Рішення № 89025288, 29.04.2020, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5949/19

Провадження № 2/346/598/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі:

головуючого-судді Веселова В.М.

секретаря - Максим`юк М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом Військової частини А-3211 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної військовослужбовцем під час виконання військового обов`язку, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної військовослужбовцем під час виконання військового обов`язку. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 22.05.2017 року був прийнятий на військову службу за контрактом, зарахований до списків особового складу та призначений на посаду навідника-оператора взводу навчально-бойового озброєння та техніки роти навчально-бойового озброєння та техніки роти навчально-бойового озброєння та техніки. На час проходження служби ОСОБА_1 був забезпечений речовим майном на суму 391 гривень 28 коп. За порушення військової дисципліни солдат ОСОБА_1 21.06.2017 був достроково звільнений з військової служби за контрактом, однак строк використання (носіння) отриманого ним обмундирування не закінчився. У відповідності до п. 31.6 наказу Міністра Оборони України від 11.06.2008 №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та деким іншим особам», ОСОБА_1 було повністю позбавлено премії. А тому, внаслідок відсутності достатньої кількості коштів для стягнення виникла заборгованість в сумі 391,28 грн.. Заходи направлені на досудове врегулювання спору та добровільне відшкодування шкоди відповідачем не призвели до результатів, а тому позивач звернувся з позовом до суду, який просить задовольнити.

В судове засідання представник позивача подав письмове клопотання про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, не заперечує щодо винесення заочного рішення.

Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін та відзиву на позовну заяву не надав, про день,час та місце слухання справи був належним чином повідомлений шляхом публікації оголошення на сайті «Судова влада».

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Судом встановлено, що молодшого сержанта військової служби за контрактом – відповідача по справі ОСОБА_1 , згідно наказу командира військової частини А3211 № 100 від 22.05.2017року ,було прийнято на військову службу за контрактом і він був зарахований до списків особового складу та призначений на посаду навідника-оператора взводу навчально-бойового озброєння та техніки роти навчально-бойового озброєння та техніки роти навчально-бойового озброєння та техніки (а.с. 4).

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України відповідач неодноразово порушував вимоги ст.ст.11,12,13,49,24,19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого законом України від 24 березня 1999 року №548-ХГУ, ст.ст. 1,4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, затверджено законом України від 24 березня 1999 року №551-ХVI, а саме свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, берегти державне майно (а.с. 6-7).

Одним із порушень є відсутність на військовій службі у зв`язку з чим відповідача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення “Попередження про неповну службову відповідність”.

Відповідача за відсутність на військовій службі більше 3-х годин 21.05.2017 року було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме наказом командира військової частини А3211 №210-ОД від 29.05.2018 р. було звільнено з військової служби за контрактом за службовою невідповідальністю на підставі пп. е п. 6 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу ” та п. 5 даного наказу притягнуто до матеріальної відповідальності у сумі 391 грн. 28 коп. згідно п.13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року N243/95-BP (а.с. 5).

Відповідно до наказу командира військової частини А3211 №127 від 30.05.2018 відповідач за систематичне порушення військової дисципліни був звільнений у запас за пунктом “е” (через службову невідповідність), 30 травня 2018 року справи та посаду здав та вибув до Коломийського ОМВК Закарпатської обл.. для зарахування на військовий облік (а.с. 5).

Відповідач, отримав речове майно, однак був достроково звільнений за порушення військової дисципліни і строк носіння обмундирування не закінчився. Чим заподіяв матеріальну шкоду державі в особі військової частини А3211 на суму 391 грн. 28 коп.

У відповідності до п. 31.6 наказу Міністра Оборони України від 11.06.2008 №260 Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та деяким іншим особам,- відповідача було повністю позбавлено премії.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України» передбачено, що військове майно є державним майном, закріпленим за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна, зокрема, належить речове майно.

Як установлено в ході судового розгляду під час проходження служби відповідач у відповідності до вимог пункту 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», наказу Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» забезпечувався форменим одягом за рахунок державних коштів.

Згідно розділу III п. 4 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період. Затвердженої Наказом Міністерства оборони України від. 29.04.2016 №232 вартість виданого речового майна, строки носіння якого не закінчилися, утримуються з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна. Право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Відповідно до абз. 7 пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 26 травня 2016 року за № 768/28898, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського, старшинського і рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеження волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримуються з урахуванням зносу та проводиться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило на час проходження служби.

Також Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243, визначено підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов`язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Згідно з пунктами 2, 16 цього Положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода заподіяна розкраданням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршення або зниження його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або залишкової виплати. Розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України. Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.

Дані норми кореспондуються із нормами чинного в даний час Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», що визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Оскільки, відповідач був звільнений з військової служби і матеріалами справи підтверджене отримання ним речового майна, на момент виключення його зі списків особового складу Військової частини А3211 та усіх видів забезпечення за відповідачем рахується заборгованість за речове майно, строки носіння якого не закінчилися в розмірі 391 грн. 28 коп., яка до цього часу відповідачем не сплачена, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на її стягнення з відповідача, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач неодноразово викликався до суду ,йому було надано можливість надати пояснення, однак відповідач не скористався своїм правом , в судові засідання не з`являвся.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджену суму судового збору, сплаченого за подання позову, в розмірі 1921 гривня.

Керуючись статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України», статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» та ст.ст.10-13, 76-81, 128-130,141,223,247 ч.2, 259, 263-265, 268, 273, 280-288, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Військової частини А3211(код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб – підприємців та громадських формувань: 26615153, інд. 81502, Львівська область, Яворівський район, с. Старичі) суму не відшкодованої шкоди на суму 391(триста дев`яносто одна) гривня 28 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Військової частини А3211(код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб – підприємців та громадських формувань: 26615153, інд. 81502, Львівська область, Яворівський район, с. Старичі) сплачену суму судового збору в розмірі 1921 гривня 00 копійок (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно п.12 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020р. під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 354 ЦПК України продовжується на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 29 квітня 2020 року.

Суддя Веселов В. М.