Ухвала суду № 89038808, 04.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 травня 2020 року Справа 160/4760/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство юстиції України про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на публічній службі, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство юстиції України, в якій позивач просить:

- визнати поважними причини пропуску і поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду та відкрити провадження за позовною заявою;

- визнати протиправним і скасувати наказ МВС України № 1551 о/с від 14.08.2014 про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з посади першого заступника начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління та зарахування в розпорядження МВС України;

- визнати протиправним і скасувати наказ МВС України № 2218 о/с від 24.10.2014 про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік);

- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді першого заступника начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління з 14.08.2014;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код юридичної особи 00032684) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 302516,41 грн. (триста дві тисячі п`ятсот шістнадцять гривень 41 копійка), з вирахуванням розміру обов`язкових платежів;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (ідентифікаційний код юридичної особи 00032684) зарахувати період вимушеного прогулу, починаючи з 25.10.2014 по день ухвалення судового рішення у справі, до вислуги років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в органах внутрішніх справ;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (ідентифікаційний код юридичної особи 00032684) проінформувати Міністерство юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборони, передбаченої ч. З ст. 1 Закону України "Про очищення влади";

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області начальника слідчого управління та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць.

Відповідно до пунктів 3, 5 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З тексту позовної заяви вбачається, що про порушення свого права, яке стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом позивач дізнався у 2014 році.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду).

Позов подано до суду 29.04.2020 року, тобто з пропуском місячного строку для звернення.

На підставі частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач посилається на Закон України "Про очищення влади" в частині застосування обмежень встановлених ст. 1 Закону та вказує, що має місце триваюче порушення прав, а формальне застосування строкув звернення до суду з позовом щодо звільнення з публічної служби може дозволити суб`єкту владних повноважень "легалізувати" у судовому порядку триваючі, в т.ч. грубі, порушення законодавства у сфері проходження публічної служби. Посилаючись на практику періода 2014-2019 років, позивач зазначає, що суди України відмовляли в задоволенні позовів, виходячи з імперативності норм Закону України "Про очищення влади". За таких обставин, на думку позивача, звернення до суду було повністю безперспективним в контексті захисту своїх порушених прав. Окремою обставиною, що повинна враховуватися при визнанні поважними причин пропуску строків звернення до суду є суспільно-політична ситуації в Україні, що передувала прийняттю Закону України "Про очищення влади" у взаємозв`язку з обставинами проходження позивачем публічної служби в 2014 році. Крім того, безпідставне зарахування позивача до осіб, що начебто причетні до вчинення злочинів, репресій створювало реальні обгрунтовані побоювання у позивача за життя і здоровя як своє, так і членів своєї сім`ї. У випадку звернення до суду з позовом про поновлення на публічній службі, процес судового розгляду неодміннно супроводжувався б постійним тиском з боку третіх осіб на суд та позивача.

Вирішуючи питання щодо можливості поновлення пропущеного строку звернення до суду суд враховує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Суд зауважує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2020 року у справі №804/6848/16.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його правами та обов`язками.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" (Заява № 28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (рішення від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства»).

Разом з тим, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Розглянувши доводи позивача та норми процесуального законодавства, суд приходить до висновку, що наведені позивачем обставини не є поважними причинами пропуску місячного строку звернення до суду та подання позову до суду майже через шість років після набуття права на звернення до суду з цим позовом. Так, помилковими є доводи позивача щодо триваючого порушення прав позивача внаслідок звільнення позивача з публічної служби. Суд критично оцінює доводи позивача щодо його побоювань за своє життя та членів своє сім`ї, обгрунтованих матеріалами відеофіксації, що мали місце 15-18.08.2014 року. Наявність різної судової практики в аналогічних справах, суспільно- політична ситуація в Україні в 2014 році, можливість тиску під час судового розгляду справи на суд та позивача не є об`єктивно непереборними обставинами, що перешкоджають своєчасному зверненню до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

На підставі частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з Законом України "Про внесення зміни до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року №540 строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

З огляду на викладене, суд визнає неповажними зазначені позивачем підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду та залишає позовну заяву без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом надання суду:

- доказів на підтвердження наявності інших підстав для поновлення строку звернення до суду.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство юстиції України про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на публічній службі, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.

Позивач має усунути недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду. Цей строк продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом надання до суду:

- доказів на підтвердження наявності інших підстав для поновлення строку звернення до суду.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Суддя М.В. Бондар