Рішення № 89019848, 27.04.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/617/20

Провадження № 2/333/1150/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 квітня 2020 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю

секретаря Єрохіної А.Б.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду

м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 40302133, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 36), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження приватною власністю, шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

встановив:

12.02.2020 року до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням звернулась позивач, яка зазначила, що вона є власником 2/5 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : 1/5 частина житлового будинку на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_7 , виданого 28.10.2002 року державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Носенко Л.В., зареєстровано в реєстрі за №2-1374, та 2/10 частин житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_8 , виданого 28.10.2002 року державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Носенко Л.В., зареєстровано в реєстрі за №2-1376. У будинку за її згодою зареєстровані: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 31.08.2004 року; чоловік (колишній) доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 21.02.2004 року, онук - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 03.07.2010 року та онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 11.01.2012 року.

В 2009 році ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 добровільно вибув із житлового приміщення, зібрав свої особисті речі, фактично припинивши шлюбні стосунки з донькою позивача - ОСОБА_4 У 2014 році відповідач ОСОБА_4 зібрала свої особисті речі та виїхала на постійне проживання за невідомою позивачу адресою, пояснивши що їде на заробітки до м. Санкт-Петербург (Російська Федерація). Періодично, дуже рідко, відповідач ОСОБА_4 телефонувала, розповідала про те, що вона працевлаштувалась та повертатись до дому не бажала. На початку 2017 року онуки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виїхали на постійне проживання за невідомою позивачу адресою до матері ОСОБА_4 .

Відповідачі не беруть участі в утриманні будинку, не сплачують за комунальні послуги, але зніматися добровільно з реєстрації не бажають, так як донька та онуки знаходяться в Російській Федерації і повертатись не мають наміру. Через наявність вказаних реєстрацій ОСОБА_1 не може вільно розпоряджатися своєю власністю, а сплата комунальних платежів в повному обсязі ставить її у тяжке матеріальне становище, у 2017 році зверталась для оформлення субсидії, проте їй було відмовлено у зв`язку з наявністю реєстрації відповідачів. Просить визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 14.02.2020 року позовну заяву було залишено без руху.

18.02.2020 року зазначені недоліки було усунуто позивачем.

Позовну заяву ухвалою суду від 27.02.2020 року було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Відзиви та заперечення до суду не надходили.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити її позовні вимоги, так як реєстрація відповідачів в будинку перешкоджає в розпорядженні ним, а сплата комунальних послуг у повному обсязі ставить її у тяжке матеріальне становище. Додатково пояснила, що вона добровільно зареєструвала відповідачів у будинку, але донька та онуки виїхали на постійне місце поживання до Російської Федерації, а колишній зять перебуває у м. Запоріжжі, але де саме вона не знає. Відповідачі добровільно зніматися з реєстраційного обліку не бажають. Не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представник позивача – ОСОБА_2 позов підтримала, вважала, що є усі підстави для його задоволення, відповідачі тривалий час не мешкають у будинку, їх особисті речі відсутні.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про день, місце і час розгляду справи повідомлені належним чином, заяв та клопотань до суду не надано.

Треті особи – представник Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_6 до суду не з`явились, про день, місце і час розгляду справи повідомлені належним чином, заяв та клопотань до суду не надано.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що вона є сестрою позивача, вони часто спілкуються телефоном та раз на два тижні вона приїжджає в гості до позивача. ОСОБА_1 мешкає сама, сторонніх речей вона не бачила. Донька разом з дітьми поїхала до Санкт-Петербургу Російської Федерації, мешкають і працює там. Чоловік ОСОБА_4 з нею розлучився, виїхав з будинку ще в 2009 році, його речі також відсутні в будинку.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником 2/5 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : 1/5 частина житлового будинку належить на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_7 , виданого 28.10.2002 року державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Носенко Л.В., зареєстровано в реєстрі за №2-1374, та 2/10 частин житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_8 , виданого 28.10.2002 року державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Носенко Л.В., зареєстровано в реєстрі за №2-1376 (а.с. 14-15).

16.01.2003 року ЗМБТІ здійснена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на вказані частки домоволодіння, що підтверджується реєстраційними написами на правовстановлюючих документах та належать мені й на теперішній час, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 199339389 від 07.02.2020 року. 16.01.2003 року ЗМБТІ внесені зміни до технічного паспорту (а.с. 16-19).

Родинні відносини між позивачем та ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_9 (а.с. 25).

Відповідачі ОСОБА_3 , 1993 року народження та ОСОБА_5 , 1995 року народження є дітьми ОСОБА_4 (доньки позивача, тобто онуками позивача) (а.с. 27-31).

Шлюб між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано 01.10.2018 року (а.с. 32)

Факт не проживання відповідачів у будинку за адресою: АДРЕСА_1 підтверджено довідками про не проживання, складеними головою квартального комітету № 1635) (а.с. 33-35).

Також факт не проживання відповідачів підтверджено свідком ОСОБА_7 допитаною в судовому засіданні.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 , 1975 року народження не проживає за адресою: АДРЕСА_1 без поважних причин з 2009 року, ОСОБА_4 з 2014 року, а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 2017 року.

Також судом не встановлені факти перешкод з боку позивача щодо проживання відповідачів за вказаною адресою.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України). При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членівїх сімей та інших осіб.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України встановлений принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі, в тому числі, рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою. Суд вважає, що позивач, як власник квартири має права вимагати усунення перешкод у користування та розпорядженні своїм майном шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.

Таким чином, на думку суду факт реєстрації відповідачів за адресою будинку позивача, який є її власністю, перешкоджає останній в повній мірі розпоряджатися та володіти своєю власністю, або може обмежити в його здійсненні, вимагає від неї додаткових матеріальних витрат по сплаті комунальних послуг, які нараховуються відповідно до кількості зареєстрованих осіб у будинку.

Отже, порушені права власника та перешкоди в користуванні власністю цілком можливо усунути шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням. У зв`язку з наведеним суд вважає, що право позивача порушено та підлягає судовому захисту, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4,12,13,76,81,141,280,289 ЦПК України, ст. 405 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 40302133, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 36), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження приватною власністю, шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарженню продовжуються на строк дії карантину.

Повний текст рішення складено 30.04.2020 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод