Рішення № 89027910, 30.04.2020, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2492/20

Провадження № 2/750/833/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

із секретарем - Разумейко К.М.,

розглянув у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

24 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з відповідачем, зареєстрований 04 жовтня 2013 року, мотивуючи позов тим, що спільне життя з відповідачем не склалося і шлюбні відносини між ними припинені.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

16 квітня 2020 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4500 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2020 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче засідання подав заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що свої позовні вимоги підтримує, зустрічний позов визнає у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання подала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі та вказала, що проти задоволення позову про розірвання шлюбу не заперечує та підтримує свій зустрічний позов.

Згідно із вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 3 статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

04 жовтня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між сторонами, актовий запис № 1880 (а.с 4).

Сторони мають двох доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с 7, 8).

Подружні відносини подружжя припинило, спільне господарство не ведеться, подальше збереження шлюбу позивач вважає не можливим, оскільки це суперечить його інтересам.

Згідно із частиною 1 статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Відповідно до положень частини 3 та 4 статті 56 Сімейного кодексу України, кожен має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі статтею 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що подальше збереження шлюбу між сторонами суперечитиме їхнім інтересам, а тому шлюб підлягає розірванню.

Крім того, угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із частиною 1 статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини .

Згідно із частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи вимоги закону, матеріальний стан відповідача, обов`язок батьків утримувати неповнолітніх дітей, визнання відповідачем позову, суд вважає за можливе стягнути аліменти з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2250 грн. на кожну дитину щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Однак, оскільки розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, а тому суд не стягує аліменти в розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, як це просить позивач.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Позивачем ОСОБА_1 при подачі позову про розірвання шлюбу було сплачено судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.

Згідно положень частини 1 статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що заява відповідача ОСОБА_2 про визнання позову подана до початку розгляду справи по суті, суд на підставі вимог частини 1 статті 141 та частини 1 статті 142 ЦПК України приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а іншу частину витрат позивача по сплаті судового збору в розмірі 50 відсотків необхідно покласти на відповідача.

Також, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені судові витрати, які вона понесла і очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Однак, доказів понесення судових витрат нею надано не було, а тому відсутні підстави для їх стягнення.

У зв`язку із задоволенням зустрічного позову про стягнення аліментів, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір на користь держави.

Крім того, на підставі статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення, а відповідно до статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 142, 200, 206, 258, 259, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу – задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04 жовтня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 1880 – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 420 грн. 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області (місцезнаходження: вул. Київська, 9, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 38054398) повернути ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 420 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 0.0. 1656105670.1 від 20.03.2020.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Чернігова, на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2250 грн. щомісяця, починаючи з 16 квітня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Чернігова, на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2250 грн. щомісяця, починаючи з 16 квітня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 840 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя