Рішення № 89038859, 04.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 року Справа № 160/1686/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Банк Форвард» про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

12.02.2020р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (далі - приватний виконавець, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Банк Форвард» (далі - АТ «Банк Форвард», третя особа), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 30.10.2019р. про відкриття виконавчого провадження №60454619.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2019р. ВП №60454619 прийнята з порушенням приписів ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача) та не за місцезнаходженням майна боржника, так як ОСОБА_1 ніколи не проживала в місті Києві та не мала там майна. В такому випадку відповідач повинен був відповідно до п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» повернути цей виконавчий документ стягувачу у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання, чого в даному випадку зроблено не було. Зважаючи на наведене, позивач просив скасувати спірну постанову відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2020р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку із недотриманням вимог ст. ст.160,161 КАС України, з наданням позивачеві строку для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску цього строку звернення; належним чином завірених копій позовної заяви та документів, які до неї додані, для відповідача та третьої особи.

На виконання вимог вказаної ухвали суду позивач 13.04.2020р. усунув недоліки позовної заяви, у зв`язку із чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2020р. задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом, відкрито провадження в адміністративній справі №160/1686/20 за вищевказаною позовною заявою ОСОБА_1 та призначено цю справу до розгляду у судовому засіданні на 30.04.2020р. о 15:00год.

Також вказаною ухвалою суду від 21.04.2020р.задоволено клопотання позивача про залучення Акціонерного товариства «Банк Форвард» до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача та залучено Акціонерне товариство «Банк Форвард» до участі у справі, що розглядається, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Крім того, ухвалою суду від 21.04.2020р. витребувано у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №60454619.

Відповідач пред`явлений позов не визнав, 27.04.2020р. подав на нього письмовий відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на те, що оскільки грошові кошти, у тому числі у безготівковій формі на рахунках у банках, є майном, то, враховуючи подану стягувачем АТ «Банк Форвард» заяву про примусове виконання виконавчого напису №6121, виданого 21.09.2019р. приватним нотаріусом КМНО Незнайко Є.В., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у сумі 15229,69грн., із зазначенням місця знаходження майна боржника ОСОБА_1 (грошових кошів) - карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 105, приватний виконавець на законних підставах виніс спірну постанову про відкриття виконавчого провадження з дотриманням вимог ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, та з урахуванням того, що майно боржника ОСОБА_1 (грошових коштів на картковому рахунку) перебуває у м. Києві. Як на підтвердження обґрунтованості вказаної позиції відповідач посилався на постанову Верховного Суду від 10.09.2018р. у господарській справі №905/3542/15. Таким чином, оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ, у якому зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

Також 27.04.2020р. відповідачем надано витребувані ухвалою суду від 21.04.2020р. належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №60454619.

Третя особа правом на подання письмових пояснень на позовну заяву не скористалася.

Сторони та третя особа про час, дату та місце розгляду справи 30.04.2020р. повідомлені належним чином.

28.04.2020р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач та представник третьої особи у судове засідання 30.04.2020р. не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Зважаючи на приписи ч.9 ст.205, ч.4 ст.287 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки відсутня потреба заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позову у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 21.09.2019р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №6121, про звернення стягнення з громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 23.06.2005р. Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, яка є боржником за Кредитним договором №107099162 від 18.06.2013р., укладеним нею з ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» (код ЄДРПОУ 34186061, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105, заборгованості за цим Кредитним договором у загальній сумі 14379,69грн.

За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 Закону України «Про нотаріат» отримано плату зі стягувача АТ «Банк Форвард» у розмірі 850,00грн., які підлягають стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача. Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача АТ «Банк Форвард» становить 15229,69грн.

30.10.2019р. представник АТ «Банк Форвард» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Т.Л. з заявою про примусове виконання рішення, в якій просив:

- відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. за №6121 від 21.09.2019р. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у сумі 15229,69грн.;

- накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно (грошові кошти) боржника;

- провести перевірку майнового стану боржника;

- у випадку встановлення доходу боржника ОСОБА_1 звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.

До вказаної заяви стягувачем, зокрема, додано оригінал виконавчого напису №6121 від 21.09.2019р.

Також стягувачем надано довідку без дати та номера на ім`я приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Т.Л., в якій зазначалося, що АТ «Банк Форвард» підтверджує, що у клієнта ОСОБА_1 є рахунок № НОМЕР_4 від 18.06.2013р., у валюті гривня, відкритий в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 105, індекс 01032.

30.10.2019р. за вищевказаною заявою АТ «Банк Форвард» приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Т.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60454619 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. №6121 від 21.09.2019р.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Т.Л. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника від 29.11.2019р. у виконавчому провадженні ВП №60454619 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ТОВ «ОМЕГА».

Не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження №60454619, ОСОБА_1 звернулася до суду з цією позовною заявою про визнання її протиправною та скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон №1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗаконуУкраїни «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон №1403-VIII) про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. Пунктом 2 частини 2 цієї статті Закону у повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону №1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною 3 статті 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому зі змісту наведеної норми частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Частиною 5 статті 24 Закону №1404-VIII визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно з абз.1 ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до абз.1 ч.7 ст.26 Закону №1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Судом встановлено, що приватний виконавець Павелків (Вольф) Т.Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Також судом встановлено, що боржник у виконавчому провадженні ВП №60454619 - фізична особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною відміткою в її паспорті серії НОМЕР_3 , виданому Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 23.06.2005р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Отже, місце проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Павелків (Вольф) Т.Л. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні ВП №60454619 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Обґрунтовуючи правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №60454619, відповідач посилався на те, що у даному випадку виконавчий документ було прийнято не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, а за місцезнаходженням його майна - грошових кошів на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Банк Форвад», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 105, індекс 01032, що підпадає під виконавчий округ, на території якого приватний виконавець Павелків (Вольф) Т.Л. здійснює свою діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому суд зауважує, що підставою для відкриття виконавчого провадження за відповідним територіальним округом має бути, зокрема, наявність майна на вказаній території. Кошти, в розумінні чинного законодавства, дійсно вважаються майном особи.

Однак, суд вважає безпідставними вказані доводи відповідача, оскільки з матеріалів виконавчого провадження, копії якого долучені до матеріалів справи, зокрема, з копії заяви ОСОБА_1 № НОМЕР_5 від 18.06.2013р. про укладення договору про надання та використання платіжної картки (Договір про картку), поданої до ПАТ «Банк Руский Стандарт», слідує, що картковий рахунок № НОМЕР_1 , у валюті гривня, відкритий ОСОБА_1 в ПАТ «Банк Руский Стандарт» як кредитний рахунок для перерахування на нього позивачем коштів для погашення кредитної заборгованості, отже, кошти, що знаходяться на цьому рахунку є власністю (майном) банку, а не боржника.

На користь наведеного висновку також свідчить той факт, що приватним виконавцем не було негайно після відкриття виконавчого провадження накладено арешту на кошти на цьому картковому рахунку ОСОБА_1 , як того вимагає абз.1 ч.7 ст.26 Закону №1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, на яких наявні кошти такого боржника, а також не здійснювалося звернення стягнення на кошти на цьому рахунку, а було здійснено звернення стягнення лише на заробітну плату позивача.

Таким чином, вказаний рахунок не є поточним, на якому акумулюються кошти вкладника, а є рахунком, на який мають надходити кошти для погашення кредитної заборгованості, тобто такі кошти не можуть вважатися майном особи.

До того ж згідно з вищевказаною довідкою АТ «Банк Форвад», наданою приватному виконавцеві з заявою про відкриття виконавчого провадження, хоча за ОСОБА_1 і обліковується рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті, водночас, вказана довідка не містить інформації щодо наявності на вказаному рахунку коштів, які належать безпосередньо ОСОБА_1 .

За таких обставин, відповідач дійшов помилкового висновку про те, що вказаним документом підтверджується наявність у позивача майна у вигляді грошових коштів на території м. Києва.

Таким чином, доводи відповідача про те, що виконавчий документ прийнято ним до виконання за місцезнаходженням майна боржника є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 10.09.2018р. у господарській справі №905/3542/15 у даному випадку є не доречним, бо у рамках вказаної справи мали місце зовсім інші обставини, а саме постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, яка оскаржувалася у цій справі, стосувалася виконання ухвали апеляційного суду від 25.01.2018р. про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать відповідачу у цій справі, та підлягають до сплати позивачу, а банк, в якому були відкриті рахунки відповідача, на яких перебували його власні кошти та на які накладався арешт, знаходився у межах виконавчого округу, на території якого приватний виконавець, що виніс спірну постанову про відкриття провадження, здійснював свою діяльність та відомості щодо якого були внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

У справі ж, що розглядається, визначальною обставиною є те, що відповідач, приймаючи до виконання виконавчий документ помилково вважав, що місцезнаходження майна боржника належить до виконавчого округу, на території якого він здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, бо таке майно на цій території відсутнє.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

За таких обставин, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2019р. ВП №60454619 прийнята відповідачем з порушенням приписів ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача).

Згідно з п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Таким чином, у даному випадку приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку із пред`явленням його не за місцем виконання, чого в даному випадку зроблено не було.

Вказані обставини не були перевірені та враховані відповідачем під час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому таке рішення приватного виконавця є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», отже, спірна постанова підлягає скасуванню, через відкриття виконавчого провадження ВП №60454619 не за місцем виконання, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ч.4 ст.287 КАС України - не пізніше закінчення строків розгляду справи, а саме: адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Банк Форвард» про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 30.10.2019р. про відкриття виконавчого провадження №60454619.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 , місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, 6, офіс 15, м. Київ, 02094) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частинною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 04.05.2020 року.

Суддя О.М. Турова