Ухвала суду № 89022699, 30.04.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 757/4430/17

Провадження № 2-к/202/6/2020

УХВАЛА

Іменем України

30 квітня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді Мачуського О.М.,

за участю секретаря - Репіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання Білоруського республіканського унітарного підприємства експортно-імпортного страхування «Бєлексімгарант» про надання дозволу на примусове виконання рішення економічного суду міста Мінська республіки Білорусь від 04 листопада 2016 року, яке було ухвалено у справі №324-6/2015 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АСБ Лізінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Лізінгове підприємство «Украгропостач» про стягнення заборгованості за договором міжнародного лізингу № АСБ-2013- 4404 від 24 вересня 2013 року та за позовом Білоруського республіканського унітарного підприємства експортно-імпортного страхування «Бєлексімгарант» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Лізінгове підприємство «Украгропостач» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2017 року Білоруське республіканське унітарне підприємство експортно-імпортного страхування «Бєлексімгарант» звернулось до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення економічного суду міста Мінська республіки Білорусь від 04 листопада 2016 року, яке було ухвалено у справі №324-6/2015 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСБ Лізінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Лізінгове підприємство «Украгропостач» про стягнення заборгованості за договором міжнародного лізингу № АСБ-2013- 4404 від 24 вересня 2013 року та за позовом Білоруського республіканського унітарного підприємства експортно-імпортного страхування «Бєлексімгарант» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Лізінгове підприємство «Украгропостач» (Україна) про стягнення заборгованості, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Лізінгове підприємство «Украгропостач» на користь Білоруського республіканського унітарного підприємства експортно-імпортного страхування «Бєлексімгарант» (Республіка Білорусь) 19730 долірв США 60 центів основного боргу в порядку суброгації.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2018 року клопотання дане клопотання направлено для розгляду за підсудністю до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

10 грудня 2019 року на адресу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з Печерського районного суду м. Києва надійшла зазначена цивільна справа.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2019 року, головуючим суддею у справі визначено суддю Мачуського О.М.

На виконання вимог ч. 1 ст. 467 ЦПК України, 11 грудня 2020 року боржнику ТОВ «Виробничо-лізингове підприємство «Украгропостач» було направлено повідомлення про надходження вказаного клопотання та запропоновано у місячний строк подати можливі заперечення проти клопотання. Вказане повідомлення було отримано боржником 21.01.2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням, однак протягом встановленого строку заперечень на клопотання до суду не надійшло.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26 березня 2020 року клопотання призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду клопотання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, питання про перенесення розгляду клопотання не порушували. Від представника Білоруського республіканського унітарного підприємства експортно-імпортного страхування «Бєлексімгарант» надійшло клопотання про проведення розгляду клопотання за його відсутності.

У відповідності до ч.5 ст.467 ЦПК України суд здійснює розгляд клопотання без участі представників сторін у справі, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду даного клопотання

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Економічного суду міста Мінська від 04.11.2016 року по справі №324-6/2015, стягнуто з ТОВ «Виробничо-лізінгове підприємство «Украгропостач» (Україна) на користь Білоруського республіканського унітарного підприємства експортно-імпортного страхування «Бєлексімгарант» (Республіка Білорусь) 19730 доларів США 60 центів основного боргу в порядку суброгації (а.с.9-12).

29.11.2016 року Економічний суд м. Мінська на виконання рішення суду від 04.11.2016 року по справі №324-6/2015, яке набрало законної сили 29 листопада 2016 року, видав виконавчий документ - судовий наказ про стягнення з ТОВ «Виробничо-лізінгове підприємство «Украгропостач» (Україна) на користь Білоруського республіканського унітарного підприємства експортно-імпортного страхування «Бєлексімгарант» (Республіка Білорусь) 19730 доларів США 60 центів основного боргу в порядку суброгації (а.с.14).

Відповідно до довідки від 06.12.2016 року № 324-6/2015 виданої Економічним судом міста Мінська про те, що рішенням Економічного суду міста Мінська від 04.11.2016 року по справі № 324-6/2015 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСБ Лізінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Лізінгове підприємство «Украгропостач» та за позовом Білоруського республіканського унітарного підприємства експортно-імпортного страхування «Бєлексімгарант» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Лізінгове підприємство «Украгропостач» (Україна) набрало чинності 29.11.2016 року (а.с.13).

Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року вважається виконаним судове доручення Економічного суду міста Мінськ про вручення документів ТОВ «ПЛП «Украгропостач» по справі № 324-6/2015, а саме: копії позовної заяви, ухвали Економічного суду м. Мінська про прийняття позовної заяви і порушення провадження у справі № 324-6/2015.

Відповідно до довідки Мінського міського виконавчого комітету Головного управління юстиції № 1-11/700/7 від 12.01.2017 року рішення Економічного суду міста Мінська по справі № 324-6/2015 від 04 листопада 2016 року про стягнення з ТОВ «Виробничо-лізінгове підприємство «Украгропостач» (Україна) збитків на користь Білоруського республіканського унітарного підприємства експортно-імпортного страхування «Бєлексімгарант», до виконання не пред`являлося, виконавче провадження не порушувалось.

В силу ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Процедура визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні регламентована Розділом 9 Цивільного процесуального кодексу України.

За змістом ч.1 ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Відповідно до ст. 463 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Згідно зі ч. 1 ст. 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Відповідно до статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» встановлює, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

На даний час між Україною та Республікою Білорусь діє Угода про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року ( Дата набуття чинності для України: 19 грудня 1992 р.)

Згідно з ст.7 цієї Угоди Держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав взаємно визнають і виконують рішення компетентних судів, що набули законної чинності. Рішення, винесені компетентними судами однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, мають бути виконаними на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав. Рішення, винесені компетентним судом однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав у частині звернення стягнення на майно відповідача, підлягають виконанню на території іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав органами, призначеними судом або визначеними законодавством цієї держави.

Згідно зі ст. 8 вказаної Угоди виконання рішення відбувається за клопотанням заінтересованої Сторони. До клопотання додаються:належним чином завірена копія рішення, про примусове виконання якого порушене клопотання;офіційний документ про те, що рішення набуло чинності, якщо це не випливає з тексту самого рішення;докази про повідомлення іншої Сторони про процес; виконавчий документ.

Згідно зі ст. 9 вказаної Угоди у виконанні рішення може бути відмовлено на прохання Сторони, проти якої воно направлене, тільки якщо ця Сторона надасть компетентному суду за місцем, де виклопотується виконання рішення, докази того, що: а) судом держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, що запитується, раніше винесене рішення, яке набуло законної чинності у справі між тими самими Сторонами, про той самий предмет і на тій самій підставі; б) є визнане рішення компетентного суду третьої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав або держави, що не є членом Співдружності, по спору між тими ж Сторонами, про той же предмет і на тій же підставі; в) спір згідно з цією Угодою вирішений некомпетентним судом; г) інша Сторона не була повідомлена про процес; д) закінчився трирічний термін давності подання рішення щодо примусового виконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення підлягає виконанню на території України.

Відповідно до частини 8 статті 467 Цивільного процесуального кодексу України, якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

За офіційним курсом Національного Банку України станом на 30 квітня 2020 року, 1 долар США складає 26,9714 гривень.

Таким чином, суд визначає суму стягнення в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали, що становить 532 161,91 гривень (19730 доларів США 60 центів * 26,9714 гривень).

Керуючись ст.ст. 7-9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року, ст. 462-467 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання Білоруського республіканського унітарного підприємства експортно-імпортного страхування «Бєлексімгарант» про надання дозволу на примусове виконання рішення економічного суду міста Мінська республіки Білорусь від 04 листопада 2016 року, яке було ухвалено у справі №324-6/2015 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АСБ Лізінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Лізінгове підприємство «Украгропостач» про стягнення заборгованості за договором міжнародного лізингу № АСБ-2013- 4404 від 24 вересня 2013 року та за позовом Білоруського республіканського унітарного підприємства експортно-імпортного страхування «Бєлексімгарант» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Лізінгове підприємство «Украгропостач» про стягнення заборгованості - задовольнити.

Надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Економічного суду м. Мінська від 04 листопада 2016 року, яке було ухвалено у справі №324-6/2015, у відповідності до якого з Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-лізінгове підприємство «Украгропостач», (м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9д, код ЄДРПОУ 25407333) на користь Білоруського республіканського унітарного підприємства експортно-імпортного страхування «Бєлексімгарант» (220004, республіка Білорусь, м. Мінськ, вулиця Мельникайте, буд. 2, прим. 1) стягнуто 19730 доларів США 60 центів основного боргу в порядку суброгації, що за курсом Національного Банку України станом на 30.04.2020 року становить 532 161,91 гривень.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд, шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У відповідності до пункту 3 Розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, із змінами внесеними Законом № 540-IX від 30.03.2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя О.М. Мачуський