Рішення № 89010930, 30.04.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 р. Справа № 480/814/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Суми в письмовому порядку адміністративну справу №480/814/20 за позовом Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням к розмірі 52378,32 грн.

Свої вимоги, з посиланням на ч. 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок в військову службу", Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964, мотивовано тим, що відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" у розмірі 52378,32 грн.., у зв`язку з достроковим розірванням контракту через небажання відповідача продовжувати навчання.

Ухвалою суду від 02 березня 2020 року відкрито провадження у справі №480/814/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 26 березня 2020 року. Відповідачу надано 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву. Проте, у встановлений судом строк відзив подано не було.

Ухвалою суду від 26.03.2020 розгляд справи №480814/20 відкладено на 29.04.2020 за клопотанням позивача. Копія ухвали направлена учасникам справи.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони належним чином повідомлені, проте, у судове засідання сторони не з`явилися.

Від позивача на електронну адресу суду надійшла до суду заява про розгляд справи без участі представника Військового інституту танкових військ. У заяві також вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Від відповідача надійшла довідка №2/659 від 24.03.2020 про те, що він 13.01.2020 був прийнятий на військову службу за контрактом і по теперішній час проходить службу у ВЧ А0409. Разом з тим, відповідно до довідки ВЧ А0409 №2134/окп від 04.04.2020 ОСОБА_1 з 16.03.2020 по теперішній час бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. При цьому, відповідач не надав клопотання ані про відкладення розгляду справи, ані про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, суд вбачає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, а також клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, фіксування судового засідання у справі відповідно до вимог ч.13 ст.10 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Дослідивши наявні письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.08.2019 між позивачем та ОСОБА_1 був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) строком на термін навчання (5 років), за яким відповідач зобов`язувався продовжувати подальше проходження військової служби на посадах офіцерського складу протягом не менше 5 років після закінчення навчання (а.с.5).

Проте, всупереч вимогам Закону України "Про військовий обов`язок в військову службу", 11.12.2019 контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Інституту в відповідачем був достроково розірваний та відповідач був виключений із списків особового складу Інституту наказом №278 через небажання продовжувати навчання (а.с.9).

Інститутом були розраховані фактичні витрати, пов`язані з триманням ОСОБА_1 у Військового інституту танкових військ за період з дня зарахування по день виключення зі списків особового складу, загальна сума яких склала 52378,32 грн. (а.с.14).

Розрахунок доведений до відома відповідача, про що свідчить його підпис.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались у даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1995 №2232-XII (далі - Закон), відповідно до ч. 6 ст. 2 якого, зокрема, одним із видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 (далі - Порядок), відповідно до п. 2 якого, витрати відшкодовуються, зокрема, Міноборони.

Відповідно до п.п.7, 8 даного Порядку у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку. Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису, в даному випадку Міноборони.

При цьому, пунктами 3,4 Порядку визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

На виконання пункту 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ "Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534, відповідно до п.п.1.2, 2.3 якого зобов`язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання. У разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки - розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1 Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, ОСОБА_1 зобов`язаний був, серед іншого, відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу. Отже, відповідач був обізнаний щодо свого обов`язку відшкодувати такі витрати.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач підготував та вручив відповідачу розрахунки витрат, які підлягають відшкодуванню в сумі 52378,32 грн. (а.с.14). З даним розрахунком відповідач ознайомлений, що засвідчив власним підписом. Однак, у встановлений строк у повному обсязі суму боргу не сплатив.

Відтак, відповідач, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, на даний час зазначену вище суму коштів в повному обсязі не відшкодував, доказів на спростування зазначеного не надано.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав доказів про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 52378,32 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми витрат на момент розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вищевикладене, підстави для стягнення судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (вул.Полтавський шлях, 192, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 07905262) 52378 (п`ятдесят дві тисячі триста сімдесят вісім) грн. 32 коп. на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець