Ухвала суду № 89011242, 30.04.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про поновлення провадження у справі

30 квітня 2020 року Справа № 823/60/16

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Руденко А.В.,

за участю:

секретаря – Дорошенко Л.В.,

позивача у справі – Слищенка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення провадження у адміністративній справі №823/60/16 за позовом до Головного управління Національної поліції у Черкаській області про визнання протиправним рішення в частині відмови у призначенні на посаду, призначення на посаду та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 21.12.2015,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №823/60/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Черкаській області про визнання протиправним рішення в частині відмови у призначенні на посаду, призначення на посаду та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 21.12.2015.

Ухвалою суду від 27.03.2020 призначено судове засідання для розгляду клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі.

Позивач в судовому засідання клопотання про поновлення провадження у справі підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, суд здійснює розгляд клопотання про поновлення провадження у справі у відсутність його представника.

Розглянувши клопотання про поновлення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 09.03.2016 провадження у справі зупинено до вирішення Конституційним Судом України справи за двома конституційними поданнями Верховного Суду України та конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України “Про очищення влади” від 16 вересня 2014 року №1682-VII.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

За правилом пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції суд зупиняє провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (речення друге пункту 3 частини першої статті 236 чинного Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акту, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи.

В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акту не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.

У спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, пов`язаних із реалізацією Закону № 1682-VII, зупинення провадження в адміністративних справах до розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності окремих положень цього Закону може бути визнано доцільним за умов дійсної пов`язаності потенційного результату розгляду цього питання з фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.

Конституційне провадження за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону № 1682-VII, як уже зазначено вище, розглядається з 16 квітня 2015 року. Станом на момент касаційного розгляду справа залишається нерозглянутою, що викликає сумнів у доцільності подальшого зупинення провадження у цій справі.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (надалі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» норми Конвенції та практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ, Суд) є джерелами права для судів України.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (§ 124 рішення у справі «Kudla v. Poland», § 30 рішення у справі «Vernillo v. France», § 43 рішення у справі «Frydlender v. France» , § 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland», § 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» та ін.).

У § 45 Рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) відображений висновок Суду, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків (див. Caillot v. France, № 36932/97, § 27, 4 червня 1999 року). Працівник, який вважає, що роботодавець неправомірно відсторонив чи звільнив його, має важливий особистий інтерес до забезпечення швидкого судового розгляду питання законності цього заходу, оскільки трудові спори за своєю природою вимагають оперативного вирішення, враховуючи значимість цього питання для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби для існування (див. рішення Obermeier v. Austria від 28 червня 1990 року, § 72, та рішення Caleffi v. Italy від 24 травня 1991 року, § 17)».

Отже, тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції.

Вказані правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №826/25204/15.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що з метою забезпечення розгляду справи у межах розумного строку та реалізації права особи на доступ до правосуддя, враховуючи положення статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» щодо дати втрати чинності законом, що визнаний неконституційним, провадження у справі підлягає поновленню.

Відповідно до частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку поновити провадження у справі №823/60/16.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 237, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення провадження у адміністративній справі №823/60/16 за позовом до Головного управління Національної поліції у Черкаській області про визнання протиправним рішення в частині відмови у призначенні на посаду, призначення на посаду та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 21.12.2015 задовольнити.

Поновити провадження у адміністративній справі №823/60/16 за позовом до Головного управління Національної поліції у Черкаській області про визнання протиправним рішення в частині відмови у призначенні на посаду, призначення на посаду та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 21.12.2015.

Розгляд справи здійснити у загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого засідання.

Повідомити учасників справи про дату, час і місце підготовчого засідання після закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України у зв`язку із запобіганням поширенню на території України коронавірусу СOVID-19.

Роз`яснити відповідачу, що він має право подати до суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують фактичні обставини разом з доказами надіслання їх копій позивачу.

Роз`яснити позивачу про право на подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву разом доказами її надіслання відповідачу.

Роз`яснити відповідачу про право подати до суду заперечення на відповідь на відзив разом із доказами їх направлення позивачу.

Ухвала набирає законної сили з дати її проголошення і може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дати закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України у зв`язку із запобіганням поширенню на території України коронавірусу СOVID-19.

Повний текст ухвали складений 30.04.2020.

Головуючий суддя А.В. Руденко