
Справа №521/18129/19
Провадження №2-а/521/18/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року місто Одеса
Суддя Малиновський районний суд міста Одеси Плавич І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил №2458/50000/19,
УСТАНОВИВ:
У провадженні суду знаходиться на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил №2458/50000/19.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги та пояснюючи підстави звернення до суду позивач посилався на ті обставини, що 22 жовтня 2019 року ним отримано постанову Одеської митниці ДФС від 09 жовтня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , зокрема, визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що ухвалення оскаржуваної постанови та накладення адміністративного стягнення було здійснено після спливу встановленого законом строку для притягнення до відповідальності за порушення митних правил та накладення адміністративного стягнення. Водночас, позивач свідчить про те, що він не був сповіщений про розгляд справи належним чином та у встановленому законом порядку, крім того, позивач звертає увагу суду, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України, на підставі яких ухвалено оскаржувану постанову, визнані судом протиправними.
У зв`язку з цим, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просив скасувати постанову про порушення митних правил №2458/50000/19 від 09 жовтня 2019 року.
Представник Одеської митниці ДФС не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.
Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явився, від особи надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів згідно зі ст. 194 ч.3 КАС України.
Представник Одеської митниці ДФС у відкрите судове засідання не з`явився, митниця повідомлялась про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не відомі.
Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази у їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.
Під час судового розгляду справи суд установив, що 09 жовтня 2019 року Одеською митницею ДФС ухвалено постанову у справі про порушення митних правил № 2458/50000/19, відповідно до якої 05 квітня 2017 року до Одеської митниці ДФС декларантом ТОВ «Блесско» було подано митну декларацію № UA500090/2017/000593 типу «ІМ 40 ДЕ» з документами, необхідними для митного оформлення товару «кондитерські вироби», загальною вагою нетто 19 927,04 кг, брутто 22 560,02 кг, який надійшов у вантажних автомобілях НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з Туреччини від Компанії «VP DIC.TIC.LTD.STI.» на адресу ТОВ «ІНВЕНТПРОМ» в рамках зовнішньоекономічного контракту № VP2017/02/02 від 06 лютого 2017 року.
Разом з митною декларацію № UA500090/2017/000593 до митного оформлення, зокрема, були надані інвойси від 25 березня 2017 року №0002441 на суму 16 340,70 доларів США та від 28 березня 2017 року №0002443 на суму 7 244,80 доларів США, на підставі яких було заявлено фактурну вартість ввезеного товару у загальній сумі 23 585,50 доларів США (графа 22 МД). Митну вартість товару визначено у загальному розмірі 765 393,85 грн (графа 12 МД).
31 березня 2017 року відповідно до заявлених у митній декларації даних товар випущено у вільний обіг на митну територію України без зауважень з боку органів доходів і зборів.
Проте, згідно із оскаржуваною постановою за результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області складено акт від 21 березня 2019 № 459/15-32-14-10-11/40892767, яким встановлено, що згідно з інформацією, отриманою від митних органів Туреччини, було встановлено суттєві невідповідності щодо вартісних характеристик переміщуваних товарів з тими, що заявлялись в країні експорту. Встановлені документальною невиїзною перевіркою порушення, які виникли через заниження митної вартості, спричинили недобір митних платежів у розмірі 32 619,97 грн.
10 квітня 2019 року Головне управління ДФС в Одеській області ухвалила податкові повідомлення-рішення за №0015421410, 0015421410 відповідно до яких ТОВ «Інвентпром» було збільшено суми грошових зобов`язань за товари, що ввозились на територію України.
Проте, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року, зокрема, було визнано протиправними податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області за №0015421410, 0015421410.
Судове рішення набрало законної сили у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 82 ч. 1, 3, 4 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд, розглядаючи справу про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними, дійшов висновку, що при здійсненні митного оформлення товарів за МД від 31 березня 2017 року №UA500090/2017/000593 ТОВ «Інвентпром» дотримано вимоги митного законодавства щодо визначення вартості товару.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що посадові особи митниці, ухвалюючи постанову у справі про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, передчасно дійшли висновку про притягнення до адміністративної відповідальності позивача.
Крім того, слід зазначити, що нібито порушення митних правил позивачем було виявлено органом доходів та зборів 14 листопада 2018 року, а оскаржувана постанова ухвалена 09 жовтня 2019 року.
У силу ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Як передбачала ст. 467 ч. 1 МК України (в редакції від 22 вересня 2019 року, що діяла на момент ухвалення оскаржуваної постанови), якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
Відтак, суд погоджується з позивачем, що митним органом пропущений строк накладення адміністративного стягнення.
Зважаючи на усталену практику Європейського суду з прав людини, категорія «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює розраховані державними органи до сплати митні платежі, які розглядаються судом як частина сфери оподаткування (рішення у справах «Інтерсплав проти України» («Intersplav v. Ukraine», заява №803/02), «TOB «Полімерконтейнер» проти України» («Polimerkonteyner, TOV v. Ukraine», заява №23620/05 тощо).
Так, згідно з параграфами 16, 17 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України» («Polimerkonteyner, TOV v. Ukraine», заява №23620/05), суд наголошує, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним. Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля. Крім того, будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» («Sporrong and Lonnroth v. Sweden», заяви №№7151/75; 7152/75, п. 69-73).
Водночас, за висновками Європейського суду з прав людини, позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява №14902/04, п. 570); «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» («Stubbings and others v. the United Kingdom», заяви №№22083/93, 22095/93, п. 51).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що митним органом пропущений строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Оскільки позивач просив суд поновити строк оскарження постанови у справі про порушення митних правил, суд зазначає наступне.
Оскаржувана постанова митного органу була ухвалена 09 жовтня 2019 року, справа про порушення митних правил була розглянута за відсутності ОСОБА_1 . Копія постанови направлена позивачеві засобами поштового зв`язку та отримана 22 жовтня 2019 року, а 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із відповідним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, суд погодився із обґрунтованістю тверджень сторони та дійшов висновку про поновлення строку оскарження постанови у справі про порушення митних правил на підставі ст. 289 КУпАП та ст. 121 КАС України.
Як чітко зобов`язує ст. 77 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зважаючи на висновки Європейського суду з прав людини, наведені у параграфі 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» («Fedorchenko and Lozenko v. Ukraine», заява №387/03), параграфі 43 рішення у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine», заява №16437/04) та параграфі 60 рішення у справі «Бєлоусов проти України» («Belousov v. Ukraine», заява №4494/07), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відтак, посилання відповідача щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачаються суду доведеними, мають суперечливий характер та викликають обґрунтований сумнів, що сукупно має тлумачитись на користь позивача.
Відповідно до ст. 531 ч.1 п.1 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.
Ураховуючи викладене, суд вбачає обґрунтованим задовольнити вимоги позивача та скасувати оскаржувану постанову.
Керуючись ст. 6, 7, 9, 19, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 371, п.п. 9, 15.5 розділу VII КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил №2458/50000/19 – задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на подання позовної заяви про скасування постанови Одеської митниці ДФС №2458/50000/19 в адміністративній справі про порушення митних правил.
Постанову Одеської митниці ДФС України у справі про порушення митних правил №2458/50000/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України – скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка передбачена ст. 485 МК України – закрити, у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
Повні відомості про сторін згідно зі ст. 246 ч.5 п.4 КАС України:
Позивач: ОСОБА_1 – 66773, Одеська область, Захарівський район, с. Павлівка, РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Одеська митниця ДФС – 65078, місто Одеса, вулиця Івана і Юрія Лип, 21-а; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39441717.
Рішення підписано суддею 19 лютого 2020 року.
Суддя: І.В. Плавич
Судове рішення № 89014193, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси) було прийнято 19.02.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 521/18129/19. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: