Рішення № 89011614, 30.04.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року справа № 580/684/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання незаконною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25.02.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області (далі – відповідач), в якій просить:

- визнати незаконною відмову відповідача у наданні позивачу статусу інваліда війни відповідно до вимог п. 9 ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

- зобов`язати відповідача встановити позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати позивачу відповідне посвідчення встановленого зразка.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідно до наказу Монтажного управління №4 треста «Електропівденмонтаж», на виконання постанови ЦК КПРС, Президіума Верховної Ради СРСР і ВЦРПС від 17.05.1986 №964, постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, у складі формування цивільної оборони позивач була направлена на роботи, пов`язані з ліквідацією аварії на ЧАЕС; у період з 17.11.1986 по 30.11.1986 працювала на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у тому числі 13 днів в І зоні небезпеки.

Позивач вважає, що згідно зі ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” вона має право отримати статус інваліда війни. Листом відповідача від 19.02.2020 №172/01-11 позивача повідомлено, що встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни можливо за умови надання документів про залучення формувань Цивільної оборони підприємств, установ до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, залучення особи до вказаних формувань, роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕНС, а також групу інвалідності та причину захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Позивач зазначає, що відповідно до нормативно-правових актів з цивільної оборони, які були чинними на момент виникнення Чорнобильської катастрофи, Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, які мали мобілізаційний пропис, та жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. Тобто, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф і стихійних лих; громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Позивач стверджує, що жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документу про залучення конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Ухвалою суду від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

16.03.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач не надав підтверджуючих документів щодо залучення його особисто та підприємства, установи, де він працював та звідки був направлений на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС до складу формувань Цивільної оборони.

Посилаючись на лист Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 11.01.2020 №16-452/162, відповідач зазначає, що підставою для надання учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС статусу інваліда війни є довідки, що надаються управліннями з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і підтверджують залучення особи до складу формувань Цивільної борони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС із зазначенням назви формування, зміну перебування у зоні відчуження та причинний зв`язок інвалідності із захворюванням, пов`язаним з цією аварією.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

Згідно з наказом Монтажного управління №4 від 17.11.1986, посвідчення про відрядження (а.с. 10) ОСОБА_1 , електрозварник 3 розряду, була відряджена до м.Чорнобиль строком на 14 днів з 17.11.1986 по 30.11.1986. Відповідно до Статуту Монтажного управління №4 треста «Електроюжмонтаж», затвердженого заступником Міністра енергетики і електрифікації СРСР 30.06.1966, Монтажне управління №4 знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні треста «Електроюжмонтаж» Міністерства енергетики і електрифікації СРСР.

Відповідно до довідки, виданої Київським правобережним підприємством електричних мереж (а.с. 30), ОСОБА_1 працювала в штабі Міненерго УРСР м.Чорнобиль та відпрацювала вахту по координації робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 17.11.1986 по 30.11.1986, відпрацьовано 154 години.

Висновком обласної Спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії від 15.11.1993 №1303 встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №187304 позивачу 22.06.2015 позивачу безстроково встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.04.2019 позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і є учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1).

12.02.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила встановити їй статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та видати відповідне посвідчення встановленого зразка. До заяви додано, зокрема: копію довідки МСЕК та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, копію висновку обласної ЛКК, копію посвідчення про відрядження, копію архівної довідки №590 від 10.12.2019, копію статуту Монтажного управління №4 треста «Електромонтаж».

Листом відповідача від 19.02.2020 №172/01-11 (а.с. 19) позивача повідомлено, що встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни можливо за умови надання документів про залучення формувань Цивільної оборони підприємств, установ до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, залучення особи до вказаних формувань, роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також групу інвалідності та причину захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у наданні статусу інваліда війни, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Перелік осіб, які належать до інвалідів війни, визначений у статті 7 Закону № 3551-XII.

Пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, статус інваліда війни з підстав, визначених у пункті 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII, надається за наявності у особи сукупності таких обов`язкових умов: 1) залучення особи до складу формувань Цивільної оборони; 2) отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Статтею 10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.09.1991 №796-ХІІ визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 дійсно була залучена до робіт із ліквідації наслідків на аварії ЧАЕС та інвалідність позивача настала внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією цих наслідків.

Вказані обставини свідчать про те, що на позивача, як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Суд зазначає, що пунктом дев`ятим, відповідно до якого статус інваліда війни було поширено й на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, частину 2 статті 7 Закону № 3551-XII було доповнено Законом від 15.06.2004 № 1770-IV.

Зі змісту пояснювальної записки до проекту Закону від 15.06.2004 № 1770-IV вбачається, що до категорії осіб, на яких поширюється дія вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII законодавець мав на меті віднести близько 200 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, які виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення, і отримали інвалідність.

Зокрема, перелік робіт, які провадились цими загонами, включав проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань, при цьому усі архівні документи на підтвердження цих фактів збереглись.

Метою внесення відповідних змін до Закону № 3551-XII, відповідно до вказаної пояснювальної записки, було надати вказаним особам ("інвалідам з цієї малочисельної категорії ліквідаторів") тих самих соціальних гарантій, що і особам, які залучались до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військових формувань, оскільки характер виконуваних такими особами робіт та їх негативний вплив на здоров`я були співрозмірними.

Так, у пояснювальній записці до проекту Закону від 15.06.2004 № 1770-IV зазначено, що за час, що пройшов з дня Чорнобильської катастрофи, більше 130 бійців з числа загальної кількості осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони (1300 осіб), вже померли, близько 200 є інвалідами. Для цих двохсот ще живих інвалідів прирівняння у правах до їхніх товаришів, з якими вони пліч-о-пліч ліквідували наслідки жахливої катастрофи, було б актом відновлення справедливості, хоч і запізнілим.

Таким чином, право на встановлення статусу інваліда війни на підставі вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII має незначне коло осіб, що разом з військовими формуваннями виконували першочергові заходи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони за умови надання відповідних підтверджуючих документів.

Суд зазначає, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт, згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Листом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 14.08.2006 № 04-9494/281 повідомлено, що у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь три зведені загони Цивільної оборони (далі - ЦО), а саме: Київської, Житомирської та Чернігівської областей, Хімволокно. Також, до складу формувань ЦО входив особовий склад штабів ЦО, який направлявся до складу оперативних груп ЦО України (м. Чорнобиль) та ЦО Київської області (м. Іванків). Відповідні документи щодо залучення зазначеної категорії осіб до формувань ЦО зберігаються в архіві Міністерства або архівах обласних державних адміністрацій. У зв`язку з тим, що План Цивільної оборони в період аварії на ЧАЕС не вводився (не було відповідного доручення Уряду СРСР), працівники, які залучалися до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від інших міністерств і відомств і стали інвалідами, внаслідок пов`язаних з цим захворювань, не можуть бути віднесені до осіб, що підпадають під дію вимог частини другої пункту 9 статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, соціальний захист зазначеної категорії осіб здійснюється на загальних підставах, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В листі Міністерства праці та соціальної політики України від 08.12.2006 № 839/014/91-06 зазначено, що підставою для встановлення статусу інваліда війни ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є довідки, в яких вказано, що особа приймала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань ЦО, а саме: Київської, Житомирської або Чернігівської областей, які були сформовані на базі об`єднань Хімволокно. До складу формувань ЦО входив особовий склад штабів ЦО, який направлявся до складу оперативних груп ЦО України (м. Чорнобиль) та ЦО Київської області (м. Іванків).

Отже, для визначення статусу інваліда війни ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС слід надати довідку, яка є витягом з розпорядження начальника Цивільної оборони відповідного регіону про те, що громадянин був залучений до складу зведеного загону ЦО.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, немає.

При цьому, документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах.

Однак, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав, що є обов`язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення для даної категорії осіб, а тому підстави для поширення на позивача дії п. 9 ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” відсутні.

Документальне підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною обставиною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №278/1320/17, від 07.10.2019 у справі №676/1505/17, від 03.10.2019 у справі №753/7304/17, від 07.08.2019 у справі №826/11163/18, від 15.05.2019 у справі №816/851/18, від 10.07.2019 у справі №360/2690/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, позивач помилково вважає, що статус інваліда війни з підстав, визначених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII поширюється на усіх без виключення ліквідаторів аварії на ЧАЕС, яким встановлена інвалідність.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302).

Згідно з пунктом 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до пункту 10 Положення № 302 "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Згідно з п. 3 Положення №302 інвалідам війни (стаття 7 Закону № 3551-XII) видаються посвідчення з написом “Посвідчення інваліда війни” та нагрудний знак “Ветеран війни - інвалід”.

З огляду на те, що позивач не має статусу інваліда війни, то у відповідача були відсутні підстави для видачі йому відповідного посвідчення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

2) відповідач - Управління соціального захисту населення Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області (20901, Черкаська область, м. Чигирин, вул. Б.Хмельницького, 24, код ЄДРПОУ 03195932).

Суддя О.А. Рідзель