Вирок № 89016232, 30.04.2020, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/533/20

провадження № 1-кп/527/139/20

ВИРОК

іменем України

30 квітня 2020 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря

судового засідання - Волик Л.І.,

прокурора - Данка К.С.,

захисника - Нестеренко А.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине кримінальне провадження № 12020170140000120, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 лютого 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Липове Глобинського району Полтавської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 вчинив злочин при наступних обставинах.

17.02.2020 близько 21 годин, ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне зайняття рибним добувним промислом без належного дозволу, прибув до Сулинської затоки Кременчуцького водосховища річки Дніпро – територію ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Сулинський», який входить до складу природно-заповідного фонду України з метою вилову риби для своїх особистих потреб.

Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_1 з використанням гумового човна зайшов до Кременчуцького водосховища р. Дніпро, поблизу с. Липове Глобинського району та виставив три риболовні сітки уздовж берега, довжиною – 75 м, висотою – 2 м, вічком сіткового полотна 65х65 мм, кожна.

18.02.2020 близько 21 годин, ОСОБА_1 повернувся до залишених у водоймищі сіток та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на суспільні відносини у сфері охорони та відтворення навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, за допомогою вказаних риболовних сіток здійснив незаконний вилов риби загальною масою 31 кг., яку разом із сітками витяг із води на берег заказника, після чого був викритий працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_1 в результаті незаконного зайняття рибним добувним промислом без належного дозволу, забороненим знаряддям лову –риболовними сітками, у недозволеному місці – ландшафтному заказнику загальнодержавного значення «Сулинський», який входить до складу природно-заповідного фонду України з метою вилову риби для своїх особистих потреб, порушив вимоги п.п. 3.1, 3.15, 4.13.3 «Правил любительського та спортивного рибальства», затверджених наказом державного комітету рибного господарства України № 19 від 15.02.1999, пп.14 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства», ст. 27 Закону України «Про тваринний світ».

Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_1 незаконно добув цінні види риби по видам та кількості: сазан– 7 шт., вартістю 602 грн. за 1 екземпляр, лящ– 29 шт., вартістю 301 грн. за 1 екземпляр, карась сріблястий– 14 шт., вартістю 30 грн. за 1 екземпляр, білизна– 3 шт., вартістю 602 грн. за 1 екземпляр, загальною масою 31 кг, що відноситься до водних живих ресурсів загальнодержавного значення, чим заподіяв істотну шкоду водним біоресурсам, яка згідно «Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд України», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013, складає 15169 грн.

Своїми умисними діями, які виразились у незаконному зайнятті рибним добувним промислом, що заподіяли істотну шкоду, ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч.1 ст.249 КК України.

Також разом з обвинувальним актом надійшла позовна заява про відшкодування шкоди, завданої незаконним рибним промислом в розмірі 10000,00 грн.

Одночасно з обвинувальним актом щодо ОСОБА_1 прокурором направлено до суду угоду про визнання винуватості, укладену 20 березня 2020 року під час досудового розслідування між прокурором Глобинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Данком К.С. та підозрюваним ОСОБА_1 в присутності захисника – адвоката Нестеренко А.В.

Відповідно до цієї угоди, підозрюваний під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненому злочині. Крім того, в угоді сторони визначили, що у разі затвердження угоди судом, ОСОБА_1 буде призначене покарання за ч.1 ст.249 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у зазначеному злочині визнав повністю за обставин, що викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, визнав розмір цивільного позову. Просив суд затвердити угоду та призначити узгоджене покарання. Крім того, пояснив, що він цілком розуміє свої права, а також те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, та вид покарання.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та кримінального закону, суд зазначає наступне.

Як зазначено в п.2 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, віднесений до злочину середньої тяжкості.

Прокурор та захисник - адвокат Нестеренко А.В. вважали за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості, укладену із ОСОБА_1 як таку, що відповідає вимогам закону.

Суд, дослідивши наявні матеріали, заслухавши думку прокурора, захисника, а також думку обвинуваченого щодо можливості затвердження укладеної угоди, переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Угода відповідає вимогам КПК України, в тому числі щодо змісту та порядку укладення угоди, її умови не суперечать закону України про кримінальну відповідальність, зокрема щодо узгодженої міри покарання. Правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 249 КК України є правильною. Умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а обвинувачений має можливість виконання взятих на себе за угодою зобов`язань.

Відповідно до вимог ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості із призначенням обвинуваченому визначеної в угоді міри покарання.

Цивільний позов Кобеляцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 шкоди, завданої незаконним рибним добувним промислом в розмірі 10000,00 грн. підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію знарядь і засобів вчинення злочину.

Долю речових доказів суд вважає необхідним вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальних витрат по справі немає.

Керуючись ст.ст. 96-1, 96-2, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості, укладену 20 березня 2020 року під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020170140000120 між прокурором Глобинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Данком Костянтином Сергійовичем та підозрюваним ОСОБА_1 в присутності захисника – адвоката Нестеренко Анни Володимирівни - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.249 КК України та призначити узгоджене покарання у виді штрафу розміром 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок).

Цивільний позов Кобеляцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 37835651) до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища на р/р НОМЕР_1 (МФО 831019 Глобинського районного УДКСУ в Полтавській області, код платежу 24062100) збитки завдані злочином в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Арешт майна, накладений ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2020 року (справа № 527/324/20, провадження № 1-кс/527/142/20) – скасувати.

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію, а саме: гумовий човен з двома веслами, три рибальські сітки із такими параметрами: довжиною – 75 м, висотою – 2 м, вічком сіткового полотна 65х65 мм, кожна (квитанція № 5 від 19 лютого 2020 року), вилучену рибу (накладна № 16/1 від 18 лютого 2020 року) - конфіскувати в дохід держави.

Підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження до апеляційного суду Полтавської області через Глобинський районний суд Полтавської області з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя А. О. Олефір