Рішення № 89035612, 30.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року м. Київ № 826/1145/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №103812-13 від 23.10.2017, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі -ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №103812-13 від 23.10.2017, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за податковий період 2016 рік в сумі 33615,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у повному обсязі, оскільки відповідачем порушено порядок вручення та розрахування розміру податкового зобов`язання. При цьому, позивач зазначає, що він є власником 92/100 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого складає 625,2 м.кв, а власницею 8 /100 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого складає 625,2 м.кв, є ОСОБА_2 . Отже, відповідачем не вірно розраховано суму податкового зобов`язання для ОСОБА_1 у розмірі 33615,26 грн, як податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не врахувавши дійсну частку нерухомого майна, у розмірі 92/100, яка знаходиться у його власності.

У своїх додаткових поясненнях позивач зазначив аналогічні підстави, що і в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував мотивуючи свою позицію тим, що ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. За даними Реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, програмним забезпеченням ІТС «Податковий блок» сформовано спірне податкове повідомлення-рішення за житловий будинок який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 625,2 м2 та направлено рекомендованим листом з повідомлення про вручення №0216701644517, за місцем податкової адреси (місце реєстрації), а саме: АДРЕСА_3 . Крім того, відповідач зазначив, що при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, у зв`язку з некоректними даними в ІТС «Податковий блок» не було враховано частку (вид спільної власності) житлового будинку загальною площею 625,2 м2, що призвело до нарахування податку на всю загальну площу будинку без урахування передбачених пільг. Проте, на думку відповідача, виявлена технічна помилка не звільняє платника від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, адже ОСОБА_1 є власником частки житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки на день розгляду справи у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби», суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування прийшов до висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первісного відповідача - Головного управління ДФС у м. Києві на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (надалі - ГУ ДПС у м. Києві).

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 92 /100 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 625,20 кв. м., що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 від 12.04.2011 та витягом Комунального підприємства Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна про державну реєстрацію прав серія СЕА №730035.

Разом з тим, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 8 /100 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на серії НОМЕР_3 від 12.04.2011 та витягом Комунального підприємства Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна про державну реєстрацію прав серія СЕА №730034.

Крім того, позивачем надано копії: технічного паспорту справ №40139 на садибний (індивідуальний) житлового будинку АДРЕСА_5 ; план земельної ділянки; план за поверхами, журнал внутрішніх площ до плану житлового будинку літери «А», характеристика будинку, господарських будівель та споруд.

ГУ ДПС у м. Києві згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2017 №103812-13, яким визначено суми податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за податковий період 2016 рік в сумі 33615,26 грн.

09.11.2017 податкове повідомлення-рішення було надіслано на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням та отримано позивачем 24.11.2017, що підтверджується матеріалами справи.

Не погоджуючись з розміром зобов`язання, визначеного контролюючим органом у спірному податковому повідомлені-рішенні, позивач звернувся до суду із позовом.

Аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, з урахуванням наданих ними доказів, суд враховує такі норми законодавства.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ст. 368 Цивільного кодексу України).

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном (стаття 369 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За правилами підпункту 266.3.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Положеннями підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України).

Тобто, фізична особа - власник житлової нерухомості (її частки) є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що загальна площа житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 625,2 кв. м, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 від 12.04.2011 та витягом Комунального підприємства Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна про державну реєстрацію прав серія СЕА №730035. Крім того, позивачем надано копії: технічного паспорту справ №40139 на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_5 ; плану земельної ділянки; плану за поверхами, журналу внутрішніх площ до плану житлового будинку літери «А», характеристику будинку, господарських будівель та споруд.

З огляду на матеріали справи, розмір 92/100 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності складає 575.18 кв. м, що і є базою оподаткування.

За таких обставин, база оподаткування ОСОБА_1 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 575.18 кв. м.

Водночас, при вирішенні питання правомірності визначення позивачу податкового зобов`язання із податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості необхідним є встановлення факту використання відповідачем офіційних відомостей при здійсненні розрахунку податкового зобов`язання.

Проте, розрахунок податкового зобов`язання не був доданий до податкового повідомлення-рішення від 23.11.2017 №103812-13, що унеможливлює його оцінку на предмет обґрунтованості висновків контролюючого органу і його правомірності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві» в редакції рішення Ради від 28.01.2015 №28/923 «Про внесення змін до рішення Ради від 23.06.2011 №242/5629» згідно з пунктом 5.2. Додатку №1 до Рішення (Положення про податок на нерухоме мано, відмінне від земельної ділянки у м. Києві) зі змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 22.12.2015 №57/57 встановлюється ставка податку у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України №928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2016 складає 1378 грн.

Таким чином, ставка податку, яка повинна застосовуватись за 2016 податковий рік до об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у м. Києві складає 13,78 грн за 1 кв. м. бази оподаткування.

У відзиві на позовну заяву відповідач наводить розрахунок визначеного позивачу зобов`язання по сплаті податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, згідно якого сума податку на 2016 рік визначена без урахування частки пільги: 625,2 м2 х 13,78 грн + 25000 = 33615,26 грн, де:

- 625,2 м2 - площа житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- 13,78 грн - ставка податку за 1 м у розмірі 1% від мінімальної заробітної плати згідно рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 із змінами та доповненнями;

- 25000 грн - збільшення суми податку згідно підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу.

При цьому, контролюючий орган у відзиві на позовну заяву визнає, що при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік не було враховано частку (вид спільної власності) житлового будинку загальною площею 625,2 м2, що призвело до нарахування податку на всю загальну площу будинку без урахування передбачених пільг. Пояснюючи такі обставини відповідач вказує на некоректність даних в ІТС «Податковий блок».

Також посилаючись на положення підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України відповідач зазначає про те, що позивач не скористався своїм правом звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо об`єкта оподаткування.

Так, згідно наведеної відповідачем норми Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Наведені доводи не визнаються судом в якості законної підстави стверджувати, що неправильний обрахунок податку відбувся з вини платника, що не звернувся з відповідною заявою, оскільки по-перше: вказаною нормою гарантовано право платника податків, а не закріплено відповідний обов`язок; по-друге: згідно пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється саме контролюючим органом. Крім того, позивач, не погоджуючись з розрахунком суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, обрав способом захисту свого порушеного права звернення до суду.

За приписами частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-ІV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав) єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

За приписами пункту 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

Умови, підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127).

Пунктом 8 Порядку №1127 передбачено, що інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається за заявою особи, яка бажає отримати таку інформацію, або уповноваженої нею особи шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав, фронт-офісу або нотаріуса.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1127 інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, їх обтяження щодо одного об`єкта нерухомого майна, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, їх обтяжень щодо такого об`єкта нерухомого майна.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 02.01.2018 №1099752068 (довідка з 04.05.2011) ОСОБА_1 належить на праві приватної власності 93 /100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи пояснення відповідача, наведені у відзиві на позов щодо нарахування позивачу податку на всю загальну площу будинку без урахування передбачених пільг, що спричинено некоректністю даних ІТС «Податковий блок», суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах невірного нарахування податку (неправильне визначення суми зобов`язання у зв`язку з неправильним визначенням об`єкта оподаткування) відбулось з вини контролюючого органу, на якого податковим законодавством покладено обов`язок перевірки даних для визначення відповідних податків і зборів. До того ж, будь-яких доказів на підтвердження вжиття контролюючим органом заходів для усунення виявленої помилки, відповідачем суду не надано.

Отже, на підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування у зв`язку з неправильним визначенням податкового зобов`язання, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості. При цьому, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню не через відсутність у позивача вказаного податкового обов`язку, наявність якого останнім не заперечується, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов`язання.

Одночасно суд акцентує увагу на тому, що навіть за наявності формальних підстав для визнання правомірними висновків контролюючого органу в певній частині визначених ним зобов`язань, суд не може визнати рішення контролюючого органу в якійсь сумі за відсутності належним чином оформленого та деталізованого розрахунку зобов`язань позивача.

При цьому, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду України від 05.12.2006 у справі 21-527во06).

Так, в частині другій статті 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, а також приймаючи до уваги те, що рішення суб`єкта владних повноважень, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №103812-13 від 23.10.2017.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №103812-13 від 23.10.2017.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_7 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ - 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська