Рішення № 89012134, 30.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 квітня 2020 року справа №640/9711/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)прозобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом, в якому просив зобов`язати відповідача провести обчислення його стажу для обчислення пенсії та, відповідно, розміру пенсії, зарахувавши до його стажу для обчислення пенсії період роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 09 березня 2004 року по 31 грудня 2015 року із кратністю 1,5 та як роботу за списком №1 у відповідності до частини першої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05 червня 1986 року №665-195, постанови Ради Міністрів Української РСР та Української Ради профспілок від 10 червня 1986 року №207, постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та ВЦ РПС від 29 грудня 1987 року №1497-378, постанови Ради Міністрів СРСР від 12 листопада 1990 року №1136, постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 1996 року №250, від 30 червня 1998 року №982, від 07 лютого 2000 року №223, від 29 січня 2003 року №137, від 27 квітня 2006 року №571, від 05 грудня 2007 року №1400, від 10 вересня 2008 року №831 та від 21 вересня 2011 року №984 з дня призначення пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/9711/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року зобов`язано позивача надати до суду належним чином засвідчені копії заяви від 28 січня 2019 року до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з доказами направлення (вручення), а також належним чином засвідчені копій усіх додатків, що приєднано до позовної заяви, а також зобов`язано відповідача надати суду належним чином засвідчену копію особової справи позивача.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надіслано на адресу суду пенсійну справу позивача, а також надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з тих підстав, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відтак розмір пенсії із кратність визначеною положеннями Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є безпідставними. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем порушено строки звернення до адміністративного суду із даним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та з 03 січня 2008 року отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Після перерахунку пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проведеного за заявою позивача від 30 жовтня 2018 року, останній дійшов висновку, що фахівцями відповідача було некоректно обчислено його стаж, а відтак коефіцієнт страхового стажу та, як наслідок, розмір пенсії.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 28 січня 2019 року, в якій просив провести розрахунок страхового стажу, а саме - врахувати період роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 09 березня 2004 року по 31 грудня 2015 року із кратністю 1,5 та зарахувати пільговий стаж за списком №1 за період роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 09 березня 2004 року по 31 грудня 2015 року.

Листом від 18 березня 2019 року №54015/02/К-2925 відповідач відмовив у проведенні перерахунку страхового стажу та повідомив позивача, що кратність 1,5 до загального стажу у зоні відчуження діяла тільки до 31 грудня 2003 року, а з 01 січня 2004 року не застосовується.

Звертаючись до адміністративного суду із даним позовом позивач зазначає, що зарахування періодів роботи у 30-кілометровій зоні ЧАЕС (зоні відчуження ЧАЕС, зоні відселення) із кратністю та прирівняння такої роботи до роботи в особливо важких та шкідливих умовах за Списком №1 було запроваджено постановами Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05 червня 1986 року №665-195 та постановою Ради Міністрів Української РСР та Української Ради профспілок від 10 червня 1986 року №207, у підпункті а) пункту 8 кожної з яких було зазначено дослівно у перекладі на українську мову: «час роботи робітників, безпосередньо задіяних на ліквідації наслідків аварії та попередженні забруднення навколишнього середовища в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС, зараховується в трикратному розмірі до стажу, що дає право на пільгову пенсію за Списком №1, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 р. № 1173».

Постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 29 грудня 1987 року №1497-378 у пункті 4 було зазначено буквально: «Встановити, що у період 1988 - 1990 років: а) час роботи робітників, задіяних на експлуатації Чорнобильської АЕС та ліквідації наслідків аварії в зоні відселення, зараховується у півторакратному розмірі в трудовий стаж та в стаж роботи, що дає право на пільгову пенсію по Списку №1, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173».

Дію цієї постанови пролонговано ще на 5 років постановою Ради Міністрів СРСР від 12 листопада 1990 року №1136 «Про продовження на 1991- 1995 роки строку дії постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 29 грудня 1987 № 1497».

В подальшому зазначена норма про те, що робота в зоні відчуження ЧАЕС зараховується до стажу із кратністю 1,5 та до стажу роботи по Списку №1 безперервно продовжувалась в часі низкою постанов Кабінету Міністрів України, а саме від 29 лютого 1996 року №250, від 30 червня 1998 року №982, від 07 лютого 2000 року №223, від 29 січня 2003 року №137, від 27 квітня 2006 року №571, від 05 грудня 2007 року №1400, від 10 вересня 2008 року №831 та від 21 вересня 2011 року №984, що продовжує дію зазначеної норми по теперішній час.

Починаючи з постанови №250 містилося посилання на Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, а з постанови №137 на Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36.

Наведені нормативні акти, а також положення статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на думку позивача, підтверджують його право на те, щоб період роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 09 березня 2004 року по 31 грудня 2015 року був зарахований до стажу його роботи із кратністю 1,5 та як робота по Списку №1.

Як вбачається з матеріалів справи, у розрахунок стажу для обчислення пенсії позивача, до загального стажу роботи враховано періоди роботи позивача у зоні відчуження ЧАЕС з 09 березня 2004 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 28 лютого 2011 року та з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2015 року, стаж роботи на ЧАЕС за списком №1 становить 10 років 5 місяців та 19 днів.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

Зокрема, положеннями частини першої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком №1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 56 названого Закону питання щодо зарахування роботи в зоні відчуження ЧАЕС до трудового стажу у полуторному розмірі визначалося рядом постанов Кабінету Міністрів України, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року №831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» (з наступними змінами).

Так, вказаною постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що особам, які постійно працюють або виконують службові обов`язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36).

Отже, названою постановлю Кабінету Міністрів надано особам, які постійно працювали (працюють) або виконують службові обов`язки у зоні відчуження, додаткові соціальні гарантії при призначенні пенсії.

У той же час, із набранням чинності з 1 січня 2004 року Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» порядок обчислення страхового стажу та коефіцієнту стажу визначається статтями 24 і 25 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу 9 частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, тобто до 01 січня 2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

При цьому за кожний повний рік стажу роботи, до набрання чинності цим Законом, на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Разом із тим, відповідно до положень статті 4 цього ж Закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Отже, законодавець окремо виділяє законодавчі акти, якими регулюються умови, норми та порядок загального пенсійного забезпечення, а також закони, якими встановлено умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Саме останні є спеціальними для застосування при обчисленні стажу роботи, у тому числі на пільгових умовах у випадку виникнення права на пенсійне забезпечення особи за особливих (спеціальних) умов, відмінних від загальновстановлених.

Особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, складають окрему категорію осіб, наділену багатьма пільгами, у тому числі і у сфері пенсійного забезпечення (серед іншого - обчислення стажу роботи), а тому для визначення таких пільг застосуванню підлягають положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Приписи даного Закону є спеціальними при вирішенні питання щодо наявності у особи права та стажу, необхідних для призначення пільгової пенсії, а також обчислення загального стажу роботи в зоні відчуження, тоді як Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» лише визначає періоди, з яких складається страховий стаж.

Таким чином, відмова відповідача у проведенні перерахунку страхового стажу позивачу суперечить змісту положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року №831.

Відтак, період роботи позивача у зоні відчуження з 09 березня 2004 року по 31 грудня 2009 року має бути зарахований як робота за списком №1, а загальний стаж за цей період із полуторною кратністю.

Безпідставними є також посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем не заперечується, що строком, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, є 28 січня 2019 року (дата звернення із заявою про здійснення перерахунку пенсії). Позовна заява надійшла до суду 04 червня 2019 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого процесуальним законодавством.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У зв`язку з тим, що дане рішення вимагає від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб`єкта владних повноважень - відповідача строк для подання звіту про виконання даного рішення у десять днів з дня набрання ним законної сили.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи в зоні відчуження з 09 березня 2004 року по 31 грудня 2015 року в півторакратному розмірі починаючи з 03 січня 2008 року.

3. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві строк у десять днів з дня набрання рішенням суду законної сили для подання звіту про виконання рішення.

4. Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м, Київ, Бульварно-Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко