Рішення № 89014791, 28.04.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4329/20

Провадження № 2/161/1972/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28 квітня 2020 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Пахолюка А.М.

при секретарі – Будько І.Ю.

розглянувши в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» про стягнення компенсації за порушення строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Державного підприємства Луцький комбінат хлібопродуктів №2» (далі - ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів №2») про стягнення компенсації за порушення строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 19.07.2000 року по 18.09.2017 року працювала на ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів №2». 18.09.2017 року наказом № 136к/тр про звільнення її було звільнено на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.

Вказує, що їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата в розмірі 34564,18 грн., в порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

26 лютого 2020 року рішенням Луцьким міськрайонним судом Волинської області з ДП «Луцький КХП №2» на користь позивача було стягнено заборгованість по невиплаченій заробітній платі в розмірі 34564,18 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 52334,59 грн.

Також зазначає, що у зв`язку з невиплатою державним підприємством "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" належної їй суми при звільненні, відповідач зобов`язаний відшкодувати середній її заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в свою користь, 11198,13 грн. компенсації за порушення строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, 54298,64 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні а також вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалою суду від 19.03.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

У встановлений строк від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду. Будь-яких заяв, клопотань про розгляд справи без його участі на адресу суду не надходило.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 19.07.2000 року по 18.09.2017 року працювала на ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів №2».

Відповідно до наказу №136-К/тр від 18.09.2017 року ОСОБА_1 була звільнена з вказаного місця роботи за угодою сторін.

Рішенням Луцьким міськрайонним судом Волинської області з ДП «Луцький КХП №2» на користь позивача було стягнено заборгованість по невиплаченій заробітній платі в розмірі 34564,18 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 52334,59 грн. (а.с. 5-7).

Як вбачається з виписки АТ КБ «Приватбанк» за рухом коштів по банківському рахунку ОСОБА_1 , вищевказана сума заборгованості останній була перерахована ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» 29.10.2019 року (а.с. 11).

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пiзнiше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працiвниковi при звiльненнi, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цiй статтi строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Установивши, що при звільненні працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У постанові від 27.03.2013 року по справі № 6-15цс13 Верховний Суд України дійшов висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, оскільки з вини відповідача з позивачем не проведено розрахунок по заробітній платі в день звільнення, то з відповідача слід стягнути кошти за затримку розрахунку при звільненні.

При визначені розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує відсутність між сторонами спору про розмір належних до виплати сум після звільнення працівника - розмір заборгованості визнається відповідачем, що підтверджується відповідною довідкою, період невиплати позивачу заробітної плати з 19 липня 2000 року по день звернення до суду складає 486 днів, середньоденний розмір заробітку позивача, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, складає 219,41 грн. (згідно розрахункового листа за липень-серпень 2017 року (а.с. 14)), а тому до стягнення з відповідача підлягає сума у розмірі 106633,26 грн. (486 робочих днів х 219,41 грн.). Однак, з урахуванням того, що частина коштів в сумі 52334,59 грн. було стягнено на користь позивача з відповідача, а тому до стягнення підлягає сума в розмірі 54298,64 грн.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Разом із тим статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»у справах, пов`язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв`язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення.

З поданого позивачем розрахунку, який не спростований відповідачем, вбачається, що розмір компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати становить 11198,13 грн. (а.с.16-25). Із зазначеним розрахунком суд погоджується.

Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що з ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" на користь ОСОБА_1 належить стягнути компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 11198,13 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354, 430 ЦПК України, на підставі ст. 47, 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» на користь ОСОБА_1 54 298 (п`ятдесят чотири тисячі двісті дев`яносто вісім) грн. 64 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, 11198 (одинадцять тисяч сто дев`яносто вісім) грн. 13 коп. компенсації за порушення строків виплати заробітної плати (індекс інфляції).

Стягнути з Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п. 1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Державне підприємство «Луцький комбінат хлібопродуктів №2», код ЄДРПОУ - 00953065, адреса місцезнаходження: 45650, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 4.

Повний текст судового рішення складено 30 квітня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Пахолюк А.М.