Постанова № 8901990, 31.03.2010, Київський районний суд м. Сімферополя

Справа № 2а – 565/2010

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2010 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Хінєвіч О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя (далі Управління ПФ) про визнання дій неправомірними та зобов’язання до певних дій,

ВСТАНОВИВ:

05.11.2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позивом, в якому просить визнати протиправною відмову Управління ПФ в перерахунку і виплаті їй пенсії у розмірах, передбачених Законом України № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Також просить зобов’язати Управління ПФ провести перерахунок їй пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 10.01.2004 року, відповідно до зазначеного Закону, з врахуванням індексу інфляції.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що має статус громадянина, який постраждав в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС, являється інвалідом ІІ групи за наслідками аварії на ЧАЕС, тому відповідно до цих норм закону має право на отримання зазначеної основної і додаткової пенсії.

Представник відповідача надав до суду заперечення, в яких із позовом не погоджується, а також надав заяву, якій просить розглядати справу за їх відсутності, наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку на поду позову до суду.

Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково за наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється органами виконавчої влади та суб'єктами владних повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Управлінні ПФ, як особа, що отримала інвалідність пов'язану з наслідками аварії на ЧАЕС та належить до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 074522 від 10.06.1996 р.

Відповідно до довідки МСЕК серії КР-08 № 045015, виданої 21072009 року повторно безстроково, позивачу встановлена ІІ група інвалідності, захворювання пов’язано з наслідками аварії на ЧАЕС.

На свої вимоги до відповідача з з'явою про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії як інваліду ІІ групи аварії на ЧАЕС, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 %мінімальної пенсії за віком, отримувала відмову.

Позивач вважає, що відповідач у супереч положенням Закону №796-XII не перерахував їй пенсію, що і з'явилося підставою для звернення до суду.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом № 796.

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону № 796-XII призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Розділ 8 Закону № 796-XII передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 50 Закону № 796-XII передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до 1 категорії.

Частина четверта статті 54 даного Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Суд зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008р." від 28.12.2007р. №107 - VІ, що набрав чинності з 01.01.08р., також згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2009р." від 26.12.08р. №835 був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01.10.2008р. - 498,00грн.

Таким чином, для позивача як інваліда ІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведеного розміру.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до ст. 50, 54 Закону №796-XII, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. по справі "Про соціальні гарантії громадян" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 29, пункту 13 статті 71, пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Також встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Розглянувши відмову відповідача у перерахунку пенсії позивачу відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд вважає що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо.

Таким чином суд вважає, що позивач має право на перерахунок призначеної державної та додаткової пенсій по інвалідності у розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-ХІІ, згідно якої інвалідам ІІ групи додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановлюється у розмірі 75 процентів пенсії за віком та частиною 4 статті 54 цього Закону, згідно якої розміри пенсій для інвалідів ІІ групи інвалідності складають 8 мінімальних пенсій за віком, але лише з 05.11.2008 року.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У зв’язку із надходження від представника відповідача заяви про застосування наслідків пропуску строку, суд вважає за необхідне його застосувати, оскільки поважних причин щодо його пропуску і поновлення, суду не наведено . На підставі цього вимоги позивача за період, якій передував річному строку до подачі позову задоволенню не підлягають.

Для зручності виконання рішення суду, та з метою захисту прав позивача, суд з врахуванням положень ч. 2 ст. 11 КАС України, змінив формулювання її позовних вимог, та вважає за необхідне також зобов’язати відповідача не тільки провести перерахунок пенсії, але й виплатити не отриману різницю.

Повний текст постанови виготовлено 05.04.2010 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.94,158-161, п.1 ч.2 ст.162, 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим перерахувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 05 листопада 2008 року, та виплатити їй недоотриману різницю з врахуванням індексу інфляції.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: