Рішення № 89034054, 18.09.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/19779/18

Провадження № 2/752/4384/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.09.2019 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Петрова Є.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Художник» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 47956,29 гривень, інфляційних втрат в розмірі 13208 гривень, 3% річних в розмірі 2014,95 гривень, а також судових витрат у справі.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . У зазначеній квартирі також мешкає її донька - ОСОБА_2 разом з чоловіком, а з березня 2016 р. з неповнолітньою дитиною, відомостей про яких позивач не має.

ОСББ «Художник» забезпечує належне утримання будинку і прибудинкової території та надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинку АДРЕСА_2 .

Посилаючись на положення ст.ст.64, 68 ЖК України позивач посилається на солідарний обов`язок відповідачів сплачувати за надані житлово-комунальні послуги, однак зазначений обов`язок вони належним чином не виконали, внаслідок чого у них виникла заборгованість станом на 01.06.2017 р. в розмірі 47956,29 гривень.

Також на підставі ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідачів інфляційні втрати та 3% річних в зв`язку з порушенням зобов`язання по оплаті житлово-комунальних послуг.

На підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва від 20.03.2019 р. розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ст.ст.274-279 ЦПК України без виклику сторін на підставі наданих доказів.

На момент розгляду справи відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 08.05.1992 р.

Відповідно до довідки, що видана ОСББ «Художник» 11.01.2018 р., в зазначеній квартирі зареєстрована ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду ОСББ «Художник» посилається на те, що Об`єднання забезпечує утримання будинку і прибудинкової території та надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинку АДРЕСА_2 .

Натомість, матеріали справи не містять рішення про створення ОСББ «Художник», Статуту Об`єднання, договорів з постачальниками послуг, де визначені його повноваження, що позбавляє суд можливості прийти до висновку, який би ґрунтувався на доказах, про те, що у позивача є повноваження на надання таких послуг та отримання плати за їх надання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Рішеннями Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «Художник» від 19.09.2015 р., 31.07.2017 р. вирішено встановити розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території, а рішенням від 09.10.2003 р., яким внесені зміни до Статуту ТСББ «Художник» встановлено додаткову плату за здачу квартири в оренду або за проживання родичів.

В силу положень ст.319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно з положеннями ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Звертаючись до суду, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по оплаті за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, посилаючись на положення ст.ст.64,68 ЖК України.

Однак, квартира № 75 перебуває у приватній власності, а тому зазначені норми чинного законодавства не можуть бути застосовані до даних правовідносин.

Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Отже, позивачем при зверненні до суду не доведено наявність у відповідачів солідарного обов`язку по утриманню будинку та прибудинкової території, а також сплаті інших житлово-комунальних послуг.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ( в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власники квартир багатоквартирних будинків зобов`язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Наймачі квартир (кімнат) вносять плату за найом житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ці платежі і платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами і орендарями вносяться щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки. При простроченні внесення вказаної плати стягується пеня з розрахунку 1 процент від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 100 процентів загальної суми боргу.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст.ст. 7,13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (центральне постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримування, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтями 20, 21 Закону визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язки виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов`язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

При зверненні до суду позивач просить стягнути заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.04.2014 р. по 01.06.2017 р., до яких входять утримання будинку і прибудинкової території, централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання і водовідведення, газопостачання.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання таких послуг позивачем у спірний період самостійно або ж на підставі укладених договорів з постачальниками таких послуг, а також право позивача на отримання плати за такі послуги з мешканців будинку.

Підставою для оплати житлово-комунальних послуг є факт їх отримання споживачем.

Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування в справі та має істотне значення для її правильного вирішення.

Такої ж позиції дотримується ВС, виклавши її у Постанова від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц.

В Україні визнається й діє принцип верховенства права (ч.1 ст.8 Конституції). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В силу положень ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків в зв`язку з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суду не надано жодного доказу на підтвердження факту надання житлово-комунальних послуг позивачем у спірний період, як то договори, акти виконаних робіт, кошториси витрат, тощо.

Крім того, до стягнення позивачем нарахована плата за проживання членів родини за спірний період.

Однак, як вбачається з матеріалів справи між сторонами існує спір щодо постійного проживання в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 в період нарахування такої плати, а будь-яких доказів, які б підтверджували зазначені обставини матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог та ненадання стороною позивача достатніх доказів на підтвердження надання житлово-комунальних послуг, наявності у позивача повноважень щодо здійснення утримання будинку, наявності солідарного обов`язку у відповідачів по оплаті за надані послуги, а також розміру такої плати, в зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273-279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Художник» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя