Рішення № 89009892, 29.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2610/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року з розрахунку його суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 100896 гривень з урахуванням фактично проведених виплат.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року з розрахунку його суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 100896 гривень, з урахуванням фактично проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 06.03.2020 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №5-566/20 від 27.02.2020 року, виданої ТУ ДСА України в Одеській області. 10.03.2020 року відповідач розглянув заяву позивача і ухвалив рішення № 15, яким відмовив позивачу у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Позивач, з урахуванням висновків Конституційного Суду України у рішенні від 18.02.2020 у справі №1-15/2018(4086/16) вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 30.03.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відповідності до положень ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

13.04.2020 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі з тих підстав, що з резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі №1-15/2018(4086/16) встановлено, що положення абз. 1 п. 25 Прикінцевих Положень Закону №1402. визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а саме з 18.02.2020.

У вказаному рішенні зазначається, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 «право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Відповідач зазначає, що вказаний пункт в редакції, що застосовується з 18.02.2020, визначає лише умову проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, а саме підвищення останнього. Проте, вказана норма не встановлює механізм проведення такого перерахунку.

На час звернення позивача як до органу пенсійного Фонду так і до суду, Кабінетом Міністрів України не було визначено умов перерахунку раніше призначеного довічного грошового утримання.

Рішенням від 10.03.2020 за №15 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило позивачу у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці до надходження роз`яснень щодо порядку проведення такого перерахунку.

При цьому Уряд відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і умови та порядок перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судці не визначив.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є суддею у відставці, постановою Верховної Ради України від 18.04.2013 №215-VII звільнений з посади судді Болградського районного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

З 16.05.2013 року ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

27.02.2020 року ТУ ДСА України в Одеській області ОСОБА_1 видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №5-566/20, в якій зазначено, що станом на 19.02.2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 100896 гривень, у тому числі: посадовий оклад - 63060 грн.; доплата за вислугу років (60 %) - 37836 грн.

06.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої було додано довідку ТУ ДСА України в Одеській області від 27.02.2020 року №5-566/20.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.03.2020 року № 15 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. В обґрунтування підстав для відмови у перерахунку довічного грошового утримання в рішенні зазначено, що відповідно до підпункту 4 пункту 24 Прикінцевих положень Закону №1402-УІІІ розмір посадового окладу судді з 1 січня 2020 року становить: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Згідно із абзацем першим пункту 25 Закону №1402- VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом має суддя, який за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Рішенням Коституційного суду України від 18.02.2020 по справі № 1-15/2018(4086/16) вказаний пункт визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Але на даний час відсутній порядку проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням вказаного рішення Коституційного суду. За таких обставин ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду від 27.02.2020 за вих. № 5-566/20 до надходження роз`яснень щодо порядку проведення такого перерахунку.

Позивач, не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд дійшов висновку, що позов належить до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

На момент виходу позивача у відставку право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці було гарантоване статтею 138 Закону України від 7.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №2453-VI), за змістом якої судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Законом України від 12.02.2015 №192-VIII Закон №2453-VI викладено у новій редакції, відповідно до частини першої статті 141 якої (з урахуванням змін, внесених Законом від 2.03.2015 №213-VIII) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною третьою цієї статті було визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням Конституційного Суду України від 8.06.2016 №4-рп/2016 положення частини третьої статті 141 Закону №2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2.03.2015 №213-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У пункті 4 резолютивної частини згаданого Рішення Конституційним Судом України визначено порядок його виконання, а саме: частина третя статті 141 Закону №2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2.03.2015 №213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону №2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2.03.2015 №213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

30.09.2016 набрав чинності Закон України від 2.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №1402-VIII), статтею 142 якого врегульовано порядок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Як було встановлено судом, позивач є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Оскільки позивачу було призначено довічне грошове утримання 16.05.2013 року суд дійшов висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислювалось та виплачувалось з урахуванням вищезазначених положень абзацу другого пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII як судді, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Мотивуючи дане Рішення у цій частині Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013).

Розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

З урахуванням наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року № 2136-VIII.

Таким чином, згадані вище положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020 року.

Як наслідок, після 18.02.2020 року на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону № 1402-VIII, в силу приписів частини четвертої якої суддя у відставці має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Посилання відповідача на те, що на даний час відсутній порядку проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 суд відхиляє, оскільки підстави та порядок проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці визначені статтею 142 Закону № 1402-VIII та розділом ІІ Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1.

Як встановлено судом, 06.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої було додано довідку ТУ ДСА України в Одеській області від 27.02.2020 року №5-566/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, що оформлена у відповідності до згаданого вище Порядку.

Зазначена довідка з урахуванням вищенаведеного чинного нормативно-правового регулювання порядку проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці є підставою для здійснення такого перерахунку судді у відставці ОСОБА_1

Конституційний Суд України у пункті 7 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та законом про статус суддів.

Зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року за № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Суд акцентує увагу на тому, що запровадження Законом № 1402-VIII правила, згідно з яким зміна складових грошового забезпечення працюючого судді є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, покликана забезпечити єдність статусу судді, який здійснює повноваження з відправлення правосуддя, зі статусом судді у відставці.

Право позивача на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в належному розмірі є беззаперечним, гарантоване в силу положень статей 126, 130 Конституції України, статті 142 Закону № 1402-VIII, а забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням від 10.03.2020 року № 15 безпідставно відмовило судді у відставці ОСОБА_1 у проведенні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.03.2020 року № 15 є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, що в силу положень пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, з огляду на його неправомірність, належить визнати протиправним та скасувати у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, суд вважає, що позовна заява належить до часткового задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.03.2020 року № 15 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року з розрахунку його суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зазначеної у довідці ТУ ДСА України в Одеській області від 27.02.2020 року №5-566/20, - 100896 гривень, з урахуванням фактично проведених виплат.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту права позивача є належним та достатнім в даному випадку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.03.2020 року № 15 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року з розрахунку його суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зазначеної у довідці ТУ ДСА України в Одеській області від 27.02.2020 року №5-566/20, - 100896 гривень, з урахуванням фактично проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. та 80 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.