Рішення № 89010806, 30.04.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/475/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними, стягнення частини одноразової грошової допомоги при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення компенсації за невикористану відпустку, -

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ НП в Полтавській області) про: визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо несвоєчасної та не в повному обсязі виплати одноразової грошової допомоги, компенсації за невикористану відпустку при звільненні на користь ОСОБА_1 ; стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 недоотриманої частини одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 180335,87 грн.; стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 21707,10 грн.; стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку в розмірі 13945,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 вересня 2019 року позивача звільнено зі служби в Національній поліції, у зв`язку з чим він має право на отримання компенсації за невикористану відпустку в розмірі 13945,03 грн. та на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 24 роки вислуги. Позивач вказує, що відповідачем проведено нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 156695,28 грн. та виплачено в розмірі 154344,85 грн. (з утриманням військового збору 1,5%), виходячи з суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за вересень 2019 року - 13057,94 грн. Позивач не погоджується з сумою проведеного нарахування та виплати, вважаючи, що належною сумою одноразової грошової допомоги є 334680,72 грн., оскільки при нарахуванні одноразової грошової допомоги відповідачем мали бути враховані грошове забезпечення, отримане позивачем за останній повний місяць роботи (вересень 2019 року) в розмірі 13945,03 грн. та сума невиплаченої компенсації за невикористану відпустку в розмірі 13945,03 грн., а також вказує, що відповідачем безпідставно утримано військовий збір в розмірі 1,5% з одноразової грошової допомоги при звільненні. А відтак позивач вважає, що сума недоплаченої одноразової грошової допомоги, що підлягає стягненню з відповідача, має становити 180335,87 грн. (334680,72 грн. - 154344,85 грн.). Крім того зазначає, що відповідачем порушено строки розрахунку при звільненні, оскільки позивач звільнився 30.09.2019, а грошова допомога виплачена позивачу 30.10.2019, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги у сумі 21707,1 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/475/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10:30 03 березня 2020 року, витребувано докази.

21 лютого 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 36-41/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачу відповідно до положень статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 23 розділу І Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із спеціальними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06 квітня 2016 року, правомірно нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні за 24 роки з розрахунку місячного грошового забезпечення за вересень 2019 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. Таким чином, позивачу розраховано розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи із грошового забезпечення станом на момент звільнення, а саме: посадового окладу - 2500,00 грн., окладу за спеціальним званням - 2000,00 грн., надбавки за стаж служби - 2025,00 грн., надбавки за специфічні умови праці - 2936,25 грн., щомісячної премії - 3596,69 грн., всього 13057,94 грн. При цьому не враховано індексацію в сумі 887,09 грн., яка є компенсаційною та одноразовою виплатою. Відповідач зазначає, що впродовж 2018 та 2019 років позивачу надано відповідно по 45 календарних днів щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки, тому вимога позивача щодо компенсації за невикористану відпустку є безпідставною. Вказує, що навіть у разі виплати позивачу у вересні компенсації за невикористану відпустку, це не впливало б на розмір одноразової грошової допомоги при звільненні позивача, оскільки компенсаційні та одноразові виплати не враховуються при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні. Зазначає, що позовна вимога про стягнення з ГУ НП в Полтавській області середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги не підлягає задоволенню, оскільки виплата такої допомоги проводиться Національною поліцією України після звільнення особи зі служби та не входить до повноважень ГУ НП в Полтавській області, діюче законодавство не містить приписів щодо обов`язкової виплати одноразової грошової допомоги у день звільнення особи зі служби.

У судове засідання 03 березня 2020 року позивач не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Так, конверт з повісткою про виклик в суд та копією ухвали суду про відкриття провадження у справі, надісланий на поштову адресу позивача Коваленко Т.А., вказану нею у позовній заяві, повернувся до суду з відміткою поштової організації «за закінченням строку зберігання» /а.с. 29-35/.

Відповідно до приписів частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 03 березня 2020 року проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольними ухвалами суду від 03 березня 2020 року витребувано докази від відповідача та оголошено перерву у судовому засіданні до 10:30 26 березня 2020 року.

Учасники справи у судове засідання 26 березня 2020 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомили. Прохальна частина позовної заяви містить клопотання позивача про розгляд справи без його участі в письмовому провадженні. Представником відповідача надіслано до суду заяву про проведення судового засідання без участі представника ГУНП в Полтавській області.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищевикладене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктами 1, 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні.

22 квітня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 89-92/, у якій позивач в обґрунтовування позовних вимог посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі №840/1363/17.

29 квітня 2020 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив /а.с. 100-103/, у яких відповідачем зазначено, що одноразові та компенсаційні виплати позивачу не можуть бути враховані при обчисленні одноразової грошової допомоги, оскільки не відносяться до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер. Вказує, що позивач використала відпустку у повному обсязі, а тому позивач не має права на грошову компенсацію. Зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється не відповідачем, а Національною поліцією України після звільнення особи зі служби, тому вважає, що при проведенні виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідач діяв у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області №498 о/с від 30 вересня 2019 року "По особовому складу" майора поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого слідчого відділу Кременчуцького відділу поліції, 30 вересня 2019 року звільнено зі служби у поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу). Встановлено премію за вересень 2019 року у розмірі 38,015 %. Вислуга років станом на 30 вересня 2019 року складає 24 роки 01 місяць 14 днів. Вирішено, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 24 роки /а.с. 25, 45/.

Позивачу нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 154344,85 грн., виходячи з грошового забезпечення позивача за вересень 2019 року, а саме, з урахуванням посадового окладу - 2500,00 грн., окладу за спеціальним званням - 2000,00 грн., надбавки за стаж служби - 2025,00 грн., надбавки за специфічні умови праці - 2936,25 грн., щомісячної премії - 3596,69 грн., всього 13057,94 грн.

Зокрема, одноразова грошова допомога при звільненні позивачу розрахована наступним чином: ((13057,94 грн. * 24 роки)*50%)= 156695,28 грн. - 2350,43 грн. (сума утриманого військового збору 1,5%) =154344,85 грн.

Одноразова грошова допомога при звільненні перерахована ГУ НП в Полтавській області платіжними дорученнями від 29 жовтня 2019 року /а.с. 56-60/ та оплачена Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області 30 жовтня 2019 року, що підтверджується відповідними штампами Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області на платіжних дорученнях, копії яких містяться у матеріалах справи.

Не погодившись з діями відповідача, що полягають у не виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку при звільненні в сумі 13945,03 грн., у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені не у повному обсязі, а саме, у недоплаті одноразової грошової допомоги при звільнені в сумі 180335,87 грн., а також з невиплатою відповідачем середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі 21707,10 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Частиною 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідно до стаття 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом.

Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з п. 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.2016 за №669/28799 (надалі - Порядок №260), ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І цього Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 встановлено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Отже, спеціальними нормами, які регулюють правовідносини позивача із відповідачем щодо питань виплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні є Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII та Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.04.2016 за №669/28799.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Отже, на підставі частини 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №818/1276/17.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області №498 о/с від 30 вересня 2019 року "По особовому складу" майора поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого слідчого відділу Кременчуцького відділу поліції, 30 вересня 2019 року звільнено зі служби у поліції за пунктом 2 частини 1статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) /а.с. 45/.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження не використання частини відпустки та не обґрунтовано, за який саме період нею не було використано основну чи додаткову відпустку та у якій кількості днів.

Водночас судом встановлено, що, наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області №08 о/с від 04.01.2019 «По особовому складу» майорові поліції ОСОБА_1 , старшому слідчому слідчого відділу Кременчуцького відділу поліції надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2018 рік тривалістю 15 календарних днів, з 08 по 22 січня 2019 року; щорічну додаткову оплачувану відпустку (за стаж служби 22 роки) тривалістю 15 календарних днів, з 23 січня по 06 лютого 2019 року на підставі рапорту ОСОБА_1 від 28.12.2018 /а.с. 44/.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області №405 о/с від 05.08.2019 «По особовому складу» майорові поліції ОСОБА_1 , старшому слідчому слідчого відділу Кременчуцького відділу поліції надано щорічну основну оплачувану відпустку за 2019 рік тривалістю 30 календарних днів, з 15 серпня по 14 вересня 2019 року (з урахуванням одного святкового дня) на підставі рапорту ОСОБА_1 від 18.07.2019 /а.с. 43/.

Особовим рахунком позивача за 2018 рік підтверджено, що ОСОБА_1 перебувала у відпустці на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області №369 о/с від 23.07.2018 у період з 01.08.2018 по 15.08.2018 та з 16.08.2018 по 31.08.2018 в загальній кількості 31 добу /а.с. 54/.

Таким чином, ОСОБА_1 на дату звільнення з органів поліції використала повністю відпустку основну та додаткову за 2019 рік, а також основну та додаткові відпустки за 2018 рік, а тому позивач не має права на отримання грошової компенсації, передбаченої частиною 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» та пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо несвоєчасної та не в повному обсязі виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні на користь ОСОБА_1 та про стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку в розмірі 13945,03 грн., - необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо несвоєчасної та не в повному обсязі виплати одноразової грошової допомоги та стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 недоотриманої частини одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 180335,87 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, зокрема, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У наказі Головного управління Національної поліції в Полтавській області №498 о/с від 30 вересня 2019 року "По особовому складу» зазначено, що вислуга років позивача станом на 30 вересня 2019 року складає 24 роки 01 місяць 14 днів та що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 24 роки /а.с. 25, 45/.

Позивачем не заперечується факт наявності на час звільнення з поліції вислуги років у розмірі, що вказана в наказі Головного управління Національної поліції в Полтавській області №498 о/с від 30 вересня 2019 року "По особовому складу».

Пунктом 23 розділу І Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Пунктом 3 розділу І цього Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За визначенням статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 4 цього Закону передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону, індексація не входить до складу грошового забезпечення, а є встановлений законом механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, яка проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, тобто залежить від того, чи перевищила величина індексу споживчих цін поріг індексації, а тому не має постійного характеру та у відповідності до пункту 23 розділу І Порядку №260 не підлягає врахуванню при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні.

Отже, відповідачем правомірно не враховано при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивача індексацію за вересень 2019 року в сумі 887,09 грн.

Розмір одноразової грошової допомоги при звільненні позивача розраховано виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 30 вересня 2019 року, а саме: посадового окладу - 2500,00 грн., окладу за спеціальним званням - 2000,00 грн., надбавки за стаж служби - 2025,00 грн., надбавки за специфічні умови праці - 2936,25 грн., щомісячної премії - 3596,69 грн., всього 13057,94 грн., що підтверджується довідкою Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 17.02.2020 №247/115/29/01/2020 /а.с. 61/, зокрема: ((13057,94 грн.*24 роки вислуги)*50%)=156695,28 грн. Із вказаної нарахованої суми утримано військовий збір у розмірі 1,5%, що складає 2350,43 грн.

Таким чином, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 154344,85 грн. = (156695,28 грн. - 2350,43 грн.) /а.с. 56/, що визнається позивачем у позовній заяві /а.с. 8/.

Щодо доводів позивача про безпідставність утримання військового збору з нарахованої йому одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів 1.1. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

За приписами підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС).

Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 брала безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС).

У підпункті 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України визначено виключний перелік видів матеріальної допомоги, які не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи за рік. У цей перелік не входить одноразова грошова допомоги при звільненні працівників органів внутрішніх справ, окрім допомоги у разі загибелі під час виконання обов`язків.

Таким чином, наявні підстави для оподаткування військовим збором виплаченої позивачу суми одноразової грошової допомоги під час звільнення.

Аналогічний правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №813/356/16.

Отже, нараховуючи позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 156695,28 грн., утримуючи з вказаної суми суму військового збору в розмірі 1,5% та виплачуючи позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 154344,85 грн., відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України та обґрунтовано, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо несвоєчасної та не в повному обсязі виплати одноразової грошової допомоги та стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 недоотриманої частини одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 180335,87 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 21707,10 грн., суд дійшов наступних висновків.

Виплата поліцейським, які звільняються зі служби за станом здоров`я, одноразової грошової допомоги при звільненні передбачена статтею 102 Закону України "Про Національну поліцію", статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пунктом 10 Постанови № 393.

Статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За правилами частини 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, зокрема, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Проте, оскільки зазначені нормативно-правові акти, які визначають порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським, не містять норм, які б регулювали питання строку розрахунку при звільненні та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, то необхідно виходити з приписів трудового законодавства щодо оплати праці.

За частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано Верховним Судом у постанові від 27.04.2020 у справі № 812/639/18.

Судом встановлено, що позивач звільнений зі служби в поліції 30 вересня 2019 року, а одноразова грошова допомога при звільненні позивача перерахована йому 30 жовтня 2019 року, тобто із затримкою на 30 календарних днів.

Ураховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідачем надано до суду довідку №362/115/29/01-2020 від 10.03.2020 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2019 по 30.09.2019 /а.с. 72/, згідно якої розрахований відповідачем згідно Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, розмір середнього грошового забезпечення ОСОБА_1 за календарний день складає 464,83 грн.

Щодо доводів відповідача про необхідність застосування до спірних відносин приписів пункту 6 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260, суд зазначає, що відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Отже, вказана норма підлягає застосуванню у разі звільнення поліцейського зі служби в поліції, якого потім поновлено на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на відсутність спеціального нормативно-правового акта, який би регулював питання розрахунку середньої заробітної плати поліцейських, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин загальні положення, які регламентують порядок розрахунку середньої заробітної плати працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), відповідно до підпункту «л» пункту 1 якого визначено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулося 30 вересня 2019 року, середній розмір грошового забезпечення позивача повинен обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме: за серпень 2019 року та липень 2019 року.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Полтавській області №362/115/29/01-2020 від 10.03.2020 розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за липень 2019 року складає 13944,99 грн., а за серпень 2019 року - 16445,03 грн. (у тому числі матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 2500 грн.).

Відповідно до підпункту "б" пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

В зв`язку з цим, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 449,84 грн. (27890,02 грн. (грошове забезпечення за серпень 2019 року та липень 2019 року мінус матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 2500 грн.) поділити на 62 дні (кількість календарних днів за серпень 2019 року та липень 2019 року).

Враховуючи, що одноразова грошова допомога при звільненні позивачу перерахована із затримкою на 30 календарних днів, сума середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги розраховується наступним чином: (449,84 грн. (середньоденний заробіток) помножити на 30 днів (час затримки розрахунку) = 13495,20 грн.

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є: визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 13495,20 грн. та стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 13495,20 грн.

Разом з тим, в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 6-10, 205, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (ідентифікаційний код 40108630, вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014) про визнання дій протиправними, стягнення частини одноразової грошової допомоги при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення компенсації за невикористану відпустку задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 13495 грн. 20 коп. (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто п`ять гривень двадцять копійок).

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області (ідентифікаційний код 40108630, вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 13495 грн. 20 коп. (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто п`ять гривень двадцять копійок).

В іншій частині позовної вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич