Ухвала суду № 89032377, 30.04.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5938/20

Провадження № 2/755/3180/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"30" квітня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

27 квітня 2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення заборгованості із заробітної плати, яка 28 квітня 2020 року передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Як убачається із заявлених позовних вимог, позивачі просять суд:

1. При постановленні ухвали про відкриття провадження вирішити клопотання про витребування доказів;

2. Стягнути з Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь позивачів, а саме:

- на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто по день постановлення рішення суду по справі, в тому числі за період з 31.03.2018 до 22.04.2020 включно в сумі 312 959,16 грн;

- на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто по день постановлення рішення суду по справі, в тому числі за період з 24.04.2018 до 22.04.2020 включно в сумі 216 785,00 грн;

- на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто по день постановлення рішення суду по справі, в тому числі за період з 24.04.2018 до 22.04.2020 включно в сумі 103 005,00 грн;

- на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто по день постановлення рішення суду по справі, в тому числі за період з 17.05.2018 до 22.04.2020 включно в сумі 99 298,90 грн;

3. Стягнути з Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь позивачів, а саме:

- на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди за невиплачену тривалий час заробітну плату, що є порушенням трудових прав позивача і змусило його звернутися до суду за їх захистом, в розмірі 80 967,00 грн;

- на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди за невиплачену тривалий час заробітну плату, що є порушенням трудових прав позивача і змусило його звернутися до суду за їх захистом, в розмірі 107 919,00 грн;

- на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди за невиплачену тривалий час заробітну плату, що є порушенням трудових прав позивача і змусило його звернутися до суду за їх захистом, в розмірі 49 140,00 грн;

- на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди за невиплачену тривалий час заробітну плату, що є порушенням трудових прав позивача і змусило його звернутися до суду за їх захистом, в розмірі 50 085,00 грн;

4. При необхідності вийти за межі позовних вимог та вжити всіх заходів для поновлення та захисту прав Позивачів;

5. Постановити окрему ухвалу щодо порушення керівником Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм», а саме головою комісії з перетворення Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» ОСОБА_6 , законодавства щодо оплати праці, зокрема, статті 15 Закону України «Про оплату праці» (безпідставна невиплата заробітної плати, нецільове використання коштів), законодавства щодо виконання судових рішень, зокрема статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (невиконання судових рішень щодо виплати заборгованості із заробітної плати, невиконання судових рішень щодо арешту рухомого майна та коштів на рахунку), що має наслідком відповідальність, зокрема згідно статей 175, 382 Кримінального кодексу України;

7. Надіслати окрему ухвалу до:

- Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві (вулиця Червоноткацька, 2, Київ, 02000);

- Київська місцева прокуратура № 4 (Дніпровський район), 02094, м. Київ, вул. Ю. Поправки, 14-а;

- Державний комітет телебачення та радіомовлення (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 2);

- Державна аудиторська служба України (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 4);

- ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42);

- Державна служба України з питань праці (01601, м. Київ, вул. Десятинна, 14).

Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу наступного.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

За приписами ч. 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Так, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачі посилаються на судові накази, якими підтверджується заборгованість відповідача перед позивачами із виплати заробітної плати, зокрема: відносно позивача-1 ОСОБА_1 судові накази № 755/19540/17 від 22.12.2017, № 755/4028/18 від 21.03.2018, № 755/7408/18 від 17.05.2018, оригінали яких знаходяться в матеріалах зведеного виконавчого провадження № 54434069; відносно позивача-2 ОСОБА_2 судові накази № 755/19494/17 від 26.12.2017, № 755/4029/18 від 21.03.2018, № 755/8640/18 від 08.06.2018, оригінали яких знаходяться в матеріалах зведеного виконавчого провадження № 54434069; відносно позивача-3 ОСОБА_3 судові накази № 755/19468/17 від 20.12.2017, № 755/3826/18 від 15.03.2018, № 755/8643/18 від 08.06.2018, оригінали яких знаходяться в матеріалах зведеного виконавчого провадження № 54434069; відносно позивача-4 ОСОБА_4 судові накази № 755/19465/17 від 20.12.2017, № 755/3829/18 від 15.03.2018, № 755/8644/18 від 08.06.2018, оригінали яких знаходяться в матеріалах зведеного виконавчого провадження № 54434069. Убачається, що всі вказані судові наказі набрали законної сили та були видані стягувачам, однак до матеріалів позовної заяви не долучено будь-яких доказів щодо пред`явлення вказаних судових рішень до виконання та відповідних результатів їх примусового виконання.

Згідно із ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві позивачі зазначають про те, що звільняються від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом із тим, відповідно до заявлених позовних вимог позивачі просять суд стягнути із відповідача на користь кожного із позивачів середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди за невиплачену тривалий час заробітну плату, що є порушенням трудових прав позивачів і змусило їх звернутися до суду за їх захистом.

Відповідно до правової позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 910/4518/16 від 30.01.2019, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

В силу ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для звільнення позивачів від сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення із відповідача на їх користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, за ставками, передбаченими Законом України «Про судовий збір», для позовних вимог немайнового характеру підлягає сплаті позивачами заявлена ними позовна вимога про стягнення на їх користь завданої моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2 102 гривні.

Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

За приписами ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Таким чином, кожному із позивачів слід сплати судовий збір, виходячи із ставок встановлених Законом України «Про судовий збір» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та надати суду відповідні підтверджуючі документи щодо цього або ж надати суду документи, що підтверджують підстави звільнення позивачів від сплати судового збору відповідно до закону.

Виходячи із заявлених позовних вимог, розмір судового збору, що підлягає до сплати, складає: для позивача-1 ОСОБА_1 3 129,59 грн та 840,80 грн; для позивача-2 ОСОБА_2 2 167,85 грн та 840,80 грн; для позивача-3 ОСОБА_3 1 030,05 грн та 840,80 грн; для позивача-4 ОСОБА_4 992,98 грн та 840,80 грн.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Із поданих документів убачається, що позивачами подано до суду в одному примірнику позовну заяву із додатками, заяву про забезпечення позову та клопотання про витребування доказів.

Однак, згідно із положеннями ч. 2 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Отже, із поданих документів убачається, що позивачами не виконано вимоги ч. 1 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України в частині необхідності додати до позовної заяви її копії відповідно до кількості відповідачів.

Відповідно до ч.1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про необхідність залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачам для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення заборгованості із заробітної плати - залишити без руху.

Надати можливість позивачам виправити недоліки в строк не більше ніж десять днів з дня отримання позивачами ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.

Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.

Суддя: