Рішення № 89009484, 27.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року Справа № 160/1354/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови № 148668 від 09.01.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 148668 від 09.01.2020 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що перевіркою додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом 13.11.2019 року о 09 год. 42 хв. на 203 км + 500 м автодороги М-14 головними спеціалістами Управління було здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF з номерним знаком НОМЕР_1 . В результаті перевірки, на думку перевіряючих, водій здійснював перевезення вантажів з перевищенням допустимих вагових параметрів, а саме: перевищення допустимих навантажень на одну вісь при дозволених 11,0 т фактично 11,75 т. Так, водій звертав увагу посадових осіб Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на ту обставину, що до нього габаритно-ваговий контроль проходив транспортний засіб загальною масою понад 40 т (зерновіз). Після проходження габаритно-вагового контролю зерновозу, обладнання, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль, не було виставлено на позначку «0», і мало відхилення в бік «+», що, у свою чергу, взагалі унеможливлює точне визначення ваги транспортного засобу. До того ж, в порушення п.18 Порядку №879 після проходження габаритно-вагового контролю водієві не була надана довідка про здійснення габаритно-вагового контролю за результатами вимірювання. З актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №198206 від 13.11.2019 р. водій не був ознайомлений, копію акта йому не було надано. Все вищезазначене дає підстави стверджувати, що посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки під час складання акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №198206 від 13.11.2019 р. було порушено вимоги встановлені законодавством, що у свою чергу дає стверджувати, що і постанова про застосування адміністративно-господарського №148668 від 09.01.2020 р. є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 01.04.2020 року було залучено у якості другого відповідача по даній адміністративній справі – Державну службу України з безпеки на транспорті.

На виконання вимог ухвали суду відповідач-1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами проведеної перевірки було встановлено, що вантажний транспортний засіб - DAF CF 75.250 (номерний знак НОМЕР_1 ) був зупинений на 203 км + 500 м автомобільної дороги М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» о 09 год. 42 хв. працівниками Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та було проведено зважування даного транспортного засобу та встановлено навантаження на одиночну вісь склало 11 750 кг при допустимій нормі 11 000 кг, що складає 6,8% перевищення параметрів від нормативу. За таких обставин, відповідач-1 просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 148668 від 09.01.2020 року є цілком законна та вірна.

Відповідач-2 правом на надання відзиву на позовну заяву до теперішнього часу не скористався.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача-1, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постанови КМУ № 1567 від 08.11.2006 р. «Про Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» (далі - Порядок), державними інспекторами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено рейдову перевірку. За результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №198206 від 13.11.2019 р.

Актом перевірки №198206 від 13.11.2019 р. встановлено, що вантажний транспортний засіб - DAF СF 75.250 (номерний знак НОМЕР_1 ) був зупинений на 203 км + 500 м автомобільної дороги М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» о 09 год. 42 хв. працівниками Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та було проведено зважування даного транспортного засобу і встановлено порушення норм, які зазначені в п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР України), а саме: навантаження на одиночну вісь склало 11 750 кг при допустимій нормі 11 000 кг, що складає 6,8% перевищення параметрів від нормативу. Водій з актом був ознайомлений від пояснень та підпису відмовився, що зафіксовано в акті перевірки.

На виконання вимог п.26 Порядку Управлінням Укртансбезпеки у Дніпропетровській області власнику транспортного засобу ОСОБА_2 було надіслало повідомлення про розгляд справи №81164/22/24-19 від 16.12.2019 р., в якому зазначалося про необхідність явки 26.12.2019 р. в Управління для вирішення питання про притягнення до відповідальності. Вказане повідомлення отримано позивачем 26.12.2019 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

09.01.2020 року на виконання п.27 порядку, в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області було проведено розгляд акту без участі позивача та винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №148668 від 09.01.2020 р. у сумі 8 500 грн. до ОСОБА_2 .

Правомірність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №148668 від 09.01.2020 року є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" визначено, що з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та відповідно до п.9, 9-1 ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України постановляє утворити Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

За приписами пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.

Додатком 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року №592 визначено перелік територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті, які утворюються - Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області.

Так, 09.01.2020 року Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №148668 за порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що встановлена абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено на позивача штраф в розмірі 8 500 грн.

Як видно з акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 198206 від 13.11.2019 року під час проведення перевірки транспортного засобу марки DAF СX 75.250 номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , за кермом якого перебував водій ОСОБА_3 (посвідчення водія НОМЕР_2 ), виявлено порушення, які зазначені в п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306, а саме: навантаження на одиночну вісь склало 11 750 кг при допустимій нормі 11 000 кг, що складає 6,8% перевищення параметрів від нормативу.

Так, позивачем надано рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 року по адміністративній справі №177/1896/19, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області ДПП старшого лейтенанта поліції Поліщука Євгенія Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено частково. Постанову Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області старшого лейтенанта поліції Поліщука Євгенія Олександровича від 13.11.2019 серії ЕАК № 1740875 про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок - скасовано та закрито справу про адміністративне правопорушення.

Як видно з вказаного рішення та встановлено, що відповідачем не надано суду доказів вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, обставини якого викладені в постанові про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП (а.с.8), інспектором не надано взагалі доказів того, що позивач здійснював перевезення великогабаритного вантажу з порушенням, тобто перевищення транспортним засобом нормативних габаритних чи вагових параметрів, так як матеріали справи надіслані разом з відзивом не містять акту за формою відповідно до вищевказаного порядку, де фіксуються відхилення від норми. Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що докази, які б відповідали вимогам ст.251 КУпАП та об`єктивно фіксували обставини вчинення правопорушення позивачем, відсутні.

Але, суд не бере до уваги висновки вказаного рішення, оскільки підставою для визнання протиправною постанови від 13.11.2019 року серії ЕАК № 1740875 про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_3 є відсутність доказів того, що позивач здійснював перевезення великогабаритного вантажу з порушенням. Натомість в матеріалах справи наявні наступні докази: копія акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під часи виконання перевезень пасажирів і вантажів №198206 від 13.11.2019 року, копія довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Крім того, згідно з частинами 6, 7 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відповідно до ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Як видно з матеріалів справи, перевізником не було отримано дозволу та не було внесено плату за проїзд.

Згідно з пп.5 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879): дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Отже, відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, абз.1-4 п.4 передбачається наступне.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пункт 25 Правил в свою чергу зазначає, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Таким чином, ані під час здійснення перевірки та під час вирішення питання щодо притягнення до відповідальності, ані під час розгляду даної адміністративної справи позивачем не було надано документів, які б підтверджували право на рух дорогами загального користування з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Відповідно до Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального та зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (пункт 13).

Так, розміщені у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» на 203 км автомобільні ваги пройшли метрологічну атестацію та періодичну повірку, що підтверджено свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 03.07.2019 р. Отже, зважування проводилося не на ваговому комплексі відповідача-1, а на обладнані, яке належить Службі автомобільних доріг Херсонської області.

Позивач стверджує, що пункт контролю не відповідав вимогам облаштування, натомість пункт габаритно-вагового контролю на якому було здійснено зважування не є пересувним, а є стаціонарним, що підтверджується копією паспорту вагів, тому вимоги до його облаштування визначено іншим ніж вказано позивачем розділом Наказу Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 р. № 255. Крім того, вимоги вказаного наказу підлягають до виконання балансоутримувачем, який відповідає за його побудову, облаштування та утримання.

Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що водія не ознайомили з направленням на перевірку, актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №198206 від 13.11.2019 р. та не надали довідку № НОМЕР_3 від 13.11.2019 р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю, оскільки рейдова перевірка здійснювалась на підставі направлення на рейдову перевірку №001293 від 11.11.2019 р.

В акті перевірки №198206 від 13.11.2019 р., згідно з п.22 Порядку зазначено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Відповідно до п.18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Так, співробітниками Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки була складена довідка №035426 від 13.11.2019 р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що під час винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №148668 від 09.01.2020 року відповідач-1 діяв на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а отже підстави для її скасування у суду відсутні.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні даної позовної заяви слід відмовити повністю з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області (вул.Курчатова, 8, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 39816845), Державної служби України з безпеки на транспорті (пр.Перемоги, 14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови № 148668 від 09.01.2020 року – відмовити повністю.

Судовий збір по даній справі не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма