Рішення № 89039058, 04.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2020 р. Справа№200/2992/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Відповідно до висновку МСЕК йому встановлено 3-тю групу інвалідності, пов`язану з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач перебуває на обліку у Костянтинівсько-Дружківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

Позивач зазначає, що він звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно з частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, позивач зазначив, що у вищевказаній заяві він просив відповідача про проведення перерахунку та виплату заборгованості з державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 року до 02.08.2014 року відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посилаючись на те, що законом «Про державний бюджет України на 2014 рок» у вказаний період Кабінету Міністрів України не було делеговано визначення порядку та розмірів вказаних виплат.

На своє звернення позивач отримав усну відповідь, в якій працівники відповідача відмовили у перерахунку пенсії, та роз`яснили що, оскільки я був призваний на військові збори та виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не в період проходження строкової служби, право на проведення перерахунку пенсії з 25.04.2019 року з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року відсутнє. Позивач передав відповідну заяву через свою дружину, але в неї її не прийняли, запропонувавши з`явитися із заявою особисто, та роз`яснивши дружині , що у задоволенні такого звернення буде відмовлено.

З наведених підстав позивач просив:

визнати дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та обчисленні державної (основної) пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» незаконними;

зобов`язати відповідача провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положень частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з висновками Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 року №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), з 25 квітня 2019 року;

визнати дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати заборгованості з державної пенсії у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду,заподіяну здоров`ю, у розмірі 40 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» незаконними;

зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату заборгованості з державної пенсії у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 40% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою від 23 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.02.2008 року перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію як інвалід III групи в розмірі відшкодування фактичних збитків з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (посвідчення серії НОМЕР_1 від 17 лютого 1999 року).

Позивач проходив дійсну строкову службу у період з 03.10.1964 року по 16.11.1967 року (військовий квиток НОМЕР_2 ). Період перебування в зоні радіоактивного забруднення: з 17.05.1988 по 14.07.1988 (довідка Дружківського міського комісаріату). Період дійсної строкової служби та період перебування в зоні радіоактивного забруднення не співпадають.

Відповідно до положень статті 10 Закону № 796-ХІІ до осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС належать не тільки військовослужбовці, а враховуючи, що стаття 59 Закону врегульовано пенсії саме військовослужбовців, то слід дійти висновку, що положеннями частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ визначено порядок призначення пенсії серед інших особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.

Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ)/2019 справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової служби", яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону №796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного вище рішення положення частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ в частині "дійсної строкової" втратили чинність, у зв`язку з чим позивач має право на перерахунок пенсії у п`ятикратному розмірі згідно частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ з 25 квітня 2019 року.

Щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати заборгованості за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 роки відповідач зазначив, що у 2014 році відповідно до пункту 6 (7) «Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» норми і положення статей 20, 21, 22 , 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

За змістом Рішення Конституційного суду України від 26 грудня 2011 року № 1-42/2011, за конституційним паданням 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Кабінету Міністрів України і раніше було надано право на визначення порядку та розмірів соціальних виплат, в тому числі і громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з наявного фінансового ресурсу державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду України.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим Дружківським МВ УМВС України в Донецькій області 29.07.1997 року (а.с.6-7), з 05 лютого 2008 року перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію як інвалід III групи в розмірі відшкодування фактичних збитків з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 (а.с.8) та статус інваліда війни 3 групи відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.9).

Сторонами не заперечується, що позивач проходив дійсну строкову службу у період з 03.10.1964 року по 16.11.1967 року.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що період перебування позивача в якості військовослужбовця в зоні радіоактивного забруднення: з 17.05.1988 року по 14.07.1988 року (військовий квиток НОМЕР_2 ).

Щодо письмового звернення позивача та його розгляду відповідачем сторонами відомостей суду не надано. Стосовно цього суд враховує пояснення позивача про те, що через інвалідність він обмежений у можливості пересування та особистого звернення до управління Пенсійного фонду. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не спростований факт звернення позивача зі спірних питань.

За таких обставин, оскільки предмет спору визначений сторонами у направлених до суду заявах по суті справи, виходячи з вимог частини 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що відсутність відомостей про досудовий порядок врегулювання спору, який у даній категорії спорів не є обов`язковим, не перешкоджає розгляду справи по суті позовних вимог.

Отже, зі змісту позовної заяви та відзиву відповідача випливає, що предметом спору є вимоги про перерахунок пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно з частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року, та про перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року до 02.08.2014 року відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З урахуванням встановлених у справі обставин, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-XII передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з вимогами частини 2 статті 59 Закону № 796-ХІІ військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Статтею 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до примітки до вказаної статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 року у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення дійсної строкової, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

У цьому рішенні Конституційний Суд України наголошує, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.

Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначає, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.

Конституційний Суд України наголошує, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.

Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.

Конституційний Суд України вирішив:

1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

2. Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що період перебування позивача в якості військовослужбовця в зоні радіоактивного забруднення: з 17.05.1988 року по 14.07.1988 року (військовий квиток НОМЕР_2 ).

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм, судом встановлено право позивача на призначення пенсії по інвалідності, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

За приписами пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до частини 4 вказаної статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи встановлені обставини та матеріали пенсійної справи позивача, суд дійшов висновку, що для прийняття рішення на користь позивача виконано всі умови, визначені законом, через що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ухилення від перерахунку та обчисленні державної (основної) пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положень частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання відповідача провести такий перерахунок.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати заборгованості з державної пенсії у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 40 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання провести перерахунок та виплату заборгованості з державної пенсії у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 40% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01. 2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає про таке.

Сторонами не заперечується, що в період 2014 року позивач отримував пенсію на умовах Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказана постанова Кабінету Міністрів України є чинною.

За змістом Рішення Конституційного суду України від 26 грудня 2011 року № 1-42/2011, за конституційним паданням 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Кабінету Міністрів України було надано право на визначення порядку та розмірів соціальних виплат, в тому числі громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з наявного фінансового ресурсу державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду України.

Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03.08.2014 року, розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено пунктом 6-7, якими, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Зазначений Закон України від 31 липня 2014 року № 1622-VII за своїм змістом визначав відповідні відносини протягом усього 2014 бюджетного року та у встановленому порядку не був визнаний таким, що суперечить Конституції України. Отже, розмір фактично отриманої позивачем пенсії протягом 2014 року відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, станом час розгляду справи не суперечить Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» в редакції Закону України від 31 липня 2014 року № 1622-VII, як акту вищої юридичної сили.

З наведених підстав позовні вимоги у зазначеній частині щодо перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року задоволенню не підлягають.

Оскільки відповідно до пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнені від сплати судового збору, судові втрати у справі розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25, код ЄДРПОУ 42171400) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області щодо ухилення від перерахунку та обчисленні державної (основної) пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) відповідно до положень частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фону України Донецької області (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25, ЄДРПОУ 42171400) здійснити перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 25 квітня 2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 травня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.А. Чекменьов