Ухвала суду № 89010741, 30.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3194/20

УХВАЛА

30 квітня 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши, в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 (від 28.04.2020р. вхід.№ЕП/6106/20) про відвід головуючого по справі №420/3194/20 судді Харченко Ю.В.,-

ВСТАНОВИВ:

13.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 2 Наказу Комінтернівського районного суду Одеської області "Про присвоєння рангу державного службовця" від 23 серпня 2019 року №90-ОС в частині присвоєння ОСОБА_1 рангу державної служби з 01.11.2018 року; зобов`язати Акімову Анну Віталіївну , котра на момент вчинення дій виконувала обов`язки керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області, індивідуальним актом (наказом) поновити порушене право, а саме: визначити дату, місяць та рік присвоєння ОСОБА_1 рангу державної служби у відповідності до ч.5 ст.39 Закону України "Про державну службу", та п.12, ч.1 ст.92 Конституції України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року вищевказану позовну заяву, відповідно до положень ст.169 КАС України, залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.ст.160, 161 КАС України, з підстав чого позивачу - ОСОБА_1 встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання даного судового рішення, шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду доказів на підтвердження сплати судового збору, або доказів на підтвердження наявності підстав для відстрочення сплати судового збору; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою, та підтверджуючими доказами та матеріалами; адміністративного позову, з урахуванням положень ст.ст.160, 161 КАС України, з його копіями для учасників справи, та копіями доданих до нього документів.

28.04.2020р. до Одеського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вхід.№ЕП/6106/20), про відвід судді.

В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 з посиланням на положення ст.39, ст.40 КАС України, правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові по справі №21-3473а16 від 31.05.2017 року, зазначає, що на його правове переконання по справі №420/3194/20 року у головуючого судді є всі підстави щодо самовідводу.

Відповідно до ухвали суду від 29.04.2020 року - суддя Харченко Ю.В. зробила висновок про необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу судді та справу №420/3194/20, відповідно до положень ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою визначення судді, котрий вирішуватиме питання про відвід судді Харченко Ю.В., передано до Відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2020 року (17:50:17), розгляд заяви про відвід призначено судді Корой С.М.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Дослідивши заяву про відвід, суд зробив висновок щодо її розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з ч. 4 ст. 39 КАС України, встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Так, Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 року, залишеною без змін Постановою Верховного Суду від 26.11.2019 року, у справі №420/6871/18, апеляційні скарги ОСОБА_1 , керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області Федак Лідії Володимирівни, задоволено частково. Скасовано Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року. Ухвалено по справі постанову, якою позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу №4-ОС від 15 лютого 2017 року керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області, залишено без розгляду. Адміністративний позов ОСОБА_1 в іншій частині задоволено частково. Зобов`язано керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області вирішити питання щодо присвоєння ОСОБА_1 категорії та рангу державного службовця, починаючи з листопада 2018 року, з урахуванням періоду роботи позивача на державній службі з 17.01.2001 р. по 03.10.2002 р., та з 19.09.2005 р. по 21.07.2011 р. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Предметом розгляду даної позовної заяви є визнання протиправним та скасування пункту 2 Наказу Комінтернівського районного суду Одеської області "Про присвоєння рангу державного службовця" від 23 серпня 2019 року №90-ОС в частині присвоєння ОСОБА_1 рангу державної служби з 01.11.2018 р.; зобов`язання Акімової Анни Віталіївни , котра на момент вчинення дій виконувала обов`язки керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області, індивідуальним актом (наказом) поновити порушене право, а саме: визначити дату, місяць та рік присвоєння ОСОБА_1 рангу державної служби у відповідності до ч.5 ст.39 Закону України "Про державну службу", та п.12, ч.1 ст.92 Конституції України.

ОСОБА_1 в обґрунтування заяви про відвід судді зазначає (мовою оригіналу):

«…Предметом оскарження адміністративного позову по справі №420/3194/20 є наказ в.о. керівника апарату № 90 від 23 серпня 2020 року Комінтернівського районного суду Одеської області який в свою чергу було постановлено на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2020 року. В наказі так і визначено, що даний наказ видається на виконання ст.39 Закону України Про державну службу і постанови суду. Таким чином причиною звернення позивача до адміністартивного суду є наказ яким порушено право позивача в наслідок виконання відповідачем винесеного рішення судом апеляційної інстанції по справі №420/6871/18, яким в резолютивній частині зобов`язано відповідача керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області позивачу ОСОБА_1 присвоїти ранг державної служби з листопада 2018 року. Саме призначення рангу позивачу з листопада 2018 року наказом в.о. керівника апарату суду є предметом адміністративного позову по справі №420/3194/20. Таким чином Одеський окружний адміністративний суд по суті при відкритті провадження по справі №420/3194/20 буде змушений опосередковано не прямо переглядати рішення Пятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2020 року по справі №420/6871/18, яке набрало законної сили, яке оскаржувалось позивачем до Верховного Суду і суд це рішення апеляційної інстанції залишив в силі. Тобто маємо наступну ситуацію в рамках адміністративного судочинства судом першої інстанції опосередковано має переглядатись на законність рішення апеляційної інстанції яке набрало законної сили (залишено в силі Верховним Судом). Це по-перше: це прямий конфлікт інтересів; по-друге: в даній правовій ситуації будь-який суддя першої інстанції Одського окружного адміністративного судочинства буде апріорі неупередженим і необєктивним. Таким чином маємо конфлікт інтересу самого суду Одеського окружного адміністративного суду, самого суду Пятого апеляційного адмінстративного суду як суду органу державної влади на який покладено функцію вчинення правосуддя по відношенню до позивача ОСОБА_1 які суди мають пряму зацікавленність в результатах рішення суду. А саме щоб даний позов не розглядався в суді та був повернутий заявникові. В іншому випадку порушення на стільки явне, а саме порушення матеріального права ч.5 ст.39 Закону України Про державну службу та п.12, ч.1 ст.92 Конституції України що при розгляді адміністративного позову в суді наказ має бути визнаний протиправним та скасованим у відповідності до принципу верховенства права яким має послуговуватись суд; По-третє: в данні ситуації явного конфлікту інтересу який складається між адміністративними судами першої та апеляційної інстанції Одеської області та позивачем по справі №420/3194/20 ОСОБА_1 - Одеський окружний адміністративний суд апріорі не може забезпечити гарантію ст.6 параграфу першого Конвенції з прав людини щодо права заявника на справедливий суд. Конфлікт інтересу поглиблюється ще тим фактом що до колегії суддів Пятого апеляційного адміністративного суду якою винесено рішення по справі №420/6871/20 входив голова цього суду (Джабурія) та заступник голови (Вербицька), яка була головою судової колегії по данній справі яка переглядалася апеляційною інстанцією. Конфлікт інтересу поглиблюється ще тим фактом, що колегією суддів апеляційної інстанції по справі №420/3194/20 було скасовано рішення першої інстанції (головуючий суддя Волченко) з підстав передбачених ст.123 КАС України щодо не правильного застосування суддею приписів матеріального права, а саме: ст. 123 КАС України щодо поновлення судом процесуальних термінів на звернення заявника до суду які суддя по справі абсолютно правомірно задовільнив визнав їх повноважними застосувавши принцип верховенства права і відкрив адміністративне провадження. На підставі вище викладеного стверджую що є всі правові підстави для самовідводу головуючого судді Харченко Ю.В. Також заявник переконаний в тому, що вразі не вчинення головуючим по справі №420/3194/20 самовідводу є всі правові підстави щодо його відводу з ініціативи сторони по справі (позивача ) згідно ч.2 ст.39 КАС України. Заявник звертає ухвалу суду на той беззаперечний факт що при такому явному конфлікту інтересу між позивачем по справі та судами першої та апеляційної інстанції і між самими цими інстанціями при розгляді справи №420/3194/20 - і процесуальне питання щодо відводу судді і заголом розгляд судом цієї справа не може розглядатись Одеським окружним адміністративним судом».

Тобто, позивач вважає, що існує ситуація прямого конфлікту інтересів Одеського окружного адміністративного суду по відношенню до позивача - ОСОБА_1 .

Проаналізувавши наведені позивачем - ОСОБА_1 у заяві про відвід судді, доводи, суд дійшов висновку щодо відсутності передбачених приписам КАС України підстав для відводу судді, оскільки доводи позивача щодо наявності конфлікту інтересів є необґрунтованими та надуманими, з урахуванням наступного.

Відповідно до Рішення Ради суддів України від 18 травня 2018 року №24 ані в Законі Україні «Про запобігання корупції», ані в процесуальному законодавстві не розглядається такий випадок, коли суддя буде «прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи», однак справу неможливо буде передати будь-якому іншому судді, коли всі судді матимуть той самий приватний інтерес. Проте в ст.20 §2 Законодавчого інструментарію щодо конфліктів інтересів Ради Європи зроблено такий виняток: «Приватні інтереси не складають конфлікту інтересів, якщо всі інші судді в країні мали би такий самий конфлікт інтересів».

Радою суддів України, яка здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів та приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів (якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законодавством), у Рішенні від 08 червня 2017 року №34 роз`яснено, що при розгляді конкретної справи не утворює конфлікту інтересів такий приватний інтерес, який мають усі інші судді.

Таким чином, з урахуванням конституційних вимог щодо необхідності дотримання основних засад судочинства, у тому числі, забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, суд дійшов висновку щодо відсутності в даному випадку конфлікту інтересів, оскільки наведені ОСОБА_1 у заяві (від 28.04.2020р. вхід.№ЕП/6106/20) обставини стосуються усіх суддів Одеського окружного адміністративного суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Piersack vs Belgium (заява №8692/79), Grieves vs UK (заява № 57067/00) зазначено, що в конкретній справі повинно існувати яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Compte, Van Leuven and De Meyere, заява № 7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Згідно з п.43 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96), та п.50 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02) особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Загальною декларацією з прав людини (ст.10), та Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (ч.1 ст.14) гарантовано право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення, згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не лише у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ ІІ показник: Об`єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Об`єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.

У справі "Білуха проти України" (заява №33949/02, рішення від 09.11.2006р.) Європейським судом з прав людини зазначено, що з урахуванням об`єктивного критерію слід визначитися чи існують переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні питання того чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя був небезсторонній вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зазначені позивачем обставини в обґрунтування відводу є необґрунтованими, в зв`язку з чим, заява позивача про відвід судді не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 294 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (від 28.04.2020р. вхід.№ЕП/6106/20) про відвід головуючого по справі №420/3194/20 судді Харченко Ю.В. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Корой С.М.