Рішення № 89040370, 04.05.2020, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4505/18

Провадження № 2/211/104/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 травня 2020 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С. В.

при секретарі Преліповій О.М.

у відсутність:

представника позивача КПТМ «Криворіжтепломережа»

відповідача Чигрин А.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного провадження в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, -

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - КПТМ «Криворіжтепломережа») 19 09 2018 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, обґрунтовуючи свій позов тим, що на виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок є багатоповерховим, опалення до квартири здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, це свідчить про те, що відповідач фактично отримує теплову енергію в належному приміщенні. Нарахування за поставлену теплову енергію здійснюється щомісяця відповідно до тарифів, установлених рішеннями виконавчого комітету Криворізької міської ради та постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України.

За період з 01.09.2004 року по 01.03.2016 року виникла заборгованість за послугу з опалення, яка складає 14672,16 грн., що просить стягнути з відповідача на його користь, а також судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою суду від 17 10 2018 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_3 подав до суду відзив, яким просив у задоволенні позову відмовити з підстав необґрунтованості, безпідставності та спливу строку позовної давності.

Представник позивача надав відповідь на відзив, якою вважав заперечення відповідача щодо позову безпідставними, а позовні вимоги обґрунтованими, на підтвердження яких додатково надав детальний розрахунок нарахувань за спірний період за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач та його представник відповіді не надавали.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності.

У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України «у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи.

Ч. 2 даної статті вказує, що «у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін».

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Представник позивача КПТМ «Криворіжтепломережа» Фаткулін Р.Р. звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з`явився, його представник ОСОБА_1 раніше звертався до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позовних вимог просить відмовити та застосувати строки позовної давності на підставі заяви ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень,будинків,споруд,житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст.1, ч.2 ст.3, ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної, гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до вимог ст.ст.11, 526 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно п.п.3 п.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання.

Статтею 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ст.1, ч.3, ч.4 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Там же зазначено, що суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги є виробником. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

КПТМ «Криворіжтепломережа» ліцензією Міністерства з питань житлово - комунального господарства №3 від 01.08.2007 року надано право на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії до 01.02.2012 року. 10.02.2012 року Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг, видано КПТМ «Криворіжтепломережа» ліцензії №273 про виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії та транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами. Вказані відомості є загальновідомими та не потребують доказування в силу ст.80 ЦПК України.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 є споживачем послуг, що надаються КПТМ «Криворіжтепломережа» як постачальником та виробником теплової енергії для потреб опалення за адресою: АДРЕСА_1 , із відкриттям на його ім`я особового рахунку № НОМЕР_1 . Квартира є приватизованою та з 23.12.2013 року перебуває в приватній власності у ОСОБА_3 , на підставі договору дарування № 2995 від 23.12.2013 року виданого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Стюрко О.О., що вбачається з договору дарування квартири від 23.12.2013 року а також з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Судом встановлено, що договір між позивачем і відповідачем не укладався.

Правовідносини, які виникли у сфері надання комунальних послуг, регулюються спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Надання послуг з централізованого опалення та підігріву води є специфічним видом господарювання, яке регулюється окремими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Щодо доводів відповідача щодо відсутності укладеного між ним та КПТМ «Криворіжтепломережа» договору про надання послуг, суд вважає необхідним зауважити, що відповідно до ст.633 ЦК України, присутні усі умови, що свідчать про наявність публічного договору, а саме: позивач є юридичною особою, надає послуги необмеженій кількості людей, умови постачання послуг є однаковими для всіх споживачів.

Крім зазначеного, відповідно ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву споживача кореспондує визначений п.5 ч.3ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»його обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено й ст.19 Закону України «Про теплопостачання».

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13, згідно якої споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Отже, у спорі, пов`язаному із стягнення заборгованості по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги підлягають встановленню обставини щодо підстав, кількості, якості надання комунальних послуг, а також щодо розміру фактичної заборгованості споживача.

Відповідно до ч.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Протягом періоду з 01.09.2004 року по 01.03.2016 року КПТМ «Криворіжтепломережа» свої зобов`язання по наданню послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 (з урахуванням опалюваної площі 38,00 кв.м.) виконувало належним чином, однак своєчасно та в повному обсязі оплату за спожиті послуги не вносилася, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 14672,16 грн., що підтверджується розрахунком (а.с.4-6).

Судом не встановлено допущення будь-яких порушень надання послуг теплопостачання з боку КПТМ «Криворіжтепломережа». Зі скаргами про надання неякісних послуг з централізованого опалення, зниження температури повітря у житлових приміщеннях ОСОБА_3 чи інші особи до позивача не зверталися.

Однак , ОСОБА_3 став власником вище вказаної квартири лише 23 12 2013 року про що свідчить Договір дарування квартири та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зареєстрований в даній квартирі з 19 10 2018 року, про що свідчить запис у паспорті . Доказів того, що відповідач користувався квартирою в період з 2004 року по 23 12 2013 року позивачем суду не надано.

Дослідивши заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог за період заборгованості з 01 09 2004 року по 18 09 2015 року, суд вважає що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення заборгованості за період з 01 09 2004 року по 01 03 2016 року .

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Між тим за вказаний період частково здійснювалися періодичні платежі в рахунок погашення нарахувань за отримання послуг від Позивача, що встановлено з письмових матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

Однак, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Відповідачем та до 23 12 2013 року іншою особою сплачувались періодичні платежі, тому така сплата не свідчить про визнання ним боргу та не є підставою для переривання позовної давності за вимоги за період з 01 09 2004 року по вересень 2015 року, вказане узгоджується з позицією висвітленою і у Постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року провадження № 61-15488 св 18. Відповідно до якої вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-43 цс 17, відповідно до якої якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заборгованість може бути стягнута в межах трирічного строку, що передував зверненню до суду із позовною заявою, тобто з 19 вересня 2015 року по 01 03 2016 року, що становить 2854, 25 грн. ( опалювальний сезон розпочатий 12 10 2015 року , нараховано : за жовтень 2015 року - 359, 37 грн.; за листопад 2015 року - 581,02 грн.; за грудень 2015 року - 811,68 грн.; за січень 2016 року - 886,54 грн.; за лютий 2016року - 752,78 грн., враховуючи здійснений платіж у листопаді 2015 року у розмірі 537,14 грн. ).

При зверненні до суду із позовом позивач сплатив судовий збір за вимогу майнового характеру, як юридична особа у розмірі 1762,00 грн.

Крім того, у відповідності зі ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам від заявлених, виходячи з такого розрахунку: (заявлено суму у розмірі 14672,16 грн., задоволено на суму 2854,25 грн.) 1762,00 грн. - сплачений при подачі позову до суду судовий збір х 2854,25 грн.: 14672,16 грн.= 342,77 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 178, 212, 213, 215, 281 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за централізоване опалення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», юридична адреса: 50099, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, код ЄДРПОУ 03342184, - заборгованість за цетралізоване опалення за період з 19 09 2015 року по 01 03 2016 року в розмірі 2854 ( дві тисячі вісімсот п"ятдесят чотири ) грн. 25 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», юридична адреса: 50099, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, код ЄДРПОУ 03342184, судовий збір у розмірі 342 (триста сорок дві ) грн. 77 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко