Рішення № 89038764, 04.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 року Справа № 160/2214/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Дніпропетровській області №Ф-4215-54/410-У від 12.02.2019р. щодо ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_1 виявив, що в нього заблокована особиста банківська карта за постановою державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби. Проживаючі у м. Києві останні три роки і працюючи на підприємстві позивач не міг фактично прибути до виконавця і з`ясувати причину блокування, тому звернувся до представника позивача - адвоката Фещенко М.Л. для оформлення між ними договору на надання правової допомоги - та направлення адвокатського запиту щодо надання виконавчого документу та його подальшого оскарження. 19.02.2020 року представник позивача - адвокат отримав рекомендованим листом відповідь начальника Павлоградського МВ ДВС ПСМУ МЮ у м. Дніпро та копію вимоги №Ф-4215-54/410-У від 12.02.2019р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області з на суму 18 276,72 гривень. Відповідно позивач був з нею ознайомлений в цей день, 19.02.2020р. Також позивач зазначає, що не подавав звітність, Управління чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно нього, не витребовувались та не надавались бухгалтерські та інші документи. Відтак, спірна вимога про сплату боргу є протиправною та підлягає до скасування.

21.04.2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування означеного податковий орган зазначив, що відповідно до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01.01.2017, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) фізичні особи підприємці зобов`язані сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. В 2017 р. ця сума становила 3 200 грн (мінімальна заробітна плата) х 22% = 704 грн/місяць. В 2018 р. - 3 723 грн х 22% = 819,06 грн/місяць, 2019 рік -4 173 грн х 22% = 918,06 грн/місяць. Враховуючи відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків про те, що ФОП ОСОБА_1 не сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, керуючись Законом України №2464 контролюючим органом в автоматичному режимі нараховані ФОП ОСОБА_1 щоквартальні нарахування: за 2017 р. в розмірі 8 448,00 грн., за 2018 р. - 9 828,72 грн. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В ході проведення інвентаризації даних, які обліковувалися в інтегрованій картці платника єдиного внеску по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП) фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в автоматичному режимі ІКП були відображені щоквартальні нарахування: за 2017 рік, строк сплати 09.02.18 - 8448,00 грн.; за 1 квартал 2018 року, строк сплати 19.04.2018 року - 2 457,18 грн.; за 2 квартал 2018 року, строк сплати 19.07.2018 року - 2 457,18 грн.; за 3 квартал 2018 року, строк сплати 19.10.2018 року - 2 457,18 грн.; за 4 квартал 2018 року, строк сплати 21.01.2019 року - 2 457,18 грн. Заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 30.01.2019 складала 18 276,72 грн. Станом на 30.01.2019 ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку як платник єдиного соціального внеску. Проте контролюючим органом не нараховано ФОП ОСОБА_1 зобов`язання з єдиного соціального внеску за період з 01.01.2019 по 01.08.2019. Враховуючи наявність боргу, керуючись абз.1 п.4 р. VІ Інструкції №449 контролюючим органом винесено вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-4215-54/410 від 12.02.2019 про сплату боргу (вимоги) з єдиного внеску на суму 18 276,72 грн., яку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, реєстраційний №5140012160040 направлено на юридичну адресу платника. Дане поштове відправлення повернуто відправнику 07.05.19 з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Також відповідач зазначає, що враховуючи, визначені Законом України від 21 грудня 2016 року №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2017 рік та мінімальної заробітної плати у 2017 році, відповідно: максимальна величина бази нарахування єдиного внеску на 2017 рік становитиме: з 01 січня 2017 року - 40000 грн. (1600 х 25); з 01 травня 2017 року - 42100 грн. (1684 х 25); з 01 грудня 2017 року - 44050 грн. (1762 х 25, мінімальна сума єдиного внеску: з 01 січня - 704 грн. (3200 х 22 відсотки). Для фізичних осіб - підприємців віднесених до першої групи платників єдиного податку, які скористаються змінами до зазначених норм законодавства з єдиного внеску мінімальна сума єдиного внеску у 2017 році: з 01 січня 2017 року - 352 грн. (3200 х 0,5 х 22 відсотки). Тож, впродовж вересня-грудня 2016 року ДФС України було проведено широкомасштабну кампанію щодо доведення до відома всіх громадян про обов`язкову сплату ЄСВ, відповідно Закону №2464. Отже, ФОП ОСОБА_1 був обізнаний про обов`язкову сплату ЄСВ, проте не вчинив ніяких дій стосовно припинення підприємницької діяльності для унеможливлення в подальшому контролюючим органом нараховувати йому зобов`язань, відповідно до ст.19 Конституції України та Закону №2464. Посилання позивача на те, що вимога не формувалася щоквартально є недоречним, адже в даному випадку контролюючим органом не порушено право позивача, а відповідно такі твердження не повинні сприйматися як безумовними підставами для висновку щодо протиправності спірної вимоги і, як наслідок, її скасування. Вказані позивачем недоліки щодо формування поквартально вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі 826/11623/16. Окрім того, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу суду на те, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення нарахування та сплати єдиного внеску. Отже, визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме: зворотного боку облікової картки платника єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_1 , які відображують не сплату єдиного внеску. Посилання позивача на те, що він працює на підприємстві і саме відповідна установа в якій він працює на умовах трудового договору, як роботодавець, сплачує за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у визначеному законодавством розмірі, не є обгрунтованим звільненням від сплати ЄСВ за підприємницьку діяльність, оскільки його вид діяльності не відповідає, його КВЕДУ 52.48.9 - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань Таким чином, види діяльності позивача за трудовим договором та як фізичної особи-підприємця не співпадають. Відтак, контролюючий орган не порушував права платника, а лише виконував дії передбачені Конституцією України, Податковим кодексом та Законом України №2464.

Одночасно із відзивом на позовну заяву ГУ ДПС у Дніпропетровській області до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому відповідач зазначив про те, що Враховуючи те, що позивачу документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані платнику податків за податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (постанова Верховного суду від 24.09.2019 №825/1109/16), останнім днем подання позовної заяви до суду є 03.03.2019. Твердження позивача про те, що він майже рік не знав про існуючий борг не звільняє платника від відповідальності перед країною в порядку ст.67 Конституції України, окрім того, що позивачем здійснюється діяльність в сфері права. А до того ж у засобах масової інформації постійно нагадується громадянам про електронні кабінети платника, де кожен з громадян може знайти інформацію стосовно податковий зобов`язань перед бюджетом, свої права, тощо. Відтак, на думку контролюючого органу позивачем пропущено строки звернення до суду за захистом порушеного права майже на рік. Відповідач також зазначає, що 20.12.2019 позивач знав був обізнаний про існування боргу, відповідно чого звернувся до адвоката, про що свідчить заключний договір між ОСОБА_2 та Фещенко М.Л . В додатковій угоді до договору про надання правової допомоги №33 від 20.12.2019 зазначено, що адвокатом будуть надані позивачу послуги: в строк до 17.01.2020 - консультація, збирання доказів, підготовка та аналіз законодавства з перспективи подання до суду позовної заяви щодо скасування боргу за вимогою; в строк до 28.01.2020 - написання та оформлення позовної заяви. Отже твердження позивача в позовній заяві про необізнаність боргу та вимоги, є безпідставними. Тож, подавши 25.02.2020 позовну заяву до суду, без заяви про поновлення сроку представником позивача порушено строк подання позовної заяви.

Разом з цим, означена заява судом до уваги не приймається та відхиляється з огляду на те, що відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Тобто, спеціальним Законом встановлено строк звернення до суду щодо оскарження вимоги по сплаті ЄСВ - 10 днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки платнику. Аналогічна позиція щодо строків звернення до суду по аналогічних справах викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справах №802/983/18, від 17.07.2019 № 0740/1050/18. Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду даної справи є вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4215-54/410-У від 12.02.2019р. Позивач у своєму позові підтвердив ту обставину, що про оскаржувану вимогу він дізнався 19.02.2020 року після отримання рекомендованим листом відповідь начальника Павлоградського МВ ДВС ПСМУ МЮ у м. Дніпро та копію вимоги №Ф-4215-54/410-У від 12.02.2019р., а з позовом до суду звернувся 21.02.2020 року. У своїх рішеннях від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Отже, суд вважає, що позивач не допустив тривалого необ`єктивного зволікання з поданням позовної заяви, що в свою чергу підтверджується матеріалами справи та своєчасність звернення до суду із даним позовом.

Позивачем через систему систему «Електронний суд» та засобами електронного зв`язку подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій містилось клопотання щодо заміни ГУ ДФС у Дніпропетровській області на її правонаступника ГУ ДПС у Дніпропетровській області. В мотивування означеного позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та здійснити заміну відповідача.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 затверджено Положення про Державну податкову службу України. Іншою постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" Головне управління ДФС у Дніпропетровській області реорганізовано шляхом його приєднання до відповідного територіального органу Державної податкової служби - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. З метою реалізації вказаної постанови, наказом Державної податкової служби України від 12.07.2019 року № 14 затверджено положення про територіальні органи ДПС, зокрема положення про Головне управління ДПС у Дніпропетровській області. 28.08.2019 року набрало чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 682-р "Питання Державної податкової служби", відповідно до якого Уряд погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. N 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу. У зв`язку із даним розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 682-р, Державною податковою службою України видано наказ від 28.08.2019 року № 36, згідно з яким розпочато виконання Державною податковою службою України (ДПС) функцій і повноважень Державної фіскальної служби України (ДФС), що припиняється. Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03.09.2019 року №17 «Про початок діяльності Головного управління ДПС у Дніпропетровській області» ГУ ДПС у Дніпропетровській області розпочало свою діяльність. З огляду на приписи ст. 52 КАС України, суд вважає за необхідне замінити ГУ ДФС у Дніпропетровській області на її правонаступника ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2020 року зазначена вище справа розподілена та 26.02.2020 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 28.02.2020 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 05.05.2011 по 01.08.2019 перебував на обліку в Західно-Донбаському управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа-підприємець, державна реєстрація за №22320000000008146, як платник загальної системи оподаткування.

Як зазначило ГУ ДПС у Дніпропетровській області у поданому до суду відзиві на позовну заяву, станом на теперішній платник перебуває в 11 стані - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Вид діяльності згідно КВЕД 52.48.9 - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань. Перебуваючи на обліку в контролюючому органі ФОП ОСОБА_1 про отримані доходи не звітував, податкову звітність не подавав.

Враховуючи відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків про те, що ФОП ОСОБА_1 не сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, керуючись Законом України №2464 контролюючим органом в автоматичному режимі нараховані ФОП ОСОБА_1 щоквартальні нарахування: за 2017 р. в розмірі 8 448,00 грн., за 2018 р. - 9 828,72 грн.

В ході проведення інвентаризації даних, які обліковувалися в інтегрованій картці платника єдиного внеску по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП) фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в автоматичному режимі ІКП були відображені щоквартальні нарахування:

- за 2017 рік, строк сплати 09.02.18 - 8448,00 грн.;

- за 1 квартал 2018 року, строк сплати 19.04.2018 року - 2 457,18 грн.;

- за 2 квартал 2018 року, строк сплати 19.07.2018 року - 2 457,18 грн.;

- за 3 квартал 2018 року, строк сплати 19.10.2018 року - 2 457,18 грн.;

- за 4 квартал 2018 року, строк сплати 21.01.2019 року - 2 457,18 грн.

Заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 30.01.2019 складала 18 276,72 грн.

Станом на 30.01.2019 ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку як платник єдиного соціального внеску. Проте контролюючим органом не нараховано ФОП ОСОБА_1 зобов`язання з єдиного соціального внеску за період з 01.01.2019 по 01.08.2019.

Враховуючи наявність боргу, керуючись абз.1 п. 4 р. VІ Інструкції №449 контролюючим органом винесено вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-4215-54/410 від 12.02.2019 про сплату боргу (вимоги) з єдиного внеску на суму 18 276,72 грн., яку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, реєстраційний №5140012160040 направлено на юридичну адресу платника. Дане поштове відправлення повернуто відправнику 07.05.2019 з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Як було встановлено судовим розглядом, позивач виявив, що у нього була заблокована особиста банківська карта за постановою державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби.

Позивач проживаючі у м. Києві останні три роки і працюючи на підприємстві не міг фактично прибути до виконавця і з`ясувати причину блокування, тому звернувся до представника позивача - адвоката Фещенко М.Л. для оформлення між ними договору на надання правової допомоги - та направлення адвокатського запиту щодо надання виконавчого документу та його подальшого оскарження.

19.02.2020 року представник позивача - адвокат отримав рекомендованим листом відповідь начальника Павлоградського МВ ДВС ПСМУ МЮ у м. Дніпро та копію вимоги №Ф-4215-54/410-У від 12.02.2019р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області з на суму 18 276,72 гривень. Відповідно, позивач був з нею ознайомлений в цей день, 19.02.2020р.

Вважаючи спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та безпідставною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 2 Закону № 2464-VI визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Судом встановлено, відповідно до довідок ТОВ «Учбово - методичний центр служба охорони стелс» від 10.11.2019 №УМЦ00000002, № УМЦ00000003 у період з 01.01.2017 по 31.12.2018, з 01.09.2016 по 18.06.2019 працював охоронцем, відповідно до довідки від 10.04.2020 №1СТ00000008 ТОВ «Стелс1» за період з 19.06.2019 по теперішній час позивач працює охоронцем. На означених підприємствах де працював та працює позивач було нараховано та своєчасно перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок.

До того ж, суд звертає увагу на те, що доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Відповідач про наявність таких доходів не зазначав.

Суд зазначає, що факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2017-2019 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Однак, позивачу як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувану вимогу відповідача не можна вважати правомірною.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19) та від 23 січня 2020 року (справа № 480/4656/18).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога, винесена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області № Ф-9914-53 У від 06.02.2019 р. про сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №2502-Н1НТ-Х6НЕ-0Р12 від 21.02.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 та від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16.

Судом установлено, що з метою реалізації конституційного права на професійну правничу допомогу у м. Київ позивач уклав договір про надання правової допомоги № 33 від 20.12.2019 року з адвокатом Фещенко М.Л., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №240, виданого на підставі рішення Черкаської обласної КДКА від 13.06.2006 №31.

Також, між ОСОБА_1 та адвокатом Фещенко М.Л. було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги № 33 від 2019 року. Як видно із п. 1 означеної угоди Сторони за цією Додатковою угодою домовились, що Адвокат на виконання умов основного Договору про надання правової допомоги зобов`язується надати Клієнту наступні послуги з розрахунку оплати гонорару за почасовою ставкою 1 година -1000 грн.: 1) консультація, збирання доказів, підготовка та аналіз законодавства з перспективи подання до суду позовної заяви щодо скасування боргу за вимогою склала у сумі 2000 грн. за 2 години із терміном виконання до 17.01.2020 року; 2) написання та оформлення позовної заяви, доданих документів-доказів в Дніпропетровський окружний адміністративний суд, подання до суду склала у сумі 2000 грн. за 2 години із терміном виконання до 28.01.2020 року; 3) підготовка, написання та оформлення заперечення на відзив відповідача, подання до суду склала у сумі 1000 грн. за 1 годину із терміном виконання за датою, визначеної в ухвалі суду

Фактичне понесення ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги підтверджується наступними документами: договором про надання правової допомоги № 33 від 20.12.2019; додатковою угодою № 1 від 20.12.2019 року копією квитанції АТ КБ ПриватБанк №0.0.1583747272 від 16.01.2020 року про сплату гонорару адвокату у розмірі 5000 грн.; копією меморіального ордеру № @2PL820308 від 16.01.2020 року про сплату гонорару адвокату у розмірі 5000 грн.; копією довідки про відкриття рахунку в банку саме як адвоката Фещенко М.Л . №190829 ASU17234507 від 29.08.2017; ордером адвоката (серія ЧК №155180 від 21.02.2020); копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №240 від 13.06.2006р.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. підлягають стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_5 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-9914-53 У від 06.02.2019 р. про сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015).

Стягнути на користь приватного підприємства ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник