Ухвала суду № 89009638, 30.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

30 квітня 2020 року Справа № 160/2362/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича про визнання протиправною бездіяльності,-

ВСТАНОВИВ:

28.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльності керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича, який не вжив заходів усунення причин, які породжують подання заяви (запиту) від 12.08.2019 року;

- визнати протиправною бездіяльності керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича, яка виявилася у неприйнятті після розгляду заяви від 12.08.2019 року рішення, постанови, тобто правового акту на підставі ст.3, 8, 34, 49, 60, 68 Конституції України, ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян»;

- визнати протиправною бездіяльності керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 ОСОБА_2 , яка виявилася у порушенні правовій позиції ст.3, 19, 34, 60, 68 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльності керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича, яка виявилася у порушенні права бути присутнім при розгляді заяви (запиту) від 12.08.2019 року.

03.03.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст.ст.160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Позивач отримав вищевказану ухвалу 17.04.2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням долученим до матеріалів справи.

29.04.2020 року на адресу суду надійшла заява на виконання вимог ухвали від 03.03.2020 року відповідно до якої просить звільнити від сплати судового збору, у зв`язку з тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача, на підтвердження надано довідку №1935 від 04.03.2020 року про отримання ним щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи ОСОБА_3 , за період з березня 2018 року по лютий 2020 року.

Розглянувши вказану заяву про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Надаючи оцінку наданої позивачем довідки, суд зазначає, що не може прийняти її як доказ скрутного матеріального стану позивача, оскільки з наданих документів не вбачається сума отриманого позивачем сукупного доходу за попередній календарний рік та не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги, компенсації, тощо). Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального становища, позивачем не надано.

Тобто, вказана довідка не підтверджує відсутність у позивача іншого доходу для сплати судового збору, а лише встановлює факт отримання ним щомісячної компенсаційної виплати.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що обставини, які зазначив позивач не є підставою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надав доказів наявності інших підстав для звільнення його від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалах від 01.11.2019 року по справі №215/1961/19, від 17.10.2019 року №215/3786/18

Таким чином, станом на 30.04.2020 року позивач вимоги ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху не виконав та не усунув зазначені в ній недоліки, у встановлений судом строк.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись ст. 169, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ради про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв