Рішення № 89011527, 30.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року м. Київ № 640/4686/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - вдповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2018 року №0007274402.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним не було допущено порушення вимог законодавства, про які зазначено в акті від 23 листопада 2018 року №3778/28-10-44-02/36-483471 «Про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» в Єдиному реєстрі податкових накладних», з огляду на те, що податкові накладні зазначені в колонці 1 таблиці 1 складені товариством помилково, у зв`язку з чим у встановленому Податковим кодексом України порядку були подані розрахунки коригування. Крім того, позивач вказує, що податкові накладні зазначені у таблиці 2 акту перевірки своєчасно подані на реєстрацію, однак впродовж операційного дня повідомлення про прийняття або не прийняття таких податкових накладних не надійшло. З урахуванням абзацу 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України згадувані податкові накладні, на думку позивача, вважаються зареєстрованими вчасно. Також позивач зазначає, що у таблицях 3 та 4 зазначено податкові накладні, які не видаються отримувачу, отже відсутні підстави для застосування штрафних санкцій відповідно до статті 120-1 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позов представник відповідача заперечував проти задоволення позову та зазначив, що контролюючий орган в ході проведення камеральної перевірки може аналізувати інформацію про стан реєстрації податкових накладних. Причини, з яких податкові накладні були зареєстровані з порушенням встановлених термінів, не є підставою для неврахування інформації про реєстрацію таких податкових накладних, яка знаходиться в Єдиному реєстрі податкових накладних. В контексті наведеного представник відповідача наголошував, що повноваження щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних наділена Державна фіскальна служба України, Офіс великих платників податків ДФС наділений повноваженням, зокрема, щодо проведення перевірки термінів реєстрації податкових накладних. З огляду на викладене, представник відповідача вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у межах повноважень.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі підпункту 75.1 статті 75 та в порядку пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатом якої складений акт від 23 листопада 2018 року №3778/28-10-44-02/36-483471 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Дієса» граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних, які зазначені в акті перевірки.

На підставі вказаних висновків акта перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2018 року №0007274402, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 69 019,85 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 05 березня 2019 року №10640/6/99-99-11-06-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2018 року №0007274402.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Згідно з пунктом 2, 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Вказаними нормами права визначено підстави відповідальності платника податку за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, щодо податкових накладних від 30 квітня 2017 року №41637, від 10 травня 2017 року №22888, від 27 листопада 2017 року №54793, від 18 травня 2017 року №30534, від 22 листопада 2017 року №54634, від 04 жовтня 2017 року №53850 позивачем було подано відповідні розрахунки/коригування до початку проведення перевірки.

Згідно із пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Пунктом 6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289, визначено, що дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних ЄРПН є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

У разі реєстрації в даному випадку розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог Податкового кодексу України щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України не застосовуються.

Щодо податкових накладних від 26 березня 2017 року №17978, №18020, №18002, №17950, №17939, №17971, №18055, №18058, №18092 №18003, №18034, №18006, №17987, №18050, №17996, №18001, №18005, №18007, №18014, №18037, №18039, №18097, №18000, №17964, №18095, №17957, №18089, №18051, №17986, №18035, №17935, №18063, №17973, 18053, №17959, №18059, №18088, №18086, №18017, №18022, №18080, №18093, №18021, №18079, №18066, №18012, №17982, №17928,№17943, №17989, №18078, №18026, №18085, №17969, №17976, №18019, №18009, №17968, №18012, №18099, №17941, №18061, №17995, №18071, №18072, № 18008, №18010, №18100, №18081, №17938, №18070, №17945, №17948, №18040, №18029, №18087, №18056, №17927, №17974, №17992, №13795, № 18038, №17940, №17993, №18018, №18012, №18011, №17988, №17942, №18082, №17958, №17991, №17981, №17963, №17980, 18036, №174947, №17979, №17960, №17967, №18083, №17934, №18004, №18052, №17956, №18049, №17937, №18069, №17998, №17946, №17985, №18015, №18016, №18054, №17944, №17970, №17966, №17965, №18060, №18096, №17949, №17933, №17951, №17977, №18067, №18012 з матеріалів справи вбачається, що такі податкові накладні були направлені для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 12 квітня 2017 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що розрахунок коригування №30822 від 20 квітня 2017 року було направлено для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 11 травня 2017 року.

Проте, щодо вказаних вище податкових накладних та розрахунку коригування протягом операційного дня квитанцію про реєстрацію або не прийняття (блокування) позивачу направлено не було.

Зазначені податкові накладні та розрахунок коригування зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 13 травня 2017 року.

Отже, позивачем податкові накладні від 26 березня 2017 року та розрахунок коригування від 20 квітня 2017 року відправлено на реєстрацію у термін, визначений пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, проте такі зареєстровані податковим органом з порушенням встановленого терміну реєстрації.

Вказані обставини не спростовані представником відповідача, а тому суд вважає їх доведеними позивачем.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, податкове правопорушення, як і правопорушення будь-яке, має суб`єктивну сторону, тобто це повинно бути умисне порушення норми закону, або умисне не виконання її, коли повинен її виконати.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у позивача складу податкового правопорушення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 14 серпня 2018 року в рамках справи № 803/1583/17, адміністративне провадження №К/9901/49627/18 (ЄДРСРУ № 75932783) та від 28 серпня 2018 року у справі № 806/1965/16, адміністративне провадження №К/9901/39361/18 (ЄДРСРУ № 76138384) підтвердив висновок, який викладено у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 815/2745/17 та від 30 січня 2018 року у справі № 816/390/17 про те, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу України, лише за наявності його вини.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що поданими позивачем доказами доведено здійснення всіх передбачених законодавством дій для своєчасної реєстрації податкових накладних від 26 березня 2017 року та розрахунок коригування від 20 квітня 2017 року, що виключає склад податкового правопорушення.

Щодо податкових накладних від 21 серпня 2017 року №23175, від 30 квітня 2017 року №13790, від 31 січня 2017 року №8000, від 30 квітня 2017 року №13791, від 31 січня 2017 року №8100, від 21 лютого 2018 року №31666, від 31 липня 2017 року №45567, суд зазначає наступне.

Пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 передбачено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10 - 15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Нормами статей 195, 211 та пункту 8 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України визначено операції, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Тобто, всі податкові накладні, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, не видаються покупцю. Податкові накладні, які складені на операції, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, можуть бути як такими, що надаються покупцю, та і такими, що не надаються покупцю.

Суд зазначає, що податкові накладні від 21 серпня 2017 року №23175, від 30 квітня 2017 року №13790, від 31 січня 2017 року №8000, від 30 квітня 2017 року №13791, від 31 січня 2017 року №8100, від 21 лютого 2018 року №31666, від 31 липня 2017 року №45567, по яких відповідачем встановлено порушення строків реєстрації містять відмітку про те, що такі податкові накладні не надаються отримувачу (покупцю).

Так, вищевказаними нормами статті 120-1.1 Податкового кодексу України передбачена відповідальність за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Податкові накладні, які складені позивачем у відповідності до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, не підлягали наданню отримувачу (покупцю).

Суд зауважує, що передбачаючи для платника податку на додану вартість відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних законодавець переслідував мету захисту прав та законних інтересів покупців товару, які є платниками податку на додану вартість, адже згідно абзацу 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України виключно податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Натомість, у тих випадках коли податкові накладні не надаються отримувачу (покупцю), тобто не слугують підставою для нарахування сум податку, які включаються до податкового кредиту, відповідна мета відсутня.

Крім того, згідно абзацу 21 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. В той же час, контролюючим органом не встановлена неповнота декларування позивачем своїх податкових зобов`язань та порушення прав контрагентів позивача.

За таких обставин, суд погоджується із позивачем, що оскільки контрагенти позивача не зазнали шкоди від несвоєчасної реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем сплачені податкові зобов`язання, а відтак бюджет не зазнав втрат, застосування до позивача штрафних санкцій не є доцільним.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, слід звернути увагу на рішення "Серков проти України", в якому з посиланням на правові позиції у рішеннях Європейського суду з прав людини, встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, на підставі чого органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2018 року №0007274402 з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті від 18 грудня 2018 року №0007274402.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (03150, місто Київ, вулиця Червоноарміська (Велика Васильківська), будинок 45, код ЄДРПОУ 36483471) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, будинок 11Г, код ЄДРПОУ 39440996) судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко