Рішення № 89010678, 29.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1931/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Балтського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 про визнання неправомірною та скасування Постанови про стягнення виконавчого збору від 13.02.2020р. ВП №61267789,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову старшого державного виконавця Балтського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ткачук Марини Іванівни про стягнення виконавчого збору від 13.02.2020р. ВП №61267789.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в межах виконавчого провадження №561267789 державним виконавцем фактично не вчинялися дії з примусового виконання Виконавчого листа Балтського районного суду Одеської області від 11.09.2019р. по справі №493/293/19 щодо усунення перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 з дітьми: донькою ОСОБА_3 , та донькою ОСОБА_4 , шляхом встановлення графіку зустрічей з ними наступним чином: кожного тижня з п`ятниці 18.00год. до суботи 18.00год.; 24 лютого, 28 серпня та 7 лютого з 10.00год. до 20.00год.

Відповідач – Балтський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (від 28.04.2020р. вхід.№ЕП/6147/20), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення старшим державним виконавцем Балтського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ткачук М.І. спірної Постанови від 13.02.2020р. ВП №61267789 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 9444грн., оскільки з урахуванням приписів частини 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження винесено постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі встановленою частиною 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи, що становить 9444грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/1931/20 за позовом ОСОБА_1 до Балтського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 про визнання неправомірною та скасування Постанови про стягнення виконавчого збору від 13.02.2020р. ВП №61267789.

24.04.2020року до Одеського окружного адміністративного суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вхід.№ЕП/5880/20), з огляду на запровадження на території України карантину через спалах у світі коронавірусу (COVID-19).

Між тим, за наслідками розгляду вказаного клопотання відповідача, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для його задоволення, оскільки Указом Президента України від 13.03.2020р. №87/2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України №239 від 25.03.2020р.), Розпорядженням Одеського міського голови від 15.03.2020р. №218 «Про тимчасове зупинення роботи об`єктів загального користування, розташованих у м.Одесі, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19», та Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020року №338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" (зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020р. №291), введено відповідні обмежувальні заходи, проте не зупинено (призупинено) функціонування органів державної влади, у тому числі судів, котрі наразі продовжують здійснювати правосуддя, однак з дотриманням відповідних норм, унеможливлюючих розповсюдження інфекції.

Так, відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020р., Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 11 березня 2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою у період з 12 березня до 3 квітня 2020р. на усій території України установлено карантин, та заборонено: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

Розпорядженням Одеського міського голови №218 від 15.03.2020р. «Про тимчасове зупинення роботи об`єктів загального користування, розташованих у м.Одесі, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19» з 16 березня 2020року з 00:00 тимчасово зупинено роботу таких об`єктів загального користування незалежно від форми власності та підпорядкування з присутністю більше 10 осіб, розташованих у м.Одесі, до особливого розпорядження міського голови та скасування обмежувальних заходів: кінотеатрів, театрів, музеїв, галерей, бібліотек та інших культурних і розважальних закладів; дитячих розважальних центрів та клубів, майданчиків, у тому числі спортивних; фітнес-клубів, тренажерних залів, басейнів, спортивних майданчиків та стадіонів; зоопарків, водних парків, парків атракціонів; усіх магазинів, крім продуктових та аптек; торговельно-розважальних центрів; будівельних ринків та інших (крім продуктових); ресторанів, закладів громадського харчування, серед іншого у готелях, барів, клубів, кафе, дискотек, пабів; інших закладів та установ (на розсуд та під особисту відповідальність керівника).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020року №338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" (зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020р. №291), з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України, на всій території України установлено режим надзвичайної ситуації до 11 травня 2020року.

11.03.2020р. Рада суддів України у відповідному зверненні звернулася до громадян, котрі є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін, а також утриматися від відвідин суду, якщо у громадян є ознаки будь-якого вірусного захворювання.

Також, 17.03.2020р. на засіданні Ради суддів України рекомендовано судам продовжувати здійснювати правосуддя, незважаючи на епідемію коронавірусу і карантин, однак, по можливості, здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін.

Судом з`ясовано, що позивач - ОСОБА_1 , та повноважний представник відповідача - Балтського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до Одеського окружного адміністративного суду звернулись з клопотаннями (від 24.04.2020р. вхід.№ ЕП/5864/20, від 28.04.2020р. вхід.№ЕП/6148/20) про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, та з метою дотримання законодавчо визначених строків розгляду справи, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 13.02.2020р. старшим державним виконавцем Балтського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ткачук М.І., з урахуванням приписів ст.ст.3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено Постанову про стягнення виконавчого збору ВП №61267789, якою стягнуто з боржника – ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 9444грн.

Не погодившись із винесеною старшим державним виконавцем Балтського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ткачук М.І. Постановою ВП №61267789 від 13.02.2020р. про стягнення виконавчого збору, позивач – ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, оскаржувану позивачем – Юрковською Іриною Сергіївною Постанову ВП №61267789 від 13.02.2020р. про стягнення виконавчого збору, державним виконавцем винесено правомірно, ґрунтовно, та з дотриманням положень чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 11.09.2019р. по справі №493/293/19, задоволено позовну заяву ОСОБА_2 , усунуто перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з дітьми: донькою ОСОБА_3 , та донькою ОСОБА_4 , шляхом встановлення графіку зустрічей з ними наступним чином: кожного тижня з п`ятниці 18.00год. до суботи 18.00год.; 24 лютого, 28 серпня та 7 лютого з 10.00год. до 20.00год.

На виконання Рішення від 11.09.2019р. по справі №493/293/19, Балтським районним судом Одеської області 11.02.2020р. ОСОБА_2 видано Виконавчий лист щодо усунення перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 з дітьми: донькою ОСОБА_3 , та донькою ОСОБА_4 , шляхом встановлення графіку зустрічей з ними наступним чином: кожного тижня з п`ятниці 18.00год. до суботи 18.00год.; 24 лютого, 28 серпня та 7 лютого з 10.00год. до 20.00год.

З метою виконання Рішення Балтського районного суду Одеської області від 11.09.2019р. по справі №493/293/19, ОСОБА_2 звернувся до Балтського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою від 13.02.2022р. №2238/39-3 про відкриття виконавчого провадження, за наслідками розгляду якої старшим державним виконавцем Балтського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ткачук М.І. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2020р. ВП №61267789, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Балтського районного суду Одеської області від 11.02.2020р. по справі №493/293/19 щодо усунення перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 з дітьми: донькою ОСОБА_3 , та донькою ОСОБА_4 , шляхом встановлення графіку зустрічей з ними наступним чином: кожного тижня з п`ятниці 18.00год. до суботи 18.00год.; 24 лютого, 28 серпня та 7 лютого з 10.00год. до 20.00год.

17.02.2020р. ОСОБА_2 звернувся до Балтського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою №2249/39-3 щодо повернення без подальшого виконання виконавчого листа Балтського районного суду Одеської області від 11.02.2020р. по справі №493/293/19, за результатами розгляду котрої, з урахуванням приписів п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», старшим державним виконавцем Балтського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ткачук М.І. винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №61267789.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до частин 1,2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, у тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав, за якими виконавчий збір не підлягає стягненню з боржника.

Зокрема, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною девятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, системно проаналізувавши положення вище окреслених законодавчих приписів, суд доходить висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення, котре розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, а відтак, в аспекті спірних правовідносин, позивач – ОСОБА_1 , як боржник у відкритому виконавчому провадженні, повинна була сплатити виконавчий збір у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати.

До того ж, з приписів Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012року №512/5, як спеціального нормативно-правового акта, вбачається, що виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час винесення спірної Постанови про стягнення виконавчого збору від 13.02.2020р. ВП №61267789, старший державний виконавець Балтського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ткачук Марина Іванівна діяла на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачено Конституцією України, та Законом України «Про виконавче провадження», а тому законодавчо передбачені підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною та скасування Постанови старшого державного виконавця Балтського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ткачук Марини Іванівни про стягнення виконавчого збору від 13.02.2020р. ВП №61267789, відсутні.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги, як на підставу для встановлення неправомірності, та безпідставності винесення спірної Постанови про стягнення виконавчого збору від 13.02.2020р. ВП №61267789, посилання позивача - ОСОБА_1 на те, що державним виконавцем фактично не вчинялися дії з примусового виконання Виконавчого листа Балтського районного суду Одеської області від 11.09.2019р. по справі №493/293/19, оскільки як встановлено судом, та зазначено вище, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення, котре розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження.

Окрім того, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Балтського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 про визнання неправомірною та скасування Постанови про стягнення виконавчого збору від 13.02.2020р. ВП №61267789, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Балтського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (66101, Одеська область, м.Балта, вул.30 років Перемоги,24, код ЄДРПОУ 34982302), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про визнання неправомірною та скасування Постанови про стягнення виконавчого збору від 13.02.2020р. ВП №61267789, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.287 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.287 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.