Рішення № 89009449, 30.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року Справа № 160/1341/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 24.01.2020 №60769946.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 29.01.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано постанову про накладення штрафу від 24.01.2020 №60769946, яку позивач вважає протиправною, необґрунтованою, прийнятою без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на виконання рішення суду, в лютому 2011 ОСОБА_1 здійснено перерахунок державної та додаткової пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі мінімальної пенсії за віком за період з 01.04.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 з урахуванням виплачених сум. Доплата за період 01.04.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.01.2011 ОСОБА_1 нарахована та виплачена в розмірі 111 624,92 грн.

Позивач вказує, що на виконання Закону України від 14.06.2011 №3491 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011.

ГУПФУ в Дніпропетровській області наголошує, шо з 01.11.2011 пенсійна справа ОСОБА_1 приведена у відповідність до норм постанови КМУ від 06.07.2011 №745.

Постановою КМУ від 03.09.2014 №440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, відповідно до якого, на запит відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Дніпропетровській області, територіальним органом Пенсійного фонду України була направлена довідка від 09.09.2015 №62 про факт добровільного, повного виконання рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22.12.2009 у справі №2-а- 44/2009.

Таким чином, позивач вважає, що покладені судом зобов`язання вчинити дії виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням та в межах повноважень покладених на Головне управління, а отже підстави накладення на позивача штрафних санкцій відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи з особливостями, встановленими статтею 287 КАС України та встановлено відповідачу строк для подання відзиву до 28.02.2020.

У зв`язку з тим, що станом на вказану дату відзив до суду не надійшов, суд ухвалою від 04.03.2020 провадження у справі зупинив до отримання відзиву на позов.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 отримано відповідачем 23.03.2020, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні.

Оскільки станом на дату розгляду даної справи строк на подання відзиву сплинув, відзив до суду не надходив, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, та враховуючи особливості розгляду справ, визначених статтею 287 КАС України, суд ухвалою від 30.04.2020 поновив провадження у справі та розглядає її за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2010 апеляційну скаргу управління ПФУ в Жовтневому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області – задоволено частково.

Постанову Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 22.12.2009 скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії управління ПФУ в Жовтневому районі м.Кривого Рогу щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 державної та додаткової щомісячної пенсії у розмірах відповідно до ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01.04.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008.

Зобов`язано управління ПФУ в Жовтневому районі м.Кривого Рогу перерахувати та виплатити ОСОБА_1 державну та додаткову щомісячну пенсію у розмірах відповідно до ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірах 6 мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком відповідно, починаючи з 01.04.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

На виконання даного судового рішення, позивачем в лютому 2011 року ОСОБА_1

здійснено перерахунок державної та додаткової пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі мінімальної пенсії за віком за період з 01.04.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 з урахуванням виплачених сум. Доплата за період 01.04.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.01.2011 ОСОБА_1 нарахована та виплачена в розмірі 111 624,92 грн. З 01.11.2011 пенсійна справа ОСОБА_1 приведена у відповідність до норм постанови КМУ від 06.07.2011 №745, а з 01.12.2019 ОСОБА_1 отримує пенсію в розмірі 10496,97 грн. про що було повідомлено відповідача листом від 28.02.2019 №27424/08-01/26.

Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 24.01.2020 винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404 (далі - Закон №1404).

Згідно ст. 1 Закону №1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до даного Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону).

Згідно ст. 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення, а тому, суд вважає, що на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії відповідно до судового рішення та за період, що в ньому вказано. Доплата нарахована та виплачена ОСОБА_1 в розмірі 111624,92 грн.

Доказів протилежного відповідачем не надано, а отже, суд приходить до висновку, що останнім не доведено факт невиконання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області судового рішення щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 .

Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 N 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 р. N 384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

Відтак, накладення штрафу на Головне управління за невиконання рішення суду без поважних причин є неправомірним, оскільки суперечить нормам чинного законодавства України та дійсним обставинам справи.

Враховуючи зазначене, у державного виконавця в спірному випадку були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Вказані обставини не були враховані державним виконавцем при прийнятті постанови про накладення штрафу.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій під час прийняття оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2020 №60769946 є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Разом з тим, згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

В даному ж випадку, звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду з даним адміністративним позовом не пов`язане із виконанням його повноважень, як суб`єктом владних повноважень, а спрямоване на захист його прав, свобод та інтересів, як юридичної особи публічного права та боржника в межах виконавчого провадження.

З огляду на викладене, на думку суду, наявні підстави для стягнення на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплаченого ним при звернені до суду судового збору в сумі 2102 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 262, 293, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 24.01.2020 №60769946.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області сплачений судовий збір в сумі 2102 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська