Ухвала суду № 89031466, 24.03.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23140/18

Провадження № 4-с/752/145/20

У Х В А Л А

іменем України

24 березня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Крупки О.Г. та зобов`язання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Лопатинську Н.О. зняти арешт, стягувач: Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», -

в с т а н о в и в:

у листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просив:

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2012 року у виконавчому провадженні № 32569667;

- зобов`язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Лопатинську Н.О. зняти арешт, накладений на все майно боржника - ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2012 року у виконавчому провадженні № 32569667.

В обґрунтування своїх вимог вказав на те, що 18.01.2012 року Голосіївським районним судом м. Києва у відношенні боржника - ОСОБА_1 виданий виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПП «Міміно» на користь ПАТ «ПроКредит Банк» пені за невиконання зобов`язань за договором траншу № 105.40793/1435 від 26.09.2008 року в сумі 41 781,37 грн., за договором № 1.39062 від 29.05.2008 року пені в сумі 217 297,94 грн., звернувши стягнення заборгованості по кредитним договорам в сумі 496 315,37 грн. на предмет застави, а саме:

-тип-фургон-С, марка КАМАЗ 5320, випуску 1980 року, колір білий, шасі (рама) № НОМЕР_2 , ідентифікатор НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , видане Броварське МРЕВ ДАІ 05.07.2002 року, вартістю 33 101,25 грн., власником якого є ОСОБА_1 ;

-транспортний засіб: тип-вантажний фургон, марка IFA , модель W50L , випуску 1973 року, колір червоний, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 двигун № НОМЕР_7 шасі рама № НОМЕР_8 реєстраційний номер НОМЕР_9 , вартістю 13 329,25 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-причіп фургон марка ГКБ модель 8352 випуску 1986 року, колір білий, ідентифікатор НОМЕР_11 шасі № НОМЕР_12 реєстраційний номер НОМЕР_13 , вартістю 12 129,16 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-напівпричіп марка ALKA, модель XTL009772 , 1991 року, колір коричневий, шасі коляска № НОМЕР_15 рефрежератор, реєстраційний номер НОМЕР_16 , вартістю 13 860,86 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-транспортний засіб тип ТЗ марка ISUZU MIDI випуску 1986 року, ідентифікатор НОМЕР_17 № НОМЕР_18 , вантажопасажирський реєстраційний номер НОМЕР_19 , вартістю 10 663,00 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-тип ТЗ - фургон - марка ЗИЛ модель 431410 випуску 1991 року, колір синій, двигун № НОМЕР_20 шасі рама № НОМЕР_21 , реєстраційний номер НОМЕР_22 ідентифікатор НОМЕР_24 , вартістю 11 173,47 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-тип легковий хетчбек марка NISAN, модель 200, SX, випуску 1993 року, колір червоний, шасі кузов, рама НОМЕР_25 , реєстраційний номер НОМЕР_26 , вартістю 30 300,00 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-транспортний засіб тип легковий седан марка BMW модель 325 TD DBGERSE 1992 року випуску, колір червоний, номер шасі рами НОМЕР_27/ НОМЕР_28, вартістю 35 350,00 грн., власником якого є ОСОБА_2

15.05.2012 року на підставі даного виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 32569667 у відношенні ОСОБА_1 .

Виконавче провадження було відкрито державним виконавцем Крупкою О.Г. та на даний час перебуває у провадженні державного виконавця Лопатинської Н.О.

15.05.2012 року також постановою державного виконавця було накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

Вказав, що вказані постанови винесені з порушенням вимог Закону України «Про заставу», Закону України «Про виконавче провадження» та порушують його конституційні права власника, визначені законодавством, щодо володіння, користування та розпорядження майном, оскільки арешт мав бути накладений лише на майно, на яке рішенням суду звернуто стягнення, та виключно в межах його грошової оцінки.

Ухвалою від 12.11.2018 року відкрито провадження у справі (а.с. 26).

Заявник в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Від представника останнього - адвоката Дідовець Р.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги у зв`язку із введенням карантину з 12.03.2020 року.

Державні виконавці Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Крупка О.Г. та Лопатинська Н.О. в судове засідання не з`явились, належним чином про дату та місце судового засідання повідомлялись, про причини неявки суд не повідомили. Заперечень проти поданої скарги не надали.

Заінтересована особа - ПАТ «ПроКредит Банк», про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, в силу ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом установлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07.09.2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПП «Міміно» на користь ПАТ «ПроКредит Банк» пеню за невиконання зобов`язань за договором траншу № 105.40793/1435 від 26.09.2008 року в сумі 41 781,37 грн., за договором № 1.39062 від 29.05.2008 року пеню в сумі 217 297,94 грн., звернувши стягнення заборгованості по кредитним договорам в сумі 496 315,37 грн. на предмет застави, а саме:

-тип-фургон-С, марка КАМАЗ 5320, випуску 1980 року, колір білий, шасі (рама) № НОМЕР_2 , ідентифікатор НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , видане Броварське МРЕВ ДАІ 05.07.2002 року, вартістю 33 101,25 грн., власником якого є ОСОБА_1 ;

-транспортний засіб: тип-вантажний фургон, марка IFA , модель W50L , випуску 1973 року, колір червоний, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 двигун № НОМЕР_7 шасі рама № НОМЕР_8 реєстраційний номер НОМЕР_9 , вартістю 13 329,25 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-причіп фургон марка ГКБ модель 8352 випуску 1986 року, колір білий, ідентифікатор НОМЕР_11 шасі № НОМЕР_12 реєстраційний номер НОМЕР_13 , вартістю 12 129,16 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-напівпричіп марка ALKA, модель XTL009772 , 1991 року, колір коричневий, шасі коляска № НОМЕР_15 рефрежератор, реєстраційний номер НОМЕР_16 , вартістю 13 860,86 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-транспортний засіб тип ТЗ марка ISUZU MIDI випуску 1986 року, ідентифікатор НОМЕР_17 № НОМЕР_18 , вантажопасажирський реєстраційний номер НОМЕР_19 , вартістю 10 663,00 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-тип ТЗ - фургон - марка ЗИЛ модель 431410 випуску 1991 року, колір синій, двигун № НОМЕР_20 шасі рама № НОМЕР_21 , реєстраційний номер НОМЕР_22 ідентифікатор НОМЕР_24 , вартістю 11 173,47 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-тип легковий хетчбек марка NISAN, модель 200, SX, випуску 1993 року, колір червоний, шасі кузов, рама НОМЕР_25 , реєстраційний номер НОМЕР_26 , вартістю 30 300,00 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-транспортний засіб тип легковий седан марка BMW модель 325 TD DBGERSE 1992 року випуску, колір червоний, номер шасі рами НОМЕР_27/ НОМЕР_28, вартістю 35 350,00 грн., власником якого є ОСОБА_2 (а.с. 7-11).

На підставі указаного судового рішення 18.01.2012 року Голосіївським районним судом м. Києва у відношенні боржника - ОСОБА_1 виданий виконавчий лист№ 2-3332/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПП «Міміно» на користь ПАТ «ПроКредит Банк» пені за невиконання зобов`язань за договором траншу № 105.40793/1435 від 26.09.2008 року в сумі 41 781,37 грн., а за договором № 1.39062 від 29.05.2008 року пені в сумі 217 297,94 грн., звернувши стягнення заборгованості по кредитним договорам в сумі 496 315,37 грн. на предмет застави, а саме:

-тип-фургон-С, марка КАМАЗ 5320, випуску 1980 року, колір білий, шасі (рама) № НОМЕР_2 , ідентифікатор НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , видане Броварське МРЕВ ДАІ 05.07.2002 року, вартістю 33 101,25 грн., власником якого є ОСОБА_1 ;

-транспортний засіб: тип-вантажний фургон, марка IFA , модель W50L , випуску 1973 року, колір червоний, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 двигун № НОМЕР_7 шасі рама № НОМЕР_8 реєстраційний номер НОМЕР_9 , вартістю 13 329,25 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-причіп фургон марка ГКБ модель 8352 випуску 1986 року, колір білий, ідентифікатор НОМЕР_11 шасі № НОМЕР_12 реєстраційний номер НОМЕР_13 , вартістю 12 129,16 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-напівпричіп марка ALKA, модель XTL009772 , 1991 року, колір коричневий, шасі коляска № НОМЕР_15 рефрежератор, реєстраційний номер НОМЕР_16 , вартістю 13 860,86 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-транспортний засіб тип ТЗ марка ISUZU MIDI випуску 1986 року, ідентифікатор НОМЕР_17 № НОМЕР_18 , вантажопасажирський реєстраційний номер НОМЕР_19 , вартістю 10 663,00 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-тип ТЗ - фургон - марка ЗИЛ модель 431410 випуску 1991 року, колір синій, двигун № НОМЕР_20 шасі рама № НОМЕР_21 , реєстраційний номер НОМЕР_22 ідентифікатор НОМЕР_24 , вартістю 11 173,47 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-тип легковий хетчбек марка NISAN, модель 200, SX, випуску 1993 року, колір червоний, шасі кузов, рама НОМЕР_25 , реєстраційний номер НОМЕР_26 , вартістю 30 300,00 грн., власником якого є ОСОБА_2 ;

-транспортний засіб тип легковий седан марка BMW модель 325 TD DBGERSE 1992 року випуску, колір червоний, номер шасі рами НОМЕР_27/ НОМЕР_28, вартістю 35 350,00 грн., власником якого є ОСОБА_2 (а.с. 12).

15.05.2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Крупкою О.Г. відкрито ВП № 32569667 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3332, виданого 18.01.2012 року Голосіївським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» боргу в розмірі 755 394,68 грн. (а.с. 13).

Того ж дня, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Крупкою О.Г. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 (а.с. 14).

Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (ст. 11 Закону).

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця (ст. 27 Закону).

Згідно ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» ( 898-15 ).

Згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

З огляду на викладене, суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що згідно ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет застави здійснюється державним виконавцем урахуванням положень Закону України «Про заставу», оскільки таке положення Закон не містить.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 16 Закону України «Про заставу» визначено, що право застави виникає з моменту укладання договору застави.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих просрочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ст. 589 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містить Закон України «Про іпотеку».

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що іпотекодержатель/заставодержатель має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою/заставою вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави.

З цих підстав суд робить висновок про законність і правомірність оскаржуваної заявником постанови.

Накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження відповідає суті і меті виконавчого провадження, такі дії спрямовані на виявлення всього майна боржника, що є і правом і обов`язком виконавця. Накладення арешту фактично після відкриття виконавчого провадження і терміновість таких дій відповідає меті інституту примусового виконання рішення суду. Той факт, що арешт накладено на все майно боржника, не є порушенням закону, тим більше враховуючи, що виконавцем вжиті заходи у законний спосіб. При цьому суд також враховує, що оскаржуваною постановою не порушено законні інтереси заявника, які мають бути направлені на своєчасне виконання судового рішення. Той факт, що накладення арешту майна боржника створило певні незручності для нього, не може розглядатись як порушення прав особи. Таким чином, судом не встановлено протиправності чи незаконності в діях державного виконавця Крупки О.Г. при винесенні оскаржуваної постанови, тому скарга в цій частині є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

При цьому суд також враховує, що заявник не надав доказів на підтвердження того, що внаслідок оскаржуваних дій виконавця були накладені арешти на майно боржника, яке б суттєво за своєю вартістю перевищувало суму боргу. Тому підстав вважати, що вжиті виконавцем заходи були надмірними і неспівмірними (що могло б дати підстави для скасування арешту з частини майна) суд не вбачає.

Що стосується вимог про зобов`язання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Лопатинської Н.О. зняти арешт, накладений на все майно боржника - ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2012 року у виконавчому провадженні № 32569667, то суд виходить з того, що самим лише накладенням арешту на майно боржника (і на окремі об`єкти) права боржника і його законні інтереси не порушені, а припинення для боржника можливості реалізувати виявлене майно - повністю відповідає меті виконавчого провадження і є таким тимчасовим обмеженням прав власника, яке допускається законом на даній стадії виконавчого провадження.

За встановленим Законом «Про виконавче провадження» порядком звернення стягнення на майно боржника, спочатку мають бути вжиті всі можливі заходи по виявленню майна боржника і його фіксації; і на цій стадіє всі дії виконавця виправдані і законні; на другій стадії має бути визначена вартість виявленого майна боржника, після чого має бути визначено, на яке майно слід звернути стягнення в першу чергу. Така послідовність дій встановлена законом, і на даній стадії (виявлення майна і його арешту та опису) вирішення питання послідовності звернення стягнення було б передчасним і фактично не можливим.

Тому суд не вбачає і підстав для зобов`язання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Лопатинську Н.О. зняти арешт, накладений на все майно боржника - ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2012 року у виконавчому провадженні № 32569667.

При цьому суд також враховує, що накладення арешту не означає обов`язкового подальшого звернення стягнення на таке майно. У подальшому боржник матиме право визначити, на яке майно слід звернути стягнення в першу чергу.

Разом з тим, при відсутності у достатній кількості такого майна, суд погоджується з законністю і обґрунтованістю накладення арешту на все виявлене нерухоме майно боржника, - що не виключає можливості подальшого скасування арешту з цього майна у разі, якщо боржник надасть відомості про наявність у нього іншого майна, на яке в першу чергу може бути накладено арешт і звернуто стягнення, і якого б за його вартістю було б достатньо для виконання рішення. Однак, таких відомостей боржник ні виконавцю, ні суду не надав. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Тому виконавцем не порушено послідовність накладення арешту на мано боржника.

Згідно ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, на думку суду, арешт майна заявника та заборона його відчуження ніяким чином не порушує права ОСОБА_1 як власника, оскільки об`єкти права власності перебувають у його вільному володінні та користуванні. Арешт обмежує лише право розпорядження такими об`єктами власності.

До того ж, заявник не надав суду доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України про те, що оскаржувана постанова про арешт його майна та заборону його відчуження була прийнята не у відповідності до закону, не в межах повноважень державного виконавця та з порушенням його прав, не надав доказів щодо неправомірності дій державного виконавця, тому, оскільки дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», в межах повноважень державного виконавця, суд не вбачає законних підстав для задоволення скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-264, 447-451 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Крупки О.Г. та зобов`язання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Лопатинську Н.О. зняти арешт, стягувач: Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.С. Хоменко