Рішення № 89010916, 30.04.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 р. Справа №480/1322/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі по тексту - відповідач, Сумський прикордонний загін) та просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини 9953 (Сумський прикордонний загін) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення.

2. Зобов`язати військову частину 9953 (Сумський прикордонний загін) виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 15.08.2019 по 29.01.2020 у сумі 94916,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до наказу начальника Сумського прикордонного загону від 14.08.2019 № 239-ОС позивач звільнений з військової служби у запас. Але на час звільнення з військової служби, Сумським прикордонним загоном не проведено повного розрахунку по грошовому забезпеченню, а саме не проведена та не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.03.2018, не виплачена компенсація невикористаних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Та лише на підставі рішень, прийнятих судом, відповідачем 29.01.2020 було перераховано кошти на його картковий рахунок, тобто було проведено повний розрахунок при звільненні.

Позивач зазначив, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненим військовослужбовцем, а відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум не врегульовано. Позивач вважає, що необхідно застосовувати норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.

Тому, на думку позивача, за період з 15.08.2019 по день фактичного розрахунку 29.01.2020 відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити йому компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середній заробіток за весь період затримки.

Ухвалою суду від 03.03.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 30.04.2020 було закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини 9953 (Сумський прикордонний загін) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення.

Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що доходи військовослужбовців Державної прикордонної служби України не є доходами у вигляді заробітної плати, іншими доходами, що нараховуються (виплачуються) у зв`язку з трудовими відносинами, і військовослужбовці не є працівниками відповідно до чинного трудового законодавства, а проходять військову службу. Отже, застосування ст.117 Кодексу законів про працю України є безпідставним.

Крім того зазначено, що всі нараховані працівникові на час звільнення суми були виплачені в останній день служби. За наявності спірних правовідносин, які виникли вже після звільнення та проведення остаточного розрахунку та стосувались права на отримання належної звільненому позивачеві грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення та індексації станом на день проходження військової служби у розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним (а.с.31-36).

Позивачем було подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що позиція відповідача, викладена у відзиві на позов є необґрунтованою, а в силу статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України застосуванню підлягає закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а саме ст.ст. 116 та 117 КЗпП України. Крім того, зазначено, що передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації (а.с.39-44).

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №239-ОС від 14.08.2019 з ОСОБА_1 , звільненим з військової служби наказом №359-ОС від 27.06.2019, було припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.9).

Як вбачається з матеріалів справи, на час звільнення позивача з військової служби Сумським прикордонним загоном не проведено повного розрахунку по грошовому забезпеченню, а саме: не проведена та не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.03.2018, невиплачена компенсація невикористаних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Позивач звертався до суду за захистом своїх прав.

Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 по справі №480/4503/19 було задоволено позов ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, визнано протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 по 01.03.2018, зобов`язано Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 31.08.2018 (а.с.17-20).

Варто зазначити, що судом зроблено висновок про те, що ненарахування та невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, позивач має право на індексацію грошового забезпечення та виплату належних йому сум, оскільки питання індексації заробітної плати врегульовано Кодексом законів України про працю, Законом України "Про оплату праці", Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Крім того, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 по справі №480/4862/19 було задоволено позов ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, визнано протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 14.08.2019, зобов`язано Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 14.08.2019 (а.с.12-16).

Судом зроблено висновок про те, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Суд визнав, що при звільненні з військової служби у запас позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015-2019 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2015 року по 2019 рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення у справах №480/4503/19 та №480/4862/19 набрали законної сили 23.01.2020.

На виконання вказаних вище судових рішень, відповідачем 29.01.2020 було перераховано кошти на картковий рахунок позивача в сумі 84827,70 грн. (а.с.10), що не заперечувалось представником відповідача у відзиві.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно статті 25 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 03.04.2003 року №661-IV Держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Соціальний захист працівників Державної прикордонної служби України забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Варто зазначити, що спеціальним законодавством врегульовано основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей: правове становище осіб, які проходять військову службу у тому числі звільнення з військової служби, а також порядок та умови оплати праці, а саме Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, а в частині яка не врегульована вказаним законодавством, застосовуються норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Однак, вказаними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку.

При цьому, такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 КЗпП України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства не врегульовано порядок виплати військовослужбовцям грошового забезпечення за час затримки розрахунку, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України.

Верховний суд у постанові від 06.06.2018 року у справі № 803/1105/16 (провадження № К/9901/11863/18) також наголосив на правомірності посилання судів попередніх інстанцій в аналогічних правовідносинах на норми трудового законодавства, вказавши, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що норми Кодексу законів про працю України в даному випадку не можуть застосовуватись.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.

Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.

Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 04.12.2019 №825/742/16.

З матеріалів справи судом встановлено, що у день звільнення позивача зі служби 14.08.2019, відповідачем не було виплачено всі суми, що підлягали виплаті при звільненні, а саме: індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.03.2018 та грошову компенсацію за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки.

При цьому суд звертає увагу, що на час розгляду справи позивачу відповідачем 29.01.2020 було перераховано кошти на картковий рахунок в сумі 84827,70 грн. (а.с.10) на виконання судових рішень від 23.12.2019 по справам №480/4503/19 та №480/4862/19, що не заперечувалось представником відповідача у відзиві. Однак, доказів щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Сумським прикордонним загоном суду надано не було. А відтак відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

У відповідності до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з наявною в матеріалах справи особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2019 рік та архівною відомістю з січня по грудень 2019 року (а.с. 11), позивачу за період проходження служби було нараховано грошове забезпечення за останні два місяці перед звільненням: за червень 2019 року - 17232,00 грн., за липень 2019 року - 17232,00 грн.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 місяці перед звільненням складає 564,98 грн. (34464,00 грн. / 61 день).

З огляду на викладене, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обчислена в повному обсязі за період з 15.08.2019 по 29.01.2020 (168 днів) складає 94916,64 грн. (564,98 грн. х 168 днів).

Разом з тим, суд вважає за необхідне застосувати принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України.

Позицію щодо правомірності застосування судом до спірних правовідносин принципу співмірності під час розрахунку загального розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, було висловлено касаційною інстанцією в постанові Верховного суду від 24.07.2019 по справі №805/3167/18-а адміністративне провадження №К/9901/9908/19.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 вказала, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, іншіобставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку суд вважає за необхідне враховувати розмір середнього заробітку позивача, факт наявності спору між позивачем та відповідачем щодо права отримання коштів при звільненні, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, ступінь вини відповідача та інших обставин справи.

Виходячи із обставин справи, принципів законності та справедливості, зважаючи на те, що позивач мав право на звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при розгляді вимог щодо невиплати належних йому сум, проте не скористався ним, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму середнього заробітку за період з дня звільнення по день пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, а саме, звернення до суду, що становить 84 дні. А отже, сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, яка буде співмірною з урахуванням усіх обставин справи, становитиме 47458,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Стягнути з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) (провулок Громадянський, 6, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 14321759) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 15.08.2019 по 06.11.2019 в сумі 47458,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя А.Б. Діска