Рішення № 89009783, 29.04.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 р. Справа № 540/2243/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73005 про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року, виходячи з заробітку, зазначеному в листі прокуратури Херсонської області про заробітну плату керівника місцевої прокуратури від 09.10.2019 року, в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою, з моменту звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про перерахунок пенсії.

Ухвалою від 15.11.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України щодо оплати праці працівникам прокуратури» (далі - Постанова № 657), яка набрала чинності з 06.09.2017 року, він набув права на перерахунок пенсії. Тому, у жовтні 2019 року позивач звернувся до ГУ ПФУ із відповідною заявою, але відповідачем було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що на момент звернення позивача Кабінетом Міністрів України не встановлено умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Позивач вважає таку відмову протиправною та зазначає, що має право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому з задоволенні вимог позивача просив відмовити. В своєму відзиві ГУ ПФУ зазначило, що відсутність визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій призвела до того, що Пенсійний фонд України не має правових підстав та законодавчого способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість перерахунку зазначених пенсій. Крім того, Постанова № 657, на яку посилається позивач, не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

У відповіді на відзив позивач підтримав свої вимоги та вказав на те, що виходячи із практики Європейського суду з прав людини зміст та обсяг соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури.

Ухвалою від 13.03.2020 року суд ухвалив розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог в наступній редакції:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження максимального граничного розміру пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року, виходячи із суми заробітної плати (грошового забезпечення) керівника місцевої прокуратури 35291,44 грн., вказаної у довідці № 18-34вих-20 в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою, без обмеження максимального граничного розміру пенсії, з моменту звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про перерахунок пенсії.

Відповідач надав відзив з урахуванням уточнених позовних вимог, в якому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити. Окрім обставин, викладених у попередньому відзиві, заперечуючи проти уточнених позовних вимог відповідач вказав, що позивач за перерахунком пенсії на підставі довідки № 18-34вих-20 до ГУ ПФУ взагалі не звертався.

Щодо вимог про здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимального граничного розміру пенсії відповідач зазначив, що максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 з листопада 1993 року по липень 2010 року працював в органах прокуратури Херсонської області. З 21.05.2008 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (ладі - Закон України № 1789) виходячи із розміру 90% заробітної плати, чинної на момент виходу на пенсію.

06.09.2017 року набрала чинності Постанова № 657, у зв`язку з чим позивач, вважаючи, що він набув права на перерахунок пенсії, 04.10.2019 року звернувся з відповідною заявою до ГУ ПФУ.

Листом від 15.10.2019 року № 714/Г-99-1 ГУ ПФУ повідомило відповідачу про відсутність підстав для перерахунку його пенсії. Як зазначено у вказаному листі, відповідно до ст. 18 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі - Закон України № 1697) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України. Постанова № 657, на яку у своїй заяві посилається позивач, не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Не погоджуючись з зазначеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України № 1789 в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

У подальшому до ст. 50-1 Закону України № 1789 були неодноразово внесені зміни.

Так, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - Закон України № 213) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Пенсія позивачу була призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України № 1789 в редакції, яка діяла до набрання чинності цими законами.

Однак, зміни внесені до вказаної статті стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють ч.ч. 13, 18 ст. 50-1 Закону України № 1789, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям Закону України № 213 змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).

Відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України № 1789 обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з ч. 18 ст. 50-1 Закону України № 1789 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом України № 213 зміни до ст. 50-1 Закону України № 1789 щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури є ч. 12, ч. 17 ст. 50 Закону України № 1789, які змін у зв`язку із прийняттям Закону України № 213 не зазнали.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 року (справа № 21-348а13) та від 17.12.2013 року (справа № 21-445а13).

Закон України № 213 набув юридичної сили 01.04.2015 року.

Також, 15.07.2015 року частково набув чинності Закон України «Про прокуратуру» (2014 року), згідно з п. 3 Прикінцевих положень якого Закон України «Про прокуратуру» (1991 року) втрачає чинність, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Крім того, як вбачається з відповіді відповідача, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-19 з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року продовжує дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Проте, як вбачається з п. 2 Прикінцевих положень Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-19, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 року.

Отже, суд приходить до висновку про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу на підставі поданої довідки без обмеження її максимального розміру.

Суд звертає увагу, що згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005 року якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Положення ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (2014 року) закріплюють право пенсіонера на здійснення перерахунку пенсії та юридичні підстави для відмови у застосуванні цієї норми відсутні.

Неможливість здійснення перерахунку призначеної позивачу пенсії через відсутність відповідної постанови не можуть бути враховані.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Крім того Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 року, № 5-рп/2002 від 20.03.2002 року).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури зміст та обсяг отриманих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, в тому числі щодо розміру раніше призначеної пенсії.

Таким чином, враховуючи, що позивачу призначено пенсію у розмірі % від суми місячної (чинної) заробітної плати, її розмір у відсотковому відношенні до чинної заробітної плати, не може бути зменшено.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що постановою Верховного Суду від 24.04.2019 року по справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року у справі № 826/8546/18 щодо визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч. 20 ст. 86 Закону України № 1697 та зобов`язання Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Верховним Судом у вищевказані постанові констатовано, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом України №1697 покладено саме на останнього, що у свою чергу, призвело до неможливості пенсійними органами провести перерахунок пенсій працівникам прокуратури та численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження таких дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд приходить до висновку, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Щодо вимог позивача здійснити перерахунок та виплату пенсії з моменту звернення, суд зазначає наступне:

Відповідно до вимог ч. 1, 12 та 18 ст. 50-1 Закону України № 1789 обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якою особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачена йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Як зазначає позивач, підстави для перерахунку його пенсії виникли з 06.09.2017 року. Із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся 04.10.2019 року.

З урахуванням зазначених вище норм, відповідний перерахунок необхідно здійснювати саме з 04.10.2019 року - дати звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73005, код ЄДРПОУ 21295057) - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження максимального граничного розміру пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73005, код ЄДРПОУ 21295057) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) раніше призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року, виходячи із суми заробітної плати (грошового забезпечення) керівника місцевої прокуратури 35291,44 грн., вказаної у довідці № 18-34вих-20 в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою, без обмеження максимального граничного розміру пенсії, з моменту звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про перерахунок пенсії - 04.10.2019 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73005, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.04.2020 року.

Суддя О.В. Малих