Рішення № 89009494, 07.04.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року справа № 340/3300/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Олто", вул. Березовського,1, с. Цвітне, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27320

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Фірма "Олто" звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 05.08.2019 року №00000291411, №00000301411, №00000311411 та №00000331411.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т.20,а.с.93).

У судове засідання не з`явився представник відповідача, який був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до положень ч. 3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України)

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ Фірма "Олто" зареєстроване в якості юридичної особи 05.05.1997 року.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №966 від 05.06.2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ фірма "Олто", за результатами якої складено акт перевірки №20/11-28-14-11/24744314 від 16.07.2019 року /т.1,а.с.17-66/

В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано наступні порушення:

- п. 44.1, 44.2 ст.44, п.49.1, п.49.2 ст.49, пп.4 п.291.4 ст.291, п.137.4 ст.137 абз. «в» п.137.5 ст.137, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2019 року на суму 3 353 573,00 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.192.1 ст.192 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2017 р. на суму 452 987,00 грн.

- пп.4 п.291.4 ст.291 ПК України, в частині недотримання 75 % критерію частки с/г виробництва за 2018 рік, в результаті чого завищено єдиний податок платника податків 4 групи за І квартал 2019 року на суму 45 196,02 грн.;

- п.49.1 п.49.2 ст.49, пп.294.4.4 п.291.4 ст.291, п.137.4 ст.137, абз. «в» п.137.5 ст.137 ПК України, в результаті чого не подано податкову декларацію з прибутку за І квартал 2019 року.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення – рішення:

-№00000291411 від 05.08.2019 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 3 353 753,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 838 393,25 грн.;

- №00000301411 від 05.08.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 452 987,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 113 246,75 грн.;

- №00000311411 від 05.08.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 2 138 371,00 грн.

- №00000331411 від 05.08.2019 року, яким застосовано суму штрафу за неподання податкових декларацій з податку на прибуток в розмірі 170 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Щодо податкових повідомлень – рішень №00000291411 та №00000331411 від 05 серпня 2019 року, судом встановлено наступні обставини.

Так, зі змісту акту перевірки встановлено, що при перевірці правильності розрахунки частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік встановлено завищення товариством частки с/г товаровиробництва на 15,99 % , зокрема:

- на порушення пп.298.8.3 п.298.8 ст.298 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153, платником завищено розмір частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік на 10,4 % за рахунок:

- завищення суми доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, продуктів її переробки на 10445092 грн.;

- заниження доходу, отриманого від реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування на 3481363грн.;

- заниження загальної суми доходу сільськогосподарського товаровиробника на 6473242грн.;

- заниження скоригованого доходу сільськогосподарського товаровиробника на 6473242грн.

Зміст порушення, яке, на думку посадових осіб, вплинуло на завищення частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік на 10,4 % відображено на стор. 8-14 Акту перевірки. Також на стор. 11 Акту перевірки відображено, яким чином в ході перевірки визначено залишок шроту в кількості 2,44 т або 2440 кг (т.1,а.с.21-23).

Представник відповідача, у письмових поясненнях зазначив, що в ході перевірки на підставі наданих первинних документів досліджено рух продукції з моменту її оприбуткування, передачі в переробку, оприбуткування з переробки до моменту її реалізації. Таке дослідження було проведено з відокремленням власної та покупної продукції.

Судом встановлено, що до таких висновків податковий орган прийшов через те, що підприємством реалізовано олію та шрот соняшника, які виготовлені не з вирощеної, а придбаної сировини, а тому не можуть бути відображені у складі доходу сільськогосподарського виробника.

Зокрема, в акті перевірки зафіксовано, що станом на 01.07.2018 року згідно даних журналу-ордеру і відомості по рах.273 «Продукція промислової переробки» залишок шроту складає 552168кг. За результатами перевірки встановлено, що залишок повинен скласти 2,44т або 2440кг.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, ТОВ фірма "Олто" є платником єдиного податку 4 групи.

Платниками єдиного податку 4 групи можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% (пп.291.4.4 ст.291 ПК України). Під часткою сільгоспвиробництва слід розуміти питому вагу доходу сільгосппідприємства, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу (пп.14.1.262 ст.14 ПК України).

Якщо сільгосппідприємство новостворене і не пропрацювало календарний рік, то частку сільгосптоваровиробництва визначають від дня держреєстрації до 31 грудня того ж року (див. Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс (ЗІР), категорія 108.02.01). У цьому випадку вона також має становити 75% або більше.

Втім, у законодавстві передбачено випадок, коли частка сільгоспвиробництва може бути меншою за 75%. Це дозволено, якщо підприємство мало справу з обставинами непереборної сили (пп.298.8.4 ст.298 ПК України), тобто якщо в попередньому звітному році на підприємстві стався форс-мажор – заморозки, засуха, повінь, пожежа тощо. В цьому випадку сільгоспвиробнику потрібно разом із податковою звітністю подати рішення обласної ради про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин(3).

Умови, яким мають відповідати приватні підприємці, щоб бути платником єдиного податку 4 групи. Такі особи повинні провадити діяльність відповідно до Закону про фермерські господарства(4) та пп.4 п.291.4 ст.291 ПК України, а саме:

- тільки вирощувати, відгодовувати сільськогосподарську продукцію, збирати, виловлювати, переробляти таку власно вирощену або відгодовану продукцію та продавати її;

- здійснювати госпдіяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;

- не використовувати працю найманих осіб;

- членами фермерського господарства такої фізособи можуть бути лише члени її сім`ї у визначенні ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України.

Також площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства має становити не менше 2 га, але не більше 20 га.

Як бачимо, серед цих вимог немає згадки про 75% доходу від сільгоспвиробництва

Відповідно до п.п. 291.2, 291.3 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підпунктом а) п.291.4 ст. 291 ПК України визначено, що до четвертої групи суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності належать сільськогосподарські товаровиробники, зокрема, юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до п.п.14.1.235 ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання (пп. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Частка сільськогосподарського товаровиробництва для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку (пп.14.1.262. п.14.1. ст. 14 ПК України).

Дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції), включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях (пп. 298.8.3. п. 298.8 ст. 298 ПК України).

Пунктом 299.10 та пунктом 299.11 статті 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4та пункту 291.5-1статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою11розділуII цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Згідно з підпунктом 291.5-1.3 пункту291.5-1статті 291 ПК України, не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи). Проте, відповідачем відповідне рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку не приймалося.

Аналогічні правові висновки висвітлено у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі № 805/1396/17-а та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.04.2019 року у справі № 822/2037/18.

Відповідно до частини 5статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Згідно з пунктом 133.6 статті 136 ПК України, суб`єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою 1 розділу XIV цього Кодексу не є платниками податку на прибуток.

Порядок визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва встановлено наказом Мінагрополітики від 26.12.2011 року № 772 із змінами і доповненнями. Даним наказом затверджено форму Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній звітний (податковий) рік (надалі - Розрахунок) в складі скоригованого доходу.

При складанні Розрахунку сільськогосподарські товаровиробники керуються даними бухгалтерського обліку.

Відображення операцій в бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291зі змінами та доповненнями, або якщо підприємство веде облік за спрощеною формою - відповідно до спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій суб`єктів малого підприємництва, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 № 186.

Для визначення суми доходу, отриманого від реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування підсумовують кредитові обороти за субрахунком 701 "Дохід від реалізації готової продукції" та кредитові обороти за субрахунком 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів" в частині доходу від реалізації необортних активів, утриманих для продажу за аналітичними рахунками реалізації довгострокових біологічних активів рослинництва (без ПДВ).

Для визначення загальної суми доходу сільськогосподарського товаровиробника підсумовують кредитові обороти за субрахунками 791 "Результат операційної діяльності", 792 "Результат фінансових операцій", 793 "Результат іншої звичайної діяльності", 794 "Результат надзвичайних подій".

Відтак, застосована контролюючим органом методологія розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва не відповідає наведеному порядку розрахунку, оскільки вартість придбаних послуг(товару) не є частиною доходу у складі реалізації продукції. Тому, якщо вважати вирощену позивачем продукцію такою, що не відповідає визначенню, згідно ст.14.1.234. та ст.14.1.23 ПК України сільськогосподарської продукції, така продукція не може приймати участь у складі доходу частки сільськогосподарського товаровиробництва, як власне вирощена.

Відповідно до абзацу другого пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу, у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що обов`язковою умовою для застосування штрафних санкцій є наявність двох підстав одночасно - невідповідність платника єдиного податку четвертої групи вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 ПК України, а не однієї альтернативної умови.

Згідно з пунктом 291.5-1 статті 291 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи:

291.5-1.1. суб`єкти господарювання, у яких понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);

291.5-1.2. суб`єкти господарювання, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, а також крім електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25 відсотків доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб`єкта господарювання);

291.5-1.3. суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Однак, актом перевірки від 16.07.2019 року невідповідність позивача вимогам 291.5-1 статті 291 ПК України встановлена не була.

Таким чином, суд доходить висновку, що висновки акта перевірки щодо заниження податку на прибуток у результаті заниження суми фінансового результату до оподаткування є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення – рішення від 05.08.2019 року за №00000291411, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток» та від 05.08.2019 року №00000331411, яким застосовано штраф за неподання податкових декларацій з податку на прибуток є неправомірними, а тому підлягають скасуванню.

Щодо податкових повідомлень рішень від 05.08.2019 року №00000301411 та №00000311411, судом встановлено наступні обставини.

Зміст акту перевірки свідчить, що посадовими особами ГУ ДФС зроблено висновки про порушення ТОВ фірма "Олто" допущено порушення вимог п.44. 1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до заниження суми податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 2 563 659 грн., в тому числі за жовтень 2017 року на суму 548 191грн., серпень 2018 року на суму ПДВ – 699108,00 грн., вересень 2018 року на суму ПДВ – 568859,00 грн., грудень 2018 року на суму ПДВ -25000 грн., січень 2019 року на суму ПДВ – 694 316,00 грн., лютий 2019 року на суму 28185 грн.

Виявлені порушення відповідач пов`язує з безтоварним характером господарських операцій між позивачем і ТОВ "Рітейл Трейд", ТОВ "Оріант ЛТД", ТОВ "Укрграндпостач" та ФГ "Верес".

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 лютого 2013 року №336/22868, фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п. "а". п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п.п. "а". п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до приписів п.201.10 ст.201 ПК України - при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з п.п. "в" п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З огляду на наведені вище положення ПК України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права зарахувати суму від`ємного значення, розрахованої згідно з пунктом 200.1 ст. 200 ПК України, до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, платник податку на додану вартість повинен мати податкову накладну, складену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, видану на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договору позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Щодо взаємовідносин з ФГ «Верес», судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець за договором) та ФГ "Верес" (постачальник за договором) укладено договір поставки №07-09/18 від 07.09.2018 року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар (ячмінь 3 класу не ГМО українського походження врожаю 2018 року) (т.1, а.с.67-70).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар (ячмінь 3 класу, українського походження, врожаю 2018 року) згідно: видаткових накладних (т.1,а.с.73,76,79,82,85,88,91,94,97,100,103,106,109,112,115,118,121,124,127,130,133,136,139,142,145,148,151,154,157,160,163,166,173,176,179,182,185,188) та товарно – транспортних накладних (т.1,а.с. 191-250,т.2,а.с.1-25).

Згідно з видатковими накладними до договору, ТОВ фірма "Олто" придбано у ФГ "Верес" на загальну суму 7 607 802 грн., в т.ч. ПДВ 1 267 967 грн.

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень (т.2, а.с.27-50).

ФГ "Верес" за фактом передачі товару у власність ТОВ фірма "Олто" було складено податкові накладні. Вказані податкові накладні зареєстровано та досліджено посадовими особами під час перевірки, що відображено у акті перевірки (т.1.а.с.74,77,80,83,86,89,92,95,98,101,104,107,110,113,116,119,122,125,128,131,134,137,140,143,146,149,152,155,158,161,164,167,169,171,174,177,180,183,186,189).

Будь яких зауважень до вказаних податкових накладних перевіряючими не зазначено.

Судом встановлено, що придбаний у ФГ "Верес" ячмінь реалізовано за зовнішньоекономічним договором до Кіпру (т.2,а.с.51-83).

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Укрграндпостач», судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Укрграндпостач" (постачальник за договором) укладено договір поставки №03/12-18 від 27.12.2018 року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар (соняшник) (т.2, а.с.84-86).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар (соняшник врожаю 2018 року) згідно: видаткових накладних (т.2,а.с.86,88,) актів прийому товару(т.2,а.с. 87,89).

Згідно з видатковими накладними до договору, ТОВ фірма "Олто" придбано у ТОВ "Укрграндпостач" насіння соняшнику, врожаю 2018 року на загальну суму 4 165 894.68 грн.. в т.ч. ПДВ 694 315.78 грн

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень (т.2, а.с.92-93).

ТОВ "Укрграндпостач" за фактом передачі товару у власність ТОВ фірма "Олто" було складено податкову накладну №8 від 31.01.2019 року на загальну суму 4 165 894,68 грн., в тому числі ПДВ – 694 315,78 грн. Вказана податкова накладна зареєстрована та досліджена посадовими особами під час перевірки, що відображено у акті перевірки (т.2,а.с.90-91).

Будь яких зауважень до вказаної податкової накладної перевіряючими не зазначено.

Судом встановлено, що придбаний у ТОВ "Укрграндпостач", використано у межах господарської діяльності позивача.

Зокрема, за договором №21/16 від 30.09.2016 р., ТОВ фірма "Олто" передано на переробку ТОВ "Оілпродакшн" насіння соняшнику, з метою отримання олії соняшнику (т.2,а.с.94-106). В подальшому, олія соняшнику реалізована ТОВ фірма "Олто".

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Оріант ЛТД», судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Оріант ЛТД" (постачальник за договором) укладено договір поставки №ДГ17/1218-1 від 17.12.2018 року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар (макуху, шрот соняшника) (т.2, а.с.108-109).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар (макуху, шрот соняшника) згідно: видаткових накладних (т.2,а.с.111,116), рахунків – фактур (т.2,а.с.110,118), та товарно – транспортних накладних (т.2,а.с. 112,117).

Згідно з видатковими накладними до договору, ТОВ фірма "Олто" придбано у ТОВ "Оріант ЛТД" товар на загальну суму на загальну суму 319 109.50 грн.. в т.ч. ПДВ 53 184.92 грн.,

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень (т.2, а.с.115,121).

ТОВ "Оріант ЛТД" за фактом передачі товару у власність ТОВ фірма "Олто" було складено податкові накладні. Вказані податкові накладні зареєстровано та досліджено посадовими особами під час перевірки, що відображено у акті перевірки (т.2.а.с.113,119

Будь яких зауважень до вказаних податкових накладних перевіряючими не зазначено.

Судом встановлено, що придбану у ТОВ "Оріант ЛТД" макуху та шрот використано для відгодівлі тварин, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями звітів про виробництво продукції тваринництва (т.2,а.с.122-127), копіями відомостей витрат кормів (т.2,а.с.130-143) та копіями звітів про рух худоби та птиці (т.2, а.с.144-161).

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Рітейл Трейд», судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Рітейл Трейд" (постачальник за договором) укладено договір поставки №05/10-17 від 01.10.2017 року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар (насіння соняшнику) (т.2, а.с.162-164).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар (насіння соняшнику) згідно: актів прийому – передачі товарів (т.2,а.с. 165-167), видаткових накладних (т.2,а.с.168,170,172), рахунків – фактур (т.2,а.с.169,171,173).

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень (т.2, а.с.176-180).

ТОВ "Рітейл Трейд" за фактом передачі товару у власність ТОВ фірма "Олто" було складено податкові накладні. Вказані податкові накладні зареєстровано та досліджено посадовими особами під час перевірки, що відображено у акті перевірки (т.2.а.с.174).

Будь яких зауважень до вказаних податкових накладних перевіряючими не зазначено.

27.10.2017 року між позивачем (поклажодавець) та ТОВ "Рітейл Трейд" (зберігач) укладено договір відповідального зберігання №С-27/10-001. Відповідно до умов договору, позивачем передано на відповідальне зберігання майно – «насіння соняшнику» (т.2,а.с.185-187).

Фактичне виконання умов укладеного договору підтверджується копіями первинних документів, долучених до матеріалів справи (т.2,а.с.188-250)

Судом встановлено, що позивачем здійснювалось зберігання насіння соняшнику на складах ТОВ "Рітейл Трейд", яке в подальшому транспортувалось підприємством позивача, з метою переробки чи реалізації, що підтверджується долученими до справи копіями первинних документів 9т.3,а.с.1-250, т.4,а.с.1-250, т.5,а.с.1-250, т.6, а.с.1-173).

Крім того, при прийнятті рішення суд враховує, що на підтвердження подальшого використання товарів позивачем надано: контракт поставки №08/01/2018 від 08.01.2018р., укладеного з «Balmeronia Enterprises Ltd» (Кіпр) (т.12,а.с.233-250, т.13, а.с.2-4), контракт поставки №К-17/01-18 від 17.01.2018 року, укладеного з «Balmeronia Enterprises Ltd» (Кіпр) (т.13,а.с.5-24), контракт поставки №К-17/01-18 від 17.01.2018 року, укладеного з «Balmeronia Enterprises Ltd» (Кіпр) (т.13,а.с.25-36), контракт поставки №22/12/2017-2 від 22.12.2017р. (т.16,а.с.190-198); договір поставки від 20.11.2018 року, укладеного з ПАТ "Засільське ХПП" (т.13,а.с.41-45), договір поставки від 20.11.2018 року, укладений з СГТОВ "Іскра" (т.13,а.с.55-59), договір купівлі-продажу від 22.02.2018 року, укладеного з ТОВ "Черкасихліб ЛТД" (т.13,а.с.246-250, т.14,а.с.1), від 01.03.2018 року №01/03 (т.14,а.с.52-54), договір №01/11 від 01.11.2018 року (т.15,а.с.219-226); договір купівлі – продажу №11/04-1 від 11.04.2018 р., укладеного з ТОВ "Миколаївський хлібзавод №1" (т.14,а.с.112-115,119), договір б/н від 14.06.2016р. (т.14, а.с.214-218), договір №04/07-1 від 04.07.2018 року (т.14,235-238, т.15,а.с.85), договір від 03.09.2018 року (т.16,а.с.90-93); договір купівлі – продажу №275-10/18 від 07.06.2018р., укладений з ПАТ "Аграрний фонд" (т.14,а.с.197-203); договір купівлі – продажу №20/07-1 від 20.07.2018 року, укладений з ПрАТ "Криворіжхліб" (т.15,а.с.11-15,131); договір поставки від 03.12.2018 року, укладеного з ТОВ "Сервісторгпром" (т.16,а.с. 147-151); договір поставки від 03.12.2018 року, укладеного з ТОВ "Укрпроддонсервіс" (т.16,а.с.159-163); договір поставки від 03.12.2018 року, укладеного з ТОВ "Сакура Ко" (т.16,а.с.171-174); договір №б/н від 22.08.2018 року, укладеного з ПрАТ "Надія Нова" (т.16,а.с.239-241), договір №б/н від 19.06.2018 року (т.17,а.с.37-43), договір від 25.07.2018 р. (т.17,а.с.50-54); договір б/н від 19.06.2018р., укладений з СТОВ "Надія" (т.17,а.с.44-49); договір №б/н від 16.08.2018, укладений з СТОВ "Тясмин" (т.17,а.с..57-61), договір №б/н від 16.08.2018 р. (т.17,а.с.63-65).

Судом також враховано, що позивачем було укладено ряд договорів відповідального зберігання, за умовами яких поклаждавці прийняли на відповідальне зберігання майно ТОВ фірма "Олто", зокрема: договір від 30.01.2018 року, укладений з ПАТ "Засільське ХПП" (на зберігання кукурудзи в кількості 875 тон) (т.13,а.с.46-54); договір відповідального зберігання від 30.11.2018 року, укладений з СГТОВ "Іскра" (на зберігання 529 тон кукурудзи) (т.1,а.с.60-99); договір №9 (з) від 19.07.2016р., укладений з ПАТ "Засільське ХПП" (т.14,а.с.116-118,120-127); договір №0718-03 від 06.07.2018 року, укладеного з ТОВ Виробниче підприємство "Переробник" (т.15,а.с.59-74,77-82); договір №0718-03 від 06.07.2018 року, укладеного з ТОВ "ВП "Переробник" (т.15,а.с.132-137); договір відповідального зберігання від 27.12.2018 р., укладеного з ТОВ "Сервісторгпром" (т.16,а.с.152-156); договір відповідального зберігання від 27.12.2018 р., укладеного з ТОВ "Укрпроддонсервіс" (т.16,а.с.164-167); договір відповідального зберігання від 28.12.2018 р., укладеного з ТОВ "Сакура Ко" (т.16,а.с.176-178); договір складського зберігання ТОВ "Людмилівський елеватор" №13 від 07.07.2017року (т.16, а.с.220-226).

За змістом норм ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002р. №37-ІV, складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа; реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів, а зерновий склад - юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 43 цього Закону).

Згідно зі ст. 46 того ж Закону, після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - «погашено». Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

З контексту вищенаведених норм Закону можна дійти висновку, що складські квитанції є тими первинними документами, які відповідно до законодавства підтверджують факт прийняття зерна на зберігання на зерновий склад та факт його належності на праві власності поклажодавцеві. Відмітка «погашено» на складській квитанції підтверджує факт видачі зерна власнику.

30.09.2016 року між позивачем та ТОВ "Оілпродакшн" укладено договір №21/16 на переробку давальницької сировини насіння соняшнику (т.17,а.с.191-204).

Отриману за наслідком переробки олію, реалізовано за зовнішньоекономічним контрактом (т.17,а.с.205-250,т.18,а.с.1-151).

Так, до матеріалів справи долучено копії первинної документації, яка свідчить, що підприємство позивача, з метою транспортування продукції, що ними реалізується, укладено ряд договорів з різними перевізниками, зокрема: договір №30 від 01.07.2017 року, укладений з ПАТ "Черкаський КХП" (т.14, а.с.3-6), договір перевезення вантажу №20072017, укладений з ТОВ "ЖД Транссервіс" (т.14, а.с.7-51); договір перевезення вантажу, укладений з ФОП ОСОБА_1 (т.18,3а.с.160-169); договір перевезення вантажу, укладений з ФООП ОСОБА_2 (т.18,а.с.170-174); договір перевезення вантажу №1/10 від 01.10.2018 року (т.18, а.с.175-174).

Таким чином, у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для відображення у податковій звітності, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження віднесення відповідних сум по господарським операціям з контрагентами – ТОВ "Рітейл Трейд", ТОВ "Оріант ЛТД", ТОВ "Укрграндпостач" та ФГ "Верес".

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Реєстру платників податку на додану вартість, встановлено, що станом на момент укладення спірних договорів поставок та виписки податкових накладних за звітні періоди на підставі цих договорів, контрагенти позивача (ТОВ "Рітейл Трейд", ТОВ "Оріант ЛТД", ТОВ "Укрграндпостач" та ФГ "Верес") були зареєстровані як юридичні особи та/або платники податку на додану вартість.

Наявними у матеріалах справи первинними та іншими документами, документами податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операції з вищезазначеними контрагентами, які спричинили реальну зміну майнового стану позивача, та ті обставини, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності.

Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов`язань по поставці товару, наданні послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

Водночас, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.73 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину, відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів позивача з контрагентами, за наслідками господарських взаємовідносин з якими ТОВ фірма "Олто" сформовано податковий кредит.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищевказана позиція Кіровоградського окружного адміністративного суду також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо заниження податкових зобов`язань, судом враховано наступне.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Фірма "ОЛТО", на порушення п. 198.5 ст.198 ПК України, занижено податкові зобов`язання всього на суму 26835 грн., в т.ч. за липень 2017 на суму в сумі 5300грн. (3100+2200) та листопад 2017 року - 3294 грн., за липень 2018 на суму в сумі 12481грн. (7083+5398) та листопад 2018 року - 5760 грн., в результаті не нарахування податкових зобов`язань при списанні вартості посівного матеріалу (насіння соняшника сорту "Ясон") та ПММ в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства.

На підставі наданих в ході перевірки документів, зокрема актів витрат насіння і садівного матеріалу, форма ВЗСГ-4; накладних на посів; структури посівних площ; договорів, видаткових накладних, дорожніх листів трактора, реєстрів прийому зерна вагарем; облікових листів тракториста-машиніста (Сільгоспоблік за формами №85, №68, №78-а); актів виконаних робіт, встановлено, що посіяти і виростити насіння соняшника на повторних посівах не було можливості. Детальний опис обставин та перелік документів, які підтверджують неможливість повторних посівів наведено на стор. 22-32 Акту перевірки.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.123.2 ст. 123 ПК України, використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

За приписами п. «б» п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України, виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів.

За змістом пп.209.15.2 п. 209.15 ст. 209 ПК України, дія спеціального режиму оподаткування податковим на додану вартість у межах діяльності у сфері сільського господарства поширюється на такі види діяльності:

а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

в) надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Позивачем було належним чином подано документи зі статистичної звітності за формою №29-сг щодо посівів та підсумків збору врожаю до органів статистики, де містяться відомості про наявність соняшнику як засіяної культури, так і зібраного врожаю (т.7 а.с.174-184).

Для підтвердження наведених висновків, слід звернутися до статті 18 Закону України "Про державну статистику" яка передбачає, що респонденти зобов`язані безкоштовно в повному обсязі за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, у визначені строки подавати органам державної статистики достовірну інформацію.

Звіт державного статистичного спостереження за формою №4-29 -сг (річна) "підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" подають юридичні особи, відокремлені підрозділи юридичних осіб, які займаються виробництвом продукції рослинництва, незалежно від розміру площі сільськогосподарських угідь у власності та/або користуванні. Звіти подаються у Головні управління статистики в областях або їх відокремленим підрозділам окремо по кожному адміністративному району, у якому здійснюється діяльність.

Суд зауважує, що зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов`язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Зокрема, посадовими особами податкового органу зроблено висновки про заниження податкового зобов`язання позивачем, в зв`язку з тим, що не підтверджено реальність придбання, походження, якість, переміщення насіння соняшника "Ясон", яке списано на посів 375 га; не сприятливі для посіву та сходів насіння соняшника " ІНФОРМАЦІЯ_1 " погодні умови у степовій зоні в Кіровоградській області - центр України (висока температура повітря та землі, відсутність опадів).

Роблячи висновок про фіктивність придбання позивачем насіння, контролюючий орган звертає увагу на відсутність у нього документів, які підтверджують його транспортування.

Суд не приймає таке твердження, оскільки товарно-транспортна накладна є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Якщо звернутися до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363, то можна побачити, що вони не встановлюють правила податкового обліку платника податків при придбанні та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також слід зазначити, що 09 квітня 2014 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" (набрав чинності 26.04.2014 р.), яким закладено правові механізми, спрямовані на звільнення підприємців від необхідності проходження зайвих та обтяжливих адміністративних процедур.

Вищезазначеним законом скасовано сертифікацію послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки та сертифікації якості зерна; необхідності погодження на ввезення на територію України кожної партії засобів захисту рослин, сертифікатів відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів, сертифікатів про дотримання регламентів застосування пестицидів та агрохімікатів; проведення аналітичних досліджень засобів захисту рослин дозволяє усунути надмірне державне регулювання, що направлено на забезпечення прозорих умов для функціонування аграрного ринку, стимулювати інвестиції.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2015 р. № 42 "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності" скасовано карантинний сертифікат на зерно та олійні продукти, а тому доводи податкового органу є безпідставними.

Судом встановлено, що позивач здійснює діяльність з вирощування зернових, бобових культур i насіння олійних культур, в користуванні підприємства перебувають земельні ділянки загальною площею 1697,988 га (т.7,а.с.172), у зв`язку з чим товариством придбано добрива та ядохімікати. Придбані добрива та ядохімікати були списані, оскільки використані з метою удобрення земельних ділянок сільськогосподарського призначення та протравлення шкідників, хвороб на рослинах протягом 2017-2018 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, (т.8,а.с.5-78), що свідчить про те, що товариством проводились передпосівні та післяпосівні роботи, що свідчить про неправомірність висновків податкового органу.

Також у акті перевірки, посадовими особами відповідача зроблено висновки про завищення податкових зобов`язань на підставі того, що у листах тракториста – машиніста є суттєві недоліки (наприклад, не вказано номера полів, відсутні підписи тракториста, заправщика, механіка, тощо).

Обліковий лист тракториста-машиніста — форма № 67-Б, затверджена наказом Міністерства сільського господарства СРСР від 13.12.1977 р. № 269-2. З показників цієї форми вбачається, що її виписують на декілька днів на окрему одиницю сільгосптехніки (трактор тощо) й на окремого машиніста. У формі також зазначають найменування культури, виконаної роботи, кількість виконаної роботи, показники оплати праці, руху палива.

Під час засівання полів використовують посівний матеріал, добрива. Відпуск цього матеріалу особі, відповідальній за його використання, можуть оформлювати лімітно-забірними картками на отримання матеріальних цінностей. Форма № ВЗСГ-1 такої лімітки й особливості її оформлення встановлені Методрекомендаціями щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах, затвердженими наказом Мінагрополітики від 21.12.2007 р. № 929.

Виписують лімітки в бухгалтерії згідно з планом сівби насіння та внесення добрив, у двох примірниках строком на 1 місяць, зазначаючи в них площу висіву (унесення добрив) та норму висіву насіння (унесення добрив) на одиницю площі. Один примірник передають матеріально-відповідальній особі, яка відповідає за внесення добрив, насіння (агроном тощо). Другий — комірнику (завідувачу складу).

Далі агроном (чи інша відповідальна особа) отримує на складі посівний матеріал, добрива. Комірник (завідувач складу) відмічає в обох примірниках дату й кількість відпущених насіння, добрив і виводить залишок ліміту за номенклатурним номером, ставлячи свій підпис про видачу. Зі свого боку, агроном підтверджує отримання матеріалів власним підписом в обох лімітках. Наприкінці місяця лімітки здають до бухгалерії.

При цьому, жодних застережень щодо обов`язкового зазначення в облікових листах тракториста – машиніста номеру поля, чинне законодавство не містить.

Так, суд зазначає, що лімітно-забірні картки служать підтверджуючим документом для списання матеріальних цінностей сільськогосподарських підприємств, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби. Лімітно-забірні картки виписуються бухгалтерією (відділом постачання або іншою відповідальною особою) на одне або декілька найменувань матеріалів у двох примірниках терміном на один місяць.

В свою чергу, облікові листи тракториста-машиніста (форма № 67-б) використовуються для обліку праці та її оплати (форма № 67-б), для обліку механізованих робіт.

Суд вважає необґрунтованими посилання податкового органу, як на підставу для визнання безтоварними операцій позивача з приводу придбання насіння соняшнику "Ясон" з огляду на те, що видаткові накладні на відпуск, виписані контрагентом на користь позивача, мають суттєві недоліки, оскільки не містять посад і прізвищ відповідальної особи отримувача, що не дозволяє ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Надані позивачем видаткові накладні, які знаходяться в матеріалах справи, містять необхідні відомості, крім того, видаткові накладні містять інші реквізити, за якими можливо ідентифікувати сторін, які брали участь у господарських операціях.

Посилання відповідача на відсутність у товарно-транспортних накладних точної адреси пунктів навантаження та розвантаження, що на думку податкового органу, свідчить про нереальний характер господарських операцій, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Однак, в даному випадку позивачем були надані товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт перевезення товару. За умови встановлення факту переміщення товару у процесі його поставки порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в наданих позивачем документах є недостовірними та (або) суперечливими.

За визначенням частини 1 статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд вважає, що податковий орган не має повноважень на втручання у діяльність підприємства, а також не має права визначати, яким чином ввести свою господарську діяльність.

Посилання відповідача на погодні умови та родючість ґрунтів, суд до уваги не приймає, оскільки це знаходиться поза компетенції податкового органу, а також до суду не надано доказів проведення відповідних досліджень. Всі агрономічні висновки в акті перевірки, щодо родючості насіння соняшника період колосіння та - повної стиглості, зроблено інспектором ревізором.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 198.5, статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань , є необґрунтованим.

В порушення положень Глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, з урахуванням чого спірні податкові повідомлення-рішення №00000301411 та №00000311411 від 05.08.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням норм ч.3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог адміністративного позову. З огляду на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, були прийняті відповідачем не на підставі законів України, необґрунтовано, їх слід визнати протиправними та скасувати.

Позивачем при зверненні до Кіровоградського окружного адміністративного суду з даним позовом сплачено судовий збір, тому з відповідача підлягають стягненню судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Олто" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 05.08.2019 року №00000291411, №00000301411, №00000311411 та №00000331411, прийняті Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Олто" ( код-27744314 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 30.04.2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко