Рішення № 89018764, 30.04.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6283/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого – судді Данко В.Й.,

з участю секретаря судових засідань Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», за участю третіх осіб без самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача – Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,–

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», за участю третіх осіб без самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача – Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А., Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Мотивуючи вимоги даного позову вказує на те, що 19.01.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис №523, за яким з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» невиплачений в строк відповідно до умов Кредитного договору № MKZ7RX11090179 від 06.06.2006 року та Розрахунку заборгованості за договором станом на 28.10.2016 року грошових коштів у сумі 53776,97 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1035,34грн.; заборгованість за відсотками у розмірі 13392,17грн.; заборгованість з комісії у розмірі 151,56грн.; заборгованість з пені у розмірі 36160,90грн.; заборгованість по штрафам (фіксована частина) у частині 500грн.; заборгованість по штрафам (відсоток від суми кредиту) у розмірі 2537грн. Постановою державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ в Закарпатській області від 19.07.2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 54316031 з виконання виконавчого напису нотаріуса № 523 виданого 19.01.2017 року. В межах вказаного виконавчого провадження постановою ст. держ. Виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Саліховою М.І. від 17.05.2018 року звернено стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 . Однак, приватним нотаріусом Завалієвим А.А. не виконано свого обов`язку щодо перевірки факту безспірності заборгованості за Кредитним договором № MKZ7RX11090179 від 06.06.2006 року та вчинено виконавчий напису згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованості за період 2006 – 2016 року. Також, позивач вказує на те, що кредитні правовідносини між сторонами згідно умов Кредитного договору існували в період з 06.06.2006 року по 05.06.2007 року. А тому, вчиняючи виконавчий напис № 523, приватним нотаріусом Завалієвим А.А. не було враховано, що трирічний строк позовної давності пред`явлення вимоги про видачу виконавчого напису сплинув. Оскільки сума заборгованості не є безспірною, а вказаний виконавчий напис як наслідок є незаконним, просить суд задовольнити даний позов та винести рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. від 19.01.2017 року № 523, виданий про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у сумі 53776,97грн.

Суд констатує, що представником відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Гнатишак О.В. надано суду відзив на позову заяву, в якому просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні даного позову. Обгрунтовуючи даний відзив представник відповідача вказує на те, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого надано кредитні кошти. Через неналежне виконання умов кредитного договору у позивача утворилася заборгованість перед відповідачем. В той же час, представник банку звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не надає до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, тобто не спростовує ані факту заборгованості, ані розміру боргу, зазначеному у виконавчому написі. З приводу відсутності безспірності представник відповідача вказує на те, що відповідно до розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин» переліку документів, з якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчий написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року, в редакції чинній на момент вчинення виконавчого напису, для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінали кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Окрім того, представник відповідача вказує на те, що позивачкою не надано жодного доказу, який би підтверджував факт недотримання кредитором трьох річного строку стягнення з дня виникнення права вимоги. Таким чином, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису було дотримано всі вимоги, передбачених для такого вчинення. З огляду на вище викладене, представник відповідача вважає доводи ОСОБА_1 безпідставними, виконавчий напис вчинено з дотриманням всіх вимог законодавства, а тому просила в задоволенні даного позову відмовити.

Представник позивача ОСОБА_2 в останнє судове засідання не з`явився. Однак, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд провести розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи. Однак, в матеріалах справи наявна заява представника відповідача ОСОБА_3 , в якій він просить провести розгляд справи за його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. в судове засідання не з`явився. Однак, надав суду заяву, в якій просить суд провести розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ) в судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи. А тому суд проводить розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, 06.06.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступника ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № MKZ7RX11090179 від 06.06.2006 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти в розмірі 1871,10 грн. із сплатою за користування кредитом в розмірі 2% на місяць з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 05.06.2007 року.

19.01.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис №523, за яким з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору № MKZ7RX11090179 від 06.06.2006 року та Розрахунку заборгованості за договором станом на 28.10.2016 року грошових коштів у сумі 53776,97 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1035,34грн.; заборгованість за відсотками у розмірі 13392,17грн.; заборгованість з комісії у розмірі 151,56грн.; заборгованість з пені у розмірі 36160,90грн.; заборгованість по штрафам (фіксована частина) у частині 500грн.; заборгованість по штрафам (відсоток від суми кредиту) у розмірі 2537грн.

Постановою державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ в Закарпатській області від 19.07.2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 54316031 з виконання виконавчого напису нотаріуса № 523 виданого 19.01.2017 року.

В подальшому, в межах вказаного виконавчого провадження постановою ст. держ. Виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Саліховою М.І. від 17.05.2018 року звернено стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 .

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Згідно вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Даний висновок викладений у постанові ВП ВС у постанові від 27.03.2019 року з розгляду справи №137/1666/16-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Судом встановлено, що у оскарженому виконавчому написі нотаріуса зазначено, що стягнення здійснюється за період з 06 червня 2006 року по 28 жовтня 2016 року.

Так, з наявного в матеріалах справи Розрахунку заборгованості за Кредитним договором № MKZ7RX11090179 від 06.06.2006 року, на підставі якого приватним нотаріусом вчинено оскаржуваний виконавчий напис вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» нараховано заборгованість за період із 06.06.2006 року по 28.10.2016 року із нарахуванням відсотків, передбаченими умовами Кредитного договору.

Згідно умов Кредитного договору № MKZ7RX11090179 від 06.06.2006 року позичальник зобов`язується повернути кредитні кошти в строк до 05.06.2007 року включно із сплатою відсотків у розмірі 2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві у період із 5 по 10 числа кожного місяця кошти у сумі 202,49грн. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Суд констатує, що закінчення терміну дії договору, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконанням належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати ВС у справі №444/9519/12 від 28.03.2018 року, яку суд вважає за необхідним застосувати у даній справі.

З врахуванням наведеного заборгованість, яка нарахована після спливу визначеного договором строку кредитування, також не відповідає вимогам ч.1 ст. 1048 та ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Таким чином, нарахована сума заборгованості за кредитним договором за період з 13 06 червня 2006 року по 28 жовтня 2016 року на загальну суму 53776,97грн., яка пропонується до стягнення у виконавчому написі у будь – якому разі не може вважатися безспірною.

Стосовно твердження позивача ОСОБА_1 про те, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено з порушенням строку, передбаченого ст.88 ЗУ «Про нотаріат», суд констатує наступне.

Згідно приписів ч.1 ст.88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Разом з тим відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду.

Можливість поновлення нотаріусом строку на пред`явлення стягувачем грошової вимоги до боржника не передбачена а ні ЗУ «Про нотаріат», а ні Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Як судом встановлено, укладаючи Кредитний договір № MKZ7RX11090179 від 06.06.2006 року сторони обумовити строк дії договору до 05.06.2007 року.

Саме зі спливу закінчення терміну дії дорогому (05.06.2007 року), для кредитора розпочався перебіг трирічного строку для звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з позасудовому порядку.

Враховуючи те, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса № 523 було вчинено 19.01.2017 року, поза межами трирічного строку пред`явлення вимоги до боржника, суд приходить до переконання, що було порушено вимоги ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», а саме порушення визначеного законом строку, протягом якого може бути вчинено виконавчий напис.

Таким чином, судом встановлено, що у спірних правовідносинах приватний нотаріус не дотримався всіх вимог, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій та ст. 88 Закону України «Про нотаріат», а тому вчинений з порушеннями виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Згідно вимог ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч.1 ст.81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вказані вище встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до переконання, що надані позивачем докази є належними, допустимими а у своїй сукупності достатніми для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19.01.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. за № 523 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість, що виникла з Кредитного договору № MKZ7RX11090179 від 06.06.2006 року на загальну суму 53776,97грн.

Згідно вимог п.1 ч.2 та ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 228, 229, 247, 263, 265, 354, ЦПК України, ст.ст. 598, 599, 1046, 1048, 1049, 1052 ЦК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», за участю третіх осіб без самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача – Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19.01.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем за № 2406 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість, що виникла з Кредитного договору № MKZ7RX11090179 від 06.06.2006 року на загальну суму 53776,97грн.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір в розмірі 704/сімсот чотири/грн. 80коп.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код за ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Третя особа: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, пр. Миру, 55.

Третя особа: Ужгородський міський відділ Державної виконавчої служби Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ), місцезнаходження: 88005, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко