висновок будівельно-технічного дослідження № 39-14 від 18.12.2014. Цим же висновком запропонований варіант розподілу у натурі вказаного домоволодіння за фактичним користуванням співвласників житловим будинком та господарсько-побутовими будівлями і спорудами:

- позивачу ОСОБА_1 : житловий будинок К-2, загальною площею 98,1 м2, житловою площею 57,7 м2, літня кухня літ. Б (самовільно збудована прибудова не береться до уваги), гараж літ. Е, підвал літ. Г, водоколонка І, 1/2 вимощення II, 1/3 частина паркану №1-3.

- позивачу ОСОБА_2 : в житловому будинку А-1 прим.2- І (10,1 м2), прим. 2-2 (5,7 м2), прим. 2-3 (11,4 м2), прим. 2-4 (15,4 м2), прим. 2-5 (9,6 м2), прим.2-6 (8,1м2), загальною площею 60,3 м2, житловою 33,1 м2, вбиральня літ. Ж, 1/2 вимощення II, 1/3 частини паркану № 1-3 ,

- відповідачу ОСОБА_3 : в житловому будинку А-1 прим. 1-1 (9,8 м2), прим. 1-2 (9,2 м2), прим. 1-3 (9,1 м2), прим. 1-4 (5,3 м2), загальною площею 33,40 м2, житловою 18,3 м2, сарай літ. В, гараж літ. Д, вбиральня літ. З, літній душ літ. Л., вимощення III, 1/3 частина паркану № 1-3.

Відповідно до довідки КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 06.11.2000 року, спірне домоволодіння зареєстроване за трьома співвласниками.

Враховуючи технічну можливість поділу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та відсутність перешкод у виділенні часток житлового будинку у натурі та присвоєння окремих адрес, суд вважає, що вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню.

Вказаний варіант відрізняється від позовних вимог в частині розподілу у натурі вбиральні літ. Ж, а тому, суд вважає за необхідне взяти до уваги варіант, зазначений експертом у своєму висновку будівельно-технічного дослідження № 39-14 та визначити вбиральню літ. Ж за ОСОБА_2 .

Щодо обґрунтувань відповідача з приводу застосування позовної давності, суд прийшов до висновку про їх необґрунтованість, з тих підстав, що позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. Тому негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує саме правопорушення, про що в даному випадку свідчать дії (бездіяльність) відповідача.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з квитанціями від 21.10.2016 (а.с. 1,2) вбачається, що позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 2636,99 грн, а позивач ОСОБА_2 сплатила судовий збір в розмірі 874,23 грн, тому суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачів вказані суми судового збору відповідно.

Будь-яких інших доказів, що підтверджують судові витрати понесені сторонами до суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 358, 364, 367, 379, 380 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-78, 81, 141, 247, 258, 263, 268, 272, 293, 294, 315 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи - виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про виділ часток в натурі, що є у спільній частковій власності в окремі домоволодіння - задовольнити частково.

Припинити право спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Розділити в натурі домоволодіння АДРЕСА_1 , що є у спільній частковій власності в три окремі домоволодіння.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок К-2 в домоволодінні АДРЕСА_1 , що складається з наступних приміщень:

- по першому поверху: прим. 1-1 - 12,1 м2, прим. 1-2 - 11,2 м2, прим. 1-3 - 17,5 м2, прим. 1-4 - 12,6 м2 , прим. 1-5 - 4,1 м2,

- по мансардному поверху: прим. 1-6 - 7,5 м2 , прим. 1-7- 15,1 м2 , прим. 1-8 - 12,3 м2 , прим. 1-9 - 0,6 м2 , прим.І - 4,0 м2, прим.ІІ - 1,1 м2, загальною площею 98,1 м2, житловою площею 57,7 м2,

- та споруд, а саме: літня кухня літ. Б (самовільно збудована прибудова не береться до уваги), гараж літ. Е, підвал літ. Г, водоколонка І, 1/2 вимощення II, 1/3 частина паркану №1-3, як на окреме домоволодіння з присвоєнням окремої поштової адреси.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку літ. "А-1", (квартиру № 2) в домоволодінні АДРЕСА_1 , що складається з наступних приміщень: прим. 2-1 -10,1 м2, прим. 2-2 - 5,7 м2, прим. 2-3 - 11,4 м2, прим. 2-4 - 15,4 м2, прим. 2-5- 9,6 м2, прим. 2-6 - 18,1 м2, загальною площею 60,3 м2, житловою площею 33,1 м2, та споруд, а саме: вбиральня літ. Ж, 1/2 вимощення II, 1/3 частина паркану №1-3, як на окреме домоволодіння з присвоєнням окремої поштової адреси.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на частину житлового будинку літ. "А-1", (квартиру № 1) в домоволодінні АДРЕСА_1 , що складається з наступних приміщень: прим. 1-1 -9,8 м2, прим. 1-2 - 9,2 м2 , прим. 1-3 - 9,1 м2 , прим.1-4 - 5,3 м2, загальною площею 33,4 м2, житловою площею 18,3 м2, та споруд, а саме: сарай літ. В, гараж літ. Д, вбиральня літ. З, літній душ літ. Л., вимощення III, 1/3 частина паркану № 1-3, як на окреме домоволодіння.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2636,99 грн (дві тисячі шістсот тридцять шість гривень дев`яносто дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 874,23 грн (вісімсот сімдесят чотири гривні двадцять три копійки).

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- третя особа: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, ЄДРПОУ: 04052560, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О.Кузнецов