Вирок № 89022390, 30.04.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/11478/18

Провадження №1-кп/127/505/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі колегії: судді-доповідача Шлапака Д.О.,

суддів Венгрин О.О., Гайду Г.В.,

за участю секретарів Невмиваки Я.І., Пилявець І.О.,

прокурорів Вітковської Л.Ф., Лисенка В.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників обвинуваченого

Захарчука М.В., Красномовець Н.П.,

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 27.12.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020010005946 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , з вищою освітою, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 27 грудня 2017 року приблизно о 13:20 год. прийшов разом із ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_2 у вищевказаній квартирі, реалізовуючи виниклий злочинний умисел, діючи умисно, із корисливих спонукань, вчинив напад для заволодіння чужим майном та наніс потерпілій удар рукою в обличчя, від якого вона впала на підлогу, далі взяв до рук з газової плити металеву решітку, якою наніс потерпілій декілька ударів в голову, після цього обхопив ОСОБА_2 двома руками за шию та почав її здавлювати до втрати свідомості, в результаті чого спричинив потерпілій, відповідно до висновку судово-медичного експерта № 256 від 27.02.2018, тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, закритої травми хребта (ретролістез 4-го, 5-го шийних хребців) без порушення функції спинного мозку, садна правої вушної раковини, садна язика, забою м`яких тканин та синців правої та лівої навколоочних ділянок, крововиливу і садна шиї, обмежених крововиливів під кон`юнктивою правого і лівого очних яблук, які за своїм характером належать до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний (понад 6, але менше ніж 21 день) розлад здоров`я. Після застосування насильства, небезпечного для здоров`я потерпілої, ОСОБА_3 заволодів належними ОСОБА_2 грошовими коштами в сумі 200 доларів США, що згідно з встановленим НБУ курсом валют станом на 27.12.2017 еквівалентно 5588,92 грн., та мобільним телефоном марки «Meizu M3 Note 32 Gb», вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 158 від 01.03.2018 становить 3300 гривень, забравши їх із сумки потерпілої, яка знаходилась на тумбочці у коридорі вказаної квартири, та зник у напрямку Центрального парку ім. Горького, чим спричинив ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 8888, 92 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину визнав частково, зазначивши, що він визнає те, що наніс потерпілій ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження на ґрунті раптово виниклого конфлікту та з метою самооборони, оскільки із ОСОБА_2 у них виник словесний конфлікт, оскільки вона в нього вимагала гроші за показ квартири в сумі 500 грн., а коли він відмовився платити вона почала йому погрожувати, що якщо він не заплатить їй то прийдуть люди і заберуть в нього кошти. Також пояснив, що батько попросив його підшукати для купівлі квартиру знайомому. Він погодився і на сайті «Вконтакте» натрапив на оголошення ріелтора. 21.12.2017 він зателефонував на номер вказаний на сайті, повідомив своє ім`я та розпитавши за квартири домовився про зустріч. Телефонував ріелтору по мобільному телефону дружин из карточки оператора «Life». Вказану карточку він придбав, оскільки в с. Березина Вінницького району, де він проживає, дуже погано працював зв`язок мобільного оператора «Київстар». Крім того, номер телефону ріелтора також був оператора «Life». Зустрівшись з ріелтором, це була ОСОБА_2 , вони пішли дивитися квартиру яка розташована по вул. Магістрацька. Коли вони прийшли, одягнули бахіли та він почав дивитися квартиру. Квартира йому не сподобалась, вона була розмішена близько до дороги та перебувала в поганому стані. Коли він закінчив огляд, ОСОБА_2 почала вимагати в нього кошти за перегляд квартири в сумі 500 грн., він відмовився платити, оскільки огляд при купівлі квартири є безкоштовним, окрім цього грошей з собою у нього не було. З цього приводу в них виник словесний конфлікт та ОСОБА_2 почала погрожувати йому, що якщо він їй не заплатить то прийдуть люди і заберуть в нього гроші. Злякавшись він штовхнув потерпілу рукою та остання впала. При падінні ОСОБА_2 вдарилася головою та втратила свідомість. Він дуже перелякався та перебуваючи в стресовому стані, перевіривши пульс потерпілої вибіг з квартири. Речей потерпілої він не брав. Через деякий час до нього прийшли працівники поліції, провели обшук в будинку в якому він проживає та забрали його до відділку поліції. У відділку працівники поліції на нього морально тиснули, тому він підписав документи не читаючи їх. Також зазначив, що розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_2 не здійснював, удари їй не наносив та речі її не викрадав. Підбурювачів та спільників у нього не було. Вважає, що потерпіла його оговорює, однак навіщо вона це робить він не знає. Він дуже шкодує про вказану ситуацію та, що від його дій постраждала потерпіла.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що вона працює в агентстві нерухомості ріелтором. 20.12.2017 до неї зателефонував чоловік щодо купівлі двокімнатної квартири в центрі, однак відразу повідомив, що він не місцевий тому щоб подивитися квартиру йому необхідно ще буде знайти квартиру подобово на що вона сказала чоловіку, що не займається таким видом оренди та коли він буде готовий подивитися квартиру для покупки щоб він їй зателефонував. Через тиждень, 27.12.2017 їй знову подзвонив той самий чоловік і вони домовились про зустріч щоб подивитися квартиру. Зустрітися вони домовилися о 13 годині в центрі біля магазину «Рошен». У визначений час вона прийшла на зустріч та зустрілася з чоловіком, це був ОСОБА_1 , та вони пішли дивитися квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . В неї були ключі від даної квартири, оскільки власником цієї квартири є директор ріелторської фірми де вона працює - ОСОБА_4 . Коли вони прийшли, вона дала ОСОБА_1 бахіли та сказала, що він може подивитися квартиру. Приблизно 5 хв. ОСОБА_1 ходив по квартирі, а вона розмовляла по телефону. Через деякий час вона зайшла на кухню та запитала чи подивився ОСОБА_1 квартиру, однак він не відповів. Коли вона підійшла до нього ближче та запитала чи можуть вони вже піти, відволікаючись на свій телефон, ОСОБА_1 безпідставно її вдарив, кинув на підлогу та почав бити залізною решіткою від плити та душити. Вона почала кричати та через деякий час втратила свідомість. Коли отямилася, вона була в шоковому стані, почала шукати телефон в квартирі та через деякий час до квартири прийшов її директор-власник квартири та викликав працівників поліції. В неї було викрадено мобільний телефон та гаманець в якому було 200 доларів США. В момент нападу телефон був у неї в руках, а гаманець лежав в сумці, яку вона залишила на тумбочці біля вхідних дверей. За перегляд квартири кошти вони не беруть. В неї ніколи ні з ким конфліктів не було, їй ніхто не погрожував. Після побиття вона провела в лікарні 10 днів. Родичі ОСОБА_1 пропонували їй відшкодувати завдану шкоду, однак від відшкодування вона відмовилась. Просила покарати обвинуваченого суворо та в судовому засіданні впевнено вказала на обвинуваченого, як на особу, який відносно неї вчинив злочин.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що ОСОБА_1 його син, потерпілу він не знає. В кінці осені 2017 року його товариш ОСОБА_6 хотів купити квартиру в м. Вінниці та попросив його йому допомогти, оскільки в нього була знайома ріелтор. Він не зміг зв`язатися зі своєю знайомою, тому попросив свого сина ОСОБА_1 підшукати квартиру ОСОБА_6 , на що син погодився. Про обставини злочину він дізнався від працівників поліції коли вони прийшли до них додому проводити обшук. Працівники поліції йому повідомили, що син побив ОСОБА_2 йому розповідав, що він ходив дивитися квартиру, квартира була в поганому стані та ріелтор почала вимагати з нього гроші за перегляд квартири, після чого почала погрожувати та син її штовхнув та пішов. Він намагався поговорити з потерпілою та відшкодувати їй збитки, однак потерпіла відмовилась. Сина він може охарактеризувати тільки з хорошої сторони, з ним ніколи ніяких проблем не було, приводів в поліцію ніколи не було та на нього ніхто не скаржився.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що наприкінці 2017 року він попросив свого товариша ОСОБА_5 знайти йому квартиру для покупки в м. Вінниці в районі «Вишенька», оскільки в ОСОБА_5 була знайома ріелтор. Через деякий час ОСОБА_5 йому сказав, що його знайома більше ріелтором не працює, однак квартиру йому підшукає син ОСОБА_5 - ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він є директором агентства нерухомості в якому працює потерпіла ОСОБА_2 . В них невеликий колектив та вони завжди говорять один одному коли ідуть показувати клієнту квартиру і за якою адресою. Зимою 2017 року ОСОБА_2 сказала, що іде показувати квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить йому. Вона довгий час не поверталася та не виходила на зв`язок, тому він вирішив під`їхати за адресою, щоб подивитися чи все добре. Під`їхавши за адресою та підійшовши до дверей квартири він побачив, що двері в квартиру привідкриті. Зайшовши всередину він почав кликати ОСОБА_2 та вона вийшла до нього. Він побачив, що в ОСОБА_2 розбита голова та став питати, що трапилось, однак ОСОБА_2 нічого йому не змогла розповісти, після чого він викликав працівників поліції і швидку. Пізніше ОСОБА_2 розповіла, що клієнт вдарив її по голові. Також він побачив, що речі з сумочки ОСОБА_2 були всі розкидані. Також зазначив, що послуги за показ квартир для покупців безкоштовні, ці послуги завжди оплачує продавець (власник) квартир. Гроші за показ квартир його робітники з клієнтів не вимагають та скарг на них ніколи не надходило.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що ОСОБА_1 її чоловік, потерпілу вона не знає. Приблизно в 2015 році в неї в користуванні був мобільний телефон «Нокіа» модель «311». Через деякий час вона придбала новий телефон, а старий просто лежав. Чи хтось користувався даним телефоном вона не знає. Чи користувався ОСОБА_1 вказаним телефоном вона не знає. Про обставини злочину їй повідомили працівники поліції. ОСОБА_1 їй розповідав, що він ходив дивитися квартиру, квартира була в поганому стані та ріелтор почала вимагати з нього гроші за перегляд квартири.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що ОСОБА_1 є її зятем, потерпілу вона не знає. Років п`ять назад вона купувала своїй дочці ОСОБА_7 мобільний телефон «Нокіа», дочка ним користувалася, потім купила собі новий, а вказаний телефон залишився. Чи хтось користувався вказаним телефоном вона не знає. В 2018 році до неї прийшли працівники поліції та вилучили вказаний телефон. ОСОБА_1 може охарактеризувати тільки з позитивної сторони.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив він працював оперуповноваженим Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області. В кінці 2017 року надійшло повідомлення про викрадення майна. В подальшому було встановлено, що невідома особа домовилася про зустріч із ОСОБА_2 для перегляду квартири з метою купівлі. Під час перегляду чоловік наніс потерпілій тілесні ушкодження та заволодів її речами. В подальшому оперативними заходами було встановлено особу чоловіка - ним виявися ОСОБА_1 . Після цього було проведено обшук в домоволодінні де проживав ОСОБА_1 , а також проведені інші слідчі дії. Під час обшуку в домоволодінні де проживав ОСОБА_1 нічого не виявили, однак пізніше був відшуканий мобільний телефон з якого дзвонив ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та домовлявся про зустріч. Під час проведення всіх слідчих дій ОСОБА_1 роз`яснювались його права, в тому числі і про можливість користуватися правовою допомогою.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він працював оперуповноваженим Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області та приймав участь у проведенні слідчих дій під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження. 27.12.2017 надійшло повідомлення про вчинений злочин відносно ОСОБА_2 , а саме чоловік наніс потерпілій тілесні ушкодження та заволодів її речами. В подальшому оперативними заходами було встановлено особу чоловіка - ним виявися ОСОБА_1 . Після цього було проведено обшук в домоволодінні де проживав ОСОБА_1 , однак під час обшуку в домоволодінні де проживав ОСОБА_1 нічого не виявили. Пізніше був відшуканий мобільний телефон з якого дзвонив ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та домовлявся про зустріч.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив він працював оперуповноваженим Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області та приймав участь у проведенні слідчих дій під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження. В кінці грудня 2017 року надійшло повідомлено про вчинений злочин відносно ОСОБА_2 , а саме чоловік наніс потерпілій тілесні ушкодження та заволодів її речами. Під час проведення досудового розслідування було встановлено, що до вчинення вказаного злочину причетний ОСОБА_1 . Після цього було проведено обшук в домоволодінні де проживав ОСОБА_1 , однак під час обшуку в домоволодінні де проживав ОСОБА_1 нічого не виявили. Пізніше був відшуканий мобільний телефон з якого дзвонив ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та домовлявся про зустріч. Після цього у ОСОБА_1 відібрали пояснення щодо вчиненого злочину та проведено допит, під час якого він надавав зізнавальні покази.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 суду пояснила, що судово-медичні експертизи проводив експерт ОСОБА_13 за її участі. При проведенні додаткової судово-медичної експертизи використовувались дані з «Медичної карти стаціонарного хворого» № 13845/1380 МКЛ ШМД м. Вінниця, данні СКТ головного мозку і шийного відділу хребта № 3171 від 28.12.17 на її ім`я: у ОСОБА_2 У ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження які зазначені у висновках експертиз. Висновки підтримує.

Не зважаючи на часткове визнання винуватості обвинуваченим, його винуватість доводиться показаннями потерпілої, свідків, а також зібраними в ході досудового розслідування та судового провадження та дослідженими в судовому засіданні матеріалами даного кримінального провадження, а саме:

протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 27.12.2017. Згідно вказаного протоколу ОСОБА_2 просить прийняти міри до невідомої особи чоловічої статі, який 27.12.2017 близько 14:00 год. в квартирі АДРЕСА_2 із застосуванням фізичної сили заволодів її мобільним телефоном марки «Meizu M3 Note» золотого кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 та гаманцем рожевого кольору в якому знаходилось 200 доларів США;

Вказана заява зареєстрована у встановленому порядку 27.12.2017, що підтверджується витягом з ЄРДР;

протоколом огляду місця події від 27.12.2017 та ілюстративною таблицею до нього, відповідно до якого, в присутності понятих та власника ОСОБА_4 оглянуто квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . В ході огляду виявлено та вилученозапаховий слід із внутрішньої ручки вхідних дверей, упакований в спец.пакет НПУ ГСУ № 45072287, фотослід взуття, виявлений в 2 кімнаті на підлозі, упакований в спец.пакет НПУ ГСУ № 4221560; чотири змиви з газової плити, упаковані в чотири окремі паперові конверти з підписами понятих і слідчого;

протоколом обшуку від 10.02.2018 з відеозаписом до нього, відповідно до якого, в присутності понятих та ОСОБА_1 , на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 19.01.2018, проведено обшук в домогосподарстві в якому проживає ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення майна та речей, які є предметами злочину, а саме мобільного телефону марки «Meizu M3 Note» золотого кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , гаманцем рожевого кольору та мобільного телефону з ІМЕІ: НОМЕР_4 та SIM-карти з номером НОМЕР_5 . Під час обшуку зазначених речей не виявлено;

протоколом пред`явлення особи для впізнання від 30.12.2017 з довідкою до нього, відповідно до якого в присутності понятих за участю потерпілої ОСОБА_2 , остання впевнена впізнала особу, яка знаходиться на фото № 2, як того хто 27.12.2017 здійснив відкрите викрадення її майна із застосуванням фізичної сили. Останнього вона впізнала за формою обличчя, кольором волосся та іншими зовнішніми ознаками. На фото № 2 зображений ОСОБА_1 ;

аналітичною довідкою про опрацювання номерної інформації отриманої від операторів мобільного зв`язку в ході досудового розслідування кримінального провадження з оптичним диском до неї;

протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 10.01.2018 з DVD-R диском до нього, відповідно до якого, на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.01.2018, в ТОВ «Лайфсел» отримано копії інформації, які містять інформацію у вигляді вхідних та вихідних дзвінків, що записані на електронний носій;

протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 15.01.2018 з DVD-Rдиском до нього, відповідно до якого, на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.01.2018, в ПрАТ «Київстар» отримано копії інформації, які містять інформацію у вигляді вхідних та вихідних дзвінків, що записана на електронний носій;

протоколом огляду місця події від 10.02.2018, відповідно до якого, в присутності понятих та власника ОСОБА_8 оглянуто сходинкова площадка, що знаходиться у 9-ти поверховому будинку на 9-му поверсі, за адресою: АДРЕСА_3 , поблизу дверей кв. № 179. В ході огляду у ОСОБА_8 виявлено та вилучено мобільний телефон «Нокіа» модель «311»;

протоколом огляду предметів від 12.02.2018, відповідно до якого в приміщенні Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області було оглянуто мобільний телефон «Нокіа» модель «311»;

висновком судово-медичної експертизи № 33 від 09.01.2018 - 19.02.2018, відповідно до якої, на підставі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ОСОБА_2 при судово-медичному обстеженні виявлені тілесні ушкодження: плями депігментації (як наслідки загоєння саден) - в завушній ділянці справа і на передній поверхні шиї; обмежені крововиливи під кон`юнктивою правого і лівого очних яблук, синець на віках правого ока. Вказані ушкодження у ОСОБА_2 виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), по давності можуть відповідати терміну, вказаному у постанові про призначення експертизи - 27.12.2017, належать до легких тілесних ушкоджень (п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 р.). В зв`язку з тим, що на запит (вих. № 52 від 11.01.18) не надано медичних: документів на ім`я ОСОБА_2 , не представляється можливим лише на підставі даних однократного судово-медичного огляду вирішити питання щодо наявності, характеру та ступеня тяжкості інших, можливо наявних у неї тілесних ушкоджень у відповідності до п.п. 4.3, 4.13.4 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 р.).;

висновком судово-медичної експертизи № 256 від 22.02.2018 - 27.02.2018, відповідно до якої, на підставі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_2 , 1993 р.н., («Висновок експерта» № 33 від 09.01.-19.02.18) вивчення «Медичної карти стаціонарного хворого» №13845/1380 МКЛ ШМД м. Вінниця, даних СКТ головного мозку і шийного відділу хребта № 3171 від 28.12.17 на її ім`я: у ОСОБА_2 при судово-медичному обстеженні 09.01.18 були виявлені тілесні ушкодження: плями депігментації (як наслідки загоєння саден) - в завушній ділянці справа і на передній поверхні шиї; обмежені крововиливи під кон`юнктивою правого і лівого очних яблук, синець на віках правого ока.Згідно наданих медичних документів у ОСОБА_2 під час стаціонарного лікування в МКЛ ШМД м. Вінниця, з 27.12.17 по 05.01.18 також були виявлені ознаки тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травма - струсу головного мозку, закритої травми хребта (ретролістез 4-го, 5-го шийних хребців) без порушення функції спинного мозку, садно правої вушної раковини, садно язика, забій м`яких тканин та синці правої та лівої навколоочних ділянок, крововиливи і садна шиї, обмежені крововиливи під кон`юнктивою правого і лівого очних яблук. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_2 по давності утворення відповідають терміну, вказаному в постанові про призначення експертизи - 27.12.2017, за ступенем тяжкості за своїм характером належать до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний (понад 6, але менше ніж 21 день) розлад здоров`я (п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995р.). Дані тілесні ушкодження у ОСОБА_2 виникли від травматичної дії (ударів, стиснення, тертя) тупого твердого предмету (предметів) з прикладанням сили у місця локалізації ушкоджень. Дані «Підсумки» в частині визначення характеру і ступеню тяжкості тілесних ушкоджень доповнюють «Підсумки» до «Висновку експерта» № 33 від 09.01.-19.02.18 на ім`я ОСОБА_2 , з урахуванням наданих додатково медичних документів;

висновком судово-товарознавчої експертизи № 158 від 01.03.2018, відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону «Meizu M3 Note 32Gb», вкорпусі золотого кольору, станом на момент вчинення злочину, тобто на 27.12.2017 може становити 3300,00 грн.;

висновком судово-трасологічної експертизи № 406 від 23.03.2018, відповідно до якого один слід взуття, що зафіксований на фотознімку, який був вилучений 27.12.2017 під час огляду місця події за фактом крадіжки з квартири, що по АДРЕСА_2 , непридатний для ідентифікації та встановлення групової належності взуття, що його залишило;

висновком судово-одорогічної експертизи № 128 від 30.03.2018, відповідно до якого запахові сліди, наданий на дослідження, вилучений при огляді місця події з поверхні ручки вхідних дверей квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - наявні, не придатні для ідентифікації;

довідкою з НБУ від 20.02.2018 про офіційний курс гривні до іноземної валюти, відповідно до якої, офіційний курс гривні до долара США станом на 27.12.2017, становив 100 доларів США - 2794,4567 грн.;

протоколом проведення слідчого експерименту від 07.05.2018 з відеозаписом до нього, за участю ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_14 . в присутності понятих, згідно якого ОСОБА_1 в ході слідчого експерименту без будь-якого психологічного чи фізичного тиску з боку працівників поліції вказав на місце, час та обставини скоєння злочину відносно потерпілої ОСОБА_2 ;

протоколом огляду предмету від 11.05.2018, відповідно до якого в приміщенні Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області було оглянуто DVD-R диск із записом слідчого експерименту від 07.05.2018.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд вважає, що вищезазначені докази, які підтверджують винуватість обвинуваченого є належними та допустимими, отриманими у рамках закону.

Суд враховує показання потерпілої та свідків, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, а саме те, що потерпіла ОСОБА_2 узгоджено та послідовно давала пояснення, впізнала ОСОБА_1 , як того, хто здійснив на неї напад із застосуванням насильства. Будь-яких підстав сумніватися у достовірності показань допитаних потерпілої та свідків по кримінальному провадженню немає.

Судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що потерпіла його оговорює, він не мав наміру вчинювати розбій, а лише наніс потерпілій ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин та з метою самооборони, оскільки із ОСОБА_2 у них виник словесний конфлікт, вона в нього вимагала гроші за показ квартири та погрожувала, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами по кримінальному провадженню, а саме показаннями свідків та потерпілої. Показання ОСОБА_1 , а саме не визнання ним винуватості у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_2 , судом оцінюються як спробу уникнути кримінальної відповідальності.

Твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому злочину, а саме вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої ОСОБА_2 та твердження ОСОБА_1 , що він не мав умислу на вчинення розбою, а лише захищався від слів потерпілої, в ході судового слідства не знайшли свого підтвердження, з огляду на наступне.

Надаючи оцінку зазначеним показанням обвинуваченого, суд звертає увагу на ряд обставин у вказаному кримінальному провадженні, а саме спосіб вчинення кримінального правопорушення, ступінь здійснення злочинного наміру та послідовність дій обвинуваченого ОСОБА_1 свідчать про спрямованість умислу на протиправне незаконне та безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника із застосуванням насильства небезпечного для здоров`я потерпілої, а також характер та локалізацію тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , обставини і обстановку вчинення злочину та пост кримінальну поведінку обвинуваченого.

Згідно висновків експерта характер і локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 свідчать про травматичні дії (ударів, стиснення, тертя) тупого твердого предмету (предметів) з прикладанням сили у місця локалізації ушкоджень.

Крім того, згідно обвинувального акту, пояснень самого ОСОБА_1 , а також потерпілої та свідків, після того як ОСОБА_1 наніс потерпілій тілесні ушкодження, він зник з місця події.

Зазначене підтверджує те, що ОСОБА_1 зникнувши з місця вчинення злочину намагався уникнути в подальшому відповідальності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у справі існує сукупність наведених вище та досліджених судом допустимих прямих і непрямих доказів, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними та достатньо повно викривають обвинуваченого та аналізом наведених доказів підтверджено вчинення ОСОБА_1 зазначених об`єктивних дій, зміст яких свідчить про наявність умислу обвинуваченого на вчинення розбою, що підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів та вважає їх достатніми для висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину та надання правової кваліфікації дій обвинуваченого.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо цього відображена, зокрема, у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Загальні критерії доведення поза розумним сумнівом у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини сформульовані ним у п. 54 Рішення від 06.12.2007 у справі «Козинець проти України» та п. 43 Рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», та зводяться до того, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. В інших рішеннях (зокрема, рішення у справі « Сергій Савенко проти України» від 24.10.2014, рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства») Європейський суд з прав людини зауважує, що таке доведення може випливати із співіснування достатньо сильних, чітких і таких, що підтверджують один одного, умовиводів або аналогічних неспростовних презумпцій факту.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу № 688/788/15-к, у постанові від 04.07.2018 визначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Разом з цим, оцінивши в сукупності дослідженні по справі докази та даючи їм юридичну оцінку, суд дійшов до висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого органом досудового слідства за ч. 3 ст. 187 КК України як вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням в житло, поза розумним сумнівом не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, а саме обвинувачення ґрунтуються лише на припущеннях

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статті кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 23 постанов Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.90 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при визначені його громадських прав має право на справедливий розгляд справи незалежним і неупередженим судом.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК України, органи досудового розслідування виходили з того, що обвинувачений за попередньою змовою з невстановленою особою, під приводом купівлі квартири, незаконно проникнувши у житло вчинив розбійний напад поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої ОСОБА_2 , з метою заволодіння її майном.

Так, згідно з п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні враховувати, що під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 18.04.2018 у справі № 569/1111/16-к визначаючи кваліфікований склад кримінального правопорушення «розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище» (ч. 3 ст. 187 КК України), зазначила наступне.

Розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, за своєю правовою природою є складеним злочином. Даний склад злочину поєднує у собі декілька діянь, кожне з яких становить самостійний злочин. Так, розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, об`єднує в собі напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ч. 1 ст. 187 КК України) та незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи (ч. 1 ст. 162 КК України). При цьому посягання, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, відіграє роль ознаки, що створює кваліфікований склад розбою.

Хоча в диспозиції ч. 3 ст. 187 КК України й немає, як у ст. 162 КК України, вказівки на незаконність проникнення в приміщення, проте це випливає із сутності та завдань закону України про кримінальну відповідальність, адже КК України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. Отже, правомірні та законні дії особи не можуть вважатися суспільно небезпечним, винним діянням (злочином) і тим більше не можуть вважатись ознакою, яка утворює кваліфікований склад злочину, що обумовлює визначення більш суворої міри покарання.

Суду під час розгляду справи необхідно встановлювати та розмежовувати умисел особи на незаконне заволодіння чужим майном та умисел на проникнення, який у сукупності з дослідженими іншими ознаками дає можливість встановити як об`єктивну, так і суб`єктивну сторони вчиненого кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність ознаки «проникнення» у складі розбою, суд після встановлення фактичних ознак складу вчиненого кримінального правопорушення повинен перевірити, як ці ознаки співвідносяться з ознаками складу злочину кримінально-правової норми, передбаченої у ч. 3 ст. 187 КК України.

Як зазначається в постанові ВСУ від 15 листопада 2012 року в справі № 5-15кс12в, при здійсненні такої правової оцінки необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.

Для з`ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.

Ключовим у вирішенні питання про наявність чи відсутність ознаки проникнення при вчиненні розбою є встановлення того, з якою метою особа ввійшла (потрапила) у приміщення.

Оскільки в даному кримінальному провадженні безперешкодний доступ до квартири для здійснення її огляду надала потерпіла, з якою обвинувачений раніше домовився про її огляд, обвинувачений після потрапляння до квартири, маючи можливість заволодіти майном потерпілої не здійснював на неї напад для заволодінням її майном, а через деякий проміжок часу, в період раптово виниклої сварки, наніс потерпілій тілесні ушкодження та покидавши місце злочину заволодій її майном, це свідчить про те, що умисел на викрадення майна у обвинуваченого виник під час перебування в квартирі.

Стороною обвинувачення не доведено під час судового розгляду кваліфікуючої ознаки проникнення до житла, з метою заволодіння чужим майном. Жодних об`єктивних даних, що вказують на наявність такого умислу у обвинуваченого ні до початку вчинення злочину, ні під час його вчинення, не надано. Крім того, сам обвинувальний акт та виклад фактичних обставин вчиненого злочину, не містить посилань та розкриття об`єктивної та суб`єктивної сторони кваліфікуючої ознаки «проникнення».

Суд вважає, що відсутність умислу обвинуваченого на заволодіння майном при потраплянні в житло, вільний доступ до квартири, наданий потерпілою, свідчить про законність входження (потрапляння) обвинуваченого у житло та правомірне перебування в ньому, а отже, виключається інкримінування кваліфікуючої ознаки «проникнення».

З цих же підстав, на думку суду, не доведено, що обвинувачений вчинив розбійний напад за попередньою змовою групою осіб. При цьому при викладенні фактичних обставин вчинення злочину, обвинувачення не містить відомостей особи з якою вступив в попередню змову обвинувачений, відведену кожному роль при вчиненні злочину та їх безпосередню участь у вчиненні інкримінованого діяння.

Як роз`яснюється у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009, злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

З показань у судовому засіданні потерпілої, обвинуваченого та свідків судом встановлено, що протиправні дії відносно потерпілої ОСОБА_2 розпочав особисто та раптово ОСОБА_1 , без участі інших осіб, продовжуючи свої дії ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 тілесні ушкодження та одноособово та самостійно заволодів майном потерпілої, після чого з місця скоєння злочину зник.

Жодних об`єктивних даних та доказів, що вказують на наявність попередньої змови на вчинення розбійного нападу або участі інших осіб у вчиненні злочину суду не надано та з матеріалів справи такої змови не вбачається.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , вчиняючи розбійний напад на потерпілу діяв на власний розсуд.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ґрунтуються на припущеннях, зібраними без урахування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право особи на справедливий суд, що передбачає обов`язок правоохоронних органів діяти з додержанням прав і основоположних свобод людини, не зважаючи на важливість мети, яка при цьому переслідується.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора, які як сторона обвинувачення, здійснюють збирання доказів, у тому числі і шляхом проведення слідчих дій (ч. 2 ст. 93 КПК України).

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, висловлену у п. 60 Рішенні у справі «Коробов проти України», яке набуло статусу остаточного, відповідно до якої Європейський суд з прав людини в черговий раз звертає увагу на те, що «при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту», вимоги норм ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, суд приходить до переконання про недотримання стороною обвинувачення стандарту підтвердження доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину.

Суд приймає рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у справі існує сукупність наведених вище та досліджених судом допустимих прямих і непрямих доказів, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними та достатньо повно викривають обвинуваченого та вважає, що дії обвинуваченого кваліфікуються за ч. 1 ст. 187 КК України.

Аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження в ході судового провадження, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового провадження не встановлено.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового провадження не встановлено.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, згідно довідки з КЗ ВОНД «Соціотерепія», на диспансерному наркологічному обліку не перебуває, згідно довідки з Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка, ОСОБА_1 за даними архіву та картотеки диспансерного відділення не значиться, приймає до уваги його вік, а саме те, що ОСОБА_1 являється особою досить молодого віку, стан здоров`я, сімейні обставини, а саме те, що на його утриманні перебуває малолітня дитина, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням викладеного, конкретних обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає, що достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк, в межах санкції відповідної статті, оскільки тільки таке покарання, яке полягає в ізоляції від суспільства, буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Враховуючи наведене, суд вважає, за необхідне зарахувати в строк покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення, відповідно до протоколу затримання з 06.04.2018.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати за проведення Вінницьким НДЕКЦ судово-товарознавчої експертизи № 158 від 01.03.2018, судово-трасологічної експертизи № 406 від 23.03.2018, судово-одорологічної експертизи № 128 від 30.03.2018 - покласти на обвинуваченого оскільки проведення експертиз було зумовлено розслідуванням вчиненого ним злочину.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання речових доказів, вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 174, 124, 368, 370, 371, 374, 395 КПК України та ст.ст. 65, 72, 187 КК України, суд,-

УХВАЛИВ

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 06.04.2018 по набрання вироком законної сили.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення Вінницьким НДЕКЦ судово-товарознавчої експертизи № 158 від 01.03.2018, судово-трасологічної експертизи № 406 від 23.03.2018, судово-одорологічної експертизи № 128 від 30.03.2018 в сумі 2394 (дві тисячі триста дев`яносто чотири) грн. 26 коп.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.02.2018, на майно яке перебувало у володінні ОСОБА_8 та було вилучено під час огляду 10.02.2018, а саме: мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «311» з ІМЕІ НОМЕР_6 - скасувати.

Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «311» з ІМЕІ НОМЕР_7 , переданийна зберігання, згідно квитанції № 1367,в камеру зберігання речових доказів Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області - повернути власнику ОСОБА_8 .

Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: вилучений під час огляду місця події запаховий слід, вилучений під час огляду місця події слід взуття, зафіксований шляхом масштабної фотозйомки, передані на зберігання, згідно квитанцій № 1360, № 1365, в камеру зберігання речових доказів Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області - знищити.

На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою протягом 30 днів з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя-доповідач:

Судді: