Рішення № 89009487, 30.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року м. Київ № 810/3731/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (далі також - позивач, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД») з позовом до Київської митниці ДФС (далі також - відповідач), в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 20.03.2017 № UA125220/2017/010022/2.

Позов мотивований протиправністю рішення про коригування митної вартості товарів від 20.03.2017 №125220/2017/010022/2, яким Київська митниця ДФС відмовила ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, що були імпортовані позивачем, та водночас скоригувала заявлену позивачем митну вартість за іншим - резервним методом. Позивач стверджує, що ним при поданні митної декларації №UA125220/2017/702466 від 20.03.2017, а також разом із супровідним листом від 23.03.2017 вих. №313 та заявою від до митного органу були надані всі передбачені ст. 53 Митного кодексу України документи, а також виконані всі вимоги митного органу щодо подання додаткових документів. Позивач вважає, що такі подані ним документи містили об`єктивні та достовірні дані, що піддаються обчисленню і підтверджують заявлену позивачем митну вартість імпортованих товарів. Крім того, у тексті заяви ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» надало пояснення стосовно понесених ним витрат на страхування імпортованого товару. Проте, суб`єкт владних повноважень протиправно не прийняв до уваги такі документи та пояснення, прийнявши протиправне рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 відкрито провадження у справі №810/3731/17 за вказаним позовом та дану справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Відповідачем до канцелярії суду поданий відзив на позовну заяву та додаткові матеріали (копію митної декларації № UA125220/2017/702466 від 20.03.2017 та сканкопії документів, що надавалися разом з такою декларацією та під час процедури консультацій, витяги з ЄАІС, копію митної декларації № UA125150001/2016/701622 від 14.03.2016), разом з доказами направлення копій таких документів на адресу позивача. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що оспорюване рішення прийнято обґрунтовано, оскільки при здійсненні аналізу поданих декларантом під час митного оформлення імпортних товарів було виявлено, що такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових заявленої митної вартості товарів, і водночас містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості. А саме: 1) за даними графи 20 електронної митної декларації UA125220/2017/702466 від 22.03.2017 умовами поставки товарів є FOB Ningbo. Тобто, згідно Інкотермс-2010 ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» мало укласти договір перевезення товарів та понести всі витрати, пов?язані з таким перевезенням. З метою підтвердження понесених транспортних витрат, декларантом надано до митного оформлення наступні документи: коносамент від 02.02.2017 №NВХН030993; рахунок на оплату транспортних витрат від 07.03.2017 №UАІМ0284411; договір перевезення від 07.11.2016 №1763. Зі змісту договору перевезення працівники відповідача дійшли висновків, що окрім послуг з перевезення морським судном (фрахту) ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», як замовник, мало також отримати результати послуг з навантаження/розвантаження вантажу, з подальшим оформленням відповілного акту наданих послуг, та оплатити вартість цих послуг. Разом з тим, в рахунку про надання транспортно-експедиційний послуг від 07.03.2017 № UАІМ0284411 містять відомості про фактично понесені витрати на фрахт товару у розмірі 41 529,87 грн. При цьому, декларантом позивача не було надано до митниці жодних платіжних доручень на оплату транспортних витрат, а фактична сума витрат на фрахт перевищує заявлену позивачем (40 359,45 грн.). У контексті з наведеними обставинами відповідач зазначає, що поданий до митного оформлення рахунок на оплату транспортних витрат не є належним підтвердженням понесених транспортних витрат, оскільки такий не є первинним документом.

Водночас відповідач дійшов висновку, що додаткові витрати на конвертацію валюти за рахунком стосувалися саме витрат на фрахт товару, а отже входять до фактично понесених витрат на перевезення та є невід`ємною складовою митної вартості, яка позивачем до митної вартості не була включена; 2) відповідач вирішив, що наявні розбіжності між вимогами зовнішньоекономічного контракту та фактичними обставинами поставки. Так, відповідач вказує на сумнівність наведеної у контракті умови про необхідність подання постачальником покупцю серед інши документів також сертифікату про походження форми ЕUR-1 (такий подається до митного оформлення тільки з товарами виробленими в країнах Європейського Союзу), з огляду на те, що постачальником товарів є компанія з Китаю. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що в розділі 11 «Інші умови» контракту відсутні зразки факсимільних підписів представників сторін (продавця і покупця), а відбитки печаток цих сторін знаходяться на окремому аркуші, що дає можливість змінювати загалом весь текст контракту. З огляду на це відповідач піддає сумніву автентичність самого контракту на поставку товарів; 3) відповідач дійшов висновку про непідтвердження числового значення ціни товару, з урахуванням наявності страхової суми. Так, відповідно до п. 3.1 генерального договору добровільного страхування вантажів від 28.11.2016 №101023480, страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що плануються до перевезення, та запланованих витрат, пов`язаних із транспортуванням, митним оформленням, сплатою митних платежів та іншими додатковими витратами, пов`язаними із перевезенням вантажу в пункт призначення, які будуть включені в собівартість вантажу. Разом з тим, в силу положень п.п. 4.2, 4.3 контракту від 17.11.2016 №1500 інвойсна вартість товару вже включає в себе витрати, пов`язані з митним оформлення та всі пов`язані з цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів), і становила 1 169 868,07 грн. (тобто, 41 933,91 дол. США*26,90926400 курс станом на момент митного оформлення). Витрати на транспортування вантажу позивачем заявлено у розмірі 40 359,45 грн. Натомість страхова сума, що зазначена у страховому полісі від 20.02.2017 №342, складає лише 998 145,04 грн. У зв?язку з цим відповідач дійшов висновку про необгрунтоване заниження сторонами у полісі страхової суми, що в рпезультаті зумовило заниження митної вартості спірних товарів. Крім того, у тексті відзиву на позов представник відповідача зазначив, що додатково подані позивачем разом із листом від 20.03.2017 №289, документи (а саме: прайс-лист посачальника від 07.12.2016, комерційна пропозиція від 10.12.2016 №10/12/16, експертний висновок ТПП від 16.03.2017 №Ц-230) не підтвердили заявлену митну вартість, оскільки містили розбіжності щодо числових складових митної вартості. За наведених мотивів відповідач дійшов висновку про наявність підстав для коригування заявленої ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» митної вартості товару за іншим (резервним) методом. При цьому, представник відповідача пояснив, що така визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене за митною декларацією №UA125150001/2016/701622 від 14.03.2016.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що зауваження митного органу щодо наявносі розбіжностей у зовнішньоекономічному дговорі (контракті) та поданих до митного оформлення інших документів є безпідставними. Також прдеставник позивача повідомив суд, що за наслідками митного оформлення ТОВ «СІЛЬПО-ФУД`імпорту інших партій товарів за описаним вище контрактом митний орган здійснює коригування заявлених митних вартостей товарів вибірково. Зокрема, при оформленні цілого ряду митних декларацій (перелік реквізитів яких наведено у тексті відповіді на відзив) митний орган визнав заявлену позивачем митну вартість за першим методом.

У свою чергу представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, де повторно наголосив на правомірності визначеного митним органом резервного методу визначення митної вартості товару.

За результатами підготовчого провадження, після вчинення всіх необхідних процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, судом 24.10.2018 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У призначені судові засідання з`явились представники сторін. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши викладені у відзиві доводи щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, 13.12.2018 судом в якості свідка допитано головного державного інспектора митного оформлення №1 митного поста «Димитрово» Київської митниці ДФС ОСОБА_1 , який безпосередньо проводив перевірку поданих позивачем до митного оформлення пакетів документів.

В доповнення до своїх усних свідчень, 13.01.2019 свідком через канцелярію суду подані письмові пояснення по суті поставлених перед ним запитань.

28.01.2019 від представників сторін до суду надішло письмове клопотання про розгляд справи в подальшому в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

У зв?язку з цим судом, відповідно до ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані учасниками справи документи, заслухавши усні пояснення їх представників та свідка, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17.11.2016 між позивачем (як покупцем) та AIMON GROUP LIMITED, Китай (як постачальником), було укладено зовнішньоекономічний контракт поставки товарів №1500 (далі - контракт № 1500).

Відповідно до п. 1.1 цього контракту, на умовах визначених цим контрактом, постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність покупця продукцію, в асортименті, кількості та за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно з п.п. 2.1, 2.3, 5.2, 5.4 даного контракту сторонами визначено наступні умови поставки та оплати товару. Місце поставки відповідно до Інкотермс 2010: FOB. Безпосередньо місце поставки вказується в кожному інвойсі окремо. Постачальник зобов??язується здійснити митне оформлення товару для ескпорту, а також завантажити товар на транспортний засіб пкупця за свій рахунок.

Поставкою товару вважається передача товару покупцю чи транспортному агенту окупця в місці поставки. Датою поставки товару є дата здійснення відмітки на транспортному документі про передачу товару. При цьому, постачальник повинен разом з товаром в місці поставки передати покупцю (транспортному агенту покупця) оригінали таких товарно-супровідних документів: інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат про походження товару форми EUR-1, декларація виробника, транспортні документи (коносамент/морська накладна)

Розрахунок за поставлені товари здійснються шляхом грошового переказу в доларах США на банківський рахунок продавця, через 3-и календарні дні з дати митного оформлення товару в режиму імпорту на митній території України та за умови надання повного комлекту документів, зазначених у розд. 5.4 договору.

На підставі вказаного зовнішньоекономічного контракту у березні 2017 року позивачем було ввезено на територію України товар.

20.03.2017 з метою митного оформлення товару позивачем до відповідача було подано електронну митну декларацію (далі - також ЕМД) №UA125220/2017/702466, у якій для митного оформлення задекларовано товари, в т.ч. серед них «карти гральні», країна виробництва СN (Китай), торгівельна марка та виробник - Zhejiang Yongkang Haode Leisure Products Co. LTD).

Митна вартість такого товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

Відповідно до графи 44 EМД № UA125220/2017/702466 на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу були подані: контракт від 17.11.2016 №1500; пакувальний лист №FZYWC17001 від 16.01.2017; рахунок-фактуру (інвойс) №FZYWC17001 від 16.01.2017; договір страхування №101023480 від 28.11.2016; страховий поліс від 20.02.2017 №342; договір перевезення від 07.11.2016 №1763; коносамент №NBXH030993 від 02.02.2017; автотранспортну накладну №205150/1) від 10.03.2017; рахунок на оплату транспортних витрат №UAIM0284411 від 07.03.2017; сертифікат про походження товару від 20.01.2017.

Після подачі вказаної митної декларації позивача отримав від відповідача електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів: оригіналу зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює, та додатки (специфікації) до нього; якщо рахунок сплачено, то - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На виконання вказаних вимог митного органу позивачем своїм листом від 20.03.2017 вих. № 289 були надані: оригінал зовнішньоекономічного контракту від 17.11.2016 №1500, прайс-лист № б/н від 07.12.2016; комерційну пропозицію №10/12/16 від 10.12.2016; експертний висновок ТПП № Ц-230 від 16.03.2017.

Однак, відповідачем із врахуванням додатково поданих позивачем документів було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 20.03.2017 №UA125220/2017/010022/2, згідно з яким вартість задекларованого товару, а саме: карти гральні: - арт. 516353 карти гральні 36 шт/уп paper cards - 35640 шт; - арт 563002 Карти гральні 54 шт/уп paper cards - 14700 шт. Торговельна марка: Zhejiang Yongkang Haode Leisure Products Co. LTD. Виробник: Zhejiang Yongkang Haode Leisure Products Co. LTD. Країна виробництва - CN, - митний орган визначив із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів (далі - рішення №UA125220/2017/010022/2).

За змістом цього рішення від 20.03.2017 №UA125220/2017/010022/2 воно було обгрунтовано наступним: «…подані разом митною декларацією документи містять розбіжності, зокрема, в наданій до митного оформленян копії інвойсу від 16.01.2017 № FZYWC17001 відрізняється від того, що зазначено у 44 графі. За результатами опрацювання документі, наданих на підтвердження заявленої митної вартості і за митною декларацією № UA125220/2017/702466 встановлено, що вони не містять достовірних та об?єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема, не підтверджено числове значення обов?язкової складової митної вартост товарів, витрати понесені на страхування вантажів, а саме: розмір страхової суми, визначений страховим полісом не відповідає умовам п. 3.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів дог.страх. № 101023480 від 28.11.2016: «страхова сума встановлюєтьсяв розмірі інвойсної вартості товарів, що плануюються до перевезення, тат витрат, пов?язаних із транспортуванням, митним оформленням, сплатою митних платежів т іншими додатковими витратами, пов?язаними із перевезенням вантажу в пункт призначення, які будуть включені в собівартість вантажу»). Страхова сума згідно страхового полісу №342 вд 20.02.2017 - 998145,04 грн., а сума інвойсу та транспортні витрати дорівнюють 1 169 868,07 грн. Не надано всі документи відповідно до контракту, тому відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів». При цьому, митний орган посилався на наявну у нього інформацію стосовно цінової інформації даних артикулів від того ж самого відправника за ЕМД від 14.03.2016 №125150001/2016/701622.

В цей же день, відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125220/2017/00021.

Після прийняття митницею вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, з метою випуску товару у вільний обіг, позивачем було подано нову митну декларацію від 21.03.2017 №UA125220/2017/702569 із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів.

Згодом, в червпні 2017 року представник ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» у порядку, передбаченому п. 8 ст. 55 Митного кодексу України, звернувся до Київської митниції ДФС із заявою про скасування рішення про коригування митної вартості товару (вих. №УРБ 10/14-2324 від 08.06.2017), до якої були додані документи: платіжне доручення в іноземній валюті №926 від 05.05.2017 про оплату товару AIMON GROUP LIMITED та інвойси, які ним оплачувались, серед який й інвойс №FZYWC17001 від 16.01.2017; банківську виписку по рахунку ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» про оплату платіжного доручення №926 від 05.05.2017; оборотно-сальдову відомість з бухгалтерської документації ТОВ «СІЛЬПО- ФУД» про оплату товару AIMON GROUP LIMITED за платіжним дорученням №926 від 05.05.2017 і інвойсом №FZYWC17001 від 16.01.2017; прайс-лист постачальника товару і комерційна пропзиція від постачальника товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц230 від 16.03.2017.

У відповідь ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» отримало лист митного органу (вх. № 1320-03/1 1 від 29.06.2017) щодо відмови у скасуванні рішення про коригування митної вартості товару.

Вважаючи рішення про коригування миної вартості товарів таким, що прийняте протиправно, необґрунтовано, в порушення законних прав та інтересів позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті суд дійшов висновків про наступне.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI (далі - Конвенція).

Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як вбачається ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 ст. 53 МК України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до вимог п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Згідно з вимогами пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Крім того, ч. 1 ст. 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Як вбачається з п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як вбачається ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог ч. 2 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 4 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Крім того, п. 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Надаючи правову оцінку обгрунтованості зауважень відповідача, що відповідно до тексті оспорюваного рішення були покладені в його основу, суд зазначає наступне.

Доводи відповідача щодо наявних розбіжностей між даними розглядуваної митної декларації від 20.03.2017 та інвойсу №FZYWC17001 від 16.01.2017 не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. Також характер і суть таких ніби-то наявних відміностей допитаний у судовому засіданні свідок суду пояснити не зміг.

Дослідивши та проаналізувавши надані сторонами до матеріалів справи документи, суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, суд не бере до уваги як обгрунтоване посилання відповідача на обставину заниження позивачем митної вартості товарів з огляду на те, що розмір страхової суми у страховому полісі був менший за інвойсну вартість товару та розмір витрат на транспортування товару. Оскільки питання щодо визначення розміру страхової суми у даному випадку було врегульовано умовами договору страхування та не відноситься до компетенції митного органу. Водночас факт понесення позивачем витрат на страхування товару (вантажу) у більшому розмірі ніж було ним заявлено до митної відповідачем не доведено.

Також суд дійшов висновку про не доведення відповідачем обставини не включення позивачем до митної вартості іпортованого товару всіх понесених ним витрат на транспрортування такого товару.

Що стосується обгрунтованості інших доводів відповідача, наведених у текстах відзиву на позов та заперечені, то суд зазначає наступне.

Доводи відповідача про те, що в контракті, на підставі якого позивачем імпортувався товар, вказано сертифікат про походження форми EUR-1, що застосовується лише для товарів країн ЄС, а не Китаю, що стало однією з підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості, є необґрунтованими, оскільки такі положення контракту жодним чином не впливають на правильність визначення позивачем митної вартості імпортованої продукції за ціною контракту, тим більше, з урахуванням того, що митному органу було надано сертифікат походження такого товару саме з Китаю.

При цьому, суд зазначає, що сертифікат про походження товару форми EUR-1 є документом, призначеним для застосування до товарних тарифів преференцій, але у даному випадку обставини застосування преференції не доведено, що також вказує на безпідставність зазначених доводів митного органу.

Що стосується посилання відповідача на те, що у розділі 11 (п. 11.14) контракту відсутні зразки факсимільних підписів, а також, що відбитки печаток знаходяться на іншому аркуші і що підпис покупця має різні форми на українській та англійській версіях контракту також жодним чином не спростовують правильності визначення позивачем заявленої митної вартості за першим методом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема пояснень представників сторін та свідка, позивачем на вимогу митного органу подавався оригінал вказаного контракту, тобто відповідач мав реальну можливість встановити автентичність поданих декларантом документів і звірити їх з оригіналом.

Більше того, суд звертає увагу на те, що митний орган не наділений повноваженнями щодо проведення експертного дослідження підписів покупця на українській та англійській версіях контракту, тому посилання відповідача на їх ймовірну неавтентичність (сумнівність), а відмінності не беруться колегією суддів до уваги.

Посилання відповідача на те, що при складанні експертного висновку №Ц230 від 16.03.2017 використовувалися документи, що мають розбіжності та не містять достовірних і об`єктивних даних, суд також вважає такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості, оскільки становлять лише суб`єктивні судження за відсутності жодних належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, зокрема, недійсності даного експертного висновку.

Доводи відповідача про те, що поданий позивачем прайс-лист складений безпосередньо його контрагентом, а не товаровиробником, є безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, а тому такі обставини не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості.

У контексті з цим суд зазначає, що з аналізу норм ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Надаючи оцінку правомірності дій відповідача щодо визначення митної вартості товару за резекрвним методом, суд зазначає наступнею

Другорядний метод 2-ґ резервний метод. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58 - 63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ/ГАТТ) (ст. 64 МК України).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.

Аналізуючи зміст норм МК України Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2018 у справі № 809/4367/15 дійшов висновку, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Як вбачається з тексту оспорюваного рішення, джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості за поданою позивачем митною декларацією стала ЕМД від 14.03.2016 №125150001/2016/701622. Вказана митна декларація була свого часу оформлена ТОВ «Фоззі-Фуд» на той самий товар (карти гральні) та того ж самого постачальнка.

До матеріалів справи відповідачем була подана вказана митна декларація, зі змісту якої можна встановити осіб покупця та постачальника, а також загальні умови поставки (FOB Ningbo). Водночас відомості щодо інших умов поставки, а також умов транспортування товару, що визначаються суб?єктами господарювання у відповідних контрактах, та що могли вплинути на митну вартість товару у конретному випадку, - в ЕМД від 14.03.2016 №125150001/2016/701622 відсутні.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено, що використане ним джерело інформації, містило достовірну та належну інформацію для визначення митної вартості товару за поданою позивачем митною декларацією.

Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією позивача про протиправність рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 20.03.2017 №UA125220/2017/010022/2, у зв`язку із чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 01.11.2017 №4149160 підтверджено, що ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» під час звернення до суду із цим позовом сплатило судовий збір у загальному розмірі 1 600 грн.

У зв`язку з цим суд вказує про присудження на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у вказаній сумі коштів.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 20.03.2017 № UA125220/2017/010022/2.

3. Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (код ЄДРПОУ 40720198, адреса: 02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 600 грн. (одна тисяча шістсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947, адреса: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль»).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.