Ухвала суду № 89033893, 30.04.2020, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/969/17

Провадження № 1-кс/159/6/20

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

30 квітня 2020 року м. Ковель

Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Бойчук П.Ю.,

з участю:

секретаря

судового засідання Спасюк К.В.,

слідчого Нивчик О.М.,

прокурорів Ткачук Н.Л.,

Антонюка В.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Шеремети В.М.,

розглянувши клопотання старшого слідчого Ковельського ВП ГУ НП у Волинській Супрунюка В.Г. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017030110000022 від 04.01.2017 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювідносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , з вищою освітою, розлученого, раніше працюючого на посаді директора Ковельської філії Державного підприємства "Укрветсанзавод", приватного підприємця, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 239, ч. 2 ст. 364 КК України, -

в с т а н о в и в :

Органом досудового розслідування, з урахуванням повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 30.04.2020 року, ОСОБА_1 підозрюється в тому, що він, будучи директором Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод", у період з 30 червня 2016 року по 04 квітня 2017 року, внаслідок умисного порушення спеціальних правил, передбачених Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи", "Про охорону земель", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною", "Про охорону атмосферного повітря", Земельного кодексу України та Водного кодексу України, забезпечив розміщення та захоронення загиблих тварин і відходів від переробки сировини тваринного походження на земельній ділянці площею 3,06 га, за адресою: АДРЕСА_3 , що перебуває на праві постійного користування ДП "Укрветсанзавод", що, згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи № 378 від 26.03.2020, спричинило забруднення землі шкідливими для довкілля, а відтак - життя та здоров`я людей речовинами, та створило негативний вплив на довкілля, а через нього - небезпеку для життя та здоров`я людей, а також завдало державі шкоди за забруднення природних ресурсів в сумі 1 093 826,57 грн.

Крім цього, він же, підозрюється в тому, що відповідно до Положення про Ковельську філію ДП "Укрветсанзавод", затвердженого генеральним директором ДП "Укрветсанзавод" № 90-Ш15 від 09 вересня 2015 року, одним з основних напрямків діяльності філії є здійснення протиепізоотичних заходів: збір, заготівля, перевезення, утилізація та переробка туш загиблих тварин, кісток, інших відходів м`ясо – та птахопереробних підприємств, ферм, вилученої з обігу неякісної або небезпечної продукції, іншої сировини тваринного походження.

У відповідності до наказу № 123-К/16 від 30 червня 2016 року ОСОБА_1 переведений з посади заступника на посаду директора Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод" і згідно Положення про Ковельську філію ДП "Укрветсанзавод" та своєї посадової інструкції, здійснює керівництво виробничо-господарською і фінансово-економічною діяльністю філії, відповідно до діючого законодавства, та несе повну відповідальність за наслідки прийнятих рішень, збереження і ефективного використання майна, а також фінансово-господарські результати філіалу, забезпечує дотримання вимог нормативно-правових документів з охорони праці, виробничої санітарії, протипожежного захисту та дотримання вимог законодавства з охорони навколишнього середовища.

Таким чином, ОСОБА_1 , постійно перебуваючи на посаді директора Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод", виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, внаслідок чого є службовою особою.

У період з 30 червня 2016 року по 04 квітня 2017 року, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду на підприємстві, працюючи згідно наказу керівника ДП "Укрветсанзавод" № 123-К/16 від 30 червня 2016 року на посаді директора Ковельської філії "Укрветсанзавод", будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби та своїм посадовим обов`язкам, з метою одержання неправомірної вигоди Ковельською філією ДП "Укрветсанзавод", яка полягала в уникненні матеріальних витрат на переробку відходів, умисно забезпечив розміщення та захоронення загиблих тварин і відходів від переробки сировини тваринного походження на земельній ділянці площею 3,06 га, за адресою: АДРЕСА_3 , що перебуває на праві постійного користування ДП "Укрветсанзавод", чим спричинив тяжкі наслідки, що виразились, згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи № 378 від 26.03.2020, у забрудненні землі шкідливими для довкілля а відтак – для життя та здоров`я людей речовинами, що створило негативний вплив на довкілля, а через нього - небезпеку для життя та здоров`я людей, а також завдало державі шкоди за забруднення природних ресурсів в сумі 1 093 826,57 грн., а також у заподіянні Ковельській філії ДП "Укрветсанзавод", відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 8021 від 12.04.2019, збитків на суму 87 100 грн.

12.04.2017 року винесено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 239, ч. 2 ст. 364 КК України.

12.04.2017 року, в порядку ст. 281 КПК України, оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_1

13.04.2017 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначене клопотання було обгруновано тим, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), за якими законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Крім цього, такий ризик об`єктивно підтверджується тим, що ОСОБА_1 зареєстрований в Донецькій області, частина якої є територією проведення антитерористичної операції, що відмежована від мирної території України умовним кордоном, який не забезпечує проникнення на територію терористичних організацій ДНР та ЛНР. У зв`язку з цим підозрюваний ОСОБА_1 може залишити територію України та цим самим ухилитись від кримінальної відповідальності.

Наведене, на думку слідчого, свідчить про те, що жоден із запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не забезпечить виконання покладених на підозрюваного обов`язків, а тому незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може перешкоджати розслідуванню кримінального провадження, забезпеченню швидкого, повного, неупередженого розслідування та призведе до затягування у виконанні або унеможливлення виконання процесуальних рішень, проведення слідчих дій та подальших судових розглядів.

За період з 13.04.2017 року по даний час ухвалами слідчого судді неодноразово надавався дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

29.04.2020 року о 16 год. 50 хв., на підставі ухвали слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2020 року про дозвіл на затримання з метою приводу, ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

30.04.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

30.04.2020 року, в ході розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, прокурором Ткачук Н.Л. подано доповнення до вказаного клопотання, в якому прокурор додатково обґрунтовує наявність ризиків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурори та слідчий клопотання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного підтримали з підстав, викладених вище, та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні просив обрати щодо нього інший, більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт по місцю фактичного проживання, оскільки не має наміру ухилятись від слідства, буде з`являтись за викликами та буде сприяти розслідуванню кримінального провадження.

Захисник підозрюваного – адвокат Шеремета В.М. заперечувала проти задоволення даного клопотання та застосування до підозрюваного саме такого запобіжного заходу та просила застосувати домашній арешт за місцем його фактичного проживання в м. Києві, оскільки стороною обвинувачення не доведено зазначених в клопотанні та доповненні ризиків; не надано доказів вручення підозри та доказів того, що вживались відповідні заходи для вручення такої підозри, а відтак – ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного; підозрюваний не ухилявся від слідства, оскільки викликів до слідчого не отримував; про те, що він перебуває в розшуку йому не було відомо; підозра є необгрунтованою. Крім цього, він має міцні соціальні зв`язки, здійснює догляд за матір`ю похилого віку, яка тяжко хворіє, в зв`язку з чим наміру ухилятися від слідства не має.

Заслухавши учасників судового засідання, перевіривши надані матеріали, включаючи витяг з ЄРДР, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання.

Як визначено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

В силу ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України.

Виконуючи вимоги законодавства слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченихч. 1 ст. 239, ч. 2 ст. 364 КК України, що відносяться до злочинів невеликої тяжкості та тяжких злочинів відповідно.

Про обґрунтованість підозри переконливо свідчать матеріали кримінального провадження, досліджені в ході судового розгляду даного клопотання, зокрема: акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами; акт здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства у галузі ветеринарної медицини підприємствами з знешкодження та утилізації загиблих тварин і відходів, що отримують при переробці сировини тваринного походження; протокол огляду місця події від 23.03.2017 року; акт обстеження земельної ділянки від 06.01.2017 року; протоколи допитів свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; висновки експертів, інші матеріали кримінального провадження.

Таким чином, оцінивши вагомість доказів, як того вимагає ст. 178 КПК України, слідчий суддя вважає підозру за ч. 1 ст. 239, ч. 2 ст. 364 КК України, про яку повідомлено ОСОБА_1 , обґрунтованою.

Більше того, у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" (№ 35615/06 від 13.11.07), Європейський суд з прав людини зазначив: "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор та слідчий у клопотанні, дають підстави вважати оголошену ОСОБА_1 підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного даного запобіжного заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що "факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування".

Таким чином, доводи захисника про необґрунтованість підозри в даному випадку не є вирішальними, а тому слідчий суддя відхиляє їх.

Слідчий суддя, зважаючи на дані про особу підозрюваного, також вважає встановленими та доведеними стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, підозрюваний ОСОБА_1 зареєстрований в Донецькій області, а фактично проживає в м. АДРЕСА_3 , що знаходиться на значній відстані від місця проведення досудового розслідування, що може утруднювати його прибуття до цього органу чи суду; тривалий час ухилявся від слідства та був оголошений в розшук, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Доводи захисника та самого підозрюваного про те, що він не ухилявся від слідства, зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини (попередня участь захисників в досудовому розслідуванні) та пояснення самого підозрюваного, не видаються переконливими, а тому слідчий суддя відхиляє їх.

В зв`язку з такими обставинами існують обґрунтовані ризики того, що підозрюваний знову може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.

Щодо доводів захисника про відсутність вказаного ризику, слідчий суддя вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. А у справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів".

Окрім цього, враховуючи зміст підозри, визначальне значення для доведеності винуватості особи будуть мати показання свідків, які були в прямому підпорядкуванні в підозрюваного та дали викривальні показання щодо нього, а тому досить високим є ризик можливого впливу на них.

Таким чином, на переконання слідчого судді, більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти переліченим ризикам, а тому слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім цього, обираючи саме найсуворіший запобіжний захід щодо підозрюваного, слідчий суддя виходить з того, що інкримінований останньому злочин має високий ступінь суспільної небезпеки, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Решта доводів сторони захисту про можливість та доцільність застосування до підозрюваного іншого (більш м`якого) запобіжного заходу, не спростовують зазначених вище висновків, а тому слідчий суддя відхиляє їх.

Заборон, визначених ст. 183 КПК України, щодо застосування цього запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 не встановлено.

В той же час, як встановлено в судовому засіданні, строк досудового розслідування по даному кримінальному провадженню закінчується 08.05.2020 року, що підтвердив сам слідчий.

За таких обставин, строк тримання обвинуваченого під вартою слід визначити в межах строків досудового розслідування, тобто до 07 травня 2020 року.

В силу ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено межі розміру застави у випадку вчинення тяжкого злочину. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Із наведених норм КПК України вбачається, що використання законодавцем терміну "у виключних випадках", по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. У такому випадку для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на переконання слідчого судді, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого – не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

Як вбачається з повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, оголошеної ОСОБА_1 , розмір інкримінованої шкоди сумарно складає 1 180 926,57 грн.

Зазначене дає підстави вважати слідчому судді, що розмір застави по даному кримінальному провадженню має бути таким, щоб міг забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, встановлених КПК України.

Таким чином вбачається наявність виключного випадку, що дає можливість визначити розмір застави підозрюваному понад межі, встановлені ч. 5 ст. 182 КПК України.

Враховуючи розмір інкримінованої шкоди, матеріальний та соціальний стан підозрюваного, слідчий суддя вважає обґрунтованим розмір застави на рівні 450-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 945 900 гривень.

На переконання слідчого судді, такий розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного та виправдовує той ступінь довіри, при якому перспектива втрати підозрюваним застави саме в такому розмірі, є достатнім стримуючим засобом для нього.

Запропонований прокурором розмір застави у 2 млн. грн. є, очевидно, непомірним та не відповідає розміру заподіяної шкоди.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 182, 184, 193, 194, 196, 198 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання старшого слідчого Ковельського ВП ГУ НП у Волинській Супрунюка В.Г. – задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 9 (дев`ять) днів.

Визначити для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави в сумі 945 900 (дев`ятсот сорок п`ять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок.

У разі внесення застави у вказаній сумі, підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти та покласти на нього обов`язки: не відлучатися з населеного пункту, в якому він фактично проживає - АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також у разі, якщо підозрюваний відлучиться з населеного пункту, в якому він фактично проживав - АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду без поважних причин чи не повідомить причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Дата початку дії ухвали в частині строків тримання під вартою - 29 квітня 2020 року.

Дата закінчення дії ухвали в частині строків тримання під вартою – 07 травня 2020 року включно.

Ухвала підлягає до негайного виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Копію ухвали надати підозрюваному, його захиснику, прокурору, слідчому, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду П. Ю. Бойчук