Рішення № 89038930, 27.04.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 р. Справа№200/2805/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до якого просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЕДРПОУ 42171861) №8426 від 25.11.2019 року та №9134 від 10.12.2019 року про відмову щодо неврахування до загального стажу ОСОБА_1 , період навчання у середньому професійно-технічному училищі № 2 м. Маріуполя з 01.09.1987 р. по 20.06.1991 р., що складає 3 роки 10 місяців 3 дні та період находження у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років з 11.01.1990 р. по 12.01.1993 р., що складає 3 роки; зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (Код ЕДРПОУ 42171861) зарахувати до загально стажу, період навчання ОСОБА_1 , період навчання у середньому професійно-технічному училищі №2 м. Маріуполя з 01.09.1987 р. по 20.06.1991 р., що складає 3 роки 10 місяців 3 дні та період находження у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років з 11.01.1990 р. по 12.01.1993 р., що складає 3 роки; зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (Код ЕДРПОУ 42171861) зробити перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , ( НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з врахуванням спірного стажу з 01.09.1987 р. по 20.06.1991 р., та з 11.01.1990 р. по 12.01.1993 р., а саме з 24.10.2019 року (дня призначення пенсії).

21.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви позивачем були надані наступні документи: заява про призначення пенсії, довідка про навчання № 130 від 19.11.2019 року, свідоцтво про шлюб.

З 24.10.2019 року позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя № 8426 від 25.11.2019 року позивачу не було зараховано до загального стажу період навчання з 01.09.1987 р. по 20.06.1991 р.

В рішенні зазначено про незарахування до загального стажу періоду навчання з 01.09.1987 р. по 20.06.1991 р. так як заявником не було надано необхідних документів. В разі надання необхідних документів про підтвердження стажу роботи в встановлений трьохмісячний термін до 19.02.2020 р. буде зроблено перегляд розрахунку пенсії з дати первинного призначення.

06.12.2019 року позивач вдруге звернулась до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя з заявою про призначення пенсії за віком, до заяви були надані наступні документи: заява, свідоцтво про шлюб, довідка про навчання №130 від 19.11.2019 р., свідоцтво про народження дитини.

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя № 9134 від 10.12.2019 року позивачу не було зараховано до загального стажу період навчання з 01.09.1987 р. по 20.06.1991 р. та період находження у відпустці по догляду за дитиною до 3 років.

Рішення відповідача обґрунтовано розбіжностями у наданій первинній довідці про навчання № 130 від 19.11.2019 року та у довідці за тим же номером наданої вдруге, також видача диплома НОМЕР_2 від 30.06.1991 року відрізняється від дати відрахування у зв`язку із закінченням навчання 03.07.1991 року, що викликає сумніви, в наданій копії свідоцтва про народження дитини є виправлення у прізвищі матері.

Позивач вважає, рішення відповідача протиправними, оскільки він надав усі необхідні відповідачу документи, які підтверджують періоди його роботи, та які підтверджуються записами його трудової книжки.

Ухвалою від 17 березня 2020 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 13 квітня 2020 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

З 09 квітня 2020 року по 13 квітня 2020 року включно суддя перебував на лікарняному, розгляд справи відкладено на 21.04.2020 року.

17 квітня 2020 року до суду засобами електронного зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.

21 квітня 2020 року розгляд справи відкладено на 27 квітня 2020 року.

22 квітня 2020 року представник відповідача надав засобами поштового зв`язку через канцелярію суду копію пенсійної справи позивача.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

19.11.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 8278 про призначення пенсії в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя № 8426 від 25.11.2019 року позивачу не було зараховано до загального стажу період навчання з 01.09.1987 року по 20.06.1991 року.

06.12.2019 року позивач вдруге звернулась до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя з заявою № 9134 про призначення пенсії за віком, до заяви були надані наступні документи: заява, свідоцтво про шлюб, довідка про навчання №130 від 19.11.2019 р., свідоцтво про народження дитини.

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя № 9134 від 10.12.2019 року позивачу не було зараховано до загального стажу період навчання з 01.09.1987 р. по 20.06.1991 р. та період находження у відпустці по догляду за дитиною до 3 років. Рішення відповідача було обґрунтовано наступним: «у наданій первинній довідці про навчання № 130 від 19.11.2019 року та у довідці за тим же номером наданої вдруге вказані різні періоди знаходження у декретній відпустці з 12.1989 р. по 09.1989 р., та з 01.11.1989 р. по 01.09.1989 р. по 01.09.1990 р., але архівні записи про академічну відпустку та зміну прізвища не збереглися, тому ці періоди викликають сумніви. Також видача диплома НОМЕР_2 від 30.06.1991 р відрізняється від дати відрахування у зв`язку із закінченням навчання 03.07.1991 р, що викликає сумніви. У наданій копії свідоцтва про народження дитини є виправлення у прізвищі матері».

Позивач вважає дії відповідача протиправними просить адміністративний позов задовольнити.

На підтвердження доводів адміністративного позову позивачем до суду надано: копію трудової книжки НОМЕР_4 від 03.01.1994 року, копію Диплому НОМЕР_2 , виданого ПТУ № 2 м. Маріуполь від 30.06.1991 року, копію оскаржуваного рішення, Свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_5 від 17.08.1989 року, видане Палацом одруження м. Маріуполя Донецької області, Свідоцтво про народження дитини НОМЕР_6 від 23.06.1989 року (повторне), видане відділом ЗАЦС Орджонікідзевського райвиконкому м. Маріуполя на ім`я ОСОБА_2 , Свідоцтво про народження дитини НОМЕР_7 від 22.01.1990 року, видане відділом ЗАЦС Іллічівського райвиконкому м. Маріуполя на ім`я ОСОБА_3 , довідка Маріупольського професійного ліцею будівництва №130 від 19.11.2019, видана на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі вказаних документів судом встановлено зміну прізвища позивача з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », факт народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З довідки Маріупольського професійного ліцею будівництва №130 від 19.11.2019, виданої на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та диплома НОМЕР_2 , виданого ПТУ № 2 м. Маріуполь від 30.06.1991 року судом встановлено, що Маріупольський професійний ліцей будівництва є правонаступником ПТУ № 2 м. Маріуполь.

Згідно диплому позивач навчалась в ПТУ № 2 м. Маріуполь з 01.09.1988 року по 30.06.1991 року, згідно довідки з 01.09.1987 року по 30.06.1991 року, відрахована 03.07.1991 року, з 01.11.1989 року по 01.09.1990 року позивач знаходилась в академічній відпустці у зв`язку з народженням дитини.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов та відповідні документи на його обґрунтування.

Відповідач зазначає, що при розгляді документів було встановлено, що у наданій довідці №130 від 19.11.2019 р. про навчання некоректно вказаний період знаходження позивачки у декретній період - з 12.1989р по 09.1989р. Також дата видачі диплома № НОМЕР_8 про навчання в професійно - технічному училищі №2 м. Маріуполя - 30.06.1991 р. відрізняється від дати відрахування у зв`язку із закінченням навчання - 03.07.1992 р. На підставі цього період навчання з 01.09.1987р по 30.06.1991 р. не зараховано до загального страхового стажу і надано трьохмісячний строк, до 19.02.2020 р., для надання документів про підтвердження стажу роботи.

06.12.2019 р. ОСОБА_1 вдруге звернулась з заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області про призначення пенсії. Позивачкою до наданих раніш документів була вдруге надана довідка №130 від 19.11.2019 р. про навчання.

У наданій первинній довідці про навчання №130 від 19.11.2019р. та у довідці за тим же номером наданої вдруге вказані різні періоди знаходження у декретній відпустці (з 12.1989 р по 09.1989 р. та з 01.11.1989 р. по 01.09.1990 р. Архівна записи про академічну відпустку та зміну прізвища не збереглися, тому ці періоди викликають сумніви. Крім того, у наданій копії свідоцтва про народження дитини НОМЕР_9 є виправлення у прізвищі матері.

Відповідач просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Спірні періоди трудового стажу позивача підтверджуються трудовою книжкою позивача НОМЕР_4 від 03.01.1994 року.

Спірний період навчання позивача підтверджується записом №1.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 2.3 п. 2 Інструкції про порядок ведення трудової книжки працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993, передбачено порядок заповнення трудової книжки. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Статтею 44 Закону №1058-ІУ передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону №1058-1У встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

За приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо.

Відповідно до п.п. 4.1-4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Дослідивши обставини справи, матеріали позову, відзиву на позовну заяву, подані сторонами документи та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини суд дійшов наступних висновків.

19.11.2019 року позивач звернуся до відповідача з заявою про призначення пенсії.

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя № 8426 від 25.11.2019 року позивачу пенсію призначено, але не було зараховано до загального стажу період навчання з 01.09.1987 р. по 20.06.1991 р.

В рішенні зазначено про незарахування до загального стажу періоду навчання з 01.09.1987 р. по 20.06.1991 р. так як заявником не було надано необхідних документів. В разі надання необхідних документів про підтвердження стажу роботи в встановлений трьох місячний термін до 19.02.2020 р. буде зроблено перегляд розрахунку пенсії з дати первинного призначення.

06.12.2019 року позивач вдруге звернулась до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя з заявою про призначення пенсії за віком, до заяви були надано заяву, свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_5 від 17.08.1989 року, видане Палацом одруження м. Маріуполя Донецької області, довідку Маріупольського професійного ліцею будівництва №130 від 19.11.2019, видану на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , Свідоцтво про народження дитини НОМЕР_7 від 22.01.1990 року, видане відділом ЗАЦС Іллічівського райвиконкому м. Маріуполя на ім`я ОСОБА_3 .

Однак, відповідач не вжив заходів, передбачених ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058-IV та п. 4.2 Порядку № 22-1, шляхом направлення відповідного запиту до навчального закладу, органу ДРАЦС (за необхідності) для перевірки наданих позивачем документів та прийнято оскаржуване рішення №9134 від 10.12.2019 року про відмову щодо неврахування до загального стажу ОСОБА_1 , періоду навчання у середньому професійно-технічному училищі № 2 м. Маріуполя з 01.09.1987 р. по 30.06.1991 р., фактично переклавши свої повноваження щодо отримання документів необхідних для призначення пенсії на позивача.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що відповідач не надав слушних доводів в обґрунтування своєї позиції та відповідних доказів.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо різниці між датою видачі диплому та датою відрахування позивача з начального закладу, оскільки, це не спростовує факту навчання позивача в ПТУ № 2 м. Маріуполя в спірний період.

Щодо різниці між періодом академічної відпустки позивача зазначеній в довідці навчального закладу, що була надана при першому зверненні позивача та довідки, що була надана позивачем 06.12.2019 року, суд зазначає, що вказана довідка видана навчальним закладом, містить відповідні реквізити, підписана посадовою особою навчального закладу та містить печатку навчального закладу, тому обґрунтованого сумніву у суду не викликає.

Якщо такі сумніви були у відповідача, то він мав право скористатися положеннями ч.3 ст. 44 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та перевірити їх достовірність.

Щодо позовних вимог позивача відносно скасування рішення № 8426 від 25.11.2019 року, суд зазначає, що цим рішенням позивачу призначено пенсію, рішення порушує права позивача тільки в частині не зарахування спірного періоду до загального стажу позивача, тому його скасування в повному обсязі суперечить інтересам позивача та є фактично та законодавчо необґрунтованим.

Щодо скасування рішення №9134 від 10.12.2019, суд зазначає що протиправність та необґрунтованість цього рішення доведена матеріалами справи, з огляду на що воно підлягає скасуванню в повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що в означеним рішенням не зараховано період знаходження позивача у відпусті по догляду з дитиною до 3-х років однак не наданого цьому жодного обґрунтування.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи положення законодавства, яким врегульовані спірні відносини, висновки суду про передчасність та необхідність скасування оскаржуваного рішення, вбачається що повторний розгляд заяви позивача є процедурно та законодавчо обґрунтованим наслідком скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов`язання повторно розглянути заяви позивача від 19.11.2019 № 8278 та 06.12.2019 року № 9134.

До того ж, суд зазначає, що він не наділений повноваженнями обчислювати дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до пільгового чи страхового стажу, оскільки зарахування стажу позивача є обумовленим Законом наслідком відновлення порушених прав позивача щодо незарахування спірного періоду до загального стажу.

Однак, судом встановлено, що в оскаржуваних рішеннях зазначено спірний період навчання позивача з 01.09.1987 р. по 30.06.1991 р., натомість позивач в позовних вимогах зазначає період з 01.09.1987 р. по 20.06.1991 р.

Враховуючи зазначене, суд, керуючись ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог зазначивши спірний період навчання позивача в ПТУ № 2 м. Маріуполя з 01.09.1987 р. по 30.06.1991 р.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що даний адміністративний позов позивачем було подано до суду виключно у зв`язку з діями відповідача, які судом визнано неправомірними, суд дійшов висновку щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 8426 від 25.11.2019 року в частині неврахування до загально стажу ОСОБА_1 , період навчання у середньому професійно-технічному училищі № 2 м. Маріуполя з 01.09.1987 р. по 30.06.1991 р., що складає 3 роки 10 місяців 3 дні.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 9134 від 10.12.2019 року про відмову щодо неврахування до загально стажу ОСОБА_1 періоду навчання у середньому професійно-технічному училищі № 2 м. Маріуполя з 01.09.1987 р. по 30.06.1991 р., що складає 3 роки 10 місяців 3 дні та періоду находження у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років з 11.01.1990 р. по 12.01.1993 р., що складає 3 роки.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) від 19.11.2019 № 8278 та 06.12.2019 року № 9134 з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 27 квітня 2020 року

Повний текст рішення складено та підписано 04 травня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/)

Суддя О.М. Кониченко