Рішення № 89022874, 29.04.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 175/4039/19

Провадження № 2/202/924/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Голобородько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Представник моторного (транспортного) страхового бюро України звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу.

В обґрунтування позовної заяви зазначають, що 20 червня 2016 року близько 5 год. 40 хв. на перехресті нерівнозначних доріг пр. Б.Хмельницького та вул. Титова в м. Дніпро водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Хонда Акорд», державний номерний знак НОМЕР_1 , не надав дорогу автомобілю Дачія, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі і скоїв з ним зіткнення, в наслідок чого зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1; 33; 16.11 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Дані обставини підтверджує довідка про ДТП № 94022433, та постанова Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.09.2016 року. Питання щодо доведеності вини особи судом не вирішувалося. Позивач просить стягнути з відповідача суму збитків відшкодованих потерпілому, витрати за надані послуги оцінювача та товарознавчої експертизи.

Представник моторного (транспортного) страхового бюро України в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у їх відсутність, про розгляд справи в заочному порядку не заперечували.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час і місце розгляду справи, відзив на позов не надав, у зв`язку з чим судом проведено заочний розгляд справи, яка вирішується на підставі наявних доказів.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги моторного (транспортного) страхового бюро України підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.09.2016 року 20 червня 2016 року близько 5 години 40 хвилин на перехресті нерівнозначних доріг пр. Б.Хмельницького та вул. Титова в м. Дніпропетровську водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Хонда Акорд», державний номерний знак НОМЕР_1 , не надав дорогу автомобілю «Дачія», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі і скоїв з ним зіткнення, в наслідок чого зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 2.1, 33; 16.11 Правил дорожнього руху, тобто допустив правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.09.2016 року провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. У зв`язку із закриттям провадження по справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП питання щодо доведеності вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, судом не вирішувалося. Постанова набрала законної сили 04.10.2016 року.

22.06.2016 року власник транспортного засобу «Дачія» державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 повідомила Моторне (транспортне) страхове бюро України про дорожньо-транспортну пригоду 20.06.2016 року.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 на час вчинення ДТП не була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

12.10.2016 року представник власника пошкодженого транспортного засобу звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, складеного оцінювачем ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу перевищує ринкову вартість досліджуваного автомобіля на момент пошкодження. Автомобіль є фізично знищеним, а ремонт є економічно не обґрунтованим.

Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило за надані послуги оцінювача ОСОБА_4 в сумі 705 грн., що підтверджується платіжним дорученням №423рв від 28.09.2016 року.

Відповідно до п. 30.1 ст.30 Закону №1961-ІV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.30.2 ст. 30 Закону №1961-IV якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригодb а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

10.09.2016 року МТСБУ на підставі п. 7.19 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісник транспортних засобів ТОВ «Аудатекс Україна», складено розрахунок вартості КТЗ після ДТП, де визначено різницю вартості авто до ДТП та після ДТП, що складає: 81 635, 54 грн.

Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило за надані послуги ТОВ «Аудатекс Україна» 984 грн., що підтверджується платіжним дорученням № АО747рв від 12.10.2016 року.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Дані правовідносини регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до п.п. «а» 41.1. ст. 41 якого Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно ст. 22 зазначеного Закону Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна, зокрема, майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам або майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ст. 1191 ЦК України та п. п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової; відповідальності власників наземних транспортних засобів, передбачено, що особа, яке відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Станом на день розгляду справи відповідач не сплатив позивачу майнову шкоду в порядку регресу.

Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 76 ЦПК України до джерел доказів відносить висновок експерта.

Відповідно до правового висновку, викладеного в п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 308/3162/15-ц від 20.06.2018 протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого.

Правовою підставою покладення на відповідача відповідальності за заподіяну майнову чи моральну шкоду є доведення факту завдання шкоди і того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Доведення цих обставин відбувається на загальних підставах.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення, суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до правових висновків викладених в постановах Верховного Суду у справі №595/215/17 від 23.07.2018, № 469/1021/15-ц від 06.06.2018 з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Норми статей 1166, 1187, 1188 ЦК України передбачають презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні джерелом підвищеної небезпеки шкоди не покладається, він лише повинен довести факт завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними діями або бездіяльністю, її розмір та наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою. Правовою підставою покладення на відповідача відповідальності за заподіяну майнову чи моральну шкоду є доведення факту завдання шкоди і того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Доведення цих обставин відбувається на загальних підставах.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, не дивлячись на невстановлення судом, який розглядав справу про адміністративне правопорушення, вини відповідача, така вина підтверджується достатніми і допустимими доказами, а тому позовні вимоги моторного (транспортного) страхового бюро України підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 281-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ) на користь моторного (транспортного) страхового бюро України( 02154, м. Київ, Русанівський бульвар 8, код ЄДРПОУ 21647131) понесені витрати пов`язані з регламентною виплатою в порядку регресу у сумі 83 324 (вісімдесят три тисячі триста двадцять чотири) грн. 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ) на користь моторного (транспортного) страхового бюро України( 02154, м. Київ, Русанівський бульвар 8, код ЄДРПОУ 21647131) сплачений судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділ ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 284, 354 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя: Г.В. Бєсєда