Рішення № 89009921, 30.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/730/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великобуялицької об`єднаної територіальної громади Іванівського району Одеської області, Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (з урахуванням ухвали суду від 28.04.2020 року) до Великобуялицької об`єднаної територіальної громади Іванівського району Одеської області, Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення процедури, строків розгляду клопотання представника позивача від 20.11.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ділянки згідно поданого клопотання;

- зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою ділянки згідно поданого клопотання від 20.11.2019 року.

Ухвалою суду від 10.03.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; від 28.04.2020 року: залучено до участі у справі як другого відповідача Великобуялицьку сільську раду Іванівського району Одеської області.

Згідно зі змістом позовної заяви та відповіді на відзив, позивач обґрунтовує заявлені вимоги, із зазначенням таких фактичних обставин:

- 20 листопада 2019 року представник ОСОБА_1 звернувся до голови Великобуялицької громади Іванівського району Одеської області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, розташованої згідно з графічними матеріалами, які додані до клопотання, для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га. До клопотання було додано копію паспорту ОСОБА_1 та графічні матеріали (викопіювання земельної ділянки). В клопотанні, наданому голові громади, як підставою для надання дозволу було вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає і зареєстрований - Одеська обл., Іванівський район, згідно п. «а» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України має право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га;

- позивач, із посиланням на ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, вказує на те, щоу встановлений термін обґрунтованої відповіді надано не було, тобто дозволу або відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ділянок. Ці дії підлягають оскарженню, а права ОСОБА_1 захисту у судовому порядку;

- Верховний Суд у постанові від 30.05.2019 року у справі № 817/1347/17 (№ К/9901/23666/18) зазначив, що частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не передбачає такої підстави як відсутність земельної ділянки у відповідному переліку;

- Великобуялицька сільська рада Іванівського району Одеської області не є відповідачем або іншою особою у справі. Згідно інформації веб-сайту «Децентралізація», 30.06.2019 року відповідно до постанови ЦВК від 20.04.2019 року № 846 «Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів» 30 червня 2019 року створена Великобуялицька сільська об`єднана територіальна громада» КОАТУУ: НОМЕР_1 . Кількість рад, що об`єдналися: 2; склад громади: Великобуялицька сільська рада (село Великий Буялик), Петрівська селищна рада (смт. Петрівка, село Улянівка) (htts://decentralization.gov.ua/gromada/1579). Таким чином, взагалі заперечення Великобуялицької сільської ради надано не існуючим органом, та рішення Великобуялицької сільської ради від 21.11.2019 року в тому числі № 55-8 не може бути прийняте до уваги, так як на 21.11.2019 року Великобуялицька сільська рада об`єднана в територіальну громаду. З моменту об`єднання в ОТГ всі рішення можуть прийматись лише від ОТГ.

Згідно зі змістом заперечень проти позову, другий відповідач - Великобуялицька сільська рада Іванівського району Одеської області вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- громадянин ОСОБА_1 звертався до Великобуялицької сільської ради 20 листопада 2019 року з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за межами Великобуялицької сільської ради Іваніського району Одеської області. 21 листопада 2019 року відбулася чергова 4 сесія VIII скликання Великобуяльцької сільської ради, на якій депутатами було розглянуто подані документи громадянина ОСОБА_1 та було винесено рішення про відмову у наданні громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Відмова мотивована тим, що на підставі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та у зв`язку з тим, що подані документи не відповідають частинам 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме, громадяни, зацікавлені в одержані безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, а станом на 12.03.2020 року відповідач ще не є розпорядником даних земель;

- подані документи не відповідають частинам 7 статті 118 та статті 122 Земельного кодексу України, оскільки на даний час процес передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у комунальну власність Великобуялицької сільської ради, відповідно до вимог ст.ст. 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України ще не відбувся та відповідач не може розпоряджатися даними землями. Як тільки землі будуть передані згідно вимог чинного законодавства, тоді сільська рада зможе розпоряджатись своїми землями;

- надати земельну ділянку, яку визначив позивач у своєму клопотанні, згідно викопіювання немає змоги, оскільки ця земельна ділянка знаходиться за межами Великобуялицької сільської ради та не входить до розпорядження Великобуялицької сільської ради.

Станом на 30.04.2020 року відзив на позовну заяву від відповідача - Великобуялицької об`єднаної територіальної громади Іванівського району Одеської області до суду не надійшов.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що представником позивача на ім`я голови Великобуялицького сільського об`єднання територіальної громади Іванівського району Одеської області було подано клопотання від 19 листопада 2019 року (а.с.4), в якому останній просив надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки розташованої згідно з графічними матеріалами, які додані до клопотання, для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га.

Додатками до даної заяви зазначено:

- копія паспорту та ІНН ОСОБА_1 на 2 арк.;

- графічні матеріали (викопіровка) на 1 арк.;

- копія довіреності на 1 арк.

Рішенням Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області 4 сесії VIII скликання від 21 листопада 2019 року № 55-VIII «Про відмову у наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства за межами Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області, керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частинами 6, 7 статті 118, статтею 122 Земельного кодексу України та беручи до уваги те, що процес передачі земельних ділянок державної власності у комунальну, відповідно до вимог ст. 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, ще не відбувся, сільська рада вирішила:

- відмовити гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га за межами Петрівської селищної ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - ЗК України), Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Пунктом б частини 1 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:

1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 280/97-ВР основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення:

- територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання - вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до ч. 16 ст. 46 Закону № 280/97-ВР протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, а саме:

1. З положень ч. 6 ст. 118 ЗК України вбачається, зокрема, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до:

- відповідного органу виконавчої влади

або

- органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання - вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Судом встановлено, що представником позивача на ім`я голови Великобуялицького сільського об`єднання територіальної громади Іванівського району Одеської області було подано клопотання від 19 листопада 2019 року, в якому останній просив надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки розташованої згідно з графічними матеріалами, які додані до клопотання, для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га.

Проте, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 280/97-ВР основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення, зокрема, територіальна громада:

- жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями,

або

- добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

З наведених законодавчих норм вбачається, що територіальна громада, в тому числі Великобуялицьке сільське об`єднання територіальної громади Іванівського району Одеської області, - не є відповідним органу виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, до яких громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання, та які вирішують його у законодавчо встановленому порядку.

Отже, заявлений позивачем відповідач - Великобуялицька об`єднана територіальна громада Іванівського району Одеської області - не є законодавчо уповноваженою особою з розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, його вирішення, надання відповідного дозволу тощо.

Відповідно, законодавчих підстав для: визнання протиправною бездіяльності Великобуялицького сільського об`єднання територіальної громади Іванівського району Одеської області щодо порушення процедури, строків розгляду клопотання представника позивача від 20.11.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ділянки згідно поданого клопотання; зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою ділянки згідно поданого клопотання від 20.11.2019 року, - немає.

2. Судом встановлено, що Рішенням Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області 4 сесії VIII скликання від 21 листопада 2019 року № 55-VIII «Про відмову у наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства за межами Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області, керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частинами 6, 7 статті 118, статтею 122 Земельного кодексу України та беручи до уваги те, що процес передачі земельних ділянок державної власності у комунальну, відповідно до вимог ст. 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, ще не відбувся, сільська рада вирішила:

- відмовити гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га за межами Петрівської селищної ради.

Отже, залученим судом до участі у справі другим відповідачем - Великобуялицькою сільською радою Іванівського району Одеської області, яка за законодавством є органом місцевого самоврядування, який є законодавчо уповноваженою особою з розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, клопотання позивача від 19 листопада 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га - розглянуто.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Предметом заявленого позивачем позову (основною самостійною вимогою) є визнання протиправною бездіяльності відповідача.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, тобто не вчинення ним дій за наявності нормативно визначеного обов`язку їх вчинити, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичної особи (зокрема, неприйняття рішення за клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки тощо).

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 липня 2019 року у справі № 855/314/19.

Виходячи з встановлених судом обставин щодо прийняття відповідачем - Великобуялицькою сільською радою Іванівського району Одеської області рішення від 21 листопада 2019 року № 55-VIII за заявою гр. ОСОБА_1 від 19 листопада 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням положень абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України щодо строку розгляду клопотання та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР щодо процедури його розгляду, тощо - відсутня пасивна поведінка, тобто бездіяльність зазначеного відповідача з розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в тому числі бездіяльність щодо процедури та строків його розгляду.

При цьому суд звертає увагу позивача, що незгода позивача саме з зазначеним рішенням, в тому числі щодо процедури його прийняття тощо, може бути самостійним предметом оскарження (спору).

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- позиція позивача зі спірних питань - є помилковою;

- підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо порушення процедури, строків розгляду клопотання представника позивача від 20.11.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ділянки згідно поданого клопотання - немає, отже підстав для задоволення цієї та похідної від неї вимоги про зобов`язання вчинити певні дії - немає, отже немає підстав для задоволення позову повністю.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Великобуялицької об`єднаної територіальної громади Іванівського району Одеської області (місцезнаходження: вул. Преображенська, 118, с. Великий Буялик, Іванівський район, Одеська область, 67224), Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області (місцезнаходження: вул. Преображенська, 118, с. Великий Буялик, Іванівський район, Одеська область, 67224; ідентифікаційний код юридичної особи: 04378416) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.