Рішення № 89009512, 30.04.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року м. Кропивницький Справа №340/2263/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Момонт Г.М., розглянув у порядку письмового провадження у м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0002211305 від 25.07.2019 р., яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 2 379 632,15 грн., у тому числі 1 320 527,88 грн. за податковим зобов`язанням, 743 470,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 315 634,02 грн. пені;

- №0002201305 від 25.07.2019 р., яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 208 035,02 грн., у тому числі 138 690,01 грн. за податковими зобов`язаннями та 69 345,01 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0002231305 від 25.07.2019 р., яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 148 681,25 грн., у тому числі 118 945,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 29 736,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0002221305 від 25.07.2019 р., яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 17 336,25 грн., у тому числі 11 557,50 грн. за податковими зобов`язаннями та 5 778,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виплачував дохід від закупки вторинної сировини не фізичним особам, а фізичним особам-підприємцям, а тому висновки перевірки про те, що макулатура закупалася у фізичних осіб і він є податковим агентом, є безпідставними. Позивач вказує, що працівниками ДФС безпідставно не враховано суму податкового кредиту за придбання «загального легкового – загального вантажопасажирського автомобіля» Fiat Doblo Combi на загальну суму 460 142,40 грн., у тому числі ПДВ – 76 690,40 грн., такий автомобіль придбаний виключно для господарської діяльності та фактично використовувався у господарській діяльності. Також, на думку позивача, відповідачем неправомірно не враховано суму податкового кредиту за придбання водонагрівача проточного InLine 7kW на загальну суму 3 498,00 грн. та витяжку кухонну pyramida kh 60 на загальну суму 3 669,00 грн., які придбані та використовувалися в діяльності ФОП. Стосовно висновків щодо придбання запасних частин та ремонту основних засобів, що є засобами подвійного призначення на загальну суму 770 500,00 грн., позивач зауважує, що в акті не зазначено, які витрати та на які конкретні суми не були визнані. Окрім того, позивач наголошує на тому, що вантажні автомобілі придбані до 2017 року, в якому з 01.01.2017 р. почала діяти норма Податкового кодексу, яка регулює витрати подвійного призначення підприємця. Позивач зазначає, що відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України ним до складу витрат включено витрати на проведення ремонту основних засобів (виробничого обладнання, автонавантажувачів, вантажних автомобілів).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому він заперечив щодо позову у повному обсязі (а.с.146-147, Т.1). Представник відповідача вказує, що оскільки в порушення вимог п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України позивачем облік витрат не вівся, перевіркою обраховано витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. згідно наданих документів, а саме: накладних на придбання товарів, робіт, послуг, актів виконаних робіт, банківських виписок, актів закупки макулатури у населення, калькуляції собівартості гофротари, даних регістрів податкового обліку, актів списання ТМЦ, актів введення в експлуатацію основних засобів, калькуляції виготовленої продукції, відомостей нарахування амортизаційних відрахувань, та встановлено завищення витрат на загальну суму 770 500,00 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 98 720,00 грн. та за 2018 рік на суму 671 780,00 грн. Представник відповідача зазначає, що згідно наданих на перевірку накладних та актів виконаних робіт встановлено придбання запасних частин та ремонт основних засобів (виробничого обладнання, автонавантажувачів, вантажних автомобілів). Відповідно до наданих на перевірку актів списання ТМЦ та актів виконаних робіт перевіркою встановлено, що на ремонт та обслуговування вантажних автомобілів (основні засоби подвійного призначення) витрачено 770 500,00 грн, у тому числі за 2017 рік на суму 98 720,00 грн. та за 2018 рік на суму 671 780,00 грн., чим порушено вимоги пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України. Представник відповідача зауважує, що документальною плановою перевіркою зменшено витрати тільки на ремонт та утримання основних засобів подвійного призначення (вантажних автомобілів) та відповідно встановлено заниження чистого доходу на 770 500,00 грн., в результаті чого проведено остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період та встановлено його заниження на 138 690,01 грн., в тому числі за 2017 рік на 17 769,61 грн., за 2018 рік га 120 920,40 грн. Крім того, представник відповідача стверджує, що ФОП ОСОБА_1 зазначає, що придбання макулатури здійснювалося ним у фізичних осіб-підприємців, проте документів на підтвердження цього до заперечень не надано. Також позивачем до перевірки та до заперечень не надано документи щодо підтвердження використання автомобіля в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Позивачем подано відповідь на відзив у якій зазначено, що відзив подано після спливу строку на його подачу, клопотання про поновлення строку на подання відзиву не заявлено, а тому суд має застосувати правила ч.4 ст.159 КАС України – визнання позову відповідачем. Позивач зауважує, що у своїх запереченнях він зазначив про наявність підтверджуючих документів, а тому у відповідача була реальна можливість перевірити такі документи, або ж повідомити платника податків, куди і кому їх необхідно надати. Також позивач наголошує на тому, що з акта неможливо зрозуміти, звідки взялася сума у розмірі 770 500,00 грн., до відзиву відповідач також не надає документів, на підставі яких зроблено висновок про заниження доходу. Позивач стверджує, що при перевірці були наявні та доступні всі документи, які надавалися до суду, у тому числі ті, які підтверджують використання автомобіля Fiat Doblo у господарських цілях (а.с.166-167, Т.1).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.1-2, Т.1).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні (а.с.174, Т.1).

У судовому засіданні 25.11.2019 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позову, а також оголошено перерву (а.с.181-182, Т.1).

В судовому засіданні 05.12.2019 р. та 14.01.2020 р. оголошено перерву (а.с.238, 242, Т.9).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 р. допущено заміну відповідача Головного управління ДФС у Кіровоградській області на правонаступника – Головне управління ДПС у Кіровоградській області (а.с.22, Т.10).

У судовому засіданні 30.01.2020 р. представниками позивача та відповідача заявлено клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.26-27, Т.10).

Відповідно до ухвали занесеної до протоколу судового засідання від 30.01.2020 р. (а.с.27, Т.10) подальший розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 24.04.2019 р. по 17.05.2019 р. посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі направлень №704, №705, №706 від 23.04.2019 р. (а.с.153-155, Т.1) та відповідно до наказів №528 від 27.03.2019 р., №751 від 06.05.2019 р. (а.с.150, 152, Т.1) проведено планову документальну виїзну перевірку господарської діяльності самозайнятої особи ФОП ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р., дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2017 р., за результатами якої складено акт №42/11-28-13-02/ НОМЕР_1 від 24.05.2019 р., висновками якого є порушення ФОП ОСОБА_1 , на думку відповідача, зокрема:

- пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в частині заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 138 690,01 грн., у тому числі за 2017 рік на 17 769,61 грн., за 2018 рік на 120 920,40 грн.;

- пп.1.1 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині заниження суми податкового зобов`язання з військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 11 557,50 грн., в тому числі за 2017 рік на 1 480,80 грн., за 2018 рік на 11 557,50 грн.;

- пп.«б» п.176.2 ст.176, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, в частині не відображення суми нарахованого/виплаченого доходу населенню при закупівлі макулатури;

- пп.«е» п.185.1 ст.185, ч.«а» пп.186.2.1 п.186.2, пп.«ж» п.186.3 ст.186, п.187.1 ст.187, 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в частині заниження суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 118 945,00 грн., в тому числі за квітень 2018 року – 13 712,00 грн., за травень 2018 року – 6 051,00 грн., за червень 2018 року – 10 270,00 грн., за липень 2018 року – 5 793,00 грн., за вересень 2018 року – 76 690,00 грн., за жовтень 2018 року – 5 816,00 грн., за листопад 2018 року – 612,00 грн.; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, р.21 (переноситься до р.16.1 наступного періоду) за грудень 2018 року у розмірі 5 853,00 грн. (а.с.16-92, Т.1).

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0002211305 від 25.07.2019 р., яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 2 379 632,15 грн., у тому числі 1 320 527,88 грн. за податковим зобов`язанням, 743 470,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 315 634,02 грн. пені (а.с.10, Т.1);

- №0002201305 від 25.07.2019 р., яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 208 035,02 грн., у тому числі 138 690,01 грн. за податковими зобов`язаннями та 69 345,01 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.11, Т.1);

- №0002231305 від 25.07.2019 р., яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 148 681,25 грн., у тому числі 118 945,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 29 736,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.12, Т.1);

- №0002221305 від 25.07.2019 р., яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 17 336,25 грн., у тому числі 11 557,50 грн. за податковими зобов`язаннями та 5 778,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.13, Т.1).

Позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області 25.07.2019 р. №0002211305, №0002201305, №0002231305, №0002221305 в судовому порядку.

Як встановлено судом, податкове повідомлення-рішення №0002201305 від 25.07.2019 р. винесене Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області з огляду на висновки про порушення ФОП ОСОБА_1 пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в частині заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 138 690,01 грн., у тому числі за 2017 рік на 17 769,61 грн., за 2018 рік на 120 920,40 грн., у зв`язку із включенням до складу витрат 770 500,00 грн. на ремонт та обслуговування вантажних автомобілів (основних засобів подвійного призначення), зокрема, за 2017 рік – 98700,00 грн. та за 2018 рік – 671 780,00 грн.

Відповідно до абз.4 ст.164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

З огляду на пп.177.4.5 ст.177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Зважаючи на зміст пп.177.4.6 ст.177 Податкового кодексу України основними засобами подвійного призначення є: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Таким чином, витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, зокрема легкових та вантажних автомобілів відповідно до пп.177.4.5 ст.177 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу витрат підприємця.

Суд враховує, що пункт 177.4 доповнено підпунктами 177.4.5 та 177.4.6 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 р. №1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 р.

Отже, з 01.01.2017 р. легкові та вантажні автомобілі є основними засобами подвійного призначення, а тому витрати на їх придбання та утримання не включаються до складу витрат підприємця. При цьому факт придбання автомобіля (автомобілів) до 01.01.2017 р. не породжує у фізичної особи-підприємця право віднесення витрат на утримання таких автомобілів до складу витрат після 01.01.2017 року.

Позивачем не надано до суду доказів, які б спростовували висновки податкового органу щодо віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат за 2017 рік – 98700,00 грн. та за 2018 рік – 671 780,00 грн. витрат на ремонт та обслуговування вантажних автомобілів.

Натомість, посилання позивача на те, що в акті не зазначено, які витрати та на які конкретні суми не були визнані суд вважає необґрунтованим, оскільки в акті №42/11-28-13-02/ НОМЕР_1 від 24.05.2019 р. вказано, що платником податків в порушення вимог пп.177.4.5 ст.177.4 Податкового кодексу віднесено 770 500,00 грн., у тому числі за 2017 рік – 98 720,00 грн. та за 2018 рік – 671 780,00 грн. суми на ремонт та обслуговування вантажних автомобілів, що розраховано відповідно до наданих на перевірку актів списання товарно-матеріальних цінностей та актів виконаних робіт (а.с.37, Т.1). При цьому суд бере до уваги, що в порушення вимог п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 Книга обліку доходів та витрат не велася, про що відображено в акті перевірки (а.с.31, Т.1).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивачем в порушення вимог пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України включено до складу витрат за 2017 та 2018 роки витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, внаслідок чого допущено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 138 690,01 грн., у тому числі за 2017 рік на 17 769,61 грн., за 2018 рік на 120 920,40 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0002201305 від 25.07.2019 р. є правомірним та не підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення №0002211305 від 25.07.2019 р. винесене Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області з огляду на висновки про порушення ФОП ОСОБА_1 пп.1.1 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині заниження суми податкового зобов`язання з військового збору від здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до п.161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Отже, об`єктом оподаткування військовим збором для фізичної особи-підприємця є чистий оподатковуваний дохід.

Висновок про заниження ФОП ОСОБА_1 військового збору зумовлений висновком про заниження ним чистого оподатковуваного доходу, внаслідок включення до складу витрат сум на утримання основних засобів подвійного призначення.

Оскільки під час розгляду справи знайшов підтвердження факт порушення позивачем вимог пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено чистий оподатковуваний дохід на 770 500,00 грн., у тому числі за 2017 рік – 98 720,00 грн. та за 2018 рік – 671 780,00 грн., суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно визначено ФОП ОСОБА_1 грошове зобов`язання з військового збору у розмірі 11 557,50 грн. та штрафні (фінансові санкції) (штрафи) в сумі 5 778,75 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0002211305 від 25.07.2019 р. є правомірним та скасуванню не підлягає.

Податкове повідомлення-рішення №0002231305 від 25.07.2019 р. винесене Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області у зв`язку з:

- не нарахуванням ФОП ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 21 296,00 грн. за надані міжнародні транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 106 479,00 грн.;

- включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 11 322,75 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Меркс Інтеріо» за червень 2017 року при відсутності зареєстрованої постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- завищення податкового кредиту з ПДВ у зв`язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей та використанням в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків на суму ПДВ 86 326,25 грн. (а.с.156, Т.1).

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у 2018 році застосовано пільгу з податку на додану вартість на суму 21 296,00 грн. щодо оподаткування за нульовою ставкою операцій з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним і річковим та авіаційним транспортом. Так, ФОП ОСОБА_1 відповідно до поданих податкових декларацій з ПДВ за червень – липень 2018 року задекларовано показники у рядку 3 (колонка А) «Інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою» у загальній сумі 106 479,00 грн. ФОП ОСОБА_1 укладено договори заявки на здійснення вантажних перевезень з суб`єктами господарювання – резидентами України ТОВ «Тім-Метиз» за маршрутом: Україна, м. Кривий Ріг – Poland, Rzeszow; Україна, м. Кривий Ріг – Poland, Poniatowa; Україна, м. Кривий Ріг – Poland, Zawada, та з ФОП ОСОБА_2 за маршрутом: АДРЕСА_1 . Поряд з цим, ФОП ОСОБА_1 укладено з «Vovtrans» Sp.z.o.o., Giuska, 58, 20-380 Lublin, зовнішньоекономічні контракти №26-03/1 від 26.03.2018 р., №24-01/1 від 24.05.2018 р. на здійснення міжнародних перевезень. Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі надано послуги за договорами, заборгованість відсутня. За даними Єдиного реєстру податкових накладних ФОП ОСОБА_1 виписано та зареєстровано податкові накладні за період червень – липень та жовтень 2018 року з визначеною номенклатурою товарів/послуг – «Транспортно-експедиційні послуги за вищевказаними маршрутами. Відповідно до даних міжнародних автомобільних накладних (CMR) ФОП ОСОБА_1 у розділі 1 «Відправник (найменування, адреса, країна» та розділі 16 «Перевізник (найменування, адреса, країна) не значиться, ліцензія на здійснення міжнародних вантажних перевезень платником не отримувалася. Перевіркою встановлено, що безпосередньо платником податків послуги з міжнародних перевезень відповідно до наданих документів первинного обліку не здійснювалися, характер та суть наданих послуг підпадає під визначення транспортно-експедиційних послуг (а.с.57, 59-60, Т.1).

Згідно з п.п.«б», «е» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

При цьому відповідно до п.п.«ж» п.186.3 ст.186 Податкового кодексу України місцем надання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.

Згідно з п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків; 0 відсотків; 7 відсотків.

Статтею 194 Податкового кодексу України визначено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Податок становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Зважаючи на абз.«а» п.п.195.1.3 ст.195.1 ст.195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг: міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Таким чином, для цілей оподаткування податком на додану вартість розмежовуються транспортно-експедиторські послуги та послуги з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до абз.3 ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. №1955-IV (далі за текстом – Закон №1955) транспортно-експедиторська послуга – робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Частиною 2 статті 8 Закону №1955 визначено, що транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

З огляду на ч.1 ст.9 Закону №1955 за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 6 статті 9 Закону №1955 встановлено, що у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

При цьому відповідно до ч.2 ст.4 Закону №1955 експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно з ч.ч.11, 12 ст.9 Закону №1955 перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Перевіркою встановлено та не спростовано позивачем, що у міжнародних автомобільних накладних (CMR) не зазначено ФОП ОСОБА_1 як відправника та/або перевізника за відповідними господарськими операціями, а тому послуги, надані ФОП ОСОБА_1 ТОВ «Тім-Метиз» та ФОП ОСОБА_2 за своєю правовою природою є транспортно-експедиторськими послугами і не можуть розцінюватися як послуги з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом та, як наслідок підлягають оподаткуванню за ставкою 20%.

Отже, ФОП ОСОБА_1 безпідставно не нараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 21 296,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0002231305 від 25.07.2019 р. в цій частині є правомірним та скасуванню не підлягає.

Також перевіркою встановлено, що відповідно до наданих на перевірку первинних документів податкового обліку, бази даних Єдиного реєстру податкових накладних, Системи співставлення розбіжностей у складі податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів ІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 11 322,75 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Меркс Інтеріо» за червень 2017 року при відсутності зареєстрованої постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.63, Т.1).

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Позивачем не надано суду доказів, що ним віднесено до складу податкового кредиту за червень 2017 року 11 322,75 грн. на підставі податкової накладної, виданої ТОВ «Меркс Інтеріо» та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0002231305 від 25.07.2019 р. в цій частині є правомірним та скасуванню не підлягає.

Окрім того, перевіркою встановлено факт завищення ФОП ОСОБА_3 податкового кредиту з ПДВ у зв`язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей та використанням в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків:

- 2 387,20 грн., у зв`язку з придбанням у грудні 2017 року у ТОВ «Епіцентр К» наборів кондитерських виробів на загальну суму 14 323,20 грн.;

- 6 050,00 грн., у зв`язку з придбанням у травні 2018 року у ТОВ «Готіс» санаторно-курортної путівки на загальну суму 36 300,00 грн.;

- 583,00 грн., у зв`язку з придбанням у липні 2018 року у ТОВ «Епіцентр К» водонагрівача проточного 7kW на загальну суму 3 498,00 грн.;

- 76 690,40 грн., у зв`язку з придбанням у вересні 2018 року у ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» легкового автомобіля Fiat Doblo Combi на загальну суму 460 142,40 грн.;

- 611,50 грн., у зв`язку з придбанням у листопаді 2018 року у ТОВ «Епіцентр К» витяжки кухонної PYRAMIDA KH 60 (1000 WH) на загальну суму 3 669,00 грн.;

- 5 852,68 грн., у зв`язку з придбанням у грудні 2018 року у ТОВ «Афіна-Груп» наборів АВК на загальну суму 35 116,08 грн.

У розумінні п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З аналізу зазначених норм судом встановлено, що необхідною умовою для віднесення платником податку до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що видам діяльності ФОП ОСОБА_4 є: виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; вантажний автомобільний транспорт; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення; оптова торгівля відходами та брухтом; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками (а.с.20, Т.). Також перевіркою встановлено, що у періоді з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року ФОП ОСОБА_1 фактично здійснював виробництво гофротари як власними виробничими засобами, так і на умовах давальницької сировини та закупівлю/реалізацію вторинної сировини (макулатури) (а.с.20, Т.1). При цьому для здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 використовував орендовані у ТОВ «Компанія «Савіл» приміщення за адресою: с. Соколівське, Кіровоградського району, Кіровоградської області, вул. Автолюбителі, 9 та виробниче обладнання згідно з договором оренди №04/10/16 від 01.10.2016 р. (а.с.22, Т.1).

Матеріали справи містять копії договорів оренди №01/08/14 від 01.08.2014 р. (а.с.126-129, Т.1) та №01.08/18 від 01.08.2018 р. (а.с.130-133, Т.1) за якими у ТОВ «Компанія «Савіл» ФОП ОСОБА_1 орендує приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, ФОП ОСОБА_1 придбано у ТОВ «Епіцентр К» у липні 2018 року водонагрівач проточний 7kW на загальну суму 3 498,00 грн., у тому числі ПДВ – 583,00 грн. та у листопаді 2018 року витяжку кухонну PYRAMIDA KH 60 (1000 WH) на загальну суму 3 669,00 грн., у тому числі ПДВ – 611,50 грн. (а.с.63, Т.1).

Відповідно до акта про встановлення водонагрівача від 27.07.2018 р. водонагрівач проточний InLine 7kW встановлений слюсарем ОСОБА_6 в складі приміщення ФОП ОСОБА_1 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 а.с.134, АДРЕСА_3 ).

Згідно з актом про встановлення витяжки кухонної від 08.11.2018 р. витяжка кухонна PYRAMIDA KH60 (1000) WH встановлена слюсарем ОСОБА_6 в офісі приміщення ФОП ОСОБА_1 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (а.с.135, Т.1).

При цьому суд бере до уваги, що у перевіряємий період у позивача працювало 34 найманих працівники, у тому числі з 04.10.2018 року 2 кухарі (а.с.42-43, Т.1).

Зважаючи на викладене та враховуючи, що придбані позивачем водонагрівач проточний InLine 7kW та витяжка кухонна PYRAMIDA KH60 (1000) WH встановлені у приміщенні, яке використовується ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності, з огляду на наявність у підприємця найманих працівників, у тому числі й кухарів, суд дійшов висновку, що такі товарно-матеріальні-цінності використовуються у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 , а тому у відповідача відсутні підстави для збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 194,50 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у сумі 298,63 грн.

Також у вересні 2018 року ФОП ОСОБА_1 за договором фінансового лізингу №125-ЗП-МСБ-Ф-074 від 19.09.2018 р. (а.с.184-191, Т.1) придбано у ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» автомобіль Fiat Nuovo Doblo Combi на загальну суму 460 142,40 грн., у тому числі ПДВ – 76 690,40 грн. (а.с.64, 109, Т.1).

Відповідно до наказів про направлення про відрядження №15 від 02.10.2018 р. (а.с.113, Т.1), №16 від 16.10.2018 р. (а.с.114, Т.1), №17 від 06.11.2018 р. (а.с.115, Т.1).№18 від 20.11.2018 р. (а.с.116, Т.1), №19 від 27.11.2018 р. (а.с.117, Т.1), №20 від 04.12.2018 р. (а.с.118, Т.1), №21 від 11.12.2018 р. (а.с.119, Т.1), №22 від 26.12.2018 р. (а.с.120, Т.1) та подорожніх листів від 01.10.2018 р. (а.с.110, Т.1), від 01.11.2018 р. (а.с.112, Т.1), від 01.12.2018 р. (а.с.111, Т.1), автомобіль Fiat, державнй номер НОМЕР_2 використовувався менеджером із збуту ОСОБА_7 .

Отже, придбаний позивачем автомобіль Fiat Nuovo Doblo Combi, державнй номер НОМЕР_2 використовувався в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 , а тому у відповідача відсутні підстави для збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 76 690,40 грн. та Податкового кодексу України у сумі 19 172,60 грн.

Натомість, позивачем не надано доказів та не обгрунтовано використання у своїй господарській діяльності таких товарно-матеріальних цінностей, як: набори кондитерських виробів на суму 14 323,20 грн., у тому числі ПДВ – 2 387,20 грн., придбаних у грудні 2017 року у ТОВ «Епіцентр К»; санаторно-курортна путівка на суму 36 300,00 грн., у тому числі ПДВ – 6 050,00 грн., придбану у травні 2018 року у ТОВ «Готіс»; наборів АВК на суму 35 116,08 грн., у тому числі ПДВ – 5 852,68 грн., придбаних у грудні 2018 року у ТОВ «Афіна-Груп», а тому в даному разі податковим органом правомірно збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість та застосувано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0002231305 від 25.07.2019 р., яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 148 681,25 грн., у тому числі 118 945,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 29 736,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 97 356,13 грн., у тому числі 77 884,90 грн. за податковим зобов`язанням та 19 471,23 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Податкове повідомлення-рішення №0002211305 від 25.07.2019 р. винесене Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області з огляду на висновки про порушення ФОП ОСОБА_1 пп.«б» п.176.2 ст.176, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, в частині не відображення суми нарахованого/виплаченого доходу населенню при закупівлі макулатури.

В акті №42/11-28-13-02/ НОМЕР_1 від 24.05.2019 р. зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не нараховувався та не перераховувався до бюджету військовий збір з сум доходу виплаченого платникам податків – фізичним особам за здану ними вторинну сировину (макулатуру) за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. в загальному розмірі 88 035 191,56 грн., у тому числі за 2017 рік – 41 864 334,50 грн. та за 2018 рік – 46 170 857,06 грн. (а.с.88-89, Т.1).

З огляду на зміст п.161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є: фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

В розумінні пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

На підставі п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно з п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Відповідно до пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Пунктом 177.8 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до купівельних актів ФОП ОСОБА_3 у період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. придбавав вторинну сировину (макулатуру) у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 (а.с.192-250, Т.1, а.с.1-250, Т.2, а.с.1-250, Т.3, а.с.1-250, Т.4, а.с.1-251, Т.5, а.с.1-250, Т.6, а.с.1-250, Т.7, а.с.1-250, Т.8, а.с.1-237, Т.9).

З огляду на витяги з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_34 зареєстровані як фізичні особи-підприємці (а.с.35-88, Т.10).

Висновком за результатами проведення економічного дослідження від 02.09.2019 р. №1/19 не підтверджено заниження податкового зобов`язання з військового збору при виплаті доходів за здану (продану) вторинну сировину на загальну суму 1 320 527,88 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 627 965,02 грн., за 2018 рік – 692 562,86 грн. за актом документальної планової виїзної перевірки Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 24.05.2019 р. №42/11-28-13-02/ НОМЕР_1 фізичною особою – платником податків ОСОБА_1 з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.01.2017 по 31.12.2018 (а.с.97-108, Т.1).

При цьому у висновку зазначено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 року закупив макулатури у фізичних осіб на суму 1 152 056,80 грн., у тому числі за 2017 рік – 192 480,00 грн., за 2018 рік 959 576,80 грн.; у фізичних осіб підприємців на суму 86 955 128,36 грн. (а.с.103-106, Т.1).

Таким чином, у вказаних господарських операціях ФОП ОСОБА_1 виступав податковим агентом лише відносно фізичних осіб, оскільки фізичні особи-підприємці є самостійними платниками військового збору, а тому матеріалами справи підтверджено заниження позивачем податкового зобов`язання з військового збору при виплаті (нарахуванні) доходів за вторинну сировину (макулатуру) фізичними особами за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. в сумі 17 280,85 грн., у тому числі за 2017 рік – 2 887,20 грн. (192 480,00 грн. х 1,5%); за 2018 рік – 14 393,65 грн. (959 576,80 грн. х 1,5%).

Відповідно до п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 повторно протягом 1095 днів допущено порушення щодо ненарахування, неутримання та несплати військового збору (а.с.24, Т.1), з огляду на висновок про заниження позивачем податкового зобов`язання з військового збору в сумі 17 280,85 грн., належним є застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 8 640,43 грн.

Окрім того, суд враховує, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0002211305 від 25.07.2019 р. позивачу нараховано пеню в розмірі 315 634,02 грн.

Згідно з п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи підтверджено факт заниження грошового зобов`язання з військового збору в сумі 17 280,85 грн., то розмір нарахованої пені на зазначену суму становить 3 321,76 грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0002211305 від 25.07.2019 р., яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 2 379 632,15 грн., у тому числі 1 320 527,88 грн. за податковим зобов`язанням, 743 470,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 315 634,02 грн. пені, підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 2 350 389,11 грн., у тому числі 1 303 247,03 грн. за податковим зобов`язанням, 734 829,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 312 312,26 грн. пені.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 2 753 684,67 грн., з яких задоволено 2 447 745,24 грн., що становить 88,89%.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 9 605,00 грн. (а.с.3, Т.1).

Таким чином, підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 8 537,88 грн. (9 605,00 грн. х 88,89%) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002231305 від 25 липня 2019 року, винесене Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 148 681,25 грн., у тому числі 118 945,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 29 736,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 97 356,13 грн., у тому числі 77 884,90 грн. за податковим зобов`язанням та 19 471,23 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002211305 від 25 липня 2019 року, винесене Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 2 379 632,15 грн., у тому числі 1 320 527,88 грн. за податковим зобов`язанням, 743 470,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 315 634,02 грн. пені, в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 2 350 389,11 грн., у тому числі 1 303 247,03 грн. за податковим зобов`язанням, 734 829,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 312 312,26 грн. пені.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 8 537,88 грн. (вісім тисяч п`ятсот тридцять сім грн. 88 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Дата складання повного рішення суду – 30 квітня 2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт