Ухвала суду № 89038314, 04.05.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

04 травня 2020 року Справа № 915/615/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієва М.В. розглянувши без повідомлення учасників справи

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт-Мерітайм Груп» (73021, м.Херсон, Карантинний острів, буд.1; ідент.код 36336744; адреса представника - адвоката Салати І.І.: 73003, м.Херсон, вул.Старообрядницька, буд.20) б/н від 29.04.2020 (вхід.№5395/20 від 04.05.2020) про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна «Boris Pevkin»

особа, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову (боржник):

Компанія «Osternases Industries S.A.» (50-th street Global Plaza Tower, 19-th Floor, Office H, Panama City, Republic of Panama)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні боржника:

Компанія «NEWGATE LP.» (Suite 2, 5 St, Vinsent Street, EH3 6SW, Edinburg Scotland, UK)

в с т а н о в и в:

04.05.2020 за вхід.№5395/20 Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт-Мерітайм Груп» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 29.04.2020 про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна, в якій заявник просить суд накласти арешт на морське судно «Boris Pevkin» (прапор - Comoros, ІМО 8971188), фрахтувальником якого є Компанія «Osternases Industries S.A.» (50-th street Global Plaza Tower, 19-th Floor, Office H, Panama City, Republic of Panama), яке знаходиться в пункті контролю ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» (м.Миколаїв, вул.Індустріальна, буд.1) шляхом його затримання, заборони виходу з акваторії та заборони відчуження.

В обґрунтовування заяви про забезпечення позову заявник посилається на морську вимогу №361 від 10.04.2020 до Компанії «NEWGATE LP.», яка діє в інтересах Компанії «Osternases Industries S.A.», у розмірі 590171,0 доларів США за здійснений по контракту №122-052 від 11.04.2018 ремонт морського судна «Boris Pevkin» (прапор - Comoros, ІМО 8971188), у зв'язку із невиконанням боржником грошових зобов'язань за вказаним контрактом.

Розглянувши подану заяву, дослідивши та оцінивши усі подані до матеріалів заяви докази у їх сукупності, судом при розгляді заяви взято до уваги наступне.

Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п.9 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

У відповідності до ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Порядок подання заяви про забезпечення позову встановлено ст.138 ГПК України, відповідно до частини другої якої, заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч.3 ст.138 ГПК України).

Згідно із ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

За змістом статей 365, 366 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

До того ж, відповідно до п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З матеріалів заяви вбачається, що 11.04.2018 укладено контракт №122-052 на ремонт морського судна «Boris Pevkin» (прапор - Comoros, ІМО 8971188) (далі - Судно) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт-Мерітайм Груп» (далі - Виконавець, Заявник) та Компанією «NEWGATE LP.» (далі - Замовник), яка підписала контракт в інтересах Компанії «Osternases Industries S.A.» на підставі довіреності №44 від 27.03.2018 (далі - Контракт).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію судна №16/REG/1300148/074 власником Судна є Компанія «Kompa Country Corp».

Між Компанією «Kompa Country Corp» та Компанією «Osternases Industries S.A.» (далі -Фрахтувальник, Боржник) було укладено договір фрахтування Судна (Bareboat Charterers) б/н від 18.05.2016, строк дії якого з 17.05.2016 до 06.05.2021.

Митним органом здійснено митне оформлення Судна в митний режим переробки на митній території за митною декларацією ІМ 51 АА №UA504160/2018/300796 від 18.04.2018.

Відповідно до п.1.2 Контракту Замовник взяв зобов'язання сплатити виконані Виконавцем роботи згідно умов ст.4 Контракту.

Пунктом 2.1 Контракту, з урахуванням змін внесених до нього Додатковою угодою б/н від 01.04.2020, встановлено, що попередня вартість ремонту судна складає 660171,0 доларів США.

Відповідно до п.4.1.2 Контракту проміжні платежі в кінці кожного місяця сторони виконують звірку вартості виконаних виконавцем робіт з урахуванням придбаних матеріалів та оформлюють двосторонній «Акт звірки». До 5 (п'ятого) числа кожного місяця, що настає за датою оформлення «Акту звірки», Замовник здійснює черговий платіж на суму, що вказана в «Акті звірки», за вирахуванням сум попередніх платежів згідно виставленому інвойсу.

Згідно підписаного з обох сторін Акту звірки за Контрактом вартість фактично виконаних робіт по ремонту Судна склала 660171,0 доларів США.

Заявник вказує, що згідно п.4.1.1 Контракту Боржником було сплачено аванс в розмірі 70000,0 доларів США, а тому, залишок боргу складає 590171,0 доларів США.

01.01.2020 Заявник виставив Замовнику рахунок (INVOCE) №052-9 на оплату заборгованості за Контрактом в сумі 590171,0 доларів США, який, за твердженням Заявника, сплачено не було.

10.04.2020 Заявником направлено Боржнику та Замовнику вимогу вих.№361 про сплату заборгованості за Контрактом в сумі 590171,0 доларів США протягом трьох банківських днів з моменту отримання цієї вимоги.

У відповідь на вказану вимогу Заявник отримав лист Замовника вхід.№167 від 13.04.2020, яким було повідомлено, що Замовник, як уповноважений представник Боржника, неодноразово повідомляв його про наявність боргу за Контрактом, але через тяжкий фінансовий стан Боржник погасити борг у строки визначені Контрактом не може.

Заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на Судно ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду у майбутньому спорі з Боржником щодо стягнення боргу за Контрактом.

Порядок накладення арешту на морські судна врегульовано Міжнародною конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна (Конвенція) від 10.05.1952, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону №3702-VI від 07.09.2011 та яка набула чинності для України 16.05.2012, а також главою 4 Кодексу торговельного мореплавства України "Арешт суден".

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.41 Кодексу торговельного мореплавства України судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії.

Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України.

Згідно зі ст.42 Кодексу торговельного мореплавства України судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога, зокрема, у зв'язку: будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнанням судна (п.14 ч.1 ст.42 Кодексу торговельного мореплавства України).

Частиною 2 ст.43 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що будь-яке судно або судна можуть бути арештовані, якщо на момент початку процедури, пов'язаної з арештом судна або суден, вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність за морською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власником судна, стосовно якого морська вимога виникла, або фрахтувальником такого судна за бербоут-чартером, тайм-чартером або рейсовим чартером.

Відповідно до ч.2 ст.30 ГПК України справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.

Згідно роздруківки з сайту www.marinetraffic.com, станом на 04.05.2020 Судно знаходиться в пункті контролю ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» (м.Миколаїв, вул.Індустріальна, буд.1).

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Заявником належними доказами доведено наявність морської вимоги до Боржника, а також те, що Судно, на яке заявник просить накласти арешт, знаходиться в пункті ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод», що входить до зони нагляду капітану порту Миколаїв, а невжиття заявлених заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав Заявника, а тому заявлені вимоги щодо забезпечення позову у вигляді арешту Судна підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Статтею 46 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено захист інтересів власника арештованого судна або фрахтувальника його за бербоут-чартером.

Так, особа, на вимогу якої судно арештовано, несе відповідальність за будь-які збитки, завдані власнику судна або фрахтувальнику його за бербоут-чартером у результаті необґрунтованого арешту судна або надання надмірного забезпечення морської вимоги.

Суд, господарський суд або голова Морської арбітражної комісії можуть як умову арешту судна або продовження арешту, накладеного раніше, зобов'язати особу, яка заявила вимогу про це, надати забезпечення морської вимоги в розмірі та на умовах, визначених судом або головою Морської арбітражної комісії, у зв'язку з будь-якими збитками, що можуть бути заподіяні власникові судна чи фрахтувальникові його за бербоут-чартером в результаті необґрунтованого арешту судна або надмірного забезпечення морської вимоги і за що така особа може нести відповідальність.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що внаслідок застосування судом заходів забезпечення позову Боржнику буде завдано матеріальної шкоди, суд на даній стадії розгляду справи не вирішує питання зустрічного забезпечення.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що заявником правомірно заявлено вимогу про арешт судна «Boris Pevkin» (прапор - Comoros, ІМО 8971188) за морською вимогою.

За змістом ст.144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала про арешт морського судна є підставою для затримання судна або обмеження в його пересуванні в порту, де знаходиться або до якого прямує таке судно, до моменту скасування заходів із забезпечення позову у вигляді арешту морського судна. Після вручення копії ухвали про арешт судна капітан морського порту, де знаходиться судно, філія Адміністрації морських портів України в морському порту, де знаходиться судно, відповідні органи Державної прикордонної служби та органи доходів і зборів зобов'язані вжити заходів, що унеможливлюють вихід арештованого судна з порту.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Що стосується конкретизації заявником забезпечення позову шляхом затримання, заборони виходу судна з акваторії та його відчуження, то суд вважає за необхідне зазначити, що в силу приписів ч.3 ст.144 ГПК України саме ухвала суду про накладення арешту передбачає вчинення дій по його затриманню, обмеженні у його пересуванні тощо. Тому окремо зазначати про вжиття таких заходів, суд вважає недоцільним.

Згідно із ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.

Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України, якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов'язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду.

Заявником не надано суду доказів подання відповідної позовної заяви.

Згідно ч.3 ст.138 ГПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне встановити заявнику строк, протягом якого останній зобов'язаний подати позов та надати відповідне підтвердження суду, а саме: тридцять днів з дня постановлення даної ухвали.

Керуючись ст.ст.30, 73, 74, 76, 77, 86, 137, 140, 234, 235, 366 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт-Мерітайм Груп» про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна «Boris Pevkin» для забезпечення морської вимоги, - задовольнити.

2. Накласти арешт на судно «Boris Pevkin» (прапор - Comoros, ІМО 8971188), фрахтувальником якого є Компанія «Osternases Industries S.A.» (50-th street Global Plaza Tower, 19-th Floor, Office H, Panama City, Republic of Panama), яке знаходиться в пункті контролю ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» (м.Миколаїв, вул.Індустріальна, буд.1).

3. Ухвала є обов'язковою, набирає законної сили з 04.05.2020 та може бути пред'явлена до виконання протягом 3-х років.

4. Ухвалу направити ТОВ «Смарт-Мерітайм Груп» (73021, м.Херсон, Карантинний острів, буд.1) та Компанії Osternases Industries S.A.». (54001, м.Миколаїв, вул.Індустріальна, буд.1).

5 Ухвалу направити для негайного виконання Капітану Миколаївського морського порту (54018, м.Миколаїв, вул.Космонавтов, 61).

6. Строк, протягом якого Заявник зобов'язаний подати відповідний позов та надати відповідне підтвердження суду становить тридцять днів з дня постановлення даної ухвали.

7. За даною ухвалою:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт-Мерітайм Груп» (73021, м.Херсон, Карантинний острів, буд.1; ідент.код 36336744).

Боржник: Компанія «Osternases Industries S.A.» (50-th street Global Plaza Tower, 19-th Floor, Office H, Panama City, Republic of Panama; ідент.код - відсутній; 54001, м.Миколаїв, вул.Індустріальна, буд.1).

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України

та підписано суддею 04 травня 2020 року.

Суддя М.В.Мавродієва