Рішення № 89023885, 27.04.2020, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1152/17

2/189/5/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.04.2020 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Пустовар О.С.

при секретарі - Комеристій І.А.

за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

представника відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 правонаступників ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування. В обґрунтування позовних вимог він зіслався на те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.04.2017 року було скасовано рішення Покровського районного суду від 31 жовтня 2013 року про визнання за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_8 звернувся до державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації з заявою про скасування права власності ОСОБА_5 на зазначений будинок на підставі вищевказаного рішення, на що отримав відмову 15 травня 2017 року, в якій зазначено, що у державному реєстрі прав на нерухоме майно містяться відомості щодо реєстрації права власності на вищезазначене майно за іншим власником шляхом вчинення нотаріальної дії на підставі договору дарування від 10.04.2017 року № 569 посвідченого приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Головко М.Г. Судове засідання, в ході якого було скасовано рішення Покровського районного суду від 31 жовтня 2013 року про визнання за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 відбулося 05 квітня 2017 року. Відповідачці ОСОБА_5 було достеменно відомо про його існування, незважаючи на це, вона 10 квітня 2017 року переоформила житловий будинок на свого сина. В договорі дарування від 10 квітня 2017 року зазначено, що дарувальник гарантує, що житловий будинок, який є предметом цього договору, що на момент укладення договору в спорі він не перебуває, судового спору щодо нього не має. До того ж дарування оцінено сторонами в 29 814 грн. 00 коп. Звіт про оцінку майна складено 06.04.2017 року - наступного дня після проголошення рішення суду, яким скасовано право власності ОСОБА_5 на зазначений будинок. У зв`язку з чим просить визнати недійсним договір дарування укладений між відповідачами 10.04.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Головко М.Г. сторонами якого були відповідачі; витребувати у відповідача ОСОБА_6 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; виключити з Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про право власності № 19903763 на ім`я ОСОБА_6 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та покласти на відповідачів судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на вимоги викладені в позовній заяві. Крім того пояснила, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області, рішення Покровського районного суду про визнання права власності на будинок за ОСОБА_5 було скасоване. ОСОБА_5 через п`ять днів після рішення апеляційного суду подарувала будинок своєму сину ОСОБА_6 звернувся до нотаріуса щоб оформити право власності на будинок, однак йому було відмолено.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не підтримала та пояснила, що з 2007 року по день смерті ОСОБА_8 проживав в с. Романки з ОСОБА_3 . При житті ОСОБА_8 говорив, що будинок, який розташований по АДРЕСА_1 буде належати його доньці ОСОБА_9 З 2007 року по 2009 рік ОСОБА_8 і ОСОБА_3 приїздили до вказаного будинку, обробляли землю, платили комунальні платежі. ОСОБА_2 говорила, що буде обробляти землю до тих пір, доки живий ОСОБА_8 . В задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, заперечував проти задоволення позовних вимог та пояснив, що ОСОБА_5 коли укладала договір дарування будинку з ОСОБА_6 про існування ніяких рішень не знала та ніяких рішень не отримувала. Нотаріус при укладенні договору дарування перевіряє обмеження, обмеження були відсутні. З позову ОСОБА_8 не вбачається з яких підстав необхідно визнати недійсним даний правочин. ОСОБА_8 ніколи не був власником майна.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно до вимог ч. ч. 1, 5-7ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, положеннями ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Так, судом встановлено, що 31.10.2013 року рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області за ОСОБА_5 визнано право власності за набувальною давністю на Ѕ частину житлового будинку з усіма господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії свідоцтва про право власності, серії НОМЕР_1 від 20.02.2014 року, власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 41).

Як вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 18062914 від 20.02.2014 року, право власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 42-43).

Згідно Договору дарування житлового будинку зареєстрованого в реєстрі за № 569, 10.04.2017 року приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г., відповідачка ОСОБА_5 подарувала відповідачу ОСОБА_6 належний їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.02.2014 року житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 34).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.04.2017 року рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено (т. 1 а.с. 6-7).

Як вбачається з копії рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 35171255 від 15.05.2017 року, представнику ОСОБА_4 було відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 , оскільки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості щодо реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно за іншими власниками шляхом вчинення нотаріальної дії на підставі договору дарування від 10.04.2017 року за № 569 та подані нею документи не відповідають вимогам закону (т. 1 а.с. 8).

Відповідно до постанови Верховного суду України від 22.08.2019 року, касаційну скаргу ОСОБА_5 про скасування рішення апеляційного суду, залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року - без змін (т. 2 а.с. 34-41).

Так, частиною 1ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частиною 2 статті 719 ЦК України обумовлено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У відповідності до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що при укладенні договору дарування, відповідачка ОСОБА_5 (дарувальник) гарантувала, "що житловий будинок, який є предметом цього договору, на момент його укладення нікому іншому не проданий, не подарований, не заставлений, податкова застава відсутня, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо нього не має, а також прав у третіх осіб (в тому числі за договором найму чи оренди) як у межах так і за межами України немає, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не переданий, не відчужений іншим способом, прихованих недоліків не виявлено" (т. 1 а.с.34).

Так, власником спірної Ѕ частини домоволодіння була ОСОБА_10 , на яке претендував ОСОБА_8 , який є сином ОСОБА_10 та спадкоємцем за заповітом після її смерті.

Як вбачається з копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.10.2013 року, ОСОБА_8 було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається з Ѕ частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з ненаданням ним правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок (т. 2 а.с. 126).

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 503 (т. 1 а.с. 74).

Відповідно до даних спадкової справи № 290/2017 від 10 листопада 2017 року, спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_1 за заповітом та ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем на обов`язкову долю у справі.

Згідно ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.07.2018 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залучено до участі у справі в якості правонаступників ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 119-120).

Таким чином, судове рішення, на підставі якого було визнано право власності за набувальною давністю на Ѕ частину житлового будинку з усіма господарчими спорудами за ОСОБА_5 , на підставі якого в подальшому було укладено Договір дарування 10.04.2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - скасоване, а ОСОБА_5 , за наявності інших спадкоємців, не мала права самостійно розпоряджатися майном, яке залишилось після смерті ОСОБА_8 та враховуючи той факт, що рішення суду, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_5 набула права власності на Ѕ частину житлового будинку з усіма господарчими спорудами скасовано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.04.2017 року, та постановою Верховного суду України від 22.08.2019 року рішення апеляційного суду від 05.04.2017 року залишено без змін, то виникає необхідність визнати такий правочин недійсним з метою встановлення того стану, який існував до вчинення оскаржуваного правочину, так як даний правочин порушує законні інтереси сторін.

За таких обставин, суд оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, а також враховуючи норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, приходить до висновку, що він підлягає визнанню недійсним, оскільки такий суперечить актам цивільного законодавства та їхнім інтересам, адже в даному випадку є посягання на власність, що охороняється Конституцією України та іншими актами цивільного законодавства.

Питання про реєстрацію чи скасування реєстрації регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004№1952-IV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності:право користування (сервітут);право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання;право оперативного управління;право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки;право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;іпотека;право довірчої власності;інші речові права відповідно до закону;3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва;4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Так, судом встановлено, що право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_6 на підставі договору дарування будинку від 10.04.2017 року.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування державної реєстрації прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

Таким чином, з метою реального захисту та відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача наявні правові підстави для скасування державної реєстрації договору дарування будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 10.04.2017 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г., зареєстрований в реєстрі за номером 569.

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги про скасування з Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про право власності № 19903763, зареєстрований за відповідачем ОСОБА_6 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також у випадку передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюється у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку передбаченому статтею 37 цього Закону).

Разом з тим, щодо позовних вимог про витребування у відповідача ОСОБА_6 житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно положень ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При цьому, як передбачено частиною 3 вищевказаної статті, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Тобто, за змістом вищенаведених нори позов про витребування майна з чужого незаконного володіння може бути пред`явлений власником майна.

В той же час, будь-яких доказів, які б підтверджували, що за позивачем у встановленому законом порядку зареєстровано право власності на спадкове майно, матеріали справи не містять.

За вказаних обставин, вимоги позивача про витребування майна є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 правонаступників ОСОБА_11 судовий збір в розмірі по 320,00 грн. з кожного.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 133, 263-265 ЦПК України, ст.ст.203, 204, 215, 216, 317, 328, 388 ЦК України, відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 правонаступників ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування укладений 10 квітня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Покровськогорайонного нотаріального округу Головко Мариною Григорівною.

Скасувати з Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про право власності № 19903763 на ім`я ОСОБА_6 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 правонаступників ОСОБА_8 судовий збір в розмірі по 320,00 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складений 30.04.2020 року.

Суддя: О.С. Пустовар