Рішення № 89009865, 29.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6864/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (з урахуванням ухвали суду про заміну первісного відповідача належним) до Міністерства внутрішніх справ України, в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову, викладену відповідачем в листах від 21.08.2019 року № 22/6-Б-1785 від 01.10.2019 року № 22/6-Б-1922, в задоволенні заяви позивача від 13.08.2019 року до Міністерства внутрішніх справ України в особі Управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань ДПООНД МВС України стосовно оформлення всіх необхідних документів і подання про призначення пенсії за вислугу років та направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області;

- зобов`язати відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області документи, у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р. № 3-1, необхідні для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Ухвалами суду від 16.12.2019 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; від 15.01.2020 року: замінено первісного відповідача - Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України належним - Міністерством внутрішніх справ України.

В судове засідання 16.03.2020 року сторони та/або їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.95, 96)

16.03.2020 року позивачем до суду подано заяву, в якій останній просить судове засідання по справі № 420/6864/19, призначене на 16.03.2020 року, проводити без його участі. (а.с.115)

Відповідач про причини неявки його представника суд не повідомив, заяв (клопотань) про відкладення (перенесення) судового розгляду від нього до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач обґрунтовує заявлені вимоги, із зазначенням таких фактичних обставин:

- 21.05.2019 р. позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС в Одеській області з заявою для розгляду питання про призначення пенсії за вислугу років. Листом від 04.06.2019 р. № 33/121 позивача повідомлено, що вислуга років на день звільнення становить в календарному обчисленні 21 рік 02 місяці 11 днів, а отже, залишено його документи без розгляду та повернуто;

- 19.07.2019 р. у відповідь на незаконну відмову щодо розгляду питання про призначення позивачу пенсії за вислугою років він повторно звернувся до Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС в Одеській області з заявою, в якій просив сформувати й направити подання та пакет документів до Управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань ДПООНД МВС України чи до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для розгляду питання про призначення йому пенсії за вислугу років. Листом від 31.07.2019 р. № 33/Б-65 позивача повідомлено, що відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ від 25.09.2018 р. № 787 «Про організаційно-штатні зміни у МВС» при територіальних медичних об`єднаннях МВС по областях розпочали свою роботу сектори із соціально-гуманітарних питань, у зв`язку з чим Ліквідаційною комісією Головного Управління МВС в Одеській області за належністю документи було перенаправлено до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області». Листом від 07.08.2019 р. № 33/36-591 ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» інформувала позивача про відсутність законних підстав для призначення пенсії за вислугу років та повернула документи;

- 13.08.2019 р. позивач звернувся до Управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань ДПООНД МВС України з заявою, в якій просив оформити та подати його документи на розгляд питання щодо призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ до органу Пенсійного фонду України;

- листом-відповіддю від 21.08.2019 р. № 22/6-Б-1785 Департаментом персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України позивачу було роз`яснено, що відповідно до наказу МВС від 25.02.2019 р. № 129 уповноваженим структурним підрозділом в МВС, на який покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ, необхідних для призначення пенсій документів особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, є Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності. Цим же листом відповідач звернув увагу на те, що календарна вислуга років на день звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ становить 21 років 02 місяці 11 днів, що не дає йому права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ;

- листом-відмовою від 01.10.2019 р. № 22/6-Б-1922 відповідач повторно інформував позивача про відсутність законних підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років та повернув його документи. Таким чином, відповідач, розглянувши звернення позивача від 13.08.2019 р. до Управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань ДПООНД МВС України щодо оформлення та подання його документів про призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», надав позивачу відмову, викладену в листах від 21.08.2019 р. № 22/6-Б-1785 та повторно від 01.10.2019 р. № 22/6-Б-1922;

- з 01.06.1996 р. по 06.11.2015 р. позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ. Наказом ГУ МВС в Одеській області від 04.11.2015 р. № 966 о/с позивача було звільнено зі служби за п. 64 «г» п.п. 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 р. у запас Збройних Сил. В наказі також зазначено, що вислуга на день звільнення в календарному обчисленні становить 21 рік 02 місяці 11 днів, у пільговому обчисленні - 28 років 09 місяць 09 днів. Окрім того, дані щодо трудового стажу позивача підтверджуються копією трудової книжки, копією витягу з наказу від 04.11.2015 р. 966 о/с, де чорним по білому встановлено, що вислуга на день звільнення позивача в календарному обчисленні становить 21 рік 02 місяці 11 днів, вислуга років на пільгових умовах - 28 років 09 місяців 09 днів;

- листом від 04.06.2019 р. № 33/121 Ліквідаційною комісією Головного Управління МВС в Одеській області надано роз`яснення п. «а» ст. 12 Закону України № 2262-ХІІ: пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. Таким чином, маючи вислугу років в календарному обчисленні 21 рік 02 місяці 11 днів, у пільговому обчисленні - 28 років 09 місяців 09 днів, позивач відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України № 2262-ХІІ, має право на призначення мені пенсії за вислугу років;

- не направлення відповідачем документів на розгляд питання щодо призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, посилаючись на врахування лише календарної вислуги, без включення вислуги в пільговому обрахуванні при призначенні пенсії за вислугою, зазначивши про відсутність законних підстав для призначення позивач пенсії за вислугу років в розумінні Закону № 2262-ХІІ є безпідставними доводами;

- така правова позиція ґрунтується на буквальному трактуванні ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, не враховуючи при цьому відсилочну норму, що міститься в ст. 17-1 цього ж Закону про те, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 порядок обчислення вислуги, що надає право на пенсію, чітко визначений і ст. 17-1 Закону ст. 12 Закону № 2262-ХІІ прямо вказує на обов`язок такий порядок застосовувати, використовуючи ст. 12 як норму загальну, а ст. 17-1 Закону ст. 12 Закону № 2262-ХІІ і Постанову КМУ № 393 - як спеціальну;

- з аналізу Закону № 2262-ХІІ та Порядку видно, що приписи останніх не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги. Крім того, нормами означених нормативно-правових актів не встановлено виключень того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії, а впливають лише на розмір пенсії;

- вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 21 рік 02 місяці 11 днів, а з урахуванням пільгового обчислення - 28 років 09 місяців 09 днів, що дає право на призначення позивачу пенсії за вислугою років, на підставі ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, як звільненого зі служби в період з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року. На підтвердження наявної вислуги років для призначення позивачу пенсії, що фактично існує - є всі необхідні документи, які додавалися до заяви відповідачу;

- жодних повноважень, визначених Порядком № 3-1, щодо вирішення питання наявності підстав для призначення чи відмови у призначенні пенсії за вислугу років у уповноваженого структурного підрозділу немає, тому відмова відповідача в оформленні і поданні моїх документів до органу Пенсійного фонду України, для розгляду питання призначення або відмови у призначенні пенсії за вислугу років позивачу є незаконною;

- аналіз положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що позиція відповідача щодо відсутності у позивача права на пенсію за вислугу років у порядку п. "а" ст. 12 Закону № 2262 є протиправною. Неодноразово судом було розглянуто низку аналогічних справ та винесено рішення від 13.11.2019 р. у справі 620/2395/19, від 09.10.2019 р. у справі № 620/2477/19 тощо.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- з 01.06.1996 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом ГУМВС в Одеській області від 04.11.2015 р. № 966 о/с позивача звільнено зі служби за п. 64 «г» п.п. 10, 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 у запас Збройних Сил. Цим же наказом встановлено вислугу років на день звільнення позивача в календарному обчисленні становить 21 рік 02 місяці 11 днів, у пільговому обчисленні - 28 років 09 місяць 09 днів;

- позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС в Одеській області з заявою про розгляд питання щодо призначення пенсії за вислугу років. Листом від 04.06.2019 № 33/121 позивача повідомлено, що оскільки вислуги років на день звільнення недостатньо, а саме, становить в календарному обчисленні 21 рік 02 місяці 11 днів, документи без розгляду повернуто позивачеві;

- 19.07.2019 позивач повторно звернувся до Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС в Одеській області із заявою, в якій просив сформувати й направити подання та пакет документів до Управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань ДПООНД МВС України чи до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для розгляду питання про призначення йому пенсії за вислугу років. Листом від 31.07.2019 № ЗЗ/Б-65 позивачу повідомлено, що відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ від 25.09.2018 № 787 «Про організаційно-штатні зміни у МВС» при територіальних медичних об`єднаннях МВС по областях розпочали свою роботу сектори із соціально-гуманітарних питань, у зв`язку з чим Ліквідаційною комісією Головного Управління МВС в Одеській області документи за належністю перенаправлено до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області»;

- листом від 07.08.2019 № 33/36-591 ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» поінформувало позивача про відсутність законних підстав для призначення пенсії за вислугу років та повернуло документи;

- 13.08.2019 позивач звернувся до Управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань ДПООНД МВС України з заявою, в якій просив оформити та подати його документи на розгляд питання щодо призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХП до органу Пенсійного фонду України. Листом від 21.08.2019 № 22/6-Б-1785 Департаментом персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України позивачу роз`яснено, що відповідно до наказу МВС від 25.02.2019 р. № 129 уповноваженим структурним підрозділом в МВС, на який покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ, необхідних для призначення пенсій документів особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, є Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності. Цим же листом відповідач звернув увагу на те, що календарна вислуга років на день звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ становить 21 років 02 місяці 11 днів, що не дає права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ;

- листом від 01.10.2019 № 22/6-Б-1922 відповідач повторно поінформував позивача про відсутність законних підстав для призначення пенсії за вислугу років та повернув документи;

- відповідно до вимог пункту «а» ст. 12 Закону 2262 - визначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. Вислуга позивача не відповідає вимогам вищезазначеного пункту статті Закону;

- відповідно до вимог пункту «б» ст. 12 Закону 2262 - особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України;

- постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2007 № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Порядок). На виконання даного Порядку МВС України наказом від 14.12.2015 № 1570 затвердило положення про Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України. Відповідно до пунктів 39, 40 розділу 4 Положення ДПООНД МВС України організовує та координує роботу в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і на підприємствах, що належать до сфери управління МВС, з оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та отримання пільг колишніми працівниками міліції, службовцями, звільненими зі служби, роботи у зв`язку з виходом на пенсію, та членами їх сімей; оформляє та подає до територіальних органів Пенсійного фонду України документи для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» службовцям апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС. У зв`язку з чим, саме на ДПООНД МВС України покладено функції стосовно перевірки документів осіб, які бажають отримувати пенсію за вислугою років, вимогам законодавства, а лише після того надіслання їх до органів Пенсійного фонду України;

- ДПООНД МВС в рамках підготовки відзиву на позов ОСОБА_1 було надіслано до Департаменту юридичного забезпечення листа від 23.01.2020 № 2232/22 в якому, зокрема зазначалось, що при розгляді поданих позивачем документів встановлено, що на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (06.11.2015) календарна вислуга років ОСОБА_1 становить 21 рік 02 місяці 11 днів, що не дає йому права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону;

- законом не передбачено, що пенсію за вислугу років можна призначити особам, при наявності вислуги років, обчисленої на пільгових умовах, а чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається лише при наявності, на час звільнення зі служби, відповідної календарної вислуги років;

- у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 161/4876/17, зазначено, що в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності відповідної календарної вислуги, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років;

- аналізуючи наведені вище норми законодавства, можна дійти висновку, що право на пенсію за вислугу років визначається, виходячи з тривалості вислуги років саме у календарному обчисленні.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника ГУМВС України в Одеській області № 966 о/с від 4 листопада 2015 року (а.с.29), згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ:

- звільнено з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за п. 64 «г» (скорочення штатів): підполковника міліції ОСОБА_1 (М-022156), оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків ОМУ ГУМВС України в області;

- вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 21 рік 02 місяці 11 днів, у пільговому обчисленні - 28 років 09 місяців 09 днів.

15.08.2019 року позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справ в особі Управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань ДПООНД МВС України з заявою, вх. № Б-1785 (а.с.134-135), в якій просив оформити та подати документи ОСОБА_1 на розгляд питання щодо призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» до органу Пенсійного фонду України.

Додатками до даної заяви зазначено (а.с.135): копія паспорту та ідентифікаційного номеру (а.с.130, 131); заява про призначення пенсії (на бланку) з додатками (а.с.132); копія витягу з наказу від 04.11.2015 року № 966 о/с (а.с.133).

Листом від 21 серпня 2019 року № 22/6-Б-1785 (а.с.26-27) Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, за дорученням керівництва Міністерства, в межах компетенції, розглянув звернення позивача та повідомив останнього, що:

- умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- відповідно до вимог статті 12 Закону пенсія за вислугу років призначається, зокрема, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, у період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

- при розгляді поданих до звернення документів встановлено, що на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (06.11.2015) календарна вислуга років позивача становить 21 рік 02 місяці 11 днів, що не дає права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону;

- відповідно до наказу МВС від 25.02.2019 № 129 уповноваженим структурним підрозділом в МВС, на який покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії відповідно до Закону, необхідних для призначення пенсії документів особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ є Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності;

- організації роботи з оформлення документів для призначення пенсії здійснюється уповноваженими органами згідно з наказом МВС України від 17.09.2018 № 760;

- відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи, зокрема, Міністерства внутрішніх справ України. Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви (встановленого зразка) про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи;

- пунктом 7 Порядку визначено перелік документів необхідних для призначення пенсії. Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку;

- особа, яка звертається за призначення пенсії (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити уповноваженій особі органу, що призначає пенсію, паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік);

- до звернення долучені заява про призначенням пенсії (встановленої форми), ксерокопії паспорта громадянина України, ідентифікаційного коду не завірені в установленому порядку.

05.09.2019 року позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справ в особі Управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань ДПООНД МВС України з заявою, вх. № Б-1922 (а.с.127), у якій просив долучити до його звернення, до заяви про призначення пенсії (встановленої форми), належним чином завірену копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 та ідентифікаційного коду.

Додатками до даної заяви зазначено: копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 та ідентифікаційного коду.

Листом від 1 жовтня 2019 року № 22/6-Б-1922 (а.с.28) Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, за дорученням керівництва Міністерства, в межах компетенції, розглянув звернення позивача та повідомив останнього, що:

- ґрунтовні роз`яснення з питання права на призначення пенсії за вислугу років надані позивачу листом Департаменту від 15.08.2019 № Б-1785;

- умови і порядок призначення пенсії за вислугу років особам, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначає стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- Законом не передбачено, що пенсію за вислугу років можна призначити особам, при наявності вислуги років, обчисленої на пільгових умовах, а чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається лише при наявності, на час звільнення зі служби, відповідної календарної вислуги років;

- аналогічний правовий висновок постійно відображається в рішеннях Верховного Суду;

- відповідно до сттті 12 Закону, права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону позивач не має, тому йому повертаються надані документи;

- копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, можуть бути подані як в оригіналах так і в копіях, посвідчених нотаріально або цими уповноваженими структурними підрозділами.

Не погоджуючись з відмовами відповідача, викладеними в листах від 21.08.2019 року № 22/6-Б-1785 та від 01.10.2019 року № 22/6-Б-1922, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.17-21, 24-25, 30-32):

- заяв позивача від 21.05.2019 року та від 19.07.2019 року до Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області;

- листів-відповідей Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області від 04.06.2019 року № 33/121 та від 31.07.2019 року № 33/Б-65 на заяви позивача від 21.05.2019 року та від 19.07.2019 року;

- листа Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» МВС України № 33/36-591 від 07.08.2019 року «Про повернення документів», адресованого позивачу на його звернення від 19.07.2019 року;

- трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , дата заповнення 24 липня 1991 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по З0 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Одночасно стаття 17 Закону № 2262-XII визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років при призначенні пенсії.

Згідно з частиною другої статті 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Виходячи з наведеного, в Законі № 2262-XII не встановлено, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 22 календарних років та 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних років 6 місяців та виключний перелік періодів служби, які враховуються до календарної вислуги років.

Суд вважає помилковим та безпідставним посилання позивача на те, що в даному випадку для призначення йому пенсії за вислугу років підлягає застосуванню саме постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 р. № 393, згідно з якою позивачу для призначення пенсії за вислугу років має зараховуватися пільговий стаж - 28 років 09 місяців 09 днів, оскільки згідно з ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відтак, приписи п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 суперечать приписам п. "а" ст. 12 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 7 КАС України має вищу юридичну силу.

Таким чином, враховуючи приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII календарної вислуги років.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 161/4876/17, від 22 січня 2019 року у справі № 295/10742/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 295/6454/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 806/1469/16.

Також, суд не бере до уваги посилання позивача на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 р. у справі № 620/2395/19 та від 09.10.2019 р. у справі № 620/2477/19, з таких підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Також, згідно з ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

З наведених положень КАС України вбачається, що обов`язковими для врахування для суду є лише та виключно:

- висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

- правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, позивачем суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України відповідачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення та доказана правомірність оскаржуваної відмови, відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, отже підстав для визнання її протиправною, та відповідно для задоволення цієї та похідної від неї вимоги про зобов`язання вчинити певні дії - немає, отже немає підстав для задоволення позову повністю.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись ст.ст. 194, 205, 241-246, 250, 255, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Міністерства внутрішніх справ України (місцезнаходження: вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код юридичної особи: 00032684) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.