Рішення № 89039010, 15.04.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2020 р. Справа№200/13634/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області

про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати нарахованої позивачу пенсії за період з 1 листопада 2018 року по 31 серпня 2019 року в сумі 46 465,38 грн;

- стягнути з відповідача заборгованість по пенсії за період з 1 листопада 2018 року по 31 серпня 2019 року в сумі 46 465,38 грн;

- зобов`язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку із порушенням строків сплати.

Одночасно із позовними вимогами ОСОБА_1 заявив клопотання, в якому просить суд зобов`язати відповідача протягом одного місяця з дня набранням рішення законної сили подати звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 2 травня 2019 року по справі № 200/2812/19-а були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 - скасовано рішення відповідача від 25 вересня 2018 року № 6713 від 4 грудня 2018 року про відмову в призначені (перерахунку) позивачу пенсії та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії № 6713 від 4 грудня 2018 року, відповідно до вимог п. 2 ст. 114 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На виконання вищезазначеного рішення відповідач розглянув повторно заяву позивача відповідно до вимог п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням висновків суду та призначив пенсію з 4 грудня 2018 року, але виплатив її не в повному обсязі.

Заборгованість з пенсії за період з 4 грудня 2018 року по 31 серпня 2019 року в розмірі 46 465,38 грн залишилась не виплаченою.

Позивач вважає не виплату пенсії за вказаний період неправомірною, такою, що порушує його конституційні права, а тому звернувся до суду із даним позовом (а.с. 4-5).

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує у задоволені позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи це наступним.

27 листопада 2018 року позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, але рішенням від 4 грудня 2018 року № 6713 в призначені пенсії позивачу було відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням управління позивач оскаржив його в судовому порядку.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 2 травня 2019 року по справі № 200/2812/19-а позовні вимоги задоволено. Рішення управління про відмову в призначенні пенсії визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано управління повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

Управлінням подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року апеляційну скаргу повернуто заявнику.

В липні 2019 року судове рішення передано на виконання до відповідного підрозділу управління.

7 серпня 2019 року позивач повторно звернувся до управління із заявою про призначення пенсії, оскільки програмний комплекс підсистеми призначення та виплати пенсії розроблений таким чином, що для виконання судового рішення про призначення пенсії необхідно повторне звернення.

Пенсію призначено з дати першого звернення, тобто з 27 листопада 2018 року; проведено відповідне нарахування пенсії з листопада 2018 року; виплату пенсії розпочато з вересня 2019 року.

Разом з цим позивач є внутрішньо переміщеною особою, виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопад 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 788 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України). Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, тоді як на сьогоднішній день такий порядок не визначений.

Між тим, пенсія за період з листопада 2018 року по серпень 2019 року включно нарахована позивачу та обліковується в управлінні.

Зазначає, що управління є розпорядником коштів нижчого рівня. Фінансування пенсійних виплат здійснюється централізовано.

Заборгованість з пенсії обліковується в управлінні і буде виплачена за наявності відповідного механізму регулювання вказаних суспільних відносин і фінансування коштів.

Також вказує, що вимога про стягнення з управління пенсійних виплат має бути змінена на покладення на управління обов`язку поновити нарахування пенсії позивачу за спірний період, так як саме таке формулювання вимоги у позовній заяві узгоджується з дискреційними повноваженнями, якими управління наділено як орган державної влади.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії відповідача зазначає, що з урахуванням положень діючого законодавства компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості.

Даний висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 10 липня 2018 року по справі № 404/6317/16-а.

З огляду на наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги в цій частині є передчасними (а.с. 52-56, 65-69).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням позивачу десятиденного строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків (а.с. 13-14).

Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 22 січня 2020 року вирішено подальший розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 31 січня 2020 року (а.с. 25).

Ухвалою суду від 31 січня 2020 року відкладено підготовче засідання на 18 лютого 2020 року (а.с. 29).

Ухвалою суду від 18 лютого 2020 року відкладено підготовче засідання на 2 березня 2020 року (а.с. 36).

Ухвалою суду від 2 березня 2020 року відкладено підготовче засідання на 19 березня 2020 року (а.с. 42-43).

Ухвалою суду від 19 березня 2020 року закрито підготовче провадження у справі; призначено розгляд справи по суті на 15 квітня 2020 року (а.с. 61).

15 квітня 2020 року позивач, представник відповідача в судове засідання не з`явились; про місце, дату та час судового засідання повідомлялись судом належним чином.

В матеріалах справи наявна заява від позивача про розгляд справи без його участі (а.с. 37).

Причини неявки 15 квітня 2020 року в судове засідання представника відповідача суду не повідомлені

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, беручи до уваги належне повідомлення сторін про дату, час і місце цього засідання та клопотання позивача про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності позивача та представників відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , є пенсіонером за віком, внутрішньо переміщеною особою, знаходиться на обліку в Великоновосілківському управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (а.с. 6-9, 70).

Відповідач, Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42171290, місцезнаходження: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103; є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах здійснює публічно-владні управлінські функції (а.с. 21-22).

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи позивач вперше звернувся до Великоновосілківського управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах 27 листопада 2018 року.

Рішенням управління від 4 грудня 2018 року № 6713 в призначені пенсії ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення № 6713 від 4 грудня 2018 року про відмову в призначенні пенсії, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 2 травня 2019 року у справі № 200/2812/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправним та скасоване рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25 вересня 2018 року № 6713 від 4 грудня 2018 року про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії; зобов`язано Великоновосілківське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до вимог п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.

Як вбачається з пояснень представника Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, викладених у відзиві, 7 серпня 2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до управління із заявою про призначення пенсії.

Листом від 8 листопада 2019 року вих. № 522(346)н-19-01-08 Великоновосілківське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької за результатом розгляду звернення ОСОБА_1 надало довідку про розмір призначеної, нарахованої та фактично виплаченої пенсії, відповідно до якої з листопада 2018 року по серпень 2019 року пенсія позивачу призначена, нарахована у загальному розмірі 46 465,38 грн, але не виплачена (а.с. 10-11).

За поясненням відповідача, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду Великоновосілківське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області розглянуло первинну заяву про призначення пенсії від 27 листопада 2018 року та призначено пенсію з дати цього звернення (з 27 листопада 2018 року); поточні виплати розпочато з вересня 2019 року (а.с. 65-69).

Нарахована позивачу пенсія за період з 27 листопада 2018 року по серпень 2019 року в розмірі 46 465,38 грн позивачу не сплачена.

Зазначене підтверджується рішенням про призначення пенсії № 054450000762, витягом з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії (а.с. 70-71).

За поясненням відповідача, так як позивач є внутрішньо переміщеною особою, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 нарахована йому за період з 1 лютого 2017 року по 29 лютого 2020 року пенсія обліковується в управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, що бути визначений Кабінетом Міністрів України (а.с. 10).

Будучи не згодним із не виплатою йому пенсії за період з листопада 2018 року по серпень 2019 року в сумі 46 465,38 грн позивач звернувся до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003року № 1058-IV (далі - Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закон № 1058-IV).

Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія […] у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 4 п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (в редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1) нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII, Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

Суд зазначає, що посилання відповідача як на правову підставу невиплати позивачу нарахованої за минулий період пенсії на постанову Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 є безпідставними, так як, по-перше, приписи зазначеної постанови в частині відстрочення (на майбутнє) виплати нарахованої особі пенсії звужують права внутрішньо переміщених осіб, гарантованих Конституцією України, по-друге, зазначене відстрочення стосується пенсійних виплат, які були тимчасово призупинені (зокрема, у випадку встановлення факту не проживання особи за адресою її тимчасової реєстрації (проживання)).

Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, але не отримані з вини органу, що призначає пенсію, виплачуються одноразово, за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Суд зазначає, що Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 2 травня 2019 року у справі № 200/2812/19-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначені пенсії, зобов`язати вчинити певні дії; визнано протиправним та скасоване рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25 вересня 2018 року № 6713 від 4 грудня 2018 року про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії; зобов`язано Великоновосілківське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії № 6713 від 4 грудня 2018 року відповідно до вимог п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.

Отже, своєчасне ненарахування та невиплата позивачу пенсії за спірний період при первинному зверненні ОСОБА_1 до управління 27 листопада 2018 року із заявою про призначення йому пенсії мало місце саме з вини відповідача.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо невиплати позивачу нарахованої пенсії за період з 27 листопада 2018 року.

Суд зазначає, що позивач у своєму позові просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати йому нарахованої за спірний період пенсії.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що за висновком суду у даних спірних правовідносинах має місце протиправна бездіяльність (а не дії), суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати наявність саме протиправної бездіяльності.

Відповідно, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача - задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача заборгованість по пенсії з 1 листопада 2018 року по 31 серпня 2019 року в сумі 46 465,38 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 47 Закону Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Верховний суд України 6 жовтня 2015 року ухвалив постанову по справі № 608/1189/14-а, де зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право (право на отримання пенсії).

Отже, позовні вимоги позивача і в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача виплатити разом із заборгованістю з пенсійних виплат також і компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку із порушенням строків сплати, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення).

Компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету (ст. 6 Закону № 2050-ІІІ).

Відповідно до п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Разом із цим згідно ст.ст. 3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу; виплата громадянам суми компнсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні приписи містяться і у 5 Порядку № 159, в якому зазначено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, розрахунок та виплата компенсація здійснюється одночасно при виплаті заборгованості.

Крім цього, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий с п і р; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій […].

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування спору між сторонами по справі з приводу компенсаційних нарахувань, які мають відбутися у майбутньому - безпосередньо при виплаті заборгованості.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення компенсації за затримку виплати заборгованості з пенсії за період листопад 2018 року - серпень 2019 року є передчасними, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання позивача про встановлення судом відповідачу строку протягом одного місяця з дня набранням рішення законної сили для подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналізуючи вказані нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком судом.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обґрунтованості вірогідності невиконання відповідачем даного судового рішення, суд вважає, що підстави для зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення у справі відсутні.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією № 16153 від 20 листопада 2019 року, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень витрати, пов`язані з судовим збором на користь позивача у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 19, 72-78, 90, 94, 139, 205, 244-246, 255, 295, 297, 382, 297, п. 3 розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171290, місцезнаходження: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103) про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати нарахованої позивачу пенсії за період з 27 листопада 2018 року по 31 серпня 2019 року в сумі 46 465,38 грн.

Стягнути з Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171290, місцезнаходження: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість з пенсії за період з 27 листопада 2018 року по 31 серпня 2019 року в сумі 46 465,38 грн.

В задоволенні іншій частині позовних - відмовити.

Стягнути з Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171290, місцезнаходження: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини складені та підписані 15 квітня 2020 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження судових рішень продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 4 травня 2020 року.

Суддя Н.П. Волгіна