Ухвала суду № 89018346, 28.04.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 28.04.2020 Справа № 1622/13706/2012

Провадження № 6/554/47/2020

УХВАЛА

Іменем України

28 квітня 2020 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

за участю секретаря Таран В.І. ,

за участю учасників справи:

представники заявника : Лучко Т.І., Грінченко Т.С.,

представник ТОВ «АНСУ»: Трофименко Р.О ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; заінтересовані особи: приватний виконавець Скрипник Володимир Леонідович, Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ»,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в якій просила визнати виконавчий лист, виданий Октябрським районним судом м.Полтави №2/554/39/2013 від 01.08.2013 року таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вимог заявник вказала, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 27.03.2012 року позов ПАТ «ІМЕКСБАНК» задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ «ІМЕКСБАНК» заборгованість по кредитному договору №302 від 19.04.2007 року в сумі 14431,45 доларів США, що в еквіваленті становить 115072,05 гривень, витрати по оплаті державного мита в сумі 145,29 гривень та витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень, а всього – 116462,77 гривень. На виконання зазначеного рішення суду було видано виконавчий лист №2/554/39/2013 від 01.08.2013 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ІМЕКСБАНК» заборгованості за кредитним договором №302 від 19.04.2007 року в сумі 14431,45 доларів США, що в еквіваленті становить 115072,05 гривень, витрати по оплаті державного мита в сумі 145,29 гривень та витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень, а всього – 116462,77 гривень.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 11.06.2018 року стягувача замінено на ТОВ «АНСУ». На підставі виконавчого листа, виданого за вказаним рішенням, приватним виконавцем Скрипником В.Л. 19.11.2018 року було відкрито виконавче провадження про примусове виконання рішення суду. Проте, на момент подання заяви про відкриття виконавчого провадження сума боргу вже була сплачена позивачеві АБК «ІМЕКСБАНК» повістю, згідно з графіком щомісячних погашень від 29.05.2013 року.

Не дивлячись на це, приватним виконавцем проводиться повторне стягнення шляхом звернення стягнення боргу на майно боржника, наклавши арешт на все рухоме та нерухоме майно, і передано на торги. 04.06.2019 року згідно акту про проведення електронних торгів було реалізовано нежитлове приміщення (перукарні), загальною площею 14,6 кв.м, яка розташована в АДРЕСА_1 і належить на праві спільної власності ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , за 198536,87 гривень, що на 82886,87 гривень перевищує суму боргу по виконавчому провадженню. В подальшому приватний виконавець Скрипник В.Л. самостійно робить перерахунок отриманої суми на торгах по курсу НБУ і переводить на долари США, що по його даних становить 7393,00 доларів США, внаслідок чого приватний виконавець штучно створює борг у ОСОБА_5 знову ж таки в доларах США, а саме 3927,55 доларів США, та в подальшому вимагає доступу до гаражу АДРЕСА_2 , для проведення в подальшому примусового стягнення. Отже, постанова винесена на підставі виконавчого документа, який виконано.

Оскільки, сума боргу повністю виплачена кредитору, на підставі ч.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження повинно бути закінчено.

В судовому засіданні представники заявника Лучко Т.І., ОСОБА_6 просили заяву задовольнити. Вказали, що по виконавчому листу сума 116462,77 грн. була повністю сплачена; графік погашення було укладено після рішення суду, його підписано представником банку; кредит погашався в строки, про це є висновок експерта; останні суми були погашені в 2015 році, банк претензій не пред`являв; в рішенні суду немає посилань на еквівалент.

Представник ТОВ «АНСУ» - ОСОБА_7 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заяви. Вказав, що рішенням суду стягнуто суму в доларах; зазначено еквівалент; зобов`язання повинно виконуватись в гривнях; на момент виплат сплачена сума в гривнях не становить 14431,45 доларів США; виконавчий лист банк пред`явив до виконання і те, що виконавча служба не вчиняла дій свідчить про неякісну роботу, тому виконання передано приватному виконавцю; графік не відноситься до рішення суду, тільки суд може відстрочити чи розстрочити виконання; судом 14.01.2020 року винесено ухвалу, якою відмовлено в скарзі на дії приватного виконавця; сплата боргу до 2015 року є голослівним твердженням.

Приватний виконавець до суду не з`явився, просив в клопотанні розглядати заяву у його відсутність.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги заявника такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи, рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 27.03.2012 року позов ПАТ «ІМЕКСБАНК» задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ «ІМЕКСБАНК» заборгованість по кредитному договору №302 від 19.04.2007 року в сумі 14431,45 доларів США, що в еквіваленті становить 115072,05 гривень, витрати по оплаті державного мита в сумі 145,29 гривень та витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень, а всього – 116462,77 гривен (т.1 а.с. 32-33).

Судом на виконання зазначеного рішення було видано виконавчий лист №2/554/39/2013 від 01.08.2013 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ІМЕКСБАНК» заборгованості за кредитним договором №302 від 19.04.2007 року в сумі 14431,45 доларів США, що в еквіваленті становить 115072,05 гривень, витрати по оплаті державного мита в сумі 145,29 гривень та витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень, а всього – 116462,77 гривень (т.2 а.с.55).

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 11.06.2018 року стягувача замінено на ТОВ «АНСУ» (т.1 а.с.153-154).

На підставі виконавчого листа, виданого за вказаним рішенням, приватним виконавцем Скрипником В.Л. 19.11.2018 року було відкрито виконавче провадження про примусове виконання рішення суду (т.1 а.с.278-279).

Постановою приватного виконавця Скрипника В.Л. від 19.11.2018 року звернуто стягнення на майно боржника. Залишок заборгованості по кредиту складає 11320,55 доларів США.

Постановою приватного виконавця Скрипника В.Л. від 19.11.2018 року накладено арешт на майно боржника. Залишок заборгованості по кредиту складає 11320,55 доларів США. Станом на 19.11.2018 року відсутні відомості про сплату боргу.

Заявник вважає, що виконавчий лист не підлягає виконанню, оскільки сума боргу повністю виплачена кредитору.

Із цього приводу суд зауважує таке.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню; суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Аналізуючи позицію заявника щодо причини, відповідно до якої заявник вважає є підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд звертає увагу на правову позицію, визначену 25 вересня 2015 року на засіданні пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій було сформовано узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах.

Так, зокрема, відповідно до частини 23 пункту 4 вищевказаного узагальнення судової практики зазначено, що згідно з п. 21 постанови ВССУ № 6, перевіряючи додержання строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд має враховувати як положення Закону України «про виконавче провадження», так і інші акти законодавства, якими врегульовано це питання. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо є наявними обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом повністю або у певній частині.

Тобто, звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник був зобов`язаний указати передбачені процесуальним законом підстави, для того щоб суд мав можливість визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Зокрема, це могло би бути посилання на відсутність повністю чи частково обов`язку боржника погасити перед банком боргу, у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням тощо. Проте, в матеріалах справи відсутні належні докази виконання зобов`язань по кредитному договору.

Натомість, із матеріалів справи вбачається, що боргові зобов`язання заявником не виконані, тобто судове рішення про стягнення на користь банку кредитної заборгованості не виконане. А визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за відсутності достатніх законних підстав на це, унеможливлює Товариству з обмеженою відповідальністю «АНСУ» реалізувати свої права щодо стягнення із боржника на свою користь кредитної заборгованості.

Суд констатує, що заявником не наведено жодних обґрунтованих підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Посилання сторони заявника на те, що в 2015 році повністю погашена заборгованість по кредиту, про що свідчить графік щомісячних погашень застоводавцем ОСОБА_3 від 23.05.2013 року, не підтверджені належними доказами та жодним чином графік, складений в 2013 році, не свідчить про виконання (частково чи повністю) кредитних зобов`язань в 2015 році (т.1 а.с.251). З цього приводу, суд не бере до уваги наданий заявником висновок експерта №2124 від 16.01.2020 року, в основу якого покладений графік щомісячних погашень застоводавцем - ОСОБА_3 (т.2 а.с.41-50).

Суд також вважає безпідставними твердження сторони заявника про виконання рішення суду в гривнях, оскільки банк просив стягнути заборгованість за кредитним договором в доларах США і судом в резолютивній частині рішення зазначено про стягнення коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч.3 ст.533 ЦК України.

У контексті наведеного суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, належить відмовити.

Керуючись ст.ст.258-260,432 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; заінтересовані особи: приватний виконавець Скрипник Володимир Леонідович, Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ».

Апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 30.04.2020 року.

Суддя: А.М.Чуванова