Рішення № 89014616, 30.04.2020, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/15498/19

Провадження №2/523/589/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2020 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря Щербан О.Д.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення часток у праві власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Одеської міської ради та просила суд визначити, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в праві спільної сумісної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , становлять по 1/2 у кожної. В обгрунтування своїх вимог позивач вказувала на те, що потреба у визначенні часток виникла у зв`язку з необхідністю оформити спадщину після матері.

В судове засідання сторони не з`явилися, повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшла заява про підтримання вимог та розгляд позову у відсутності позивача та представника.

Від представника відповідача заяв та клопотань не надходило, відзив на позов не надіслано.

Згідно з частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі договору міни нерухомого майна від 23.05.1995 року №Н95-0078, укладеного на Одеській Універсальній Товарній Біржі “ЦЕНТР”, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обміняли 475/1000 квартири за адресою: АДРЕСА_2 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,77 кв.м., а також: літня кухня, сарай, убиральня, огорожа, ворота, цистерни, мощения, яке знаходиться на земельній ділянці площею 490 кв.м., яке належало ОСОБА_3 від імені та в інтересах якої діяв ОСОБА_4 .

Вказаний договір рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 11.12.2018 року було визнано дійсним (справа №523/9200/18).

Як видно із змісту договору 475/1000 частин квартири за адресою: АДРЕСА_2 , належала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ Одеського міськвиконкому 04.04.1995 року за № 11-5201, зареєстрованого Одеським МДТІ 07.04.1995 року за № 427 стр. 157 кн. 118 пр.

ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла мати позивачки - ОСОБА_2 , згідно Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 04 грудня 2017 року (актовий запис № 12339).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно паспорту № НОМЕР_2 , виданого Хаджибеївським ВМ Суворовського РВ ОМУУМВС України в Одеській області 23 вересня 2004 року. Померла - ОСОБА_2 є її матір`ю, згідно Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 від 26 липня 1978 року.

Відповідно до довідки № 136 від 10.05.2018 року, у будинку зареєстровані: ОСОБА_1 та її син ОСОБА_5 та померла мати позивача - ОСОБА_2 .

Після смерті матері, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 звернулася до Шостої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Була заведена спадкова справа № 93/2018 до майна померлої ОСОБА_2 . Однак, відповідно до Листа Шостої одеської державної нотаріальної контори від 29 березня 2018 року № 1164/02-14, де було зазначено, що наданий Договір зареєстрований з порушенням діючого на той час законодавства, а саме ЗУ “Про товарну біржу” від 10 грудня 1991 року, № 1956/ХІІ. Тому, позивачці необхідно звернутися до суду з позовною заявою з питання признання Договору реальним та дійсним.

При повторному зверненні до нотаріуса позивачу було повідомлено про відсутність відомостей в договорі про розмір часток співвласників будинку.

Нормами ст.112 ЦК УРСР, норми якого діяли на час придбання будинку закріплено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи

кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Згідно з вимогами ст.115 ЦК УРСР, норми якого діяли на час придбання будинку, кожний з учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї частки з спільного майна.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач позбавлена можливості оформити спадщину без визначення частки кожного співвласника.

Проаналізувавши вказані норми та оцінивши надані докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими, оскільки домовленностей між сторонами договору не було, до придбання будинку вони були в рівній мірі співвласниками частини квартири, за рахунок якої здійснено міну, тому їх частки є рівними, тобто по Ѕ частині у кожної у будинку.

Керуючись ст.ст.12,13,76,81,89,258-259,263-265,268,273,280-284,354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в праві спільної сумісної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , становлять по 1/2 у кожної.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення складено 30.04.2020 р..

Суддя: